Пошук шляхів стабілізації на початку ХХІ ст. Повсякденне життя.
Недолугі економічні реформи боляче вдарили по людям. Інфляція “з’їла” заощадження громадян. Масове безробіття позбавило їх шматка хліба. Мізерні пенсії поставили на межу голодної смерті мільйони пенсіонерів. На харчування у 1990-ті роки українська сім’я витрачала до 70% доходів. На середину 1990-х рр. майнове розшарування в Україні було таким: група багатих – від 3 % до 6 %, група середнього класу – близько 13 %, група бідних –86 %.
Різко впала тривалість життя: на 5-7 років у чоловіків, на 2-3 роки у жінок. Зростала різниця між народжуваністю та смертністю. На поч. 2000 рр. смертність перевищувала народжуваність на 300 – 400 тис. чол. на рік. Чисельність населення впала з 52 млн. у 1991 р. до 46 млн. у 2010 р. Багато українців й виїжджають на заробітки. Таких «гастарбайтерів», за різними оцінками, налічується до 5 млн. осіб.
На поч. 2000-х рр. соціально-економічна ситуація дещо змінюється. У 2005 р. доходи населення збільшились на 20 %, соціальні стандарти – більше ніж на 30 %, допомога на дітей – у 4-12 раз, пенсію за віком було збільшено до прожиткового мінімуму.
Економічне зростання розпочалося тільки в 2000 р., що відобразилося в усіх основних показниках економічного розвитку. Економіка стала зростати швидкісними темпами незалежно від того, хто був біля керма уряду. Рекордними вони стали у 2003-2004 рр., коли прем’єром був В.Янукович, досягнувши 12 % зростання ВВП у 2004 р. Однак і на поч. XXI ст. не були усунені такі гальма розвитку, як надмірне регулювання підприємництва, проведення перевірок, бюрократія. Продовжується занепад високотехнологічних галузей – машинобудування, електроніка. На жаль, економічне зростання було перерване економічною кризою 2007- 2010 рр., з якої ми й досі не вийшли.
|
|
|
Основні принципи зовнішньої політики України.
Одразу після проголошення незалежності України почалось її визнання на міжнародній арені. 2 грудня 1991 р. незалежність України визнали Канада і Польща, 3 грудня — Угорщина, 4 грудня — Литва та Латвія, 5 грудня — Росія, Аргентина, Болгарія та ін. До кінця 1992 р. Україну визнало ще 64 держави. Таким чином, Україна стала повноправним суб’єктом міжнародної політики. Основними принципами зовнішньої політики є: позаблоковість, без’ядерність, добросусідство, багатовекторність.
На нараді 7–8 грудня 1991 р. у Біловезькій пущі президент України Л. Кравчук, президент Росії Б. Єльцин та Голова ВР Республіки Білорусь С. Шушкевич підписали угоду про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД).
1992 р. Україна стала членом Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) . Цього ж року вона стала членом Світового банку з реконструкції та розвитку і членом Міжнародного валютного фонду. Україна з часів УРСР має постійне членство в ООН.
|
|
|
14 січня 1994 р. Україна, США та Росія уклали угоду про вивезення ядерної зброї з території України. Україна добровільно відмовилась від ядерної зброї. Наша держава стала повноцінним членом Ради Європи (РЄ) (листопад 1995 р.), підписала документи про співробітництво і партнерство з НАТО (1997 р.). З 1999 р. Україна – член Ради безпеки ООН, з 2008- член Всесвітньої організації торгівлі. 31 травня 1997 р був підписаний Договір про дружбу, співробітництво й партнерство між Україною і Російською Федерацією. Його підписали в Києві Президенти Л. Кучма та Б. Єльцин на 20 років й пізніше пролонговано до2042 року.
З 2008 року Україна є членом СОТ.
Стратегічною метою зовнішньої політики України є вступ до ЄС.
Лекція 31. Етносоціальні та культурні процеси в Україні наприкінці ХХ- поч. ХХІ ст.
Міжнаціональні відносини.
Особливості розвитку культури в Україні.
Особливості релігійного життя. Екологічні проблеми.
Міжнаціональні відносини.
Україна розташована в Східній Європі, межує з Польщею, Словаччиною, Угорщиною – на заході, Румунією і Молдовою – на південному заході, Білоруссю – на півночі і північному заході, з Російською Федерацією – на сході і північному сході. На півдні територія України виходить до Чорного й Азовського морів. До складу України входять Автономна Республіка Крим, 24 адміністративні області та Київ і Севастополь як міста центрального підпорядкування. Населення України станом на 1989 рік становило майже 52 млн. осіб, станом на 2010 рік – 46 млн. Історичний розвиток українських земель обумовив існування певних відмінностей у психіці, культурі, політичному та економічному способах життя мешканців різних регіонів України.
|
|
|
Україна - багатонаціональна держава. На рубежі 80-90-х років у ній проживало 37,4 млн. українців, 11,4 млн. росіян, 480 тис. євреїв, 440 тис. білорусів, 300 тис. молдаван. 130 тис. румунів, 230 тис. болгар, 220 тис. поляків, 160 тис. угорців, 100 тис. греків, 87 тис. татар, 54 тис. вірмен, 48 тис. циган, 47 тис. кримських татар, 38 тис. німців. В Україні мешкають представники більш як 130 націй і народностей.
Вплив деяких з національних груп на суспільне життя, наприклад євреїв та росіян, вважається значно вищим, ніж їхня частка у загальній кількості населення.
Продовжується виїзд з України євреїв. За роки незалежності їх вибуло з України близько 300 тисяч чоловік. Мігрувала з України і велика кількість етнічних німців - понад 20 тис. чоловік. За переписом 2001 року значно зменшилася кількість росіян (на чверть) при невеличкому збільшенні (на 100 тис.) кількості українців. Це пояснюється тим, що дітей від «змішаних» шлюбів батьки стали реєструвати переважно як українців, а також міграційними процесами.
|
|
|
Натомість, протягом всього періоду 90-х років в Україні зростала кількість представників народів Закавказзя та Середньої Азії, до Криму в'їхало близько 300 тисяч кримських татар. Україна єдиною з республік колишнього СРСР взяла на себе справу їхнього облаштування. Татари відчувають себе скривдженими депортацією 1944 р., проводять самозахоплення земель. Ситуація ускладнюється тим, що чисельно у Криму переважають росіяни, до яких центральна влада теж відноситься насторожено.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 132; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!