Лекція 25. Економічне становище УРСР у 70-х - на поч. 80-х рр.
Ідеологічна криза радянського режиму .
Стан економіки - назрівання кризи .
Етносоціальні процеси та рівень життя .
Ідеологічна криза радянського режиму .
Після усунення з посади М. Хрущова на жовтневому 1964 р . пленумі ЦК КПРС лідером СРСР (до 1982 р.) став Л. Брежнєв.
Політично-ідеологічна криза радянського ладу назрівала протягом 1970—1980-ті рр. Ідеологічним орієнтиром партійно-державного керівництва СРСР та УРСР була програма КПРС, ухвалена 1961 р. Основним положенням програми була побудова в СРСР до 1980 р. комунізму, що передбачало повне забезпечення матеріальних і духовних потреб радянських людей. У 1970-ті рр. стало ясно, що комунізм побудувати найближчим часом неможливо. Тоді партійне керівництво висунуло тезу про те, що в країні побудований так званий «розвинутий соціалізм», який передує комуністичному ладу. При цьому наголошувалось, що «розвинутий соціалізм» буде тривалим етапом.
В нових Конституціях СРСР 1977 р. та УРСР 1978 р. з’явилися статті, за якими Компартія проголошувалась «керівною і спрямовуючою силою суспільства, ядром його політичної системи». Таким чином, була закріплена партійна монополія на владу.
Ліквідація раднаргоспів і перехід до централізовано-галузевого управління звузили повноваження республіки та її керівництва. Проти цього виступав1-й секретар ЦК КПУ П. Шелест, який намагався відстоювати інтереси республіки в економічній, мовній і культурній сфері. Невдоволення П. Шелестом у центрі зростало. В 1972 р. на травневому пленумі ЦК КПУ Шелест був усунений зі своєї посади з формальним переведенням його заступником голови Ради міністрів СРСР. Новим керівником КПУ (1972 – 1989 рр.) став В. Щербицький, що був висуванцем Л. Брежнєва. Він, як і Брежнєв, належав до так званого дніпропетровського клану партійно-державної еліти, що домінувала в СРСР у 1970—1980-ті рр. Підбираючи кадри, Щербицький виходив з найнадійнішого у партійних колах критерію — особистої відданості. Внаслідок цього на керівних посадах у Києві швидко з'явилося 20 дніпропетровців, відданих В.Щербицькому.
|
|
|
При ньому остаточно сформувалась командно-адміністративна система влади в Україні з “телефонним правом” (управління здійснювалося не за допомогою законів, а наказів «зверху») та “блатом” (система особистих знайомств). «Телефонне право» та «блат» є попередниками сучасної корупції.
Стан економіки - назрівання кризи .
В 1965 р. розпочалася реформа управління економікою. Її назвали “косигінською” з-за прізвища тодішнього голови Ради Міністрів СРСР О. Косигіна. Постанова ЦК КПРС “ Про покращення управління промисловістю “ передбачала:
|
|
|
1) скасування раднаргоспів, повернення міністерств;
2) перевід підприємств на госпрозрахунок, внаслідок чого частину прибутку успішні підприємства могли використати на соціальну сферу для працівників – на житло, дороги, їдальні, школи, садки, парки, путівки та ін.;
3) прибуток підприємств визначався не кількістю виробленого, а кількістю реалізованого. Це стимулювало якість продукції.
В результаті восьму п`ятирічку ( 1966-70 рр.) назвали “ золотою “. Промисловість зросла на 50 % , а ВВП – на 30 %.
В 1970 рр. економічне зростання загальмувалося. Цей період іноді називають “застій“ (як за економічні проблеми, так і за культурні обмеження). В Україні , як і раніше, будували шахти, металургійні заводи, підприємства машинобудування, хімії. Технології помітно відставали від країн Заходу.
Постали екологічні проблеми. Серед них – затоплення орних земель під ГЕС. “Штучні моря“ забрали 1 млн. га.
У цей період у колгоспи вкладалися серйозні інвестиції. Березневий пленум 1965 р . ввів гарантовану зарплату колгоспникам. Значно більше стало техніки. Приріст у 8 п`ятирічці склав 17% , а потім - гальмування. Колгоспно-радгоспна система вичерпала ресурси розвитку.
Причиною низької ефективності праці селян вважається недостатня зацікавленість колгоспників у результатах роботи. Наприклад, під огородами було 1% землі, але вони давали 61% картоплі, 30% молока та м’яса, майже 20% овочів. Соціальною проблемою став виїзд молоді до міст.
|
|
|
Слабкість сільського господарства доводить і той факт, що СРСР імпортував зерно. Капіталовкладення не покращували становище:
| ІІ пол. 1960 рр. | І пол. 1980 рр. | |
| Інвестиції, руб. на рік. | 16 млрд. | 30 млрд. |
| Зростання виробництва с/г за рік, % | 3-4 % | 0,5% |
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 156; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!