Вплив на зміну роздрібниого товарообороту стану та ефективності використання матеріально-технічної бази торгового підприємства. 5 страница

де По – прибуток від операційної діяльності; Пв – валовий прибуток; ВЗзм –змінні витрати на збут (витрати обігу); А – адміністративні витрати; ВЗпост – постійні витрати на збут (витрати обігу); ІОД – інші операційні доходи; ІОВ – інші операційні витрати; РПв – рівень валового прибутку; РВЗзм – рівень змінних витрат.

За наведеною залежністю визначається вплив факторів на зміну прибутку від операційної діяльності:

1) ∆РТО ® ∆По=∆РТО*РМДпл=78*9,1/100=+7,1 тис.грн.

2) ∆РПв ® ∆По=РТОф*∆РПв=3978*1,8/100=+71,6 тис.грн.

3) ∆РВЗзм ® ∆По=РТОф*∆РВЗзм=3978*1/100=-39,8 тис.грн.

Сума наступних факторів не залежить від зміни обсягу товарообороту, тому відхилення їх факторних розмірів від запланованих покаже безпосередньо вплив на прибуток:

4) ∆А ® ∆По=110,2–105,3=4,9 тис.грн.

5) ∆Взпост ® ∆По=136,4–113,1=23,3 тис.грн.

6) ∆ІОД ® ∆По=+9 тис.грн.

7) ∆ІІОВ ® ∆По=-5 тис.грн.

Взаємозв’язок факторів перевіряється розрахунком, за яким загальне відхилення величини прибутку має дорівнювати алгебраїчній сумі впливу усіх факторів:

14,7=7,1+71,6–39,8–4,9–23,3+9–5;

14,7=14,7. Розрахунки проведено правильно.

Факторний аналіз показує, що прибуток підприємств торгівлі у першу чергу залежить від зміни обсягу товарообороту. Величину цієї залежності можна визначити за допомогою ефекту операційного важіля (ЕОВ). Ефект операційного важіля показує, на скільки відсотків зміниться прибуток при зміні роздрібного товарообороту на 1% і розраховується за формулою:

ЕОВ=(∆П/Ппл)/(∆РТО/РТОпл),

де ∆П – величина зміни прибутку; ∆РТО – зміна обсягу роздрібного товарообороту; Ппл – плановий прибуток (за бізнес–планом); РТОпл – плановий обсяг товарообороту.

Для спрощення формули зроблені її математичні перетворення:

ЕОВ=(∆П*РТОпл)/(Ппл*∆РТО)

(1)

 

За маржинальним аналізом відомо, що П=РТО*Рмд, де Рмд – це рівень маржинального доходу. Тоді

∆П=∆РТО*Рмдпл.

Останнє перетворення підставляємо у формулу (1) і отримаємо:

ЕОВ=(∆РТО*Рмд_пл*РТОпл)/(Ппл*∆РТО)=(РТОпл*Рмд_пл)/Ппл=МДпл/Ппл,

де МДпл –маржинальний дохід за плановими розрахунками, тис.грн.

Таким чином, у скороченому вигляді розрахунок ЕОВ має вигляд:

ЕОВ=МДпл/Ппл.

За даними табл. 8.2 ефект операційного важіля становитиме:

ЕОВ=354,9/136,5=2,6.

Він показує, що при зміні роздрібного товарообороту на 1%, прибуток змінюється на 2,6 пунктів. На підприємстві, що аналізується, фактичний обсяг роздрібного товарообороту порівняно з планом зріс на 2%, що призвело до зростання прибутку на 2,6*2%=5,2% або у сумі – на 7,1 тис.грн. (136,5*5,2/100). Це дорівнює:

∆РТО ® ∆П=∆РТО*Рмд_пл=78*9,1/100=7,1 тис.грн.

Факторний розрахунок показує розмір і напрямок впливу кожного фактору на суму прибутку від операційної діяльності підприємства. Він дозволяє виявити резерви втраченого прибутку внаслідок негативної дії факторів і в подальшій господарській діяльності вжити заходів щодо їх усунення.

В нашому прикладі слід звернути увагу на перевитрати за усіма статтями витрат обігу – і за змінними, і за умовно-постійними. Доцільним є їх постатейний аналіз з метою визначення конкретних причин перевитрат, їх винуватців та прийняття відповідних заходів для їх усунення. Ретельно досліджують допущені інші операційні доходи і витрати.

Інші операційні доходи збільшують суму прибутку, проте не завжди їх ріст оцінюється позитивно. Так, наприклад, штрафи, отримані від постачальників за порушення ними умов договорів, – це втрати товарообороту, валового прибутку, авторитету перед своїми покупцями. Кредиторська заборгованість, списана внаслідок закінчення терміну позовної давності, є свідченням порушень у бухгалтерському обліку, негараздів у розрахунковій дисципліні, неплатоспроможності або непорядності підприємства як ділового партнера. Надлишки при інвентаризації товарно-матеріальних цінностей свідчать про порушення в обліку або в обслуговуванні покупців. Позитивним явищем у цьому випадку є лише реалізація основних засобів та доходи від операцій з тарою.

 

Інші операційні витрати – це штрафи, пені, неустойки, що сплачені внаслідок порушень умов договорів, та інші, – усі вони оцінюються як негативні явища у господарській діяльності підприємства.

На фінансові результати підприємства від звичайної діяльності впливають результати від господарської діяльності: доходи і втрати від участі в капіталі, фінансові доходи і фінансові витрати, інші доходи та інші витрати від фінансової діяльності. При внутрішньогосподарському аналізі з’ясовуються причини, що сприяли отриманню наддоходів або викликали надмірні витрати. При цьому використовуються дані аналітичного бухгалтерського обліку.

Факторний аналіз можна провести за фінансовими витратами, зокрема, відсотків за банківський кредит.

Сума сплати відсотків за кредит може бути розрахована за формулою:

S=Тодн*Одн*d*k/(100*100),

де S – сума оплати відсотків за кредит тис.грн.; Тодн – одноденний товарооборот тис.грн.; Одн – оборотність товарних запасів в днях; d – ділова участь банківських кредитів в оплаті товарів, %; k – середня процентна ставка банку за кредит, %

Розрахунок впливу факторів на зміну суми сплати відсотків за кредит проводиться способом ланцюгових підстановок, за методикою наведеною у табл. 8.3.

Різниця між 1-им скоригованим показником і сумою відсотків за кредит базового періоду показує величину впливу зміни обсягу товарообороту на зміну суми виплат відсотків за кредит у звітному періоді і оцінюється як об’єктивно діючий фактор (за аналогією методики аналізу змінних витрат обігу торгівлі).

Прискорення або сповільнення оборотності товарів призведе до зменшення або збільшення суми сплати відсотків за кредит і характеризуватиме рівень ефективності використання товарних ресурсів. Вона визначається як різниця між другим і першим скоригованими показниками.

Таблиця 8.3

Методика розрахунку впливу факторів на суму відсотків за кредит (S)^*

Показники	Тодн, тис.грн.	Одн, дні	d, %	k, %	S, тис.грн.	Вплив фактора, тис.грн.
1 За базисний період	баз.	баз.	баз.	баз.	баз	—
2 Сума скоригована 1	звіт.	баз.	баз.	баз.	ск1	ск1– S баз
3 Сума скоригована 2	звіт.	звіт.	баз.	баз.	ск2	ск2–ск1
4 Сума скоригована 3	звіт.	звіт.	звіт.	баз.	ск3	ск3–ск2
5 За звітний період	звіт.	звіт.	звіт.	звіт.	звіт	Sзвіт–ск3

* При розрахунках скоригованих сум відсотків за кредит знаменник формули залишається незмінним.

Третій скоригований показник відрізняється від другого зміною дольової участі банківських кредитів в оплаті товарів. Зміцнення фінансового стану підприємства відповідно призводить до збільшення власних коштів в оплаті товарів, зменшення суми необхідного кредиту та зменшення суми відсотків за кредит і в цілому – зменшення фінансових витрат.

Останній, четвертий фактор – зміна середнього банківського відсотка за кредит – є фактором, не залежним від діяльності торговельного підприємства, але від підприємства залежить вибір банку.

Якщо підприємство використовує у своїй господарській діяльності різні види кредитів, то сума сплати відсотків за кредит буде виражатися наступною залежністю:

S=(∑S_і*Т_і*k_i)/(360*100),

де S_і – сума і-го кредиту; Т_і – термін і-го кредиту; k_і – процентна ставка і-го кредиту.

Розрахунок впливу факторів проводиться, як за попередньою формулою, способом ланцюгових підстановок.

Важливими факторами, які забезпечують отримання прибутку, є:

- впровадження нововведень (“ноу-хау”),

- вміння визначити допустимий (прийнятний) ризик і розглядати його як джерело прибутку;

- досягнення оптимального обсягу діяльності для досягнення оптимальної рентабельності.

8.3. Визначення оптимального обсягу товарообороту

Торговельне підприємство має прибуток від своєї діяльності, коли обсяг його товарообороту відшкодовує (покриває) витрати обігу, дозволяє вчасно розрахуватися з постачальниками, кредиторами, банками.

Саме тому необхідно систематично аналізувати усі складові схеми (рис. 8.1):

 

Рис. 8.1. Взаємозв’язок витрат, товарообороту і прибутку.

Такий аналіз знов повертає нас до методики маржинального аналізу, яка базується на розподілі витрат на змінні і постійні і дозволяє визначити оптимальний обсяг діяльності (обсяг роздрібного товарообороту), величина якого дозволяла би забезпечити прибутковість і конкурентоздатність.

У світовій практиці для визначення економічних меж діяльності підприємства використовують поняття: “точка беззбитковості”, “критична точка”, “мертва точка” і “точка мінімальної рентабельності”.

Товарооборот “точка беззбитковості” (Тб) – це такий обсяг роздрібного товарообороту, при якому сума валового прибутку (Пв) дорівнює сумі поточних витрат, тобто відшкодовуються усі витрати, але ні прибутку, ні збитку підприємство немає. У вигляді аналітичної моделі залежність основних показників можна представити так:

Тб=СВ+А+ВЗ=СВ+А+ВЗзм +ВЗпост,

де СВ – собівартість товарів (їх купівельна вартість); А – адміністративні витрати; ВЗ – витрати на збут (витрати обігу); ВЗзм – витрати на збут змінні; ВЗпост – витрати на збут постійні.

Обсяг товарообороту “точка беззбитковості” визначається за формулою:

Тб=((А+Взб)/(РПв–РВЗзм))*100,

де РПв – рівень валового прибутку, %; РВЗзм – рівень витрат на збут змінних, %.

Розмір податку на додану вартість не залежить від підприємства, тому у розрахунках обсягу товарообороту у “точці беззбитковості” він не введений, але загальний обсяг товарообороту, що включає податок на додану вартість (ПДВ), можна визначити діленням обсягу Тб на (100–ПДВ%)/100.

Інші операційні доходи і витрати займають незначну долю у фінансових результатах від операційної діяльності, крім того, вони не пов’язані з реалізацією товарів, тому у прогнозному розрахунку їх можна не брати до уваги.

З формули визначення “точки беззбитковості” випливає, що збільшення суми постійних і адміністративних витрат призводить до підвищення критичного обсягу товарообороту і навпаки. Економія змінних витрат та підвищення валового прибутку знижує критичний обсяг товарообороту.

Товарооборот “точка мінімальної рентабельності” (Тмр) – це такий обсяг товарообороту, при якому сума валового прибутку покриває поточні витрати і забезпечує отримання прибутку, розмір якого після сплати податків задовольняє власників підприємства. Його розрахункова формула наступна:

Тмр=((А+ВЗ+Пмін)/(РПв–РВЗзм))*100,

де Пмін – сума прибутку мінімального, тис.грн.

 

Графічно товарооборот “точка беззбитковості” і товарооборот “точка мінімальної рентабельності” представлені на рис. 8.2.

 

Рис. 8.2. Товарооборот “точка беззбитковості”, “точка мінімальної рентабельності”.

Аналітичні висновки за результатами проведеного аналізу слід завершити конкретними пропозиціями щодо мобілізації виявлених резервів збільшення прибутку, які б дали можливість керівництву обрати оптимальні управлінські рішення.

Різниця між обсягом товарообороту “точка мінімальної рентабельності” та товарооборотом “точка беззбитковості” – це зона фінансової витривалості або “зона безпеки”.

Методика розрахунку оптимальних обсягів товарообороту на основі оптимальних значень вихідних показників представлена у табл. 8.4.

Таблиця 8.4

Прогнозний розрахунок оптимального обсягу товарообороту, прибутку і зони фінансової витривалості споживчого товариства

Показники	Сума, тис.грн.	Рівень до товарообороту, %
1. Витрати змінні		14,4
2. Адміністративні витрати, план	105,3
3. Витрати постійні	113,1
4. Валовий прибуток		25,3
5. Маржинальний дохід		25,3–14,4=10,9
6. Товарооборот “точка беззбитковості”	(105,3+113,1)/10,9х100=2003,7тис.грн.
7. Прибуток (оптимальний) (151,2+5)	156,2
8. Товарооборот “точка мінімальної рентабельності”	(105,3+113,1+156,2)/10,9х100=3436,7
9. Зона фінансової витривалості	3436,7–2003,7=1433	41,7

Розрахунок свідчить, що за оптимальними розмірами показників, при усуненні інших операційних витрат (тобто моментів безгосподарності) підприємство може отримати більшу, але реально можливу суму прибутку при оптимальному обсязі товарообороту, меншому за фактично досягнутий і достатньому рівні безпеки для господарської діяльності.

Таким чином, методика маржинального аналізу вміщує у собі і аналіз ризику господарської діяльності підприємства (або бізнесу): якщо рівень рентабельності підприємства нижчий за середньогалузевий, то слід провести аналіз прибутку традиційними способами для виявлення резервів його підвищення (див. табл. 8.2).

Відсутність резервів підвищення ефективності підприємства висуває дилему у визначенні його подальшої стратегії:

1) підвищити ціни в межах платоспроможного попиту,

2) переорієнтувати підприємство на іншу галузь діяльності,

Аналітичне дослідження прибутку торгівельного підприємства включає в собі не тільки факторний аналіз утворення прибутку, але й його розподілу. В процесі аналізу оцінюється співвідношення (пропорції), в яких розподіляється прибуток.

Фінансова стратегія розподілу прибутку повинна сприяти:

- зміцненню доходної частини державного бюджету;

- забезпеченню господарської самостійності підприємства і його соціально-економічного розвитку (резервні фонди, фонди нагромадження і споживання) через капіталізацію чистого прибутку;

- підвищенню ефективності господарської діяльності підприємства.

За даними фінансової звітності (ф.№2 і ф.№3) аналізуються зміни в сумі і структурі розподілу прибутку на різні цілі, виявляються причини змін, оцінюється ефективність фінансової стратегії підприємства, надаються пропозиції щодо її оптимізації.

Розподіл прибутку підприємства є важливим економічним важелем, який забезпечує гармонізацію економічних інтересів держави, підприємства як юридичного господарюючого суб’єкта ринку та його трудового колективу.

Порядок розподілу прибутку підприємства залежить від чинного законодавства, яке регулює взаємовідносини підприємства з бюджетом, форми власності та організаційно-правового статусу підприємства. Так, акціонерні товариства формують фонди: резервний та виплати дивідендів; споживча кооперація здійснює відрахування на пайові внески; СП (спільні підприємства) поділяють чистий прибуток на частку вітчизняного та іноземного учасника (за умовами договору).

 

 

Рис. 8.2. Схема розподілу прибутку підприємства.

Метою аналізу розподілу прибутку є виявлення і визначення оптимального співвідношення ФН і ФС на підприємстві, щоб забезпечити подальшу економічну стратегію розвитку.

8.4. Аналіз показників рентабельності підприємства

Рентабельність (прибутковість) – це відношення прибутку до відповідного показника, яке характеризує прибутковість (рентабельність) цього показника.

В економічних дослідженнях відносні показники є більш об’єктивними, ніж абсолютні, тому, що вони розраховуються в умовах відповідних періодів часу і позбавлені впливу змін цін, тарифів, процентних ставок тощо.

Рентабельність доцільно розглядати з двох позицій:

1) як об’єктивну економічну категорію, що характеризує доходність, фінансову результативність діяльності;

2) як кількісний і якісний показник, який визначається відношенням прибутку до задіяних засобів.

Основні показники рентабельності підприємств торгівлі наведені у табл. 8.5.

 

 

Таблиця 8.5

Показники рентабельності торговельного підприємства

Найменування показника	Алгоритм розрахунку	Економічна характеристика
1. Рентабельність товарообороту (реалізації) (РТО)	По/РТО*100	Показує частку прибутку на 1 грн. реалізації товарів; є критерієм оцінки ефективності діяльності підприємства.
2. Рентабельність витрат (РВО)	По/ВО*100	Показує співвідношення прибутку і витрат, характеризує ефективність витрат.
3. Рентабельність виробничих фондів (Рвф)	ЧП/(ОФ+ОАм)*100	Показник є критерієм оцінки ефективності використання виробничих фондів.
4. Рентабельність трудових ресурсів     а) витрат на оплату праці     б) рентабельність використання трудових ресурсів	ЧП/ФОП   ЧП/СОЧ	Використовується для визначення інтегральних показників ефективності використання трудових ресурсів підприємства; а) показує скільки прибутку припадає на 1 грн. витрат на оплату праці; б) показує величину прибутку, що припадає на 1-го працівника.
5. Рентабельність власного капіталу (Рвк)	ЧП/ВК*100	Характеризує ефективність використання капіталу; цей показник є оціночним при котируванні акцій підприємства на біржі цінних паперів.
6. Рентабельність авансового капіталу (Рак)	Чистий прибуток /середня сума активу балансу*100	Є узагальнюючим показником ділової активності підприємства.
7. Рентабельність основних засобів (Роз)	Чистий прибуток /середня величина основних засобів*100	Характеризує ефек­тив­ність викори­стання основних засобів, для визначення інтегрального (узагальнюючого) показника ефективності.
8. Рентабельність оборотних активів (Роа)	Чистий прибуток/ середня сума оборотних активів*100	Характеризує ефек­тив­ність викори­стання оборотних активів, для визначення інтегрального (узагальнюючого) показника ефективності.

Показники рентабельності в процесі аналізу порівнюють у динаміці з аналогічними показниками самого підприємства для визначення тенденцій зміни прибутковості; порівняння проводиться з аналогічними показниками підприємств-конкурентів, з показниками рентабельності підприємств інших галузей для оцінки становища підприємства у ринковому середовищі.

---

Дата добавления: 2019-02-13; просмотров: 169; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!