Вплив на зміну роздрібниого товарообороту стану та ефективності використання матеріально-технічної бази торгового підприємства. 8 страница

Одн=ОА*Д/РТО,

де ОА – середня сума оборотних активів за період дослідження; Д – кількість днів у період дослідження.

Оборотність оборотних активів в днях показує, за скільки днів обернеться, тобто із речовинної маси перетвориться на готівку, середній запас оборотних активів. Другим показником інтенсивності використання оборотних активів є коефіцієнт їх оборотності, який свідчить, скільки разів обернуться кошти, вкладені у середній запас оборотних активів протягом періоду дослідження (Коб):

Коб=РТО/ОА.

Прискорення оборотності (зменшення кількості днів в обороті, або збільшення числа оборотів) оборотних активів сприяє вивільненню коштів, що в них вкладені, для подальшого розширення господарської діяльності, для погашення кредитів банку та заборгованості кредиторам.

Суму вивільнених коштів з обороту (S) визначають як добуток одноденного фактичного товарообороту на кількість днів прискорення оборотності оборотних активів:

S=Тодн*DОдн,

де Тоднод. факт. – фактичний одноденний товарооборот, тис.грн., ∆Одн. – від’ємна різниця між фактичною і базовою оборотністю, дн.

Розрахунки доцільно оформити у табл. 10.2.

Дані табл. 10.2 свідчать, що порівняно з минулим роком оборотність оборотних активів прискорилась на 13,1 дн. або майже на один оборот (0,9), що дало можливість додатково вивільнити з господарського обороту 21,8 тис.грн. Причини підвищення ефективності використання оборотних активів дозволяє виявити факторний аналіз зміни оборотності оборотних активів, який можна провести способом ланцюгових підстановок з використанням скоригованих показників.

Таблиця 10.2

Показники інтенсивності використання оборотних активів підприємства

Показники	Минулий рік	Звітний рік	Відхилення	Величина впливу факторів на зміну оборотності
1. Роздрібний товарооборот, тис.грн. (РТО)	562	598	+36	–4,8
2. Середня величина оборотних активів, тис.грн. (ОА)	124,3	110,5	–13,8	–8,3
3. Оборотність оборотних активів, дн. (Одн.)	79,6	66,5	–13,1	–13,1
4. Коефіцієнт оборотності оборотних активів, кільк. обор. (Коб)	4,5	5,4	+0,9
5. Коефіцієнт завантаження (закріплення) оборотних активів (Кзакр=ОА/РТО)	0,22	0,18	–0,04
6. Сума вивільнених коштів з обороту, тис.грн. (S=(–13,1)*598/360)			21,8

Виходячи із розрахункової формули оборотності в днях, визначається скоригована оборотність (CК₁):

СК₁=ОА₀*Д/РТО₁.

За даними табл. 10.2 скоригована оборотність дорівнює 74,8 днів:

(124,3*360)/598=74,8.

Різниця між скоригованою оборотністю та оборотністю у минулому році показує вплив на неї зміни обсягу товарообороту:

∆РТО ® ∆Одн=СК1–Одн₀=74,8–79,6=-4,8 дн.,

де Одн₀. – оборотність в днях базового періоду.

Внаслідок збільшення обсягу товарообороту оборотність прискорилась на 4,8 дні.

Зміна середньої величини оборотних активів та її вплив на зміну їх оборотності виражається залежністю:

∆ОА ® ∆Одн=Одн₁–CК₁,

де Одн₁– фактична CК₁ – оборотність оборотних активів у днях у періоді дослідження.

За даними досліджуваного підприємства (табл. 10.2) зменшення середньої величини оборотних активів у звітному році порівняно з минулим призвело до прискорення оборотності активів на 8,3 дні (66,5-74,8).

Перевірка підтверджує правильність розрахунків, оскільки сума впливу усіх факторів дорівнює загальному відхиленню досліджуваного показника

(-4,8)+(-8,3)=-13,1 дн.

Факторний аналіз оборотності оборотних активів дозволяє зробити висновки про підвищення ефективності господарської діяльності підприємства, яке оптимізувало величину оборотних активів, що призвело до прискорення їх оборотності, додаткового вивільнення коштів на 21,8 тис.грн. та збільшення обсягу роздрібного товарообороту на 36,0 тис.грн. Оборотність оборотних активів у днях показує, за скільки днів обертаються кошти, вкладені у них (їх середній запас), з іншого боку, він свідчить про тривалість операційного циклу, потребу у певній величині оборотних активів на період господарського обороту.

Тривалість операційного циклу зменшується на період погашення (сплати) кредиторської заборгованості, яка використовується у господарському обороті підприємства у вигляді товарно-матеріальних цінностей, що отримані від постачальників, а також коштів інших кредиторів, перед якими підприємство має зобов’язання. Розрахунок операційного та фінансового циклу представлений у табл. 10.3.

Тривалість фінансового циклу або період обігу грошових коштів, може бути від’ємною величиною, коли у господарський оборот залучені у більшій мірі кошти кредиторів, при цьому оборотність запасів і дебіторської заборгованості швидше оборотності (терміну погашення) кредиторської заборгованості. Така ситуація вигідна для підприємства і не вигідна для його ділових партнерів – кредиторів.

Тому аналіз має виявити внутрішні резерви прискорення оборотності оборотних активів, скорочення тривалості операційного циклу, тобто величини фінансово-експлуатаційної потреби у коштах (Sпотр), яка визначається як добуток одноденної реалізації (Родн) і тривалості фінансового циклу (ТФЦ) у днях:

Sпотр=Родн*ТФЦ.

Таблиця 10.3

Тривалість операційного та фінансового циклів

дні

№ з/п	Показники	Умовне позначення	Алгоритм розрахунку
1	Оборотність готової продукції (товарів)	Огп	Середні запаси готової продукції/одноденна реалізація
2	Оборотність виробничих запасів	Овз	Середні виробничі запаси/одноденне використання запасів
3	Оборотність (період повернення) дебіторської заборгованості	Од	Середня сума дебіторської заборгованості/одноденна реалізація
4	Тривалість операційного циклу (ряд.1+ряд.2+ряд.3)	ТОЦ	Огп+Овз+Од
5	Період погашення кредиторської заборгованості	Окр	Середня сума кредититорської заборгованості/одноденна реалізація
6	Тривалість фінансового циклу (ряд.4–ряд. 5)	ТФЦ	ТОЦ–Окр

Прискорення оборотності оборотних активів чинить позитивний вплив на фінансовий стан підприємства. Цей вплив проявляється у двох напрямках:

1) прискорення оборотності призводить до додаткового вивільнення коштів з обороту, які знов можуть бути задіяні у господарському обороті. Тим самим збільшується сума прибутку на величину, що розраховується наступним чином:

Пдод=(∆Одн.*Родн.ф*Роб,%)/100,

де Пдод – сума додаткового прибутку; Родн.ф – реалізація одноденна, фактична; Роб, % – рентабельність обороту, %.

Сума прибутку збільшується внаслідок прискорення оборотності і через зменшення таких статей витрат як: витрати на збут, природні втрати, витрати на зберігання, а також фінансових витрат, оскільки прискорення оборотності дає можливість скоріше повернути банку отриманий раніше кредит;

2) прискорення оборотності відбувається через оптимізацію величини запасів оборотних активів. Так, в залежності від характеристики розміру запасів, фінансовий стан відповідно оцінюється:

а) при мінімальних запасах фінансова стійкість підприємства вважається абсолютною;

б) при нормальній величині запасів – фінансова стійкість є оптимальною (нормальною);

в) понаднормативні запаси характеризують нестійкий фінансовий стан (ситуація тривожна);

г) занадто великі понаднормативні запаси (неліквідні матеріали, готова продукція, що не користується попитом) свідчить про вірогідність банкрутства. Фінансовий стан такого підприємства оцінюється як кризисний.

На розмір запасів і швидкість обертання коштів, вкладених у оборотні активи, впливають такі основні фактори:

- розмір підприємства (масштаб бізнесу: великий, середній, малий);

- характер бізнесу – галузь, у якій працює підприємство;

- тривалість виробничого циклу;

- географія споживачів і постачальників;

- платоспроможність ділових партнерів та система розрахунків із ними;

- якість банківського обслуговування;

- темпи зміни обсягів випуску та реалізації продукції;

- облікова політика підприємства, прийнята методологія обліку;

- кваліфікація менеджерів структурних підрозділів підприємства;

- темпи інфляції.

Зазначені фактори виявляються та вимірюються при аналізі, що дозволяє, в свою чергу, визначити резерви прискорення оборотності оборотних активів і вжити відповідних заходів, конкретних та дієвих для даного підприємства.

Показником ефективності використання оборотних активів є показник їх рентабельності (РОА):

Р_ОА=ЧП/ОА*100,

де ЧП – чистий прибуток; ОА – середня величина оборотних активів за період дослідження.

Розширення наведеної залежності дозволяє глибше проаналізувати зміну рентабельності оборотних активів:

Р_ОА=(ЧП/РТО)*(РТО/ОА)=РР*Коб_ОА,

де РР – рентабельність реалізації; Коб_ОА – коефіцієнт оборотності оборотних активів.

Способом ланцюгових підстановок можна визначити вплив кожного фактора, що входить у залежність, на зміну рентабельності оборотних активів. Виявлення резервів підвищення рентабельності оборотних активів та розробка заходів щодо їх мобілізації дозволяє обрати підприємству подальшу стратегію діяльності:

1) підвищувати рентабельність реалізації (в основному шляхом підвищення цін),

2) забезпечити прискорення оборотності оборотних активів.

Світова практика визнає другий шлях більш ефективним і доцільним, тому що це не потребує додаткових капіталовкладень.

Узагальнюючим показником ефективності використання оборотних активів є інтегральний показник (І_ОА):

І_ОА= ,

де Т_КобОА – темп зміни коефіцієнта оборотності оборотних активів; Т_РОА – темп зміни рентабельності оборотних активів.

Зростаюча тенденція інтегрального показника ефективності за ряд років свідчить про покращення використання оборотних активів.

На основі результатів проведеного аналізу оборотних активів розробляються конкретні заходи підвищення рівня управління ними за центрами відповідальності. Так, фінансові менеджери повинні: складати економічно обгрунтовані нормативи за видами оборотних активів, що нормуються; спостерігати за оптимальною структурою оборотних активів, враховуючи, що фінансові інвестиції піддаються інфляції, а дебіторська заборгованість відволікає кошти з обороту; визначати мінімальну потребу в грошових коштах, забезпечувати їх необхідними видами валют; планувати потоки платежів та спостерігати за їх дотриманням; забезпечити рентабельність використання тимчасово вивільнених грошових коштів.

Комерційним менеджерам слід орієнтуватися на збільшення кількості покупців, щоби зменшити ризик несплати монопольним покупцем.

Бухгалтерська та юридична служби підприємства не повинні допускати прострочення дебіторської заборгованості, повинні своєчасно її виявляти, передавати справи для притягнення винних осіб до відповідальності.

Основним стратегічним завданням управління фінансовою діяльністю підприємства є приріст активів, що дає можливість ефективно здійснювати господарську діяльність. Приріст активів здійснюється за рахунок власного і залученого капіталу.

Ефективність використання оборотних активів (ОА) характеризує обсяг власних коштів в обороті підприємства:

ВКоб=ОА–ПЗ,

де ПЗ – сума поточних зобов’язань (ІV розділ пасиву балансу).

Зростаюча тенденція цього показника оцінюється позитивно. Визначається також відносний показник забезпечення оборотних активів власними коштами (Кзвк):

Кзвк=Вкоб/ОА³0.1

Він показує частку, процент ділової участі власних коштів в сумі оборотних активів. Його зростання у динаміці свідчить про зміцнення фінансового стану підприємства.

10.2. Аналіз дебіторської заборгованості

Аналіз оборотних активів проводиться як за загальним їх обсягом, так і за окремими їх видами. Так, контроль за оборотністю коштів у розрахунках здійснюється через аналіз та управління дебіторською заборгованістю. Умови ринкової економіки вимагають насамперед вибирати потенційних покупців, які були б платоспроможними і дотримувалися платіжної дисципліни. Зростання дебіторської заборгованості може призвести до неплатежів у сфері бізнесу. Тому аналіз дебіторської заборгованості проводиться ретельно за даними аналітичного бухгалтерського обліку.

За якістю дебіторська заборгованість поділяється на законну, тобто не прострочену, і заборгованість, що виникла в порушення розрахункової дисципліни (прострочена заборгованість, розрахунки по претензіях, нестачах матеріальних цінностей).

Якісна характеристика стану та динаміки дебіторської заборгованості надається за такими показниками (табл. 10.4).

Таблиця 10.4

Показники дебіторської заборгованості підприємства

Показники	Алгоритм розрахунку	Характеристика
1. Оборотність дебіторської заборгованості (оборотність коштів у розрахунках), дн.	Середня сума дебіторської заборгованості / одноденна реалізація	Показує за скільки днів обертаються кошти у розрахунках; прискорення оцінюється позитивно
2. Коефіцієнт ліквідності дебіторської заборгованості (частка дебіторської заборгованості у загальній сумі оборотних активів)	Сума дебіторської заборгованості / загальна вартість оборотних активів	Оптимальна величина £0,2
3. Частка простроченої дебіторської заборгованості у загальній сумі дебіторської заборгованості	Сума простроченої дебіторської заборгованості /загальна сума дебіторської заборгованості	Бажаною є тенденція до зниження
4. Частка сумнівної дебіторської заборгованості у загальній сумі дебіторської заборгованості	Обсяг сумнівних боргів/загальна сума дебіторської заборгованості	Тенденція до зростання є негативною, оскільки знижує ліквідність підприємства
5. Частка дебіторської заборгованості в обсязі реалізації	Сума дебіторської заборгованості середня/ обсяг реалізації	Бажаною є тенденція до зниження

Аналіз дебіторської заборгованості доповнюється вивченням та оцінкою структурних змін у складі видів заборгованості за термінами виконання: до 30 днів, від 30 до 60 днів, від 60 до 90 днів, від 90 днів і більше.

Метод аналізу дебіторської заборгованості за термінами подібний до методу її документальної ревізії.

Подальший аналіз передбачає співставлення оборотності дебіторської і кредиторської заборгованості.

Від своєчасного повернення боргів дебіторам залежить і своєчасне погашення кредиторської заборгованості. Чим швидше обертається дебіторська заборгованість порівняно з кредиторською, тим більше підприємство має вільних коштів в обороті, сума яких визначається розрахунком:

Sвив=(Ок–Од)*Родн,

де Sвив – сума вивільнених коштів, тис.грн.; Ок – оборотність кредиторської заборгованості, дн.; Од – оборотність дебіторської заборгованості, дн.; Родн – реалізація одноденна, тис.грн.

10.3. Аналіз грошових коштів та грошових потоків на підприємстві

Грошові кошти є найбільш ліквідними активами. Вони присутні на початковому та кінцевому етапах облікового циклу, який включає придбання товарів, виробництво продукції, виконання робіт, послуг, а також їх продаж і отримання виручки. Згідно з П(С)Б04 під грошовими коштами розуміють готівку, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання. Під готівкою розуміють валюту України та іноземну валюту у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет та у інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України.

Рух грошових коштів – це надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів. Відповідно поступлення і вибуття коштів за визначеними видами діяльності називають грошовими потоками.

Грошовий потік – це, за визначенням Є.Брігхема, “фактичні чисті грошові кошти, що надходять на підприємство чи витрачаються ним протягом певного визначеного періоду” [14].

Управління грошовими потоками є одним з найважливіших напрямків діяльності фінансового менеджера. Воно включає розрахунок часу обігу грошових коштів (фінансовий цикл), аналіз грошового потоку, його прогнозування, визначення оптимального рівня грошових коштів, складання їх бюджету. Однією з основних задач управління грошовими ресурсами є оптимізація їх середнього поточного залишку.

Наявність у підприємства коштів нерідко пов'язується з його прибутковістю. Проте в умовах ринкових відносин такий зв'язок не є очевидним. Підприємство може бути прибутковим за даними бухгалтерського обліку і одночасно відчувати значні труднощі у грошових коштах, що може викликати соціально-економічну напруженість у взаєминах з контрагентами, фінансовими органами, працівниками підприємства і в остаточному підсумку привести до банкрутства.

Управління грошовими потоками включає:

- облік руху грошових коштів;

- аналіз потоків готівки;

- складання бюджету руху грошових коштів.

Управління грошовими потоками є особливо важливим для

- регулювання ліквідності балансу;

- оптимізації оборотних активів (оцінка короткотермінової потреби у грошових коштах, управління матеріальними запасами та дебіторською заборгованістю;

- планування часових параметрів капітальних затрат та джерел їх фінансування;

- управління поточними витратами та їх оптимізації при виробництві та реалізації продукції (робіт, послуг).

Грошові потоки формуються у результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Операціина діяльність – це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Інвестиційна діяльність – це придбання та реалізація тих необоротних активів і тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. Фінансова діяльність – це діяльність, яка призводить до зміни розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

При віднесенні руху коштів до відповідного потоку беруть до уваги характер основної господарської діяльності підприємства. На рис. 10.5 відображені найбільш характерні господарсько-фінансові операції поточної діяльності, систематизовані за напрямком руху грошових коштів. При сприятливій для підприємства економічній ситуації воно прагне до розширення та модернізайції виробництва. Тому інвестиційна діяльність у цілому призводить до тимчасового відтоку грошових засобів (рис. 10.6).

Дата добавления: 2019-02-13; просмотров: 132; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 5 6 7 8 91011 12 13 14 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!