Вплив на зміну роздрібниого товарообороту стану та ефективності використання матеріально-технічної бази торгового підприємства. 9 страница
Фінансова діяльність включає надходження грошових засобів у результаті одержання короткотермінових кредитів та займів або емісії цінних паперів короткотермінового характеру, а також погашення заборгованості за раніше одержаними короткотерміновими кредитами та займами і виплата відсотків позичальникам (рис. 10.7). Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності визначається на підставі змін у статтях балансу розділу І пасиву “Власний капітал” та статтях розділів ІІ, ІІІ та ІV пасиву, пов’язаних з фінансовою діяльністю.
Рис. 10.5. Схема руху грошових коштів при поточній операційній діяльності.
Рис. 10.6. Схема руху грошових коштів при інвестиційній діяльності.
На стабільно працюючому підприємстві грошові потоки, що генеруються при поточній діяльності, можуть скеровуватися на інвестиційну та фінансову діяльність. Наприклад, на закупівлю капітальних активів, на погашення довгострокових та короткострокових позик, виплату дивідендів і т.д.
Рис. 10.7. Схема руху грошових коштів при фінансовій діяльності.
Для ефективного управління грошовими потоками необхідно мати інформацію
- про їх обсяг у кожний момент часу;
- про структурні складові кожного потоку;
- про основні види діяльності, які генерують основний потік грошових коштів.
Існує два способи визначення обсягу грошового потоку – прямий та непрямий.
Прямий спосіб оснований на визначенні руху грошових засобів за рахунками підприємства, починаючи від реалізації товарів (продукції, робіт, послуг). Його перевагами є:
|
|
|
- визначення основних джерел надходження і напрямків вибуття грошових засобів;
- оперативність висновків щодо достатності засобів для платежів за поточними зобов’язаннями;
- визначення взаємозв’язку між обсягом реалізації продукції та грошовим виторгом за звітний період;
- визначення рахунків, що формують найбільше надходження та вибуття грошових засобів;
- використання одержаної інформації для прогнозування грошових потоків;
- контроль всіх надходження та видів вибуття грошових засобів.
З позицій стратегічного розвитку цей спосіб дозволяє оцінити ліквідність та платоспроможність підприємства. Проте його суттєвим недоліком є відсутність прямого взаємозв’язку між зміною обсягу грошових засобів та фінансовим результатом діяльності (прибутком).
Непрямий метод цей недолік усуває. Розрахунок грошового потоку проводиться від показника чистого прибутку з відповідними коригуваннями на статті, що не відображують рух реальних грошей. В основі розрахунку лежить форма фінансової звітності №2 “Звіт про фінансові результати”. За цим звітом визначаються грошові потоки у розрізі видів діяльності знизу вверх (від показника чистого прибутку до показника реалізації. Тому такий аналіз називається “нижнім”, а прямий метод – “верхнім”, оскільки починається з першої, “верхньої” статті.
|
|
|
Перевага непрямого методу полягає в тому, що він дозволяє встановити зв’язок між фінансовим результатом та власними оборотними засобами. З його допомогою можна оперативно виявити іммобілізовані грошові засоби і визначити шляхи їх мобілізації.
Недоліки методу:
- висока трудомісткість при складанні аналітичного звіту зовнішнім користувачем;
- недостатність при визначенні грошових потоків інформації фінансової звітності (виникає потреба залучення додаткових внутрішніх джерел інформації).
Ці недоліки можуть бути усуненні в умовах функціонування на підприємстві АРМ бухгалтера (оперативний доступ до інформації і швидкі розрахунки при відповідному програмному забезпеченні).
При проведенні аналізу доцільно застосовувати прямий та непрямий способи, які дозволять всебічно оцінити грошові потоки.
Починаючи з 2000 р. в Україні запроваджено обов’язкове формування підприємствами форми № 3 фінансової звітності “Звіт про рух грошових коштів”. Його заповнення регламентує П(С)БО4. Цей стандарт передбачає застосування непрямого методу складання Звіту про рух грошових коштів, у якому чистий прибуток трансформується у чисту суму отриманих (витрачених) грошових коштів. Його суть полягає в коригуванні суми прибутку (збитку) від звичайної діяльності на негрошові статті: на фінансові результати, не пов’язані з операційною діяльністю, на зміни залишків за статтями оборотних активів і поточних зобов’язань, на зміни внаслідок надзвичайних подій. В результаті використання цього методу користувачу надається інформація лише про чисті надходження та вибуття грошових коштів при операційній діяльності.
|
|
|
Особливістю Звіту про рух грошових коштів є те, що показник “Чистий рух грошових коштів за звітний період ” (ряд 400 форми № 3) відомий заздалегідь. Він визначається як відхилення між сумами значень показників рядків 230 та 240 Балансу, розрахованими на кінець та на початок аналітичного періоду.
У країнах ближнього зарубіжжя (Росії, Білорусії) ця форма звітності складається прямим методом.
Основною метою аналізу грошових потоків є виявлення причин дефіциту або надлишку грошових коштів, напрямків їх відтоку або джерел їх надходження для контролю за поточною ліквідністю та платоспроможністю підприємства.
|
|
|
Причинами притоку грошових коштів можуть бути:
- збільшення короткотермінових пасивів, які вимагатимуть погашення у майбутньому (відтік грошових коштів);
- додаткова емісія акцій з метою збільшення акціонерного капіталу;
- розпродаж майна підприємства (основних засобів, виробничих запасів і т.д.);
- скорочення матеріальних оборотних активів.
Причинами відтоку грошових коштів можуть бути:
- сповільнення оборотності активів;
- збільшення матеріальних запасів та дебіторської заборгованості;
- збільшення обсягу реалізації, що тягне за собою зростання змінних статей витрат;
- перевищення норми виплат дивідендів акціонерам (рекомендована норма – 30% від чистого прибутку);
- сплачені штрафи, пені, неустойки за порушення положень при розрахунках з бюджетними та позабюджетними фондами;
Таким чином, причинами дефіциту грошових коштів можуть бути:
- надлишковість матеріальних оборотних активів та значна дебіторська заборгованість, відповідно зниження коефіцієнта оборотності оборотних активів;
- високі капітальні затрати, не забезпечені відповідними джерелами фінансування;
- висока частка позикового капіталу і відповідно значні суми виплати відсотків за користування ними;
- низька рентабельність продажу та капіталу (власного та позиченого).
Основною вимогою при оптимізації грошового потоку є та, що сукупний грошовий потік за усіма видами діяльності повинен прямувати до нуля, тобто нестача грошових коштів за окремим видом діяльності повинна компенсуватися надлишком коштів за іншим видом.
При управлінні грошовими потоками необхідно:
- продавати якомога більше;
- прискорювати оборотність оборотних активів, уникаючи їх дефіциту, що може призвести до спаду реалізації;
- скоротити до допустимого мінімуму терміни дебіторської заборгованості;
- досягти допустимо пізніх термінів виплати кредиторської заборгованості без збитків для майбутньої діяльності підприємства;
- використовувати гнучку систему знижок з цін на товари та послуги;
- використовувати будь-які переваги, знижки постачальників.
Ефективна система управління дебіторською, кредиторською заборгованістю та грошовими засобами передбачає:
- синхронізацію грошових потоків, а саме максимальне наближення термінів погашення дебіторської і кредиторської заборгованостей;
- зменшення суми грошових коштів в дорозі (використання електронних грошей, електронних чекових переказів);
- продаж дебіторської заборгованості факторинговим компаніям чи банкам;
- термінова виписка рахунків на великі партії товарів;
- відтермінування проплати товарів покупцями для стимулювання їх попиту;
- продаж товарів за зниженими цінами при достроковій проплаті за них готівкою;
- одержання завдатку від покупця за товар на суму не меншу ніж залишок дебіторської заборгованості;
- організацію фінансового контролю за станом дебіторської заборгованості;
- орієнтацію на велику кількість покупців (їх диверсифікація) з метою уникнення ризику несплати за товар одним із покупців;
- селективність – виділення певних товарів, що не продаються у кредит у певні періоди часу.
Процес управління грошовими потоками починається з ретроспективного аналізу руху грошових коштів у звітному періоді. При цьому доцільно використати аналітичні таблиці за формами табл. 10.8 та табл. 10.9.
Поступлення та використання грошових коштів у аналітичному періоді були майже однаковими – 898 та 895 тис.грн. відповідно. Різниця (чистий позитивний притік) склала 3 тис.грн. На цю суму (на 75% – 3/4*100) зріс залишок грошових коштів (4 тис.грн.) на початок року, а на кінець періоду він склав 7 тис.грн.
Таблиця 10.8
Рух грошових коштів Франківського СТ у аналітичному періоді
тис.грн.
| Показники | Надійшло у звітному періоді | Використано у звітному періоді | Зміна за період | Залишок коштів |
| Залишок на початок періоду | – | – | – | 4 |
| Рух коштів від операційної діяльності | 194 | 118 | 76 | – |
| Рух коштів від інвестиційної діяльності | 0 | 350 | -350 | – |
| Рух коштів від фінансової діяльності | 704 | 427 | 277 | – |
| Разом зміна грошових коштів | 898 | 895 | 3 | – |
| Залишок на кінець періоду | – | – | – | 7 |
Найбільший чистий притік грошових коштів спостерігається у фінансовій діяльності підприємства (+277 тис.грн.). Чистий притік від операційної діяльності склав 76 тис.грн. У той же час чистий відтік грошей у сумі 350 тис.грн. Відбувся при проведенні підприємством інвестиційної діяльності.
За даними табл. 10.9 видно, що основна маса грошей 78,4% або 704 тис.грн. надійшла на підприємство у результаті фінансової діяльності. Із них 62,03% становлять надходження за статтями власного капіталу. На надходження коштів при операційній діяльності припадає всього 21,6% або 194 грн. Протягом аналітичного періоду близько 50% використано на погашення позик, а близько 40% – на придбання необоротних активів. 10% витрат – це скорочення сукупної вартості оборотних активів. Останнє вимагає більш поглибленого аналізу і відповідної оцінки.
Таблиця 10.9
Структура грошових потоків Франківського СТ у аналітичному періоді
| Показники | Сума, тис.грн. | Частка у сумі всіх джерел, % |
| Надходження грошових коштів | ||
| 1.1. Від операційної діяльності | ||
| Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування | 39 | 4,34 |
| Амортизація | 51 | 5,68 |
| Сплата відсотків | 16 | 1,78 |
| Зменшення поточних зобов’язань | 88 | 9,8 |
| Разом від операційної діяльності | 194 | 21,6 |
| 1.2. Від фінансової діяльності | ||
| Надходження власного капіталу | 557 | 62,03 |
| Отримані позики | 14 | 1,56 |
| Інші надходження | 133 | 14,81 |
| Разом від фінансової діяльності | 704 | 78,40 |
| Разом надходження коштів | 898 | 100,00 |
| Вибуття грошових коштів | ||
| 2.1. Від операційної діяльності | ||
| Зменшення оборотних активів | 89 | 9,94 |
| Зменшення витрат майбутніх періодів | 1 | 0,11 |
| Сплачені відсотки | 16 | 1,79 |
| Сплачений податок на прибуток | 12 | 1,34 |
| Разом | 118 | 13,18 |
| 2.2. Від інвестиційної діяльності | ||
| Придбання необоротних активів | 350 | 39,11 |
| 2.3. Від фінансової діяльності | ||
| Погашення позик | 427 | 47,71 |
| Разом вибуття коштів | 895 | 100,0 |
Одним із показників, що характеризують платоспроможність підприємства з позицій генерації грошових коштів є показник ліквідногогрошового потоку або, як його ще називають, чиста кредитна лінія. Цей показник визначається як відхилення між сумою зміни довготермінових (DДК) та короткотермінових (DКК) кредитів та позик та зміною суми грошових коштів (DГК) у аналітичному періоді, а саме:
ЛГП=DДК+DКК–DГК.
Якщо ЛГП>0, то ліквідний грошовий потік є надлишковим, а якщо ЛГП<0, – дефіцитним.
Цей показник може бути цікавим для інвесторів. Його можна розраховувати щомісячно і за динамікою оцінювати платоспроможність підприємства.
Оптимальний обсяг грошових коштів, необхідних для допустимої (беззбиткової) життєдіяльності промислового підприємства можна розрахувати за формулою:
ТГР=(Впост–А)/(р–Взм),
де ТТР – точка грошової рівноваги; Впост – сума постійних витрат; А – сума амортизаційних витрат (виключається із суми постійних витрат, так як не вимагає грошових затрат); р – ціна за одиницю продукції; Взм – сума змінних витрат на одиницю продукції.
Таким чином, вміле управління грошовими потоками дозволяє проводити більш гнучку фінансову політику та покращити маневрування як власними, так і позиченими коштами, сприятиме зменшенню витрат на сплату відсотків за боргами, підвищить ліквідність балансу, дозволить вивільнити кошти для інвестування у доходні об’єкти (зони росту обсягів діяльності підприємства).
10.4. Аналіз необоротних активів
Необоротні активи – це основні засоби, нематеріальні активи та інші види необоротних активів, що відображаються у першому розділі активу балансу.
Аналіз основних засобів передбачає вивчення ефективності використання як власних, так і орендованих основних засобів. В розрахунок не приймаються основні засоби, що знаходяться в консервації, резерві та здані в оренду.
В аналітичних розрахунках основні засоби приймаються за первісною вартістю.
Методика аналізу основних засобів передбачає таку послідовність:
- вивчається стан основних засобів, зміни в загальному їх обсязі та у структурі;
- оцінюється тенденція зміни показників стану основних засобів, а саме – коефіцієнту зносу основних засобів (Кзн), який визначається за формулою:
Кзн=ЗН/ОЗ перв,
де ЗН – сума зносу основних засобів на певну дату (за даними балансу), тис.грн.; ОЗперв. – первісна вартість основних засобів, тис.грн.
- визначається коефіцієнт придатності (Кприд) як відношення залишкової вартості основних засобів (ОЗзал) до їх первісної вартості (ОЗперв):
Кприд=ОЗзал/ОЗ перв
Середні темпи зносу основних засобів, визначені за декілька років, мають особливе значення при необхідності оцінити майно підприємства для його продажу або здачі в оренду.
При подальшому аналізі вивчаються показники руху основних засобів, до яких відносять коефіцієнт оновлення (Кон) та коефіцієнт вибуття (Квиб) основних засобів:
Кон=Он/Озкін,
де ОЗн – сума основних засобів, що надійшли протягом періоду дослідження (уведені в експлуатацію після закінчення будівництва або закуплені); ОЗкін – сума основних засобів на кінець період дослідження.
Квиб=ОЗвиб/Озпоч,
де ОЗвиб – вартість основних засобів, вибувших протягом періоду дослідження; ОЗпоч – вартість основних засобів на початок періоду, що аналізується.
Оцінюючи динаміку показників оновлення та вибуття основних засобів, слід співставити обидва коефіцієнти між собою: значні відхилення між ними небажані, тому, що зростання коефіцієнта оновлення порівняно з коефіцієнтом вибуття ставить питання: для чого накопичуються старі основні засоби, чи не доцільно було б їх продати, здати в оренду, або, навіть, у металобрухт. При значному зростанні коефіцієнта вибуття основних засобів, у порівнянні з темпами зміни коефіцієнта оновлення однозначно постає питання про фінансовий стан підприємства та його подальше існування.
Основним моментом в аналізі основних засобів є вивчення показників інтенсивності та ефективності їх використання: фондовіддачі та фондорентабельності:
ФВ–ВП(РТО)/ОЗ,
де ФВ – фондовіддача, вартість продукції, що припадає на 1 грн. основних засобів; ВП (для промислових підприємств) – обсяг випуску продукції (товарної або реалізованої в залежності від програми аналітичного дослідження); РТО (для торгових підприємств) – роздрібний товарооборот; ОЗ – середня величина основних засобів за період дослідження, яка розрахована за формулою середньої арифметичної або середньої хронологічної.
Фондорентабельність основних засобів (ФР) характеризує прибутковість їх використання і показує величину прибутку на 1 грн. основних засобів:
ФР=П/ОЗ,
де П – прибуток підприємства; ОЗ – середня величина основних засобів за період дослідження.
Узагальнюючим показником ефективності використання основних засобів є інтегральний показник ефективності, який визначається за формулою:
Іеф= 
.
Позитивною вважається тенденція зростання у динаміці усіх зазначених показників ФВ, ФР та відповідно Іеф.
В процесі аналізу досліджують вплив показників, пов’язаних з використанням основних засобів, на результати господарської діяльності – випуск продукції (ВП) та прибуток (П). Моделі для факторного аналізу:
ВП=ОЗ*ФВ,
П=ОЗ*ФР,
де ОЗ – середня величина основних засобів за період, що аналізується.
За вказаними моделями проводиться факторний аналіз зміни обсягу випуску продукції та величини прибутку від відповідних факторів.
Аналітичні розрахунки доцільно оформити таблицею. У табл. 10.10 приведено основні аналітичні показники інтенсивності та ефективності використання основних засобів.
Таблиця 10.10
Показники інтенсивності та ефективності використання основних засобів
| Показники | Умовне позначення | Алгоритм розрахунку |
| 1. Середньорічна вартість основних засобів | ОЗ | Визначається як середньоарифметичне або як середньохронологічна величина за даними ф.№1 “Баланс” |
| 2. Обсяг випуску продукції | ВП | За даними статистичної звітності |
| 3. Прибуток від операційної діяльності | П | За даними ф.№ 2 “Звіт про фінансові результати” |
| 4. Фондовіддача | ФВ | Випуск продукції/середня вартість основних засобів |
| 5. Фондорентабельність | ФР | Прибуток/середня вартість основних засобів |
| 6. Зміна обсягу випуску продукції внаслідок зміни фондовіддачі | ∆ВПфв | ОЗ1*(ФВ1–ФВ0)=∆ВП |
| 7. Зміна обсягу випуску продукції внаслідок зміни основних засобів | ∆ВПоз | (ОЗ1–ОЗ0)*ФВ0=∆ВП |
| 8. Відносне відхилення величини основних засобів внаслідок зміни фондовіддачі | ВВОЗ | ОЗ1–ОЗ0*ІВП (позитивний результат – відносний надлишок ОЗ, від’ємний результат – економія ОЗ) |
| 9. Темп приросту основних засобів, % | Т∆ОЗ | ∆ОЗ/ОЗ1*100 |
| 10. Зміна прибутку за рахунок зміни основних засобів | ∆Поз | (ОЗ1–ОЗ0)*ФР0 |
| 11. Зміна прибутку внаслідок зміни фондорентабельності | ∆ПФР | ОЗ1*(ФР1– ФР0) |
На основі проведеного аналітичного дослідження виявляють резерви підвищення ефективності використання основних засобів на підприємстві, а саме:
Дата добавления: 2019-02-13; просмотров: 167; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!