Де СОЧ (середньооблікова чисельність визначеної категорії працівників); ЗП – середня заробітна плата одного працюючого.
Ця формула може бути розширена шляхом введення додатково інших факторів:
ФОП=ССЧ*Д*Г*ЗПп,
де ССЧ – середньооблікова чисельність працівників, осіб; Д – кількість відпрацьованих одним працівником днів; Г – кількість відпрацьованих одним працівником годин; ЗП – середня заробітна плата одного працівника за годину.
Вплив факторів можна проводити з використанням скоригованих показників (див. попередню модель) або способом абсолютних різниць:
ФОП1=ССЧ1*Д1*Г1*ЗП1 – фактичне значення ФОП,
ФОП0=ССЧ0*Д0*Г0*ЗП0 – базове (планове) значення ФОП.
Вплив зміни ССЧ:
DССЧ ® DФОП=DССЧ*Д0*Г0*ЗП0.
Вплив зміни Д:
DД ® DФОП=ССЧ1*DД*Г0*ЗП0.
Вплив зміни Г:
DГ ® DФОП=ССЧ1*Д1*DГ*ЗП0.
Вплив зміни ЗП:
DЗП ® DФОП=ССЧ1*Д1*Г1*DЗП.
Перевірка розрахунку:
DФОП=DФОПССЧ+DФОПД+DФОПГ+DФОПЗП.
При аналізі розраховують також вплив факторів на середню заробітну плату працівника підприємства за формулою:
ЗПрік=Д*Г*ЗПп.
Ріст середньої річної заробітної плати може відбутися у зв’язку зі збільшенням погодинної оплати праці, яка в свою чергу залежить від рівня кваліфікації працівників, інтенсивності їх праці, перегляду норм виробітку та розцінок, зміни розрядів робіт та тарифних ставок, різних доплат і премій. Вивчається використання планів по зниженню трудомісткості продукції, правильність нарахування доплат за стаж, роботи у понадурочні години, час простою з вини підприємства. Розрахунок впливу факторів проводиться відомими способами факторного аналізу.
|
|
|
Важливим є виявлення залежності між темпами росту заробітної плати і продуктивністю праці. Для цього розраховуються індекси зміни продуктивності праці і заробітної плати:
.
Позитивним є значення К>1. Визначається сума економії (-) або перевитрат (+) фонду оплати праці за формулою:
ВВ=ФЗП1*(1–К).
В умовах інфляції при аналізі індекса росту середньої заробітної плати необхідно враховувати індекс цін на товари і послуги у аналітичному періоді. У цьому випадку індекс заробітної плати буде мати вигляд:
.
При аналізі досліджують віддачу одної гривні зарплати:
ВП/ФОП=(ЧП*Д*Г*В)/(ЧП*ЗП)=(Д*Г*В)/(ЗП),
де ВП – об’єм випуску продукції; ФОП – фонд оплати праці; ЧП – середньооблікова чисельність працюючих; Д – середня кількість днів, відпрацьованих одним працівником; Г – середня кількість годин, відпрацьованих одним працівником; В – середня продуктивність праці одного працівника за годину (виробіток); ЗП – середня заробітна плата одного працівника.
Аналіз проводиться з використанням відомих способів факторного аналізу, що дозволяє виявити резерви підвищення ефективності використання коштів на оплату праці.
|
|
|
Аналіз матеріальних витрат доцільно аналізувати за формулою:
М=å(qi *å(mj*pj)),
де М – затрати матеріалів певного виду, тис.грн.; qi – кількість і-го виду продукції; mj – кількість j-го матеріалу на і-ий вид виробу; рj – ціна j-го матеріалу, грн.
Розрахунок впливу факторів можна провести за схемою:
СК1=å(qi1*å(mj0*pj0))СК2=å(qi1*å(mj1*pj0)),
де показники зі степенем 0 – планові або базового періоду, а зі степенем 1 – фактичні або звітного періоду. Вплив факторів на зміну матеріальних витрат визначається:
Dq ® DМ=СК1–M0;
Dm ® DМ=СК2–СК1;
Dp ® DМ=M1–CK2.
Обов’язковою є перевірка правильності розрахунків:
DМ=DМq + DМm +DМp.
Контрольні питання
1. Обгрунтуйте значення, завдання та визначте джерела інформації аналізу показників собівартості продукції та витрат промислового підприємства.
2. Як класифікуються витрати за економічним змістом?
3. Яка послідовність проведення аналізу показників витрат?
4. Опишіть методику факторного аналізу витрат на 1 гривню товарної продукції.
5. Яка послідовність факторного аналізу собівартості порівняльної продукції?
ЗАВДАННЯ 1. Провести факторний аналіз витрат на 1 грн. товарної продукції промислового підприємства за звітний період на основі даних табл. 1.
|
|
|
Заповнити аналітичну табл. 2, визначивши витрати на 1 грн. товарної продукції за планом, фактично і відхилення фактичних витрат на 1 грн. товарної продукції від планових.
Таблиця 1
Показники товарної продукції промислового підприємства за звітний рік
| Показники | Сума, тис.грн. |
| Виробнича собівартість товарної продукції | |
| а) за планом | 38592 |
| б) фактично випущена товарна продукція: | |
| за плановими витратами на одиницю продукції | 38608 |
| - за фактичною собівартістю | 42500 |
| Товарна продукція в гуртових цінах підприємства | |
| а) за планом | 48600 |
| б) фактично випущена товарна продукція: | |
| в цінах плану | 48922 |
| у фактично діючих цінах | 49500 |
Визначити вплив на зміну витрат на 1 грн. товарної продукції факторів:
- зміни асортименту випущеної продукції,
- зміни витрат на одиницю продукції,
- зміни гуртових цін підприємства.
Написати висновки, в яких оцінити одержані результати і визначити загальну суму економії чи перевитрат внаслідок зміни витрат на 1 грн. товарної продукції.
Таблиця 2
Показники товарної продукції промислового підприємства у звітному році
тис.грн.
| Показники | План (q0, z0, p0) | Фактично (q1) | ||
| план (z0, p0) | фактично (z1), план (p0) | фактично (z1, p1) | ||
| 1. Виробнича собівартість S (qі*zі) | ||||
| 2. Вартість товарної продукції S (qі*pі) | ||||
| 3. Витрати на 1 грн. товарної продукції, коп. | ||||
qі – обсяг випущеної продукції; zі – витрати на одиницю продукції; рі – ціна одиниці продукції і-того виду.
|
|
|
ЗАВДАННЯ 2. Фактичний обсяг товарної продукції в звітному році в оптових цінах підприємства склав 11400 тис.грн.; витрати на 1 грн. товарної продукції – 90 коп. при плані 84 коп. На яку суму змінилась повна собівартість товарної продукції? Як це відобразиться на прибутку підприємства? Подайте пропозиції щодо підвищення рентабельності продукції промислового підприємства.
Вибрати правильну відповідь на питання:
1. Які фактори впливають на відхилення фактичної середньої заробітної плати від планової?
а) зміна рівня кваліфікації;
б) рівень техніки, технології, організації виробництва;
в) умови праці;
г) стаж роботи, галузь народного господарства;
д) відпрацьований час;
е) продуктивність праці;
є) обсяг виробництва;
ж) діюча на підприємстві система матеріального заохочення;
з) форми та системи оплати праці;
і) різного роду доплати, передбачені законодавством;
к) якість та асортимент продукції;
л) природні умови.
2. Яка закономірність у співвідношенні темпів зростання продуктивності праці та середньої заробітної плати?
а) темпи зростання середньої заробітної плати та продуктивності праці повинні бути однаковими;
б) темпи зростання середньої заробітної плати повинні випереджати темпи зростання продуктивності праці;
в) темпи зростання продуктивності праці повинні випереджати темпи зростання середньої заробітної плати;
г) власний варіант відповіді.
Тема 4. АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ
| З цієї теми ви дізнаєтесь про: - систему аналітичних показників, які характеризують фінансові результати діяльності підприємства, та інформаційні джерела їх відображення; - послідовність проведення аналізу фінансових результатів діяльності підприємства; - методику факторного аналізу прибутку; - те, як визначається поріг рентабельності і прогнозується обсяг виробництва, що забезпечить беззбитковість і плановий прибуток. |
4.1. Характеристика фінансових результатів та завдання їх аналізу
Для аналізу результатів господарської діяльності використовують систему показників, до найважливіших з яких належать:
1) обсяг реалізації продукції (робіт, послуг) або виручка від реалізації;
2) прибуток;
3) рентабельність.
Обсяг реалізації продукції свідчить про загальний результат діяльності підприємства, стабільність його стану у ринковій структурі, конкурентоздатність його продукції. Ефективність діяльності підприємства, можливості подальшого розвитку в обраній галузі діяльності оцінюють за показниками прибутку (від операційної діяльності, інших видів діяльності, чистим) який є часткою валового доходу (реалізації), а також за відносними показниками – прибутковістю чи рентабельністю (відношення прибутку до відповідної бази – вкладеного капіталу, вартості матеріальних активів, собівартості продукції тощо).
Важливість показників фінансових результатів обумовила відображення інформації про реалізацію продукції та прибуток у фінансовій звітності підприємства (ф.№2 “Звіт про фінансові результати”).
За ф.№2 “Звіт про фінансові результати” фінансової звітності підприємства показники, що формують кінцевий фінансовий результат діяльності – прибуток (збиток), можна представити наступною схемою (рис. 4.1)
На рис. 4.1 відображена послідовність формування прибутку, який є часткою чистого доходу (виручки), що утворюється у сфері виробництва після реалізації продукції. Таким чином, фінансовий результат діяльності (прибуток або збиток) перебуває у тісному зв’язку з обсягом реалізації продукції, рівнем організації постачання сировини та матеріалів, використанням матеріально-технічної бази та трудових ресурсів, показниками собівартості, організацією комерційної діяльності підприємства, що обґрунтовує необхідність проведення факторного аналізу, з метою виявлення резервів росту ефективності діяльності.
Прибуток підприємства є джерелом поповнення державного бюджету, засобом розвитку матеріально-технічної бази підприємства, підвищення рівня соціального захисту його працівників, що обгрунтовує значення і необхідність проведення його систематичного аналізу.
Рис. 4.1. Схема формування фінансових результатів діяльності підприємства.
Послідовність аналізу фінансових результатів діяльності:
- дослідження динаміки обсягу реалізації продукції та величини прибутку;
- визначення впливу факторів на зміну обсягу реалізації та прибутку;
- оцінка динаміки інших доходів та витрат, доцільності та причин їх виникнення;
- виявлення резервів зростання реалізації продукції і прибутку та економічне обгрунтування їх оптимальних розмірів;
- розробка варіантів рішень щодо мобілізації виявлених резервів.
Інформаційні джерела для аналізу фінансових результатів:
- бізнес-план підприємства;
- фінансова звітність (ф.№1 “Баланс”, ф.№2 “Звіт про фінансові результати”, ф.№3 “Звіт про рух грошових коштів”, ф. № 4 “Звіт про власний капітал”, ф.№5 “Примітки до річної фінансової звітності”);
- статистична звітність ф.№1-підприємництво “Звіт про основні показники діяльності підприємства”;
- дані аналітичного бухгалтерського обліку, додаткова інформація – за потребою програми аналізу.
4.2. Факторний аналіз прибутку та його розподілу
Оцінка досягнутих результатів підприємства за досліджуваний період проводиться за результатами їх вертикального аналізу, тобто аналізу структури фінансових результатів. За результатами горизонтального аналізу оцінюється динаміка показників порівняно з попереднім періодом, за ряд періодів (років) і вивчаються тенденції їх зміни.
На виробничих підприємствах основна частка прибутку – це прибуток від операційної (господарської) діяльності підприємства. Тому при аналізі йому приділяється головна увага. Мета аналізу операційного прибутку – це виявлення і посилення дії факторів, що сприяють збільшенню прибутку, усуненню або зменшенню впливу негативних факторів.
Взаємозв’язок факторів, що формують прибуток від операційної діяльності, (Поп) можна описати наступною залежністю:
Поп=Р–С–Взб–А+Іоп.д.–Іоп.в.,
де Р – обсяг реалізації продукції; С – собівартість реалізованої продукції; А – адміністративні витрати; Взб – витрати на збут; Іоп.д – інші операційні доходи; Іоп.в. – інші операційні витрати.
За наведеною моделлю (залежністю) вважається, що усі фактори здійснюють свій вплив на прибуток не залежно один від одного. Але при зростанні обсягу виробництва і реалізації продукції собівартість одиниці продукції знижується за рахунок зменшення частки постійних витрат, що припадає на одиницю продукції. Це – так званий “ефект масштабу”.
Світова практика країн з розвинутою економікою свідчить, що для забезпечення системного підходу у факторному аналізі прибутку та прогнозуванні його оптимального обсягу доцільно використовувати маржинальний аналіз.
Наведений взаємозв’язок факторів показує зміну операційного прибутку залежно від зміни обсягу реалізації, тобто кількості реалізованої продукції, її асортименту та структури, собівартості продукції, яка, у свою чергу складається із змінних та постійних витрат, а також інших операційних доходів та витрат, які виникають у процесі господарської діяльності.
Методика факторного аналізу проілюстрована розрахунками за даними табл. 4.1.
Таблиця 4.1
Розрахунок впливу факторів на зміну прибутку від операційної діяльності підприємства за звітний рік
тис.грн.
| Показники | За планом | За планом, перерахованим на фактичний обсяг реалізації | Фактично | Відносне відхилення (гр.4-гр.3) | Вплив на прибуток |
| 1. Виручка від реалізації продукції (без ПДВ і акцизного збору) | 3900 | 3943 | 3978 | +35 | +35 |
| 2. Виробнича собівартість | 3079 | 3102,3 | 3083 | -19,3 | +19,3 |
| 3. в.т.ч. – витрати змінні | 2122 | 2145,3 | 2125 | -20,3 | +20,3 |
| 4. витрати постійні | 957 | 957 | 958 | +1,0 | -1,0 |
| 5. Адміністративні витрати | 105 | 105 | 110 | +5,0 | -5,0 |
| 6. Витрати на збут | 356 | 360 | 368 | +8,0 | -8,0 |
| 7. Інші операційні доходи | – | – | 9 | +9,0 | +9,0 |
| 8. Інші операційні витрати | – | – | 5 | +5,0 | -5,0 |
| 9. Фінансовий результат від операційної діяльності (прибуток) | 360 | 375,7 | 421 | 45,3 | 45,3 |
| 10. Маржинальний дохід (с.1-с.3-с.6) | 1422 | 1437,7 | 1485 | +38 | – |
При зміні обсягу реалізації продукції повинна змінитися і сума відповідних змінних витрат (змінних статей виробничої собівартості та витрат на збут). Сума постійних статей витрат внаслідок зміни обсягу реалізації не змінюється. Отже гр 3 табл. 4.1. представлена плановими сумами змінних витрат, скоригованими на фактичний обсяг реалізації. Для їх визначення розраховується рівень виконання плану за обсягом реалізації у порівнянних (планових) цінах:
3943:3900*100=101,1%.
Далі коригуються змінні витрати:
2122*101,1:100=2145,3 тис.грн.,
і витрати на збут:
356*101,1:100=360,0 тис.грн.
Постійні показники зазначені у плановому розмірі як не залежні від зміни обсягу реалізації.
За методикою факторного аналізу спочатку визначається вплив кількісних факторів, до яких відносяться кількість реалізованої продукції, її асортимент та структура асортименту продукції.
Якщо обсяг продукції у порівнянних цінах зріс на 1,1%, то сума прибутку внаслідок зміни фізичного обсягуреалізації (кількості) має зрости на 4.0 тис.грн. (360*1,1:100).
Різниця між скоригованим і плановим прибутком склалася внаслідок зміни обсягу, асортименту та структури реалізованої продукції: 375,7-360=+15,7 тис.грн.; за рахунок змін в асортименті та структурі реалізованої продукції прибуток змінився на 15,7-4,0=+11,7 тис.грн. (зростання прибутку пов’язане з оптимізацією асортименту продукції та його структури).
Вплив зміни асортименту продукції та його структури на зміну прибутку на підприємстві при внутрішньому аналізі розраховується прямим способом.
При цьому, якщо підприємство випускає однорідну продукцію, то розрахунок проводиться за наступною формулою:
,
де ∆П∆с – зміна прибутку внаслідок зміни структури обсягу реалізації продукції, тис.грн.; ПВіф та ПВіп – планова і фактична питома вага кожного виду продукції в загальному обсязі реалізації в натуральному вираженні, %; Піп – плановий розмір прибутку на одиницю продукції, грн.; Рф – фактичний обсяг реалізації, натуральні одиниці.
Якщо підприємство випускає і реалізує неоднорідну продукцію, то вплив асортиментних і структурних зрушень в обсязі реалізації на зміну прибутку (∆П∆АіС) визначається розрахунком:
,
де Рі п– плановий рівень рентабельності і-го виду продукції, %; Р ф/с – повна собівартість фактично реалізованої продукції, тис.грн.
Вплив якісних факторів на зміну прибутку (показники табл. 4.1.) визначається як різниця між відповідними фактичними та їх скоригованими величинами (гр.4 та гр.3 табл. 4.1.). Це відхилення слід економічно оцінити з точки зору залежності прибутку від відповідного фактора, наприклад, підвищення оптових цін підприємства призвело до збільшення прибутку на 35,0 тис.грн. (3978-3943), а зниження виробничої собівартості на 19,3 тис.грн. сприяло підвищенню прибутку на таку ж величину, хоча втраченими резервами тут слід вважати необгрунтоване збільшення постійних витрат на 1,0 тис.грн. Перевищення збутових витрат на 8,0 тис.грн., а також допущені інші операційні витрати, що негативно вплинули на зміну прибутку (сприяли його зниженню), являють собою втрачені резерви прибутку.
Правильність факторних розрахунків обгрунтовується взаємозалежністю показників: загальне відхилення фактичної величини прибутку від планової (DП) має дорівнювати алгебраїчній сумі впливу усіх факторів, від яких залежить прибуток:
61=4,0+11,7+35,0+20,3-1,0-5,0-8,0+9,0-5,0.
Виявлені в процесі факторного аналізу резерви збільшення прибутку повинні перетворитися на реальне отримання більшої величини прибутку через практику подальшого господарювання.
Ефективний розвиток підприємства залежить від оптимального співвідношення складових прибутку при його розподілі. Так, при збільшенні частки прибутку, що направляється на споживання, зростає потреба у додаткових коштах (позичених і залучених). Тому, раціональна фінансова стратегія підприємства проявляється у напрямах розподілу його прибутку (рис. 4.2).
Метою аналізу розподілу прибутку є розробка рішень щодо більш раціонального використання прибутку на основі визначення існуючих тенденції направлення його складових на різні цілі.
| |
Більш раціональним, ефективним використання прибутку є його капіталізація, тобто спрямування на розширення діяльності підприємства. Розмір капіталізації прибутку дозволяє оцінити темп росту власного капіталу підприємства. Виходячи із розподілу прибутку на фонд нагромадження і фонд споживання, рентабельність власного капіталу можна представити як:
,
де Рвк – рентабельність власного капіталу, %; ЧП – чистий прибуток, тис.грн.; ВК – власний капітал, тис.грн.
Частка реінвестованого прибутку (ФН/ВК) характеризує внутрішній темп розвитку (ВТР) підприємства. Він може бути визначений таким розрахунком:
,
де НР – норма розподілу прибутку на споживання.
Таким чином, темп розвитку підприємства у першу чергу залежить від рентабельності власного капіталу і частки прибутку, що спрямовується на реінвестування.
Факторні моделі в економічному аналізі дозволяють визначити і інші фактори, які чинять свій вплив на внутрішній темп розвитку. Його можна визначити за наступною моделлю:
,
де Р – обсяг реалізації продукції; А – середня величина активів за період дослідження; ЧП/Р – рентабельність реалізації; Р/А – коефіцієнт оборотності активів; А/ВК – фінансова активність підприємства по залученню кредитів; ФН/ЧП – норма розподілу прибутку на нагромадження.
Перший і другий фактори характеризують тактичні дії підприємства, третій і четвертий – показують стратегічні фінансові рішення.
Розрахунок факторів на зміну ВТР можна здійснити відомими способами факторного аналізу.
Фінансова політика розподілу прибутку повинна забезпечити збільшення реалізації, збільшення власного капіталу, досягнення оптимальної структури усього авансового капіталу підприємства.
4.3. Визначення порогу рентабельності та прогнозування прибутку
Важливою задачею при формуванні стратегії розвитку підприємства є обгрунтоване планування та прогнозування оптимального розміру прибутку.
Методика прогнозування прибутку складається з двох етапів:
1) визначення порогу рентабельності (досягнення беззбитковості виробництва);
2) визначення прогнозного значення прибутку, що у свою чергу здійснюється через розрахунок планового прибутку та через мінімальний рівень рентабельності (оптимальний).
У ринкових умовах господарювання підприємство має визначити “портфель замовлень”, тобто обсяг випуску і реалізації продукції, необхідний для забезпечення виконання договорів постачання з мінімальними затратами.
Беззбитковий або критичний обсяг реалізації продукції (поріг рентабельності) – це такий, при якому виручка покриває (відшкодовує) усі понесені підприємством витрати:
Ркр=ПС,
де Ркр – критичний обсяг реалізації продукції; ПС – повна собівартість реалізованої продукції, яка складається із виробничих витрат (Вв), які є змінними (Ввзм) і постійними (Ввпост), адміністративних витрат (А), витрат на збут (Взб).
Розширена модель критичного обсягу реалізації буде виглядати таким чином:
або
;
,
де q – кількість реалізованої продукції в натуральних одиницях. Різниця між ціною за одиницю продукції та змінними витратами являє собою частку маржинального доходу у ціні виробу. qкр – критичний обсяг реалізації в натуральних одиницях виміру за видами продукції, мд –маржинальний дохід на одиницю продукції.
У вартісній оцінці критичний обсяг реалізації (Ркр) дорівнює:
виходячи з попередніх формул і залежностей:
; 
,
де рі – ціна і-того виду продукції.
Графічно критичний обсяг реалізації можна подати рис. 4.3.
Згідно з наведеною схемою перевищення фактичного (або прогнозного) обсягу реалізації над критичним дозволяє підприємству отримати прибуток і навпаки, реалізація продукції нижче критичного рівня принесе підприємству збитки.
Рис. 4.3. Обсяг реалізації, прибуток та витрати на реалізовану продукцію.
Тому логічним є другий етап, на якому визначається обсяг реалізації продукції, при якому підприємство отримує мінімальний прибуток, тобто таку його вел ичину яка після сплати податку задовольняє власників підприємств.
Прибуток мінімальний (Пмін.) визначається з урахуванням мінімального (граничного) рівня рентабельності галузі економіки країни, в якій працює підприємство.
,
де ВК – власний капітал; Рмін – мінімальний рівень рентабельності галузі, %; СП – рівень сплати податку з прибутку, %.
.
Різниця між обсягом реалізації “мінімальна рентабельність” та критичним обсягом реалізації – це “зона” безпеки (запас фінансової витривалості), при існуванні якої підприємство має резерв зниження обсягу реалізації, не потрапляючи у “зону збитку”(рис. 4.3.). Таким чином, на зміну критичного обсягу реалізації чинять вплив зміна суми постійних виробничих та адміністративних витрат, зміна рівня змінних виробничих витрат та зміна оптових цін підприємства на продукцію. Вплив кожного фактора визначається відповідними способами факторного аналізу.
Зміна обсягу реалізації в залежності від зміни цін на окремий вид продукції проявляється в еластичності попиту, тобто у коливаннях реалізації від зміни ціни:
,
де Ел.попиту – коефіцієнт еластичності попиту; ∆ТVі – зміна темпу приросту обсягу реалізації окремого виду продукції; ∆Трі – зміна темпу приросту ціни за одиницю продукції.
Коефіцієнт еластичності показує, на скільки відсотків зміниться обсяг реалізації певного виду продукції при зміні ціни на нього на 1%/
За даними факторного маржинального аналізу прибутку від операційної діяльності (табл. 4.1) можна провести прогнозний розрахунок порогу рентабельності підприємства на наступний рік, виходячи із оптимальних значень відповідних показників за звітний рік (табл. 4.2)
Таблиця 4.2
Прогнозний розрахунок порогу рентабельності підприємства на наступний рік
| № з/п | Показники | Сума, тис.грн. | Частка в обсязі реалізації |
| 1 | Витрати змінні | 2125,0 | 2125/3978=0,5342 |
| 2 | Витрати постійні | 957,0 | – |
| 3 | Адміністративні витрати | 105,0 | – |
| 4 | Витрати на збут | 360,0 | 360/3978=0,0913 |
| 5 | *Прибуток від операційної діяльності | (421+5,0)=426,0 | – |
| 6 | Маржинальний дохід | 1-0,5342-0,0913 =0,3745 | |
| 7 | Поріг рентабельності (критичний обсяг реалізації) | (957,0+105,0):0,3745=2836,0 | – |
| 8 | Виручка від реалізації (прогнозна) | (957+105+426):0,3745=3973,0 | – |
| 9 | Запас фінансової витривалості | 3973-2836=1137 1137/3973=0,286 | 0,286 або 28,6% |
* Прибуток прогнозний складається із величини фактичного прибутку та резерву його збільшення за рахунок усунення (не виникнення у майбутньому) інших операційних витрат у сумі 5 тис.грн.
Визначені прогнозні величини показників, від яких залежить оптимальний обсяг реалізації продукції досліджуваного підприємства, грунтуються на реальних, досягнутих результатах діяльності підприємства, а також на застосуванні у господарській діяльності підприємства виявлених резервів підвищення її ефективності.
Аналіз інших складових фінансових результатів, від яких залежить величина чистого прибутку, полягає у вивченні тенденції їх змін, причин виникнення, та їх економічної оцінки. Велику роль при цьому відіграє вивчення нераціональних витрат центрами їх виникнення та відповідальності. Це дозволяє при розробці заходів щодо запобігання і усунення нераціональних витрат (інших операційних та інших фінансових витрат і т.п.) залучати кваліфікованих працівників для надання обгрунтованих пропозицій у практичній діяльності відповідних структурних підрозділів підприємства.
Підвищенню ефективності господарської діяльності підприємств сприяє професіоналізм економічних кадрів підприємства, які володіють знаннями законів ринкової економіки, вміють аналізувати практичні ситуації, і на основі аналізу розробляти оптимальні управлінські рішення щодо розміщення цінних паперів з метою отримання доходів від короткострокових фінансових вкладень, здачі в оренду основних засобів, що не використовуються у господарстві, дотримання розрахункової дисципліни, щоб не допускати сумнівної, безнадійної та простроченої дебіторської заборгованості та ін.
4.4. Аналіз показників рентабельності підприємства
Сума прибутку не завжди об’єктивно і однозначно показує ефективність господарської діяльності, тобто ефективність використання виробничих фондів, трудових та фінансових ресурсів. Це можна пояснити наступними причинами:
1) прибуток може зрости за рахунок екстенсивних факторів (збільшення величини основних засобів, чисельності персоналу та ін.).
2) на суму прибутку, вартість матеріальних ресурсів, основних засобів, може вплинути інфляція, індексація, зміна цін;
3) сума прибутку залежить від обсягу діяльності підприємства (масштабів підприємства).
Сказане не дозволяє обрати суму прибутку єдиним критерієм оцінки ефективності діяльності підприємства при визначенні його рейтингу, що є важливим для інвесторів, постачальників, банків, тобто ділових партнерів у бізнесі. Тому світова та вітчизняна наука і практика економічного аналізу визнає об’єктивним показником прибутковості рентабельність підприємства.
На промислових підприємствах визначають та аналізують наступні показники рентабельності (табл. 4.3):
Таблиця 4.3
Показники рентабельності підприємства
| Показники | Позначення | Алгоритм розрахунку |
| 1. Рентабельність продукції (окупність затрат на випуск продукції), % | Рпр | Прибуток з продукції/повна собівартість продукції*100 |
| 2. Рентабельність одиниці продукції, % | Род.пр. | (Ціна виробу-повна собівартість виробу)/повна собіварт. виробу*100 |
| 3. Рентабельність реалізації (операційної діяльності), % | РР | Прибуток від операційної діяльності/реалізація*100 |
| 4. Рентабельність виробничих фондів (загальний показник рентабельності), % | Рвф | Чистий прибуток/середня вартість виробн. фондів*100 |
| 5. Рентабельність капіталу, % | Рк | Чистий прибуток/середня величина активів*100 |
| 6. Економічна рентабельність (чисті активи=активи – кредиторська заборгованість), % | Рек | Чистий прибуток/середня величина чистих активів*100 |
| 7. Рентабельність оборотних активів, % | Роа | Чистий прибуток/середня величина оборотних активів*100 |
| 8. Рентабельність основних засобів, % | Роз | Прибуток від операційної діяльності/середня величина основних засобів*100 |
| 9. Рентабельність власного капіталу, % | Рквл | Чистий прибуток/середня величина власного капіталу*100 |
| 10. Рентабельність використаних кредитів банків, % | Рб | Прибуток від використання кредитів/сума використаних кредитів*100 |
| 11. Рентабельність персоналу (прибуток на 1-го працівника), тис.грн. | Рп | Чистий прибуток/середньооблікова чисельність працівників |
| 12. Дохідність витрат на оплату праці | Рфоп | Чистий прибуток/сума витрат на оплату праці*100 |
Показники рентабельності можна об’єднати у групи:
1. Показники рентабельності капіталу (активів).
2. Показники рентабельності (продукції).
Перша група показників формується як відношення чистого прибутку до різних показників авансованих коштів, з яких найбільш важливими є:
всі активи підприємства, інвестиційний капітал (власні кошти і довгострокові зобов’язання) та акціонерний (власний) капітал.
Ці показники розраховуються за формулами, між якими повинні витримуватися співвідношення:
ЧП/активи<ЧП/Інвестиц капітал<ЧП/Акціонерний (власний) капітал,
де ЧП – чистий прибуток підприємства, у знаменнику середні значення показників за період.
Активи часто показують у вигляді суми виробничих фондів – основних засобів та оборотних активів (ОФ+ ОА), тому показник
Р=ЧП/(ОФ+ОА)*100
дістав назву загального показника рентабельності.
Перша формула (прибутковість, віддача активів) цікавить адміністрацію підприємства; друга (віддача на інвестований капітал) має значення для потенційних інвесторів та кредиторів; третя формула (доходність акцій) цікавить власників та засновників підприємства.
Важливою в аналізі є наступна факторна залежність, що випливає з першої формули:
ЧП/активи=(ЧП/обсяг реалізації)*(обсяг реалізації/активи).
Ця формула, яка дістала назву формула Дюпона, розкриває взаємозв’язок між між рентабельністю всіх активів, рентабельністю реалізації та оборотністю активів. Зв’язок полягає в тому, що прямо вказує шлях підвищення рентабельності, а саме при низькій рентабельності реалізації необхідно підвищувати оборотність активів.
Інша модель факторної залежності встановлює зв’язок власного (акціонерного) капіталу від зміни рівня рентабельності продукції, швидкості обороту сукупного капіталу та співвідношення власного і позиченого капіталу. Витікає з попередньої формули:
ЧП/Акціонерний=(ЧП/обсяг реалізації)*(обсяг реалізації/активи)* *(1-К), (власний) капітал
де K=позичений капітал/акціонерний (власний) капітал
Рентабельність акціонерного капіталу зростатиме при збільшенні кожного з співмножників. Останній коефіцієнт K буде більшим при більшій частці позичених коштів у сукупному капіталі.
Показники рентабельності продукції – друга група показників рентабельності – формуються на основі даних фінансової та статистичної звітності підприємства за формулами:
1. Рентабельність реалізованої продукції:
РР=ПВ/обсяг реалізації>ПО/обсяг реалізації
де ПВ – валовий прибуток, ПО – прибуток від операційної діяльності, обсяг реалізації – чиста виручка від реалізації продукції (чистий доход).
2. Рентабельність виробництва продукції
Визначають за формулою:
РПР=прибуток операційної діяльності/повна собівартість
Повна собівартість продукції визначається:
собівартість виробництва+адмінистр витрати+витрати на збут.
Цей показник рентабельності корисний для органів статистики, так як він може бути порівняльним для різних підприємств і показує відносну величину прибутку, одержану на кожну вкладену у виробництво гривню кінцевого продукту.
Якщо в знаменнику показника РПР повну собівартість продукції замінити на виробничу собівартість продукції, то в результаті одержимо показник рентабельність витрат
Р витрат=ЧП/виробнича с/в.
Рентабельність окремих видів продукції залежить від ціни і-го виробу і його виробничої собівартості (zі). Перший фактор в свою чергу залежить від кон’юнктури ринку, якості продукції та інфляції, а другий - від ефективності проведених витрат (матеріальних, трудових)
Рі=(pі–zі)/zі*100.
Показники рентабельності розраховуються за відповідні періоди. Досліджується їх динаміка і факторний вплив відомими способами.
Показники рентабельності в процесі аналізу порівнюють:
- у динаміці – для визначення тенденцій їх змін;
- з аналогічними показниками інших підприємств – для визначення рейтингу підприємства серед інших, а також для вибору галузі при інвестиціях;
- з середніми або найвищими значеннями галузі діяльності – для оцінки ефективності діяльності досліджуваного підприємства.
Показники рентабельності аналізуються з точки зору впливу на них суб’єктивних факторів, що дозволяє виявити внутрішньогосподарські резерви підвищення ефективності діяльності підприємства та розробити заходи щодо їх реалізації: На стадії становлення підприємства необхідно вирішувати питання про номенклатуру (асортимент) продукції, яка випускається підприємством. Це дозволить:
- компенсувати збитковість або низькорентабельність одного виду продукції прибутковістю або більш високою рентабельністю інших;
- підвищити якість управлінської інформації, яка б дозволила усувати проблеми ще на стадії їх виникнення, тобто підвищити якість планування, контролю та аналізу, систематично спостерігати за фінансовим станом підприємства.
Для підвищення ефективності використання основних засобів необхідно:
- збільшувати частку активних основних засобів;
- впроваджувати нові технології;
- своєчасно проводити ремонт основних засобів та усувати простої;
- за потребами виробництва підвищити коефіцієнт змінності роботи підприємства;
Для підвищення ефективності використання оборотних активів необхідно:
- вживати заходи щодо прискорення оборотних активів:
- оптимізувати запаси матеріальних оборотних активів;
- дотримуватись чіткої платіжної дисципліни як перед кредиторами, так і вимагати цього від дебіторів та покупців, а це означає правильний вибір ділового партнера.
На основі аналізу виявляються резерви підвищення внутрішнього темпу розвитку підприємства, його власного капіталу, що дозволяє керівництву підприємства обирати та впроваджувати нові прогресивні стратегії розвитку підприємства.
Контрольні питання
1. Надайте характеристику основних показників фінансових результатів діяльності підприємства.
2. Опишіть методику факторного аналізу прибутку від операційної діяльності.
3. Визначте поняття “критичний обсяг реалізації” (“поріг рентабельності”), “зона фінансової витривалості”.
4. Опишіть схему розподілу прибутку, враховуючи стратегію розвитку підприємства.
5. Назвіть показники рентабельності підприємства, методику їх оцінки та факторного аналізу.
6. Назвіть внутрішні та зовнішні фактори, що визначають рівень прибутку та рентабельності.
ЗАВДАННЯ 1. За даними табл. 1 провести аналіз рентабельності виробничих фондів способом ланцюгових підстановок. Оцінити результати розрахунків і вказати шляхи підвищення рентабельності.
ЗАВДАННЯ 2. За даними табл. 2 розрахувати прибуток від операційної діяльності, відхилення за усіма показниками. Виявити та кількісно оцінити основні причини збільшення прибутку у звітному році порівняно з минулим.
Таблиця 1
Економічні показники підприємства
тис.грн.
| Показники | План | Фактично | Відхилення | % виконання плану |
| Прибуток чистий | 120 | 128 | ||
| Середньорічна вартість основних фондів | 1560 | 1800 | ||
| Середньорічна вартість матеріальних оборотних активів | 850 | 467 | ||
| Рентабельність виробничих фондів, % |
Таблиця 2
Дані звіту про фінансові результати підприємства
тис.грн.
| Показники | Минулий рік | Звітний рік | Відхилення | |
| в сумі | у % | |||
| 1. Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) | 108400 | 209900 | ||
| 2. Собівартість продукції | 63800 | 165800 | ||
| 3. Витрати на збут | 800 | 1300 | ||
| 4. Адміністративні витрати | 400 | 500 | ||
| 5. Прибуток від операційної діяльності | ||||
ЗАВДАННЯ 3. За наведеними у табл. 3, даними провести факторний аналіз рентабельності оборотних активів за моделлю РОА=РР х К, де РР – рентабельність реалізації (РР=прибуток / реалізація), а К – коефіцієнт оборотності активів в разах (К=Реалізація / оборотні активи).
Таблиця 3
Вхідні дані для розрахунку рентабельності оборотних активів підприємства за звітний рік
тис.грн.
| № з/п | Показники | Значення |
| 1 | Середні залишки оборотних активів план фактично | 5900 6050 |
| 2 | Обсяг реалізації товарної продукції (план) | 28000 |
| 3 | Процент виконання плану з реалізації | 105 |
| 4 | Чистий прибуток план фактично | 7500 7600 |
РОЗДІЛ 2.
АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКО-ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОРГОВИХ ПІДПРИЄМСТВ
Тема 5. АНАЛІЗ РОЗДРІБНОГО ТОВАРООБОРОТУ
| У цій темі ви дізнаєтесь про: - джерела інформації, що використовуються при аналізі; - те, у якій послідовності проводиться аналіз виконання плану і динаміки роздрібного товарообороту; - яка методика аналізу структури реалізації товарів; - як аналізується вплив факторів на зміну роздрібного товарообороту; - яка методика дослідження сезонних коливань попиту. |
5.1. Значення, завдання та джерела інформації аналізу роздрібного товарообороту
Роздрібним товарооборотом закінчується рух товарів у сфері обігу. Роздрібний товарооборот – це продаж товарів населенню за готівку та підприємствам і установам за перерахунком для поточних господарських потреб (не для виробничих потреб). Він є одним із головних критеріїв, за яким оцінюють господарську діяльність підприємств торгівлі, рівень споживання та добробут населення.
Роздрібний товарооборот відображує:
- обсяг реалізованої товарної маси, тобто обсяг торговельної діяльності;
- розмір торгової виручки (виторгу), що являє собою рух готівки, грошові потоки.
Таким чином у роздрібному товарообороті поєднується економічна і фінансова характеристики торгового процесу.
Значення роздрібного товарообороту як економічного показника господарської діяльності підприємств торгівлі полягає в тому, що:
- обсяг роздрібного товарообороту відображає життєвий рівень населення;
- через реалізацію товарів здійснюється поповнення Державного бюджету (сплата ПДВ, акцизного збору, податку з прибутку);
- продаж товарів у роздрібній мережі, здача виручки у банк сприяють контролю за грошовими потоками;
- через реалізацію товарів підприємства отримують прибуток, частка якого спрямовується на розвиток підприємства та на соціальні потреби колективу;
Актуальність аналізу роздрібного товарообороту полягає у тому, що за його результатами підприємства торгівлі можуть оцінити своє місце на конкурентному ринку і розробити свою стратегію діяльності.
Для успішного розвитку торгівлі необхідно удосконалювати методи управління цією галуззю економіки, підвищувати рівень економічної роботи на підприємстві, що, у свою чергу, підвищує роль і значення економічного аналізу як функції управління підприємством.
Завдання, що стоять перед аналізом роздрібного товарообороту:
- оцінка виконання плану роздрібного товарообороту за обсягом, структурою, ритмічністю та рівномірністю;
- визначення тенденцій розвитку роздрібного товарообороту та рейтингу підприємства серед конкурентів;
- виявлення та економічна оцінка впливу факторів на зміну обсягу роздрібного товарообороту;
- виявлення резервів росту продажу товарів та розробка заходів щодо їх мобілізації.
Обгрунтованість аналізу залежить від якості та доступності інформації, на основі якої він проводиться. Для аналізу роздрібного товарообороту використовують:
1. Внутрішню інформацію:
- планову інформацію – показники бізнес-плану.
- звітну інформацію:
- фінансову звітність (форма №2 “Звіт про фінансові результати”);
- статистичну звітність (форма №1-торг. (місячна) “Звіт про товарооборот”, форма №3-торг. (квартальна і річна) “Звіт про продаж та запаси товарів у торговій мережі і мережі ресторанного господарства”; форма №1-ПВ “Звіт з праці”, форма №3-ПВ “Звіт про використання робочого часу”, форма №7-торг. “Звіт про наявність торгової мережі і мережі ресторанного господарства”, форма №11 ОФ “Звіт про наявність основних засобів підприємства” (річна).
- реєстри аналітичного бухгалтерського обліку про рух товарів на підприємствах роздрібної торгівлі;
- товарно-грошові звіти, первинні документи, оперативні дані про щоденний виторг, інвентаризаційні описи.
2. Зовнішню інформацію (позаоблікові джерелаінформації):
- нормативно-правові документи, що регулюють хід реалізації товарів,
- дані про кон’юнктуру ринку, конкурентну позицію підприємства та товарів на ринку;
- аудиторські висновки та акти документальних ревізій, договори та рекламації,
- індекси цін на товари та послуги;
- соціально-економічні показники про чисельність населення, що обслуговується торговим підприємством чи організацією, його грошові доходи;
- дані рекламних агентств, публікації у періодичних виданнях, Інтернет тощо.
5.2. Аналіз виконання плану і динаміки роздрібного товарообороту
За часовими формами аналіз роздрібного товарообороту можна поділити на стратегічний, оперативний та ретроспективний.
Стратегічний (перспективний) аналіз є інструментом (засобом) стратегічного планування. План роздрібного товарообороту є орієнтиром господарсько-фінансової діяльності підприємства, у той же час він є критерієм оцінки її ефективності. У залежності від часового періоду, який охоплює план, виділяють стратегічне (більше 5 років), тактичне (1 – 5 років) та оперативне (до 1 року) планування. Стратегічний аналіз передбачає дослідження причин відхилень фактичних показників господарської діяльності підприємства, зокрема обсягу роздрібного товарообороту від планових і розробку оптимальних перспективних управлінських рішень.
Роль оперативного аналізузначно зросла в умовах конкурентної економіки. Його ефектиність є високою лише в умовах комп’ютерної обробки економічної інформації, коли дані про хід реалізації безпосередньо з касового апарату вводяться у комп’ютер. Автоматизований облік, а відповідно і аналіз дозволяють одержувати у оперативному режимі відомості про хід реалізації товарів у розрізі асортиментних позицій та окремих товарних груп, дані про залишки товарних запасів на складах підприємства, оперативно приймати міри щодо їх поповнення з метою більш повного задоволення потреб населення.
Найбільш методично та інформаційно забезпеченим є ретроспективний аналіз. Він дозволяє провести діагностику господарської діяльності підприємства, виявити резерви росту її ефективності для їх мобілізації.
На підприємствах торгівлі аналіз роздрібного товарообороту починають з загальної оцінки виконання плану роздрібного товарообороту торговим підприємством та його структурними підрозділами (магазинами, секціями, відділами). Аналітичним періодом може бути будь-який проміжок часу, залежно від мети та програми дослідження: день, тиждень, місяць, квартал, рік, чи інший визначений період.
Загальна оцінка включає визначення рівня виконання плану роздрібного товарообороту підприємством у цілому, за структурними підрозділами (магазинами, торговими секціями, відділами), за асортиментом товарообороту та його структурою. Рівень виконання плану роздрібного товарообороту визначається як процентне відношення фактичного його обсягу до планового.
У процесі аналізу вивчається і оцінюється ритмічність та рівномірність реалізації товарів. Ритмічність характеризує відповідність фактичного продажу товарів запланованому – за декілька місяців, кварталів, тижднів, днів. Рівномірність – це виконання плану роздрібного товарообороту окремими структурними підрозділами (магазинами) за один період часу.
Алгоритм розрахунку коефіцієнтів ритмічності (Критм) і рівномірності однаковий. Відмінність полягає у різній вхідній інформації. Ці коефіцієнти доцільно розраховувати з використанням коефіцієнта варіації (V), тобто за формулою:
Критм=1–V; V=s/Xсер, s= 
,
деКритм – коефіцієнт ритмічності (рівномірності); Xсер=100% виконання плану; Хі – % виконання плану роздрібного товарообороту за і-тий період або і-тим підприємством, n – кількість періодів або кількість підприємств.
Методику розрахунку коефіцієнта ритмічності покажемо за даними табл. 5.1.
Таблиця 5.1
Розрахунок коефіцієнта ритмічності виконання плану товарообороту
тис.грн.
| Квартал | Роздрібний товарооборот | Відхилення | % виконання плану (Хі) | Темп приросту (спаду) (100–Хі), % | (100–Хі)^2 | |
| план | фактично | |||||
| 1 | 120 | 125 | 5 | 104,17 | -4,17 | 17,36 |
| 2 | 140 | 159 | 19 | 113,57 | -13,57 | 184,18 |
| 3 | 88 | 95 | 7 | 107,95 | -7,95 | 63,27 |
| 4 | 110 | 100 | -10 | 90,91 | 9,09 | 82,64 |
| Разом | 347,46 | |||||
D=s2=347,46/4=86,87;
s=Ö86,87=9,32;
V=9,32/100=0,09;
Критм=1–0,09=0,91 або 91%,
де D – дисперсія; V – коефіцієнт варіації; s – середньоквадратичне відхилення.
За результатами розрахунку коефіцієнт ритмічності нижчий за оптимальний рівень на 0,09 пунктів або на 9,32 %. У результаті невиконання бізнес-плану роздрібного товарообороту у ІV кварталі підприємство не отримало 10 тис.грн. суми виручки і відповідно недоотримало прибуток від реалізації. Це стало наслідком зниження ефективності та інтенсивності використання основних засобів, трудових та матеріальних ресурсів. Необхідно вивчати попит на товари, організовувати оптимальний режим роботи магазинів, вживати заходи щодо оптимізації використання торгових площ, використовувати прогресивні способи продажу товарів.
Тенденцію розвитку товарообороту характеризує його динаміка. Для її правильного визначення необхідно:
- обсяг товарообороту звітного періоду привести у співставлений вигляд з урахуванням індексу цін:
РТОпорівн=РТО1/Іцін,
де РТОпорівн – роздрібний товарооборот звітного періоду в цінах базового року; РТО1 – фактичний роздрібний товарооборот звітного періоду в діючих цінах; Іцін – індекс цін;
- врахувати організаційно-структурні зміни на підприємстві та зміни адміністративного характеру в районі його діяльності (об’єднання підприємств, розділення організації і т.п.).
В процесі аналізу товарообороту визначають та оцінюють наступні показники його динаміки (табл. 5.2.)
Таблиця 5.2
Показники динаміки роздрібного товарообороту
| Показники | Алгоритм розрахунку |
| 1. Абсолютне відхилення (∆ РТО), тис.грн. | РТО1–РТО0 |
| 2. Темп зміни товарообороту (Т), % | РТО1/РТО0*100 |
| 3. Темп приросту / спаду (∆Т), % | Т–100 або (РТО1–РТО0)/РТО0*100 |
| 4. Середньорічний темп зміни товарообороту (Тсер.), % | n-1ÖРТОn/РТО0 |
| 5. Середній темп приросту (∆Тсер), % | 100–Тсер |
| 6. Абсолютне значення 1% приросту (спаду), тис.грн. | РТОn-1/100 |
де n – кількість років у періоді дослідження; РТО0 та РТО1 – роздрібний товарооборот базового чи звітного періоду дослідження.
Аналіз динаміки роздрібного товарообороту за показниками, наведеними у табл. 5.2 проводять у цілому по підприємству, за структурними підрозділами, за видами товарообороту (продаж населенню, дрібний гурт), за товарними групами.
У процесі аналізу виявляють внутрішньорічну динаміку товарообороту шляхом визначення місячних або квартальних ланцюгових та базисних індексів.
Внутрішньорічна динаміка визначається з метою дослідження сезонного характеру продажу товарів, який характеризується коефіцієнтом сезонності (Ксез)
Ксез=РТОі/РТОn,
де РТОі – середній товарооборот і-го місяця; РТОn – середньомісячний товарооборот за весь період дослідження; n – кількість років у періоді дослідження.
РТОn=åртоj/m/12,
де m – кількість років у періоді (наприклад 5), 12 – кількість місяців у році.
Коефіцієнт сезонності показує стійку закономірність коливань товарообороту протягом року. Дослідження проводять за окремими товарними групами, а його результати дозволяють більш обгрунтовано прогнозувати обсяг товарообороту на певний період, покращити організацію товаропостачання підприємств торгівлі з урахуванням попиту споживачів у окремі періоди року (табл. 5.3).
Схема розрахунку:
1. Знаходиться середній рівень місячного значення показника. Наприклад, середньомісячна реалізація товарів у січні у аналітичному періоді (5 років) становить 18,72 тис.грн.:
(18,8+19,2+...+18,4)/5=93,6/5=18,72.
2. Визначається середньорічний рівень попиту як середнє арифметичне всіх середньомісячних рівнів
(18,72+20,1+26,96+31,4+...+25,38+26,4)/12=25,33.
3. Визначається сезонна хвиля попиту діленням щомісячного середнього рівня на загальний середньомісячний рівень реалізації (п.1 / п.2).
18,72/25,33=73,89;
20,1/25,33=79,3421;
26,96/25,33=106,421 і т.д.
Таблиця 5.3
Розрахунок сезонної хвилі
| Рік | Показники | Всього за рік | |||||||
| Місяці | |||||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | ... 9 | 10 | 11 | 12 | ||
| 1998 | 18,8 | ||||||||
| 1999 | 19,2 | ||||||||
| 2000 | |||||||||
| 2001 | |||||||||
| 2002 | 18,4 | ||||||||
| Разом | 93,6 | 100,5 | 134,8 | 157 | 126,9 | 132 | 1520 | ||
| Середній рівень | 18,72 | 20,1 | 26,96 | 31,4 | 25,38 | 26,4 | 25,33332 | ||
| Сезонна хвиля, % | |||||||||
| 73,8947 | 79,3421 | 106,421 | 123,947 | 103 | 120 | 100,184 | 104,211 | 100 | |
Рис. 5.1. сезонна хвиля роздрібного товарообороту.
Визначення сезонної хвилі сприяє нейтралізації випадкових коливаннь, властивих кожному року, і виділенню найбільш характерних сезонних відхилень. Виявлені закономірності сприяють більш обгрунтованому плануванню товарообороту у розрізі місяців і кварталів. Крім того, фактичний товарооборот можна порівнювати з сезонною хвилею, об’єктивно виявляти негативні відхилення, їх причини та винуватців.
Аналізуючи роздрібний товарооборот розглядають не лише виконання плану і динаміку товарообороту у цілому і за видами обороту (продаж товарів населенню, дрібний гурт), але і за товарними групами. В результаті аналітичного дослідження роблять висновки про ступінь задоволення попиту покупців окремими видами товарів, виявляються прорахунки торгових підприємств в організації торгівлі. Аналізуючи стан задоволення попиту споживачів на товари певної групи, його динаміку, порівнюють середні показники душового споживання з рекомендованими нормами і роблять відповідні висновки. При цьому доцільно оформляти розрахунки аналітичною таблицею за формою табл. 5.4.
Таблиця 5.4
Реалізація товарів на душу населення торговою мережею
сума – тис.грн.
| Товари і товарні групи | Базисний рік | Звітний рік | Відхилення | |||||
| сума | на душу населення | у діючих цінах | у порівняльних цінах | сума | на душу населення | |||
| сума | на душу населення | сума | на душу населення | |||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 |
Знаючи продаж товарів за окремими товарними групами можна оцінити структуру товарообороту і дослідити її відповідність плановій структурі. Знаючи структуру товарообороту у базовому періоді можна визначити структурні зрушення у динаміці (табл. 5.5), їх вплив на зміну роздрібного товарообороту.
Таблиця 5.5
Асортимент та структура роздрібного товарообороту торгового підприємства у _________ рр.
сума – тис.грн., структура _%
| Товари і товарні групи | Минулий рік | Звітний рік | Відхилення | |||||
| сума | структура | у діючих цінах | у порівняльних цінах | за сумою | за структурою | |||
| сума | структура | сума | структура | |||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 |
Джерелом даних про реалізацію товарів населенню в асортименті для аналізу служить форма №3-торг “Звіт про продаж та запаси товарів у торговій мережі і мережі ресторанного господарства” за відповідний період. Для оперативного аналізу можуть використовуватись шоденні звіти продавців про хід реалізації, одержані з касового апарату в умовах комп’ютерної обробки даних. Такий аналіз доцільно проводити за товарними групами та за найбільш цінними видами товарів.
Впливзміни структурних зрушень на зміну роздрібного товарообороту (РТО) визначається за формулою:
РТО=å(dіS*РТО),
де dіS – питома вага і-тої товарної групи у загальному обсязі у сумовому вираженні.
Вплив структурних зрушень на зміну роздрібного товарообороту визначають:
DdS ® DРТО=CК1 – РТО0;
CК1=å(dі1S*РТОi0)/100,
де РТО0 – роздрібний товарооборот торгового підприємства за планом або базового періоду; dі1S – питома вага у % роздрібного товарообороту і-тої товарної групи звітного періоду у сумовому виразі; РТОi0 – сума реалізації товарів за і-тою товарною групою у базовому періоді.
Методика розрахунку показана за даними табл. 5.6.
Таблиця 5.6
Вплив зміни структури реалізації товарів на зміну обсягу товарообороту
сума – тис.грн., питома вага – %
| Вид товару | Минулий рік | Звітний рік | Відхилення за сумою | СК1 | ||
| сума (РТОi0) | питома вага | сума | питома вага (dі1S) | |||
| А | 400 | 36,4 | 200 | 20 | -200 | 80 |
| В | 200 | 18,2 | 300 | 30 | 100 | 60 |
| С | 500 | 45,5 | 500 | 50 | 0 | 250 |
| Разом | 1100 | 100,0 | 1000 | 100 | -100 | 390 |
Сукупний вплив зміни структури реалізації на загальний обсяг товарообороту визначається:
DdS ® DРТО=СК1–РТО0=390–1100=-710.
Тобто, на досліджуваному підприємстві зміна асортименту обсягу продажу у звітному році спричинила зменшення загальної суми товарообороту на 710 грн.
Одним із основних факторів, які впливають на зміну структури товарообороту, є зміна купівельних фондів населення. Їх вплив на попит за окремими товарними групами вивчають за допомогою коефіцієнта еластичності, який визначається за формулою:
e=(Dy/y0)/(Dx/x0),
або e=DТy/DТx.
Коефіцієнт показує, на скільки відсотків зміниться показник Y при зміні показника Х на 1 %.
Наприклад, реалізація одягу одній особі торговим підприємством у минулому році склала 41 у.о. (РТО0=41 у.о.), а у звітному році – 70 у.о. (РТО1=70 у.о.); DРТО=29 у.о. Грошовий дохід одного жителя склав у середньому 450 у.о. та 950 у.о. у минулому і у звітному роках відповідно (Д0=450 у.о., Д1=950 у.о., DД=500). Коефіцієнт еластичності становитиме:
е=29/41*450/500=0,64.
Таким чином, збільшення доходів на одну особу на 1% призвело до росту товарообороту на 0,64 %.
5.3. Аналіз впливу факторів на зміну роздрібного товарообороту
На зміну обсягу товарообороту впливають фактори, які за змістом поділяються на:
- економічні;
- організаційно-технічні;
- соціальні;
- інші фактори.
Серед економічних факторів можна виділити:
- фактори, пов’язані зі зміною цін і купівельних фондів населення;
- фактори, пов’язані із використанням матеріально-технічної бази торгівлі;
- фактори, пов’язані із ефективністю використання трудових ресурсів;
- фактори, пов’язані з товарними ресурсами.
Із цих груп факторів можна виділити фактори залежні і незалежні від ефективної діяльності торгових підприємств. До першої групи належать фактори організаційно-технічного порядку, пов’язані із рівнем управління, станом комерційної роботи і тому подібним. До другої групи факторів належать соціальні, до яких відносять:
- зміни в соціальній структурі населення;
- зміни у пріоритетах попиту споживачів.
До інших факторів, які впливають на обсяг роздрібного товарообороту можна віднести моду і морально-психологичні фактори. Всі перераховані фактори, а особливо економічні, впливають на зміну обсягу товарообороту не ізольовано один від одного, а у взаємоз’язку і обумовленості. Вплив соціальних і інших неекономічних факторів не є предметом економічного аналізу, але вони теж приймаються до уваги в ході аналізу.
Аналіз впливу факторів, пов’язаних з купівельними фондами населення і факторів, пов’язаних зі зміною цін на товари.
Економічні фактори, пов’язані з купівельними фондами населення,не залежать від зусиль колективу торгового підприємства. Що стосується цінового фактора, то він хоча і рахується незалежним, проте за рахунок торгової націнки ціни на товари у певній мірі можуть регулюватися власником господарюючого суб’єкта.
Аналіз товарообороту (РТО) проводиться за моделлю:
РТО=åqіpі.
Вона дозволяє визначити:
- в якій мірі сума товарообороту зміниться у зв’язку із зміною фізичного обсягу товарообороту:
Dq ® D РТО=åq1p0–РТО0,
У свою чергу фізичний обсяг товарообороту (РТО(q)=åqі) може збільшитись або зменшитись у результаті зміни кількості середньодушового споживання населенням товарів (ДСq) або у зв’язку зі зміною чисельності населення зони обслуговування (Ч). Модель для аналізу:
РТО(q)=Ч*ДСq,
DЧ ® DРТО(q)=Ч1*(ДСq)0–РТО(q)0,
DДСq ® DРТО(q)=РТО(q)1–Ч1*(ДСq)0,
де РТО(q)0 та РТО(q)1 – базове та фактичне значення фізичного обсягу товарообороту, Ч1*(ДСq)0 – скоригований товарооборот при чисельності населення звітного періоду (фактично) та середньодушовому споживанні товарів населенням у базовому періоді.
Вплив зміни цін (р) на зміну обсягу роздрібного товарообороту РТО визначається як різниця між фактичним обсягом товарообороту у діючих цінах звітного періоду (РТО1=åq1p1) та фактичним товароборотом у цінах базисного періоду або у цінах плану (åq1p0).
Dр ®DРТО=åq1p1–åq1p0.
Крім фактору цін на зміну обсягу товарообороту впливають: зміна чисельності населення, яка проживає на території, що обслуговується даним торговельним підприємством, а також зміна купівельних фондів населення. Слід відмітити, що збільшення чисельності населення та його грошових доходів за рівних інших умов призводить до зростання роздрібного товарообороту.
Статистичні органи кожного адміністративного району щорічно складають баланси грошових доходів і видатків населення. На основі цих даних визначають купівельні фонди населення.
Стан організації роботи щодо забезпечення населення товарами знаходить своє відображення в відсотку охоплення товарооборотом доходів населення (О). Він визначається як процентне відношення обсягу товарообороту до величини грошових доходів.
Вплив на зміну обсягу роздрібного товарообороту (РТО) зміни чисельності населення зони обслуговування (Ч), грошових доходів одного жителя (Д) і відсотка охоплення товарооборотом грошових доходів населення (О) визначають за формулою:
РТО=Ч*Д*О/100.
Роздрібний товарооборот (РТО) включає товарооборот громадського харчування без дрібного гурту.
Вплив факторів доцільно провести способом різниць або за допомогою способа ланцюгових підстановок з використанням скоригованих величин роздрібного товарообороту СК1 та СК2:
СК1=Ч1*Д0*О0/100;
СК2=Ч1*Д1*О0/100;
DЧ ® DРТО=СК1–РТО0;
DД ® DРТО=СК2–СК1;
DО ® DРТО=РТО1–СК2.
На зміну роздрібного товарообороту впливають так звані трудові фактори. Це фактори, пов’язані із забезпеченістю робочими кадрами та ефективністю їх використання.
Виконанню плану товарообороту, його зростанню сприяє укомплектованість торгових підприємств працівниками: продавцями, касирами і робітниками, їх продуктивність праці, а також раціональне використання фонду робочого часу, режиму роботи магазинів.
В якості показника продуктивності праці в торгівлі застосовується такий показник як виторг (товарооборот), шо припадає у середньому на одного працівника торговельної організації. При розрахунку продуктивності праці беруть до уваги середньооблікову чисельність працівників звітного періоду.
Для аналізу впливу показників праці використовують статистичну звітність ф.№1-ПВ “Звіт з праці”, з якої визначають дані про середньооблікову чисельність працівників та ф.№3-ПВ “Звіт про використання робочого часу”, за якою визначають відпрацьовані на підприємстві людиногодини різними категоріями працівників. У процесі аналізу порівнюють фактичні дані чисельності і складу персоналу за категоріями працівників (співвідношення між окремими категоріями працівників) з установленим штатним розкладом і з’ясовують вплив їх зміни на зміну товарообороту.
Вплив чисельності працівників (Ч) і їх продуктивності праці (ПП) разраховують за формулою:
РТО=Ч*ПП,
де Ч – чисельність працівників торгової організації; ПП – середня продуктивність праці одного торгового працівника.
Вплив зміни факторів на зміну роздрібного товарообороту (РТО) можна розрахувати, наприклад, за допомогою способу різниць:
D Ч ® DРТО=(Ч1–Ч0)*ПП0
DПП ® DРТО=(П1–П0)*Ч1
Для поглибленого аналізу використовують 3-х або 4-х факторну модель:
РТО=Ч*Д*Вдень,
РТО=Ч*Д*Г*Вгод,
де Ч – середньооблікова чисельність працівників; Д – середня кількість днів, відпрацьованих одним працівником за період; Г – середнє число годин, відпрацьованих 1 працівником за 1 день; Вдень та Вгод – виробіток 1 працівника за день або за 1 год.
Дата добавления: 2019-02-13; просмотров: 271; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!