Які наслідки визнання доказів недопустимими?
2. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
Як в теорії доказів прийнято класифікувати (групувати) докази та їх джерела?
1) за способом (механізмом) формування:
- особистісні (особисті) докази-походять від осіб (фактичні дані, що містяться в показаннях свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, висновку експерта та ін.). Для них характерне психічне сприйняття людиною та передання в усній або письмовій формі відомостей, що мають значення для справи;
- предметні (речові) докази- це матеріальні об'єкти, що мають властивості, які відображають обставини події як сліди впливу, зміни, походження тощо. Інформація, що міститься в матеріальних об'єктах, передається не в мовній формі, а через безпосереднє сприйняття ознак предмета;
2) за характером формування джерела доказу:
- первинні докази- це докази, отримані з першоджерела, „з перших рук", які сформувалися, виникли безпосередньо внаслідок події (фактичні дані, що містяться в показаннях свідка-очевидця, оригінал документа та ін.);
- похідні докази- це докази, отримані з проміжних джерел, „з інших рук", які сформувалися, виникли не безпосередньо внаслідок події та мають опосередкований зв'язок з нею (фактичні дані, що містяться в показаннях свідка, які стали йому відомі від іншої особи, копія документа тощо);
|
|
|
3) за відношенням до тези (предмета) обвинувачення:
- обвинувальні докази- це докази, що встановлюють подію злочину та винуватість обвинуваченого в його вчиненні, а також обставини, які обтяжують його вину;
- виправдувальні докази- це докази, що встановлюють відсутність події злочину чи складу злочину, невинуватість певної особи, а також обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого (алібі);
4) за відношенням до обставини, що підлягає доказуванню:
- прямі докази-це докази, що прямо, безпосередньо вказують на наявність або відсутність обставин, які підлягають доказуванню в кримінальній справі; безпосередньо встановлюють або заперечують наявність події злочину і вчинення його обвинуваченим (наприклад, показання свідка, який бачив як обвинувачений ударив ножем потерпілого, показання самого обвинуваченого про те, як він вчинив інкримінований йому злочин);
- непрямі (побічні) докази-це докази, що встановлюють лише проміжні факти, тільки їх сукупність є підставою для висновку про наявність або відсутність обставин, які підлягають доказуванню в справі. Вони дозволяють встановити ті чи інші проміжні факти, на підставі яких і встановлюються різні елементи головного факту, вони прямо не встановлюють елементу головного факту у справі, але побічно вказують на можливість їх існування (наприклад, показання свідка, який бачив у обвинуваченого речі, викраденні у потерпілого; речові докази - закривавлений одяг обвинуваченого; показання свідка про те, що він бачив як обвинувачений тікав з того місця, де потім було виявлено труп потерпілого).
|
|
|
Чи однакове доказове значення мають первинні і похідні докази та їх джерела?
Непрямі докази – доводять опосередковано прямі. Є своєрідною проміжною ланокою.
Що виступає критерієм (підставою) поділу доказів на прямі і непрямі?
За відношенням до обставини, що підлягає доказуванню. Одні докази містять дані про обставини, що становлять предмет доказування, а інші — про так звані "проміжні", "допоміжні" факти. Прямі докази безпосередньо вказують на обставини, що підлягають доказуванню, або ж на їх відсутність. Показання обвинуваченого, який визнає свою вину і пояснює, з яких мотивів, коли, де і за яких обставин він учинив злочин, є прямими доказами. Прямим доказом є показання свідка про те, як обвинувачений завдавав удари потерпілому. При використанні прямих доказів завдання полягає лише у визначенні їх достовірності (тобто необхідно встановити, чи говорять обвинувачений та свідок правду). Для встановлення достовірності доказів кожен з них повинен розглядатися в сукупності з усіма. Жодних переваг у силі прямі доказі не мають, тому недопустимо вважати "головним" такий прямий доказ, як визнання обвинуваченим своєї вини. Непрямі докази не слід вважати "другорядними". До них частіше, ніж до прямих, вдаються під час розслідування та розгляду кримінальних справ, і, за правильного їх використання, ці докази сприяють отриманню достовірних висновків.
|
|
|
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 289; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!