Яка роль оперативно-розшукової діяльності у процесі доказування?
Оперативно-розшукова діяльність - це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.
Завданням оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави.
Що таке версія у доказуванні у кримінальних справах?
У процесі доказування відбувається накопичення фактичних даних, що дають можливість відновити картину вчиненого злочину. У цій діяльності велике значення має побудова і перевірка версій. Версія — це обґрунтоване припущення про факти або обставини, що належать до справи, припущення, яке пояснює походження цих фактів, зв'язок їх між собою та їх зміст.
Наприклад, версія про те, що вбивство потерпілого вчинене підозрюваним, повинна бути обґрунтована матеріалами справи і перевірена слідчим.
По справі, як правило, висувається кілька версій, що потім всебічно перевіряються. Ті версії, що не підтвердилися, відкидаються і, кінець кінцем, якась одна з версій одержує своє підтвердження в справі, дістає своє остаточне виявлення у висновку слідчого і вироку суду.
|
|
|
Які є види версій?
За обсягом: загальні і окремі
За суб’єктами: слідчі,судові,оперативно-розшукові, експертні.
Які презумпції використовуються у кримінально-процесуальному доказуванні?
1. Презумпція нерозуміння особою, яка недосягла віку кримінальної відповідальності, суспільно небезпечного характеру своєї поведінки. 2. Презумпція втрати обвинуваченим суспільної небезпеки, якщо минули строки давності. 3. Презумпція усвідомлення особою своїх дій при вчиненні нею злочину в стані сп’яніння. 4. Презумпція заподіяння шкоди при вчиненні злочину з формальним складом. 5. Презумпція знання кримінального закону
Що таке правова презумпція?
правові презумпції виступають як норми загального характеру й можуть бути визначені як запропоновані принципи, що лежать в основі правового регулювання суспільних відносин, і визначальні напрямки суспільної поведінки, що служать їхнім загальним соціальним орієнтиром.
В чому суть презумпції невинуватості обвинуваченого?
Згідно зі ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину й не може бути піддана кримінальному покаранню, поки її провина не буде доведена в законному порядку та установлена обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності провини особи тлумачаться на її користь
|
|
|
Що таке преюдиція і як вона використовується у процесі доказування?
Вважається, що преюдиціальний зв'язок судових актів - правове явище, покликане спростити процес доказування у тих випадках, коли факти та правовідносини вже були предметом судового розгляду, і спрямоване на запобігання перегляду вступивших в законну силу судових актів.
На кому лежить обов ’язок доказування вини обвинуваченого?
Слідчий, прокурор, потерпілий
Які обов'язки лежать на захисникові в процесі доказування?
Ч.1ст. 47 КПКУ
Яка роль суду у доказуванні?
Приймає рішення по суті даної справи
Які є форми використання спеціальних знань у кримінальному процесі?
Ч.2 ст.105 КПКУ
ТЕМА 7 ПОКАЗАННЯ ОСІБ І ВИСНОВОК ЕКСПЕРТА ЯК ДЖЕРЕЛА ДОКАЗІВ У КП
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
Який процес формування показань осіб (відчуття, сприйняття, , збереження, відтворення і фіксація інформації)?
|
|
|
Сприйняття, запам’ятовування та відтворення є взаємопов’язаними етапами формування показань. Правильне розуміння цих процесів сприяє ефективному застосуванню тактичних прийомів допиту, правильній оцінці показань.
Першим етапом у формуванні показань є сприйняття. Сприйняття — це не тільки сума відчуттів, а й діяльність мислення. Відчуття є суб’єктивним за змістом джерелом, а тому відчуття і сприйняття певним чином залежать від розвитку нервової системи, стану організму в цілому, рівня розвитку людини.
Сприйняття має різноманітні відтінки і характер залежно від особи сприймаючого (емоційного ставлення, інтересу до того, що сприймається, спрямованості уваги). До чинників, які в той чи інший спосіб впливають на сприйняття, його емоційне забарвлення, належить темперамент. Правильність сприйняття залежить від суб’єктивних і об’єктивних чинників: суб’єктивні — це стан органів відчуття людини, її суб’єктивна можливість правильно сприймати дійсність, а об’єктивні — умови сприйняття, погода, освітлення, тривалість події, за якою спостерігають.
Розглядаючи об’єктивні чинники, що впливають на правильність сприйняття, не можна відокремити їх від суб’єктивних особливостей особи, які «забарвлюють» сприйняття дійсності. До таких особливостей належать спрямованість сприйняття та його емоційність. Спрямованість сприйняття залежить від того, було воно навмисним чи ні. Ненавмисне сприйняття характеризується тим, що людина не готується попередньо до нього, воно виникає раптово і триває, доки діє відповідний подразник. Навмисне ж сприйняття характеризується цілеспрямованістю, а тому є повнішим і пов’язане з так званою професійною увагою. Сприйняття особою предметів чи явищ, пов’язаних з її професією, часто є більш правильним і містить найменший відсоток помилок.
|
|
|
Другим етапом формування показань є запам’ятовування, як здатність утворювати умовні зв’язки, зберігати і відновлювати їхні сліди. Як і сприйняття, воно має вибірковий характер: людина запам’ятовує не все, що сприймає, а тільки те, що викликає в неї глибокі переживання чи має для неї істотне значення.
Експерименти з перевірки пам’яті людини свідчать про те, що вона з часом може перекручувати сприйняту подію. Повну розповідь про те, що спостерігалося, можна одержати тоді, коли свідок допитується через найкоротший від події проміжок часу.
У слідчій практиці переважно трапляються показання осіб, які не ставили собі за мету обов’язково запам’ятовувати факти для викладу їх потім на допиті. Цією обставиною і визначаються складність відтворення зафіксованого, уривчастість, неповнота відомостей і деталей події.
Так, очевидець дорожньо-транспортної події часто обмежує свою увагу фактами, які найсильніше вплинули на його психіку. Наприклад, свідок — очевидець наїзду автомашини на велосипедиста — показав, що він не запам’ятав ні обставин наїзду, ні зовнішнього вигляду автомашини. Він запам’ятав тільки те, як з неї на велосипедиста упав ящик (ящик, падаючи, вдарив велосипедиста залізним кутом, перевертаючись, вдарив ще раз і придавив його, розтрощивши голову і плече). Свідок зосередив увагу на потерпілому, а тому його показання в цій частині виявилися найповнішими. Спрямованість уваги в цьому разі сприяла кращому запам’ятовуванню окремих обставин.
Дослідження мимовільного запам’ятовування, як і досвід проведення допитів, свідчить про те, що особи запам’ятовують не тільки те, що справляє яскраве враження, а й фонові обставини, на які не спрямована безпосередня увага. Тут доцільно застосовувати тактичні прийоми допиту з використанням асоціативних зв’язків, до яких належать:
а) постановка додаткових запитань, заснованих на аналізі показань осіб і використанні можливих асоціацій у допитуваного в момент спостереження події;
б) постановка нагадуючих запитань (витяги з показань допитуваного чи відомостей з інших матеріалів справи з метою відновлення в пам’яті обставин події, що спостерігалася);
в) пред’явлення під час допиту речових доказів;
г) допит на місці події.
Третім етапом формування показань є відтворення сприйнятого. Воно залежить від певних умов, у тому числі фізичного і психічного стану особи в момент відтворення. Особливого значення тут набуває здатність особи висловлювати свої думки. Ця здатність у кожної людини є індивідуальною і залежить від її культурного рівня, інтелекту, словникового запасу. При цьому значну роль відіграють вислови, які використовує слідчий при допиті, окремі фрази, слова, формулювання запитань.
У психології відомі два типи відтворення: а) вільне відтворення смислового змісту з відхиленням від форми та б) відтворення змісту із збереженням його форми. Цей поділ важливо встановити в показаннях з метою їх правильної оцінки і визначення тактики допиту. Так, відтворення змісту із збереженням форми виявляється в детальному і послідовному викладі події, без виділення її головних і другорядних рис. Відтворення ж змісту без форми полягає у викладі суті події.
За ред. В. Ю. Шепітька. — 2-ге вид., переробл. і допов. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. — 728 с.
2. Які фактори впливають на повноту ідостовірність показань осіб?
Процес формування показань від моменту сприйняття подій до передачі інформації про них має психологічний характер, обумовлений впливом багатьох об'єктивних і суб'єктивних факторів, дія яких тим чи іншим чином впливає на повноту та об'єктивність показань. Тому для правильної оцінки отриманих показань необхідно враховувати умови сприйняття цікавих для слідства подій. Слідчий часто зустрічається з тим, що різні люди, які є учасниками або очевидцями однієї й тієї ж самої події, по-різному сприймають її обставини. Іноді це може пояснюватися позицією допитуваного, колом його інтересів і намірів. В інших випадках це може бути пов'язано з особливостями сприйняття, запам'ятовування та відображення отриманої інформації різноманітними суб'єктами4.
Необхідною передумовою отримання повних та достовірних показань є безпосереднє сприйняття подій, що відбуваються, органами почуттів свідка. Різні ознаки предметів навколишнього світу викликають у нас комплекс почуттів, складають уявлення у формі образів. На формування конкретного образу найчастіше впливає досвід людини, рівень її розвитку, коло інтересів, професійна підготовка, яка визначає наші знання про предмет або явище. Сприймаючи властивості предметів, свідок осмислює, оцінює їх в межах свого досвіду та знань.
Існують об'єктивні та суб'єктивні фактори, які ускладнюють отримання достовірної та повної інформації про подію, яка спостерігається. До об'єктивних факторів відносяться ті, які не залежать від свідка, наприклад несприятливі умови спостереження: короткотерміновість, віддаленість, недостатня освітленість, атмосферні перешкоди. До суб'єктивних слід віднести, по-перше, дефекти органів почуттів людини, по-друге, зниження можливостей сприйняття органів почуттів свідка під впливом больових станів, нервових розладів, втоми, сп'яніння, різноманітних стресів та інших причин.
Фіксація інформації свідком буває передбачуваною та не-передбачуваною. Передбачуване запам'ятовування зустрічається у тих випадках, коли свідок прикладає зусилля для того, щоб запам'ятати подію, яку спостерігає. Наприклад, коли він передбачає, що йому прийдеться в подальшому давати показання про те, що відбувається, або коли у нього виявляється інтерес до події, тим більше, якщо вона незвична. При передбачуваному запам'ятовуванні отримана інформація зберігається у пам'яті довше, і при відображенні фактів свідками даються найбільш повні та точні показання. Однак найчастіше має місце непередбачуване запам'ятовування.
Відомо, що з плином певного часу може виникнути небезпека перекручування або навіть втрати отриманої інформації. За загальним правилом, зволікання із запропонованим допитом погіршує якість показань. Однак допит свідка-очевидця, який гостро переживає те, що сталося, безпосередньо після події злочину також може бути малоефективним. Зазвичай більш повними та точними є показання на допиті, що проводиться через декілька днів після подій, коли переживання втрачають попередню гостроту та не заважають допитуваному зосередити увагу на обставинах справи.
Є. Г. Коваленко ТЕОРІЯ ДОКАЗІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 168; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!