Який зв’язок між завданнями кримінального провадження та предметом доказування?
За допомогою встановлення обставин які потребують доказування і власне їх доказування, забезпечується вико конання завдань КП
Які елементи складають структуру предмету доказування у кримінальному провадженні?
Стаття 91. Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні
1. У кримінальному провадженні підлягають доказуванню:
1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення
кримінального правопорушення;
3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу
обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою
закриття кримінального провадження;
5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
2. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для
кримінального провадження.
Чи можуть бути додаткові елементи структури предмета доказування в
Окремих категоріях кримінальних проваджень?
Стаття 485. Обставини, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх
|
|
|
1. Під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми, крім
обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, також з’ясовуються:
1) повні і всебічні відомості про особу неповнолітнього: його вік (число, місяць, рік народження), стан здоров’я та рівень
розвитку, інші соціально-психологічні риси особи, які необхідно враховувати при індивідуалізації відповідальності чи
обранні заходу виховного характеру. За наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов’язану з психічною
хворобою, повинно бути також з’ясовано, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати
ними;
2) ставлення неповнолітнього до вчиненого ним діяння;
3) умови життя та виховання неповнолітнього;
4) наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення.
Стаття 505. Обставини, що підлягають встановленню під час досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо
застосування примусових заходів медичного характеру
1. Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного
|
|
|
характеру встановлюються:
1) час, місце, спосіб та інші обставини вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення;
2) вчинення цього суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення цією особою;
3) наявність у цієї особи розладу психічної діяльності в минулому, ступінь і характер розладу психічної діяльності чи
психічної хвороби на час вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення чи на час досудового
розслідування;
4) поведінка особи до вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення і після нього;
5) небезпечність особи внаслідок її психічного стану для самої себе та інших осіб, а також можливість спричинення іншої
істотної шкоди такою особою;
6) характер і розмір шкоди, завданої суспільно небезпечним діянням або кримінальним правопорушенням.
Які особливості предмету доказування у провадженнях неповнолітніх?
Стаття 485. Обставини, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх
1. Під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми, крім
|
|
|
обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, також з’ясовуються:
1) повні і всебічні відомості про особу неповнолітнього: його вік (число, місяць, рік народження), стан здоров’я та рівень
розвитку, інші соціально-психологічні риси особи, які необхідно враховувати при індивідуалізації відповідальності чи
обранні заходу виховного характеру. За наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов’язану з психічною
хворобою, повинно бути також з’ясовано, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати
ними;
2) ставлення неповнолітнього до вчиненого ним діяння;
3) умови життя та виховання неповнолітнього;
4) наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення.
Стаття 486. Комплексна психолого-психіатрична і психологічна експертиза неповнолітнього підозрюваного чи
обвинуваченого
1. У разі необхідності для вирішення питання про наявність у неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого психічного
захворювання чи затримки психічного розвитку та його здатності повністю або частково усвідомлювати значення своїх дій і
керувати ними в конкретній ситуації призначається комплексна психолого-психіатрична експертиза.
|
|
|
2. Для з’ясування рівня розвитку, інших соціально-психологічних рис особи неповнолітнього підозрюваного чи
обвинуваченого, які необхідно враховувати при призначенні покарання і обранні заходу виховного характеру, може бути
призначена психологічна експертиза.
Стаття 487. З’ясування умов життя та виховання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого
1. При дослідженні умов життя та виховання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого належить з’ясувати:
1) склад сім’ї неповнолітнього, обстановку в ній, взаємини між дорослими членами сім’ї та дорослими і дітьми, ставлення
батьків до виховання неповнолітнього, форми контролю за його поведінкою, морально-побутові умови сім’ї;
2) обстановку в школі чи іншому навчальному закладі або на виробництві, де навчається або працює неповнолітній, його
ставлення до навчання чи роботи, взаємини з вихователями, учителями, однолітками, характер і ефективність виховних
заходів, які раніше застосовувалися до нього;
3) зв’язки і поведінку неповнолітнього поза домом, навчальним закладом та роботою.
(оце за старим кодексом,а зверху просто нові статті є)
Особливість провадження в справах про злочини неповнолітніх (на момент скоєння злочину не виповнилось 18 років)-
розширення меж предмета доказування. Згідно ст.. 433 КПКУ до предмета доказування у справі про злочин неповнолітнього
включають: 1) вік неповнолітнього (число, місяць, рік народження); 2) стан здоров'я та загального розвитку. При наявності
даних про розумову відсталість , не пов'язану з душевним захворюванням, повинно бути також з'ясовано, чи міг він повністю
усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними; 3) характеристику особи; 4) умови життя та виховання; 5)
обставини, що негативно впливали його на виховання 6) наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули
неповнолітнього в злочинну діяльність.
Для встановлення зазначених обставин мають бути допитані як свідки батьки неповнолітнього та інші особи, які можуть дати
потрібні відомості, а також витребувані необхідні документи і проведені інші слідчі та судові дії. У необхідних випадках для
встановлення стану загального розвитку неповнолітнього, рівня його розумової відсталості та з'ясування питання, чи міг він
повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними, повинна бути проведена експертиза
спеціалістами в галузі дитячої та юнацької психології (психолог, педагог) або зазначені питання можуть бути поставлені на
вирішення експерта-психіатра.
7.Що собою становить "подія злочину" як обставина, що підлягає доказуванню?
Подія злочину. Злочин — це суспільно небезпечне, винне та протиправне діяння (дія або бездіяльність), відповідальність за
яке передбачена Кримінальним кодексом України, та вчинене осудно-" особою, яка може бути суб'єктом кримінальних
правовідносин.
Подія злочину включає необхідні елементи складу злочину: об'єкт посягання, об'єктивну сторону (спосіб злочинного діяння,
час, місце, наслідки, причинний зв'язок між діянням і наслідками), суб'єкт, суб'єктивну сторону — вину.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 210; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!