Хто такий свідок і з якого моменту він з’являється у кримінальному провадженні?

Тема 1. Поняття, суть, завдання та система кримінального

провадження України. Предмет і система курсу

План заняття

1 Поняття кримінального провадження

(Зверни увагу в новому кодексі слово процес не вживається, його повністю(крім слів типу процесуальний) замінив термін провадження)

П.10 ст.3 КПК України від 13 квітня 2012 року: кримінальне провадження – досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв’язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

„Процес " (лат. „processus")- просування вперед.

Поняття "кримінальний процес" вживають у декількох значеннях.

1. Кримінальний процес як специфічний вид діяльності - це врегульована кримінально-процесуальним законом діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду за участю інших фізичних і юридичних осіб, спрямована на перевірку й вирішення заяв (повідомлень) про злочини, розкриття та розслідування злочинів, викриття осіб, які їх вчинили, здійснення правосуддя в кримінальних справах, а також на вирішення питань, пов'язаних із виконанням судових рішень.

2. Кримінальний процес як галузь права(кримінально-процесуальне право) - це одна з галузей права України, сукупність правових норм, які регулюють діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, а також інших фізичних і юридичних осіб

3. Кримінальний процес як галузь науки — це галузь правової науки, предметом дослідження якої є кримінально-процесуальне право, практика його застосування

4. Кримінальний процес як навчальна дисципліна - це дисципліна, яку вивчають у вищих навчальних закладах юридичного профілю, предметом якої є кримінально-процесуальне законодавство, практика його застосування, а також наука кримінального процесу.

Найважливішими елементами, що утворюють поняття кримінального процесу, є:

A. Діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, яка полягає у розслідуванні, розгляді та вирішенні кримінальних справ.

Б. Демократичні принципи (засади), які повинні лежати в основі організації та діяльності вказаних органів.

B. Завдання, що вирішуються цими органами.

Г. Процесуальна форма їх діяльності.

2 Історичні форми кримінального процесу.

Історична форма кримінального процесу - це форма організації кримінального судочинства, що визначає порядок провадження у кримінальній справі та основи процесуального статусу його учасників.

На форму кримінального процесу впливають два чинники - державно-політичний режим і рівень правової культури суспільства.

Виділяють три історичні форми кримінального процесу:інквізиційний (розшуковий, або слідчо-розшуковий); змагальний (обвинувальний); змішаний (слідчо-судовий, континентальний).

Інквізиційний (розшуковий, слідчо-розшуковий) кримінальний процес має такі основні ознаки:

- застосування, переважно, імперативного методу правового регулювання кримінально-процесуальних відносин;

- функції обвинувачення, захисту та вирішення кримінальної справи зосереджено в одному державному органі;

- суд має право змінювати обвинувачення у досить значних межах;

- відсутність у процесі самостійних сторін, а відповідно і їх змагальності;

- наявність у обвинуваченого певних прав, реалізація яких цілком залежить від державних органів, що ведуть процес;

- визнання обвинуваченим своєї вини має перевагу над іншими доказами;

- таємність провадження.

Змагальний (обвинувальний) кримінальний процесмає такі основні ознаки:

- наявність кримінально-правового спору;

- наявність сторін з різними за змістом інтересами;

- залежність вироку суду від результату змагання сторін;

- зміст і обсяг обвинувачення визначає обвинувач, а суд розглядає справу тільки у визначеному обвинувачем обсязі.

У жодній із сучасних держав кримінальний процес у "чистій" історичній формі (інквізиційна, змагальна) не існує. Інквізиційні елементи "змішуються" зі змагальними, що дає підставу виділяти кримінальний процес змішаної форми.

У юридичній літературі розрізняютьдва види змішаного кримінального процесу:

1) процес, у якому досудове розслідування побудовано на суто інквізиційних, а судові стадії - на змагальних засадах. Основні його риси (ознаки):

- у досудове провадження не залучається захисник;

- обвинувачений та інші учасники мають змогу ознайомитися з матеріалами кримінальної справи лише після завершення досудового розслідування;

- судове оскарження дій і рішень органів та посадових осіб, які ведуть кримінальний процес, не допускається;

2) процес, у якому досудове провадження містить елементи змагальності. Його характерні риси:

- у досудовому провадженні бере участь захисник;

- заінтересованим учасникам досудового розслідування ще до закінчення розслідування може бути надано для ознайомлення певні матеріали (наприклад, ті, якими обґрунтовується затримання чи пред'явлення обвинувачення);

- усі учасники досудового розслідування мають право оскаржити до суду дії та рішення органів досудового розслідування.

В Україні існує кримінальний процес змішаної форми з наявністю змагальних елементів у досудовому провадженні.

3 Завдання кримінального провадження України.

Завдання кримінального провадження сформульовано у статті 2 Кримінально- процесуального кодексу України (надалі - КПК).

Стаття 2. Завдання кримінального провадження

1. Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

+Лекція!!!

4Кримінально-процесуальна форма

Кримінально-процесуальна форма - це передбачений кримінально-процесуальним законом порядок усієї кримінально-процесуальної діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури й суду, а також громадян та юридичних осіб, залучених до сфери цієї діяльності, як і порядок вчинення й оформлення окремих процесуальних дій, прийняття, оформлення і звернення до виконання процесуальних рішень.

Поняттям "кримінально-процесуальна форма " позначається:

- історичний тип (форма) процесу;

- структура процесу;

- процедура прийняття рішень і фіксація дій;

- інші процедурні правила.

Процесуальна форма визначається лише процедурними нормами кримінально-процесуального права. Оскільки вона передбачена законом, її порушення завжди означає порушення закону і може спричинити скасування або зміну прийнятого рішення у справі.

Додержання процесуальної форми забезпечує здійснення всіх завдань кримінального судочинства в цілому, а також спеціальних завдань кожної стадії та інститутів кримінального процесу.

Порядок провадження єдиний (уніфікований) в усіх кримінальних справах, що гарантує дотримання прав суб'єктів процесу. Проте в деяких випадках законодавець встановлює особливі порядки провадження - диференційовані форми (залежно від суб'єкта суспільно небезпечного діяння чи характеристик злочину).

Особливу (диференційовану) форму (порядок) провадження передбачено:

1) для кримінальних справ про злочини та суспільно небезпечні діяння, вчинені неповнолітніми особами;

2) кримінальних справ про суспільно небезпечні діяння неосудних осіб;

3) кримінальних справ приватного обвинувачення;

4) протокольної форми досудової підготовки матеріалів.

Необхідність застосування особливої форми провадження у кримінальних справах двох перших категорій зумовлено потребою надання додаткових процесуальних гарантій особам, які через неповноліття чи психічну хворобу не можуть повноцінно захищати свої права та законні інтереси. Форму провадження у двох останніх категоріях справ, навпаки, може бути спрощено, бо в їхніх межах встановлюються обставини нетяжких злочинів, вчинених в умовах очевидності.

Значення кримінально-процесуальної форми полягає в наступному:

- вона забезпечує дотримання режиму законності у кримінальному процесі;

- створює необхідні умови для встановлення істини у справі;

- забезпечує захист прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві;

- сприяє забезпеченню виховного впливу кримінального процесу;

- забезпечує єдиний порядок провадження в кримінальних справах.

5. Система кримінального провадження (стадії провадження).

Діяльність органів досудового розслідування, прокуратури і суду щодо розкриття злочинів, викриття і покарання винних відбувається у суворо встановленій законом послідовності, створюючи систему кримінального провадження. Ця система включає кілька великих частин, які називаються стадіями.

Стадії кримінального провадження - це певні етапи кримінального провадження, які послідовно змінюють одна одну, мають свої завдання, коло суб’єктів і кожна стадія завершується прийняттям відповідного процесуального рішення.

Згідно з новим КПК, кримінальне провадження складається з певної кількості стадій, сукупність яких утворює систему стадій кримінального провадження, а саме:

! порушення кримінальної справи – в чинному КПК, в новому немає;

1) досудове розслідування (форми-дізнання та досудове слідство);

2) стадія судового провадження у першій інстанції:

· стадія підготовчого провадження ;

· судовий розгляд (частини (етапи) - підготовча частина, судове слідство, судові дебати, останнє слово підсудного, постановлення і проголошення вироку);

3) апеляційне провадження;

4) виконання судових рішень (вироку, ухвали і постанови суду);

5) касаційне провадження;

6) перегляд судових рішень ВСУ;

7) перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.

+ Лекція

Кримінальний процес не завжди проходить усі названі стадії. Він може завершитися на будь-якій стадії - прийняттям рішення про закриття кримінальної справи (окрім виконання вироку чи іншого судового рішення).

6. Кримінально-процесуальні відносини.

Кримінально-процесуальні правовідносини-це врегульовані кримінально-процесуальним законом суспільні відносини, що виникають і розвиваються у зв'язку з розкриттям та розслідуванням злочинів, здійсненням правосуддя в кримінальних справах і виконанням судових рішень.

Елементами кримінально-процесуальних правовідносин є:

- суб'єкти (всі державні органи, їхні посадові особи, що здійснюють кримінальне судочинство, а також інші громадяни, посадові особи, юридичні особи, які залучаються до сфери кримінального процесу);

- об'єкт (те, з приводу чого виникли та розвиваються правовідносини, головним чином очікуваний результат поведінки учасників кожного конкретного право відношення);

- процесуальні права й процесуальні обов'язки суб'єктів кримінально- процесуальної діяльності.

7Кримінально-процесуальні функції.

Кримінально-процесуальні функції - виражені у законі основні напрями кримінально-процесуальної діяльності, що здійснюються з метою реалізації завдань кримінального судочинства суб'єктами, уповноваженими на ведення процесу або наділеними правами для активної участі у справі з метою захисту своїх законних інтересів.

Основні функції у кримінальному процесі:

- функція обвинувачення (кримінальне переслідування);

- функція захисту;

- функція вирішення справи по суті (чи правосуддя).

Основними їх справедливо називають тому, що вони завжди проявляються у центральній стадії процесу - стадії судового розгляду - та визначають змагальну побудову судового розгляду кримінальної справи.

З-поміж інших функцій у юридичній літературі виділяють: функцію провадження дізнання, функцію досудового розслідування кримінальної справи, функцію прокурорського нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства, функцію судового розгляду кримінальної справи, функцію підтримання і забезпечення цивільного позову у кримінальній справі тощо.

Функції кримінального процесу завжди виконують певні суб'єкти процесу, при цьому один суб'єкт не може виконувати одночасно дві та більшу кількість функцій.

Форми реалізації процесуальних функцій:

- прийняття рішень;

- виконання дій;

- участь у провадженні процесуальних дій.

Таким чином, для характеристики процесуальних функцій істотно важливим є те, що вони:

- закріплені у законі певними видами, напрямами процесуальної діяльності;

- виділяються з усієї процесуальної діяльності як основні, оскільки кожна з них безпосередньо пов'язана з реалізацією завдань кримінального судочинства;

- здійснюються суб'єктами, які уповноважені на провадження у справ або мають у ній процесуальний інтерес.

8Кримінально-процесуальні гарантії.

Кримінально-процесуальні гарантії- це передбачені кримінально- процесуальним законом засоби забезпечення ефективного здійснення кримінального судочинства, тобто засоби забезпечення виконання завдань кримінального процесу, охорони прав і законних інтересів осіб, які беруть у ньому участь.

Система процесуальних гарантій забезпечує реальне втілення у життя прав і законних інтересів усіх учасників кримінального процесу та всіх осіб, що беруть участь у справ, і тим самим є загальною гарантією правосуддя у кримінальних справах.

Систему кримінально-процесуальних гарантій становлять:

1) кримінально-процесуальна форма;

2) принципи кримінального процесу;

3) процесуальній статус учасників кримінального процесу;

4) можливість застосування заходів кримінально-процесуального примусу;

5) прокурорський нагляд;

6) судовий контроль;

7) відомчий контроль;

8) інститут оскарження дій органів та посадових осіб, які ведуть кримінальний процес;

9процесуальні строки та ін.

9Кримінально-процесуальне право в системі інших галузей вітчизняного права.

Кримінально-процесуальне право співвідноситься з іншими галузями права.
Конституційне право як установча галузь права здійснює важливий вплив на кримінально-процесуальне право. Зокрема, норми конституційного права визначають каталог основоположних прав і свобод людини та встановлюють загальноправовий статус особи у сфері кримінального судочинства, закріплюють кримінально-процесуальні гарантії та правовий статус органів державної влади у сфері кримінального судочинства, встановлюють види та систему джерел кримінально- процесуального права.
Існує взаємозв'язок кримінально-процесуального права та міжнародного права. Прикладами такого зв'язку є здійснення міжнародної правової допомоги по кримінальних справах на підставі кримінально- процесуальних норм та норм чинних міжнародних договорів

Найбільш тісним є зв'язок кримінально-процесуального права та кримінального права. Обидві ці галузі служать боротьбі зі злочинністю, маючи загальну кінцеву мету. Коли злочин вчинено, норми кримінального права можуть бути застосовані лише в ході кримінально-процесуальної діяльності, порядок якої передбачений процесуальними нормами. У такому разі кримінальне право не може бути застосоване без процесуального права.
‘ Кримінально-процесуальне право пов'язане із законодавством про суд і прокуратуру, бо між правовими нормами, що регулюють організацію і порядок процесуальної діяльності суду, прокуратури, органів розслідування, існує тісний зв'язок. Питання підсудності, підслідності, процесуальної компетенції судових інстанцій і органів прокурорського нагляду регулюються нормами, що мають організаційне і функціональне значення.

Тісний та багатоплановий зв' язок існує між кримінально-процесуальним правом та криміналістикою. Так, положення кримінально- процесуального права регламентують службову роль криміналістики, яка має забезпечити вирішення кримінально-процесуальних завдань у практиці розслідування та розгляду кримінальних справ.

10.Наука кримінального процесуального права. її предмет і завдання.

Поняття «кримінальний процес» використовується у кількох значеннях. значення терміна—наука кримінального процесу або одна з галузей юридичної науки, яка становить систему понять, уявлень, поглядів та ідей, що розкривають сутність кримінального процесу, закономірності його виникнення та розвитку.
Необхідно розрізняти кримінальний процес як науку і як навчальну дисципліну, що вивчається у закладах юридичного профілю. Наука кримінального процесу теоретично узагальнює досвід кримінально- процесуальної діяльності, аналізує актуальні питання застосування кримінально-процесуального законодавства, що мають місце у практиці правоохоронних органів та суду, розробляє науково-практичні рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності кримінально- процесуальної діяльності всіх суб'єктів кримінального процесу.

Наука кримінального процесу вивчає суть і принципи кримінального процесу, розвиток і основні риси кримінально-процесуального права, правове становище суб'єктів процесу, проблеми теорії доказів, кримінально-процесуального пізнання істини. Детально досліджується порядок кримінально-процесуальної діяльності від її початку до завершення, правила діяльності органів розслідування, прокуратури і суду при провадженні у кримінальних справах.
Предмет кримінально-процесуальної науки визначає специфіку застосування в ній загальнонаукових, окремих наукових і спеціальних методів пізнання, зумовлених загальним діалектико-матеріалістичним методом, що зобов'язує розглядати всі явища і процеси в розвитку та протиріччях.

Питання для самоконтролю

1.В чому полягає суть кримінального провадження?

Сутькримінального процесу виявляється у його спрямованості на захист суспільного і державного устрою, прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб від злочинних посягань. Водночас кримінальний процес - це активна діяльність з метою попередження, припинення та ліквідації злочинів, а також причин і умов, що їх породжують.

2.Які історичні форми (моделі) мав кримінальний процес?

3.Які завдання кримінального провадження України?

Завдання кримінального провадження сформульовано у статті 2 Кримінально- процесуального кодексу України (надалі - КПК).Це зокрема:

- захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень

- охорона прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, які беруть у ньому участь;

- швидке й повне розкриття злочинів;

- викриття винних;

- забезпечення правильного застосування закону, щоб кожний хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності та жоден невинуватий не був покараний.

4.В чому полягає суть і яке поняття правосуддя?

правосуддя як особлива форма державної діяльності має і особливий зміст. Суть правосуддя полягає у вирішенні спорів (конфліктів) про право, які виникають у суспільстві між окремими його членами чи їх колективними формуваннями, а також у правовій оцінці поведінки фізичних осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів та у призначенні покарання винним у їх вчиненні. Саме роль своєрідного експерта з питань права, наділеного повноваженнями виносити від імені держави остаточні рішення, які є обов‘язковими для виконання всіх, кого б вони не стосувалися, надає правосуддю особливий суспільний авторитет.

5.В якому співвідношенні знаходяться поняття „правосуддя", "кримінальне провадження" і "судочинство щодо кримінальних правопорушень"? (Гугл нічого не каже)

Загалом поняття КП та кримінальне судочинство є тотожними, а правосуддя виступає як складова частина КП.

6.Який механізм кримінально-процесуального регулювання? Назвіть його

елементи.

Механізм правового регулювання — це взята в сукупності система правових засобів, за допомогою яких здійснюється правове регулювання суспільних відносин.

Елементами механізму правового регулювання є:

1. Норма права — загальнообов'язкове правило (модель) поведінки, яке встановлює для суб'єкта як можливий варіант поведінки — суб'єктивні права, так і необхідний варіант поведінки — юридичні обов'язки.

2. Правові відносини — відносини, що виникають на основі норм права. У них індивідуалізуються положення норми права, конкретизуються права та обов'язки певних суб'єктів, їх повноваження і юридична відповідальність.

3. Юридичні факти — конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну чи припинення суб'єктивних юридичних прав та обов'язків.

4. Акти реалізації, прав і обов'язків — фактична поведінка суб'єктів правовідносин щодо здійснення своїх прав і обов'язків. Саме реалізація прав і обов'язків завершує "роботу" механізму правового регулювання — реальна поведінка така, на яку було спрямоване правове регулювання.

7.Яка система кримінального провадження?

Згідно з чинним законодавством, кримінально-процесуальне провадження складається з певної кількості стадій, сукупність яких утворює систему стадій кримінального процесу, а саме:

1) порушення кримінальної справи;

2) досудове розслідування(форми-дізнання та досудове слідство);

3) попередній розгляд справи суддею;

4) судовий розгляд(частини (етапи) - підготовча частина, судове слідство, судові дебати, останнє слово підсудного, постановлення і проголошення вироку);

5) апеляційне провадження;

6) касаційне провадження;

7) виконання вироку, ухвали і постанови суду;

8) перегляд судових рішень в порядку виключного провадження.

8.Види кримінальних проваджень

У юридичній літературі розрізняютьдва види змішаного кримінального процесу:

2) процес, у якому досудове провадження містить елементи змагальності. Його характерні риси:

9.Що слід розуміти під стадією кримінального провадження?

Стадії кримінального процесу-це порівняно самостійні етапи кримінально-процесуальної діяльності, що характеризуються безпосередніми завданнями, специфічним колом суб'єктів і процесуальних засобів діяльності, а також підсумковими рішеннями.

10. Які є стадії у кримінальному провадженні України? = питання 7контрольне

11 .Що таке кримінальні процесуальні відносини, які є їх види та в чому полягає їх особливість? Питаня 6 теоритичне

12.Що собою становлять кримінальні процесуальні гарантії? Питання 8 теоритичне

13.Які обов'язки державних органів є кримінально-процесуальною гарантією?

прикладом обов'язків державних органів які є кримінально процесуальною гарантією можуть стати:

1.обов'язком суду розглянути заявлене клопотання.

2.Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані роз’яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.

3.обов"язок звільнити особу, якщо протягом 72 годин з моменту затримання особі не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.

4.Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

5.Вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов’язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.(обов"язок виконувати вироки та ухвали суду)

6.Прокурор, слідчий зобов’язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

7.Учасники судового провадження, а також особи, які не брали участі у кримінальному провадженні, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, не можуть бути обмежені у праві на отримання в суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів судового розгляду та у праві на ознайомлення з процесуальними рішеннями й отримання їх копій. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді інформації про дату, час і місце судового розгляду та про ухвалені в ньому судові рішення, крім випадків, установлених законом.

14.Які кримінальні процесуальні гарантії особи закріплені в Конституції України?

) прокурорський нагляд;

6) судовий контроль;

7) відомчий контроль;

8) інститут оскарження дій органів та посадових осіб, які ведуть кримінальний процес;

15.Що слід розуміти під кримінальною процесуальною функцією?

Кримінально-процесуальні функції- виражені у законі основні напрями кримінально-процесуальної діяльності, що здійснюються з метою реалізації завдань кримінального судочинства суб'єктами, уповноваженими на ведення процесу або наділеними правами для активної участі у справі з метою захисту своїх законних інтересів.

16.Які функції властиві кримінальному провадженню?

Основні функції у кримінальному процесі:

- функція обвинувачення (кримінальне переслідування);

- функція захисту;

- функція вирішення справи по суті (чи правосуддя).

Інші пит. 7 теоритичне

17.Що слід розуміти під кримінально-процесуальною формою?

Кримінально-процесуальна форма- це передбачений кримінально- процесуальним законом порядок усієї кримінально-процесуальної діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури й суду, а також громадян та юридичних осіб, залучених до сфери цієї діяльності, як і порядок вчинення й оформлення окремих процесуальних дій, прийняття, оформлення і звернення до виконання процесуальних рішень.

18.Назвїть ознаки процесуальної форми? Виводим з дефініції попереднє питання

19.Що слід розуміти під «належною правовою процедурою».

Належна правова процедура (з англ. — due process of law) -*■ це застосування права органами правосуддя (судами) відповідно до встановлених і санкціонованих державою юридичних принципів і процедур для Гарантування і захисту конституційних та індивідуальних прав людини і громадянина, у тому числі й юридичної особи. Причому знов-таки слід мати на увазі, що під правом у західній юриспруденції розуміють не тільки писані норми позитивного законодавства, а й неписані норми та принципи, які визнаються судами та закріплюються судовою практикою

20.У якому співвідношенні знаходиться кримінально-процесуальне право з кримінальним (матеріальним) правом та іншими галузями права?

Питання 9 теоритичне

21.Якими є предмет і завдання науки кримінального провадження (кримінально-процесуальної доктрини)?

Питання 10 теоритичне

ТЕМА №2 Принципи кримінального процесу України

Питання для самоконтролю

1. В чому суть принципу кримінального провадження? Його поняття?

Принципи КП – це закріплені в правових нормах вихідні положення, що відображають основні в державі політичні та правові ідеї і визначають сутність організації та діяльності компетентних державних органів щодо досудового розлідування і судового розгляду кримінальних справ.

2. В чому полягає практичне значення принципів провадження?

Значення принципів:

· вони забезпечують одинакове розуміння і застосування законів

· принципи слугують своєрідним орієнтиром в діяльності юристів

· є першоджерелом і становлять основу окремих інститутів кримінально-процесуального права;

· являють собою суттєві гарантії правосуддя, забезпечення прав і свобод людини, законних інтересів фізичних і юридичних осіб;

· синхронізують всю систему процесуальних норм і забезпечують узгодженість кримінально-процесуальних інститутів та єдність процесуальної форми;

· дають юридичну базу для тлумачення конкретних кримінально-процесуальних норм та вирішення суперечливих питань, "сприяють правильному пізнанню та застосуванню норм права";

· служать основою й вихідним положенням для вдосконалення окремих кримінально-процесуальних інститутів і правових норм, розвитку процесуальної форми й процесуальних гарантій правосуддя.

3. Як класифікуються принципи кримінального провадження?

Традиційно в юридичній літературі всі принципи кримінального провадження поділяють на конституційні (закріплені в Конституції держави) та інші (суто кримінально-процесуальні).

4. Які принципи кримінального судочинства закріплені в Конституції України?

Конституційні принципи:

· Принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України)

· Здійснення правосуддя виключно судами (ст. 124, 125 Конституції України)

· Участь народу у здійсненні правосуддя (ст. 124, 127 Конституції України)

· Незалежність і недоторканість суддів, їх підкорення лише закону (ст. 126, 129 Конституції України)

· Одноособовий і колегіальний розгляд справ (ч. 2 ст. 129 Конституції України)

· Принцип законності (ст. 8,129 Конституції України)

· Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (ст. 21,24,26,129 Конституції України)

· Забезпечення доведення вини (п. 3 ч. 3 ст. 129 Конституції України)

· Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ст. 129 Конституції України)

· Підтримання державного обвинувачення в суді прокурором (п. 5 ч. 3 ст. 129 Конституції України)

· Забезпечення обвинуваченому права на захист (ст. 59, 62, 63, 64, 129 Конституції України)

· Гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами (ст. 129 Конституції України)

· Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду (ст. 125, 129 Конституції України)

· Обов’язковість рішень суду (ст. 124, 129 Конституції України)

· Презумпція невинуватості (ст. 62 Конституції України)

· Виборність і призначуваність суддів (ст. 128, 148 Конституції України)

· Принцип державної мови судочинства (ст. 10 Конституції України)

· Повага до гідності особи, невтручання в її особисте і сімейне життя (ст. 28, 32 Конституції України)

· Право на свободу та особисту недоторканість (ст.29 Конституції України)

· Недоторканість житла ( ст. 30 Конституції України)

· Таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31 Конституції України)

5. Які ви знаєте організаційні принципи судочинства?

Виборність і призначення суддів

6. Які принципи процесу належить віднести до функціональних?

Змагальність, публічність, безпосередність, презумпція невинуватості

7. В чому полягає суть засади верховенства права?

Ст. 8 КПК

8. Розкрийте суть засади законності у кримінальному провадженні?

Ст. 9 КПК

9. Розкрийте зміст засади поваги до людської гідності?

Ст 11 КПК

10. В чому полягає суть принципу публічності (офіційності) кримінального провадження?

25 КПК

8. Чи знає кримінальний процес України обмеження принципу публічності?

Справи приватного обвинувачення

9. В чому полягає суть принципу рівності громадян перед законом і судом?

Ст. 10 кпк

10. В яких випадках принцип гласності судочинства обмежується?

Вироки у справах, які слухались в закритих судових засіданнях, не повинні містити відомості що стали підставою для проведення закритого судового розгляду.

11. Чи розповсюджується принцип гласності на додаткове розслідування кримінальної справи?

Ні, оскільки в цій стадії застосовується правило про недопустимість розголошення даних розслідування

12. В чому, на вашу думку, переваги змагального провадження? Розкрийте зміст засади змагальності у кримінальному провадженні?ст 22 КПК

13. Яка формула презумпції невинуватості обвинуваченого?

Ст. 17 кпк

14. Що означає право на захист від обвинувачення? Хто його здійснює в кримінальному провадженні?ст 20 кпк

15. Розкрийте зміст засади забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у кримінальному провадженні?ст 24 кпк

16. В чому полягає суть засади розумних строків у кримінальному провадженні? Які критерії застосовуються для визначення розумності строків?ст 28 кпк

17. Чи допускається проведення судочинства не державною (не українською) мовою?Може…

18. Які органи здійснюють правосуддя у кримінальній справі в Україні? Суд

19. Хто призначає суддів в Україні і на який строк? Ви за принцип виборності суддів чи принцип призначення їх?Президент на 5 років…а потім ВРУ безстроково

20. В чому полягає суть засади невтручання у приватне життя?

21. В чому проявляється процесуальна рівність учасників перед законом і судом?ст 10 кпк

22. Розкрийте зміст засади забезпечення права на свободу та особисту недоторканість?ст 12 кпк

23. В яких випадках обмежується засада недоторканості житла чи іншого володіння особи?ст 13 кпк

24. Я ви розумієте засаду свобода від самовикриття на право не свідчити проти близьких родичів та членів сім`ї? Знайдіть цю засаду у Конституції України та у КПК України?ст 18 кпк

25. Що означає принци безпосередності у розгляді кримінальної справи?ст 23 кпк

25. В яких формах приймає участь в кримінальному процесі України громадськість?

КУ передбачає, що народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних(ч4 ст 124)

26. Які на вашу думку положення кримінально-процесуального закону, крім перелічених у плані занять, слід також віднести до принципів кримінального процесу?

Погоджуюсь із законодавцем

Тема 3. Кримінально-процесуальне законодавство

Питання для самоконтролю

Що є джерелом кримінально-процесуального права?

Кримінально-процесуальне право України - писане й кодифіковане. Єдиним джерелом кримінально-процесуального права України є закон. Отже, кримінально-процесуальні норми, що регулюють порядок провадження в кримінальних справах, розміщуються в нормативно-правових актах, які мають силу закону.

Стаття 1 КПК. Кримінальне процесуальне законодавство України

1. Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

2. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з:

· відповідних положень Конституції України,

· міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України,

· цього Кодексу

· та інших законів України.

Які нормативні акти є формою кримінально-процесуального права?

Під формою права розуміють способи зовнішнього вираження і закріплення правових норм.

Стаття 3 КК України. Законодавство України про кримінальну відповідальність

1. Законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

Таким чином, єдиним формалізованим джерелом кримінального права України є КК України.

До джерел кримінально-процесуального права України належать:

1) Конституція України як акт, який має найвищу юридичну силу, а його норми є нормами прямої дії. Конституція України встановлює концептуальні положення кримінального процесу, закріплює його принципи;

2) міжнародні договори з питань правової допомоги у кримінальних справах,учасником яких є Україна та які ратифіковані Верховною Радою України.

Серед них виділяють:

· багатосторонні міжнародні договори, що визначають становище особи у сфері кримінального процесу й вимоги до кримінально-процесуальних механізмів, які забезпечують охорону прав і свобод громадян у кримінальному судочинстві:

o Загальна декларація прав людини

o Міжнародний пакт про громадянські і політичні права людини

o Конвенція про захист прав та основоположних свобод людини;

· двосторонні міжнародні договори про надання правової допомоги у кримінальних справах;

3) Кримінально-процесуальний кодекс України - систематизоване зведення кримінально-процесуальних норм, які докладно регламентують увесь порядок провадження в кримінальних справах. За час існування Української РСР було прийнято три Кримінально-процесуальних кодекси: у 1922, 1927 та 1960 роках. Нині прийнято новий КПК України

4) інші закони України:

„Про судоустрій і статус суддів"

„Про прокуратуру"

„Про адвокатуру"

„Про міліцію"

„Про оперативно-розшукову діяльність"

„Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" тощо

Ці закони мають переважно комплексний характер і кожен з них має власний основний предмет правового регулювання. Питання ж кримінального процесу в них є фрагментарними, оскільки містяться там унаслідок регламентації організаційних та інших спеціальних питань.

Яка роль Конституції України як джерела кримінально-процесуального права?

Конституція України - акт, який має найвищу юридичну силу, а його норми є нормами прямої дії. Конституція України встановлює концептуальні положення кримінального процесу, закріплює його принципи.

Найвищу юридичну силу і пряму дію на території України має Конституція України.

Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні їй відповідати (Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя").

Суд безпосередньо застосовує Конституцію України у разі:

1) коли зі змісту норм Конституції України не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом;

2) коли закон, який був чинним до введення в дію Конституції України чи прийнятий після цього, суперечить їй;

3) коли правовідносини, що розглядаються судом, законом України не врегульовано, а нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України або Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суперечить Конституції України;

4) коли Укази Президента України, які внаслідок їх нормативно-правового характеру підлягають застосуванню судами при вирішенні конкретних судових справ, суперечать Конституції України.

Які Ви знаєте міжнародні багатосторонні договори (міжнародно-правові акти: декларації, пакти, конвенції), які регулюють кримінально-процесуальні відносини і згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (ратифіковані)?

Багатосторонні міжнародні договори, що визначають становище особи у сфері кримінального процесу й вимоги до кримінально-процесуальних механізмів, які забезпечують охорону прав і свобод громадян у кримінальному судочинстві:

o Загальна декларація прав людини

o Міжнародний пакт про громадянські і політичні права людини

o Конвенція про захист прав та основоположних свобод людини

o Європейська конвенція про видачу правопорушників

o Конвенція про передачу засуджених осіб

Які є основні закони, що регламентують кримінальне судочинство України?

Закони України:

· „Про судоустрій і статус суддів"

· „Про прокуратуру"

· „Про адвокатуру"

· „Про міжнародні договори України "

· „Про міліцію"

· „Про оперативно-розшукову діяльність"

· „Про Службу безпеки України"

· „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю"

· „Про попереднє ув’язнення"

· „Про судову експертизу"

· „Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" тощо

Яка структура Кримінально-процесуального кодексу України? Коли він був прийнятий та введений в дію?

КПК України ухвалений ВРУ і підписаний ПУ 13.05.2012 року. Набирає чинності 19 листопада 2012 року.

КПК містить 614 статей і складається з 46 глав, об’єднаних в 11 розділів:

1) Загальні положення

2) Заходи забезпечення кримінального провадження

3) Досудове розслідування

4) Судове провадження у першій інстанції

5) Судове провадження з перегляду судових рішень

6) Особливі порядки кримінального провадження

7) Відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження

8) Виконання судових рішень

9) Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження

10) Прикінцеві положення

11) Перехідні положення

Яке значення мають рішення Конституційного Суду України для регулювання кримінально-процесуальних відносин?

Рішення Конституційного Суду України можуть визнавати неконституційними повністю чи в певній частині закони й інші правові акти, на підставі яких (зважаючи на які) органи досудового розслідування, прокурор або суд здійснюють провадження у кримінальних справах.

Рішення КСУ не можна вважати формальним джерелом КПП, але можна вважати змістовним джерелом.

Яке значення для кримінального судочинства мають рішення Європейського суду з прав людини?

Рішення Європейського суду з прав людини - тлумачення відповідності законодавства, на підставі якого національним судом вирішена кримінальна справа, вимогам міжнародних актів з прав людини.

В чому полягає суть і значення для кримінального судочинства роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у його постановах?

Роз'яснення Пленуму Верховного Суду України належать до нормативних актів, які встановлюють і роз'яснюють порядок застосування певних кримінально-процесуальних норм, а тому вони не є джерелами кримінально-процесуального права.

Дані постанови мають рекомендаційний характер.

10. На кого розповсюджується і яке значення мають для кримінального провадження накази та інші акти нормативного характеру Генерального прокурора України?

Підзаконні НПА не можуть виступати джерелами КПП, оскільки кримінальне судочинство передбачає можливість істотного обмеження прав і свобод людини і громадянина. Тому такі обмеження можуть встановлюватися лише законами.

Накази Генерального прокурора лише тлумачать, роз’яснюють, а не можуть встановлювати нових норм.

11. Які є види кримінально-процесуальних норм?

Кримінально-процесуальні норми-це встановлені державою загальнообов'язкові правила поведінки суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності, виконання яких забезпечується заходами державного примусу.

Види кримінально-процесуальних норм:

• норми, що зобов'язують (імперативні)- категорично диктують суб'єктам кримінально-процесуальної діяльності певну поведінку

• норми, що уповноважують - наділяють учасників кримінального судочинства відповідними процесуальними правами. Використання їх залежить від розсуду суб'єктів

• норми, що забороняють - зобов'язують учасників кримінального процесу утримуватися від вчинення певних дій. Забороняючі норми можна розглядати як різновид зобов'язуючих або імперативних норм

12. Яке співвідношення кримінально-процесуальної норми і статті кримінально-процесуального закону?

Кримінально-процесуальна норма є вихідним елементом системи кримінально-процесуального права. Вона може міститись в одній чи кількох статтях закону, або ж навпаки, одна стаття може містити кілька правових норм, які регламентують окремі правовідносини.

13. Яка структура кримінально-процесуальної норми?

Через те, що кримінально-процесуальна норма є різновидом правової норми, до неї можна застосувати таку структуру правової норми: гіпотезу, диспозицію і санкцію.

Гіпотеза — це умова, за якої повинна вчинитися чи не вчинитися певна дія. За ступенем визначеності гіпотези поділяються на: 1) безумовно визначені; 2) відносно визначені; 3) безумовно невизначені.

Диспозиція — це правило поведінки учасників кримінального процесу, що забезпечує виконання його завдань.

Санкція — спеціальний засіб забезпечення вказаного в диспозиції правила поведінки. Санкція передбачає несприятливі для суб'єкта наслідки, що настають при невиконанні зазначеного правила поведінки. Вона є притаманною будь-якій процесуально-правовій нормі, але буває різною. Наприклад, скасування незаконно обраного запобіжного заходу взяття під варту має на меті використати новий кримінально-процесуальний закон, видалення із залу судового засідання має запобіжний характер.

Санкції є у багатьох нормах, інакше останні втратили б свою загальнообов'язковість і деякі інші властивості, а їх виконання не було б гарантовано.

14. Чи допускається застосування кримінально-процесуального закону за аналогією?

На відміну від кримінального права, норми кримінально-процесуального можна, а іноді навіть необхідно застосовувати за аналогією. Попри значні зміни, яких зазнав зараз діючий кримінально-процесуальний кодекс із часу його прийняття (28 грудня 1960 року), суспільні відноси, що складаються в цій сфері, розвиваються значно скоріше, тому неможливо створити ідеальну нормативну базу, яка б регулювала всі питання кримінального процесу.

15. На якій території діє кримінально-процесуальний закон України?

Стаття 4. Дія Кодексу в просторі

1. Кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення.

2. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується також при здійсненні провадження щодо кримінальних правопорушень, вчинених на території дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні.

3. Якщо міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено поширення юрисдикції України на особовий склад Збройних Сил України, який перебуває на території іншої держави, то провадження щодо кримінальних правопорушень, вчинених на території іншої держави стосовно особи з такого особового складу, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом.

4. При виконанні на території України окремих процесуальних дій за запитом (дорученням) компетентних органів іноземних держав у рамках міжнародного співробітництва застосовуються положення цього Кодексу. На прохання компетентного органу іноземної держави під час виконання на території України таких процесуальних дій може застосовуватися процесуальне законодавство іноземної держави, якщо це передбачено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого міжнародного договору України - за умови, що дане прохання не суперечить законодавству України.

16. Як він діє в часі?

Стаття 5. Дія Кодексу в часі

1. Процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

2. Допустимість доказів визначається положеннями цього Кодексу, які були чинними на момент їх отримання.

17. На яких осіб розповсюджує свою дію кримінально - процесуальний закон України?

Стаття 6. Дія Кодексу за колом осіб

1. Кримінальне провадження за правилами цього Кодексу здійснюється щодо будь-якої особи, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Особливості кримінального провадження щодо окремої категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.

2. Кримінальне провадження щодо особи, яка користується дипломатичним імунітетом, може здійснюватися за правилами цього Кодексу лише за згодою такої особи або за згодою компетентного органу держави (міжнародної організації), яку представляє така особа, у порядку, передбаченому законодавством України та міжнародними договорами України.

18. Чи має кримінально - процесуальний закон зворотну силу?

За загальним правилом, закон зворотної сили не має (ст. 58 Конституції України). Ст.5 нового КПК України не передбачає зворотної сили кримінально - процесуального закону.

19. В чому полягає суть імунітету посадових осіб, що виконують особливі за своєю вагою і значенням функції у державі, і які це посадові особи? В чому знаходить прояв даний вид імунітету?

Імунітет (від лат. — звільнення, позбавлення) — недоторканність від чогось.

Щодо кримінального процесу дипломатичний (та інший) імунітет означає систему пільг та переваг, що звільняють певні категорії громадян від участі в судочинстві та юридичних санкцій за вчинення в країні перебування протиправних дій.

Для кримінального процесу актуальним є дослідження імунітетів посадових

осіб, які виконують особливі за своєю вагою та значенням функції в

державі, імунітетів представництв та представників іноземних держав і

міжнародних організацій в Україні. Слід підкреслити, що у чинному

кримінально-процесуальному законодавстві України не використовується

термін “імунітет”, але, на нашу думку, саме він найбільш точно підходить

для означення розглядуваної сукупності правових норм. Вважаємо, що

оптимальним був би поділ імунітетів на види керуючись критерієм їх

“генетичного” походження від окремих галузей права та законодавства

(конституційного, міжнародного публічного, судоустрою, власне

кримінального процесу). Це дає змогу вивчати їх, враховуючи тісний

взаємозв’язок з іншими правовими інститутами та нормами відповідних

галузей права, постійно мати на увазі їх функціональне призначення

Виходячи з наведеного вище, можна виділити ще дві наступні групи

імунітетів:

· імунітети (недоторканність) окремих категорій посадових осіб в Україні;

· імунітети представників та представництв іноземних держав та міжнародних організацій.

Згідно з Конституцією України статус особливої (підвищеного рівня)

недоторканності поміж інших громадян України мають: Президент України,

народні депутати України, судді (статті 80, 105, 111, 126).

Стаття 480 КПК. Особи, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження

1. Особливий порядок кримінального провадження застосовується стосовно:

1) народного депутата України;

2) судді Конституційного Суду України, професійного судді, а також присяжного і народного засідателя на час здійснення ними правосуддя;

3) кандидата у Президенти України;

4) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

5) Голови Рахункової палати, його першого заступника, заступника, головного контролера та секретаря Рахункової палати;

6) депутата місцевої ради;

7) адвоката;

8) Генерального прокурора України, його заступника.

20. Які Ви знаєте імунітети стосовно дії кримінально-процесуального закону України, пов’язані з міжнародними відносинами?

Коло осіб, які користуються правом дипломатичної недоторканності, визначено Віденською Конвенцією про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р. Цю Конвенцію було ратифіковано Указом Президії Верховної Ради УРСР від 21 березня 1964 р. Крім цієї Конвенції перелік осіб, які мають право на дипломатичний імунітет, окреслено в Положенні про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженому Указом Президента України від 10 червня 1993 р.

Дипломатична недоторканність означає недоторканність особи, архівів, документів, офіційного листування, дипломатичної пошти, службового і жилого приміщення, імунітет від кримінальної юрисдикції України (якщо немає явно вираженої на це згоди акредитуючої держави) і дачу показань свідків без згоди особи, яка користується правом дипломатичного імунітету. Про таку згоду робиться запит через Міністерство закордонних справ України.

Залежно від повноти імунітету всіх іноземних громадян можна поділити на три групи:

· які перебувають під повною юрисдикцією української держави(туристи, журналісти та інші);

· які мають дипломатичний імунітет в повному обсязі;

· які мають обмежений дипломатичний імунітет.

Дипломатичний імунітет має такі різновиди.

1. Імунітет від кримінальної юрисдикції України. Серед іноземних громадян, які мають дипломатичний імунітет, особливий статус мають ті, котрі користуються імунітетом від кримінальної юрисдикції України. Перелік цих осіб визначено Віденською конвенцією про дипломатичні стосунки від 18 квітня 1961 р. і Положенням про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні. Зокрема, до них належать:

o глави дипломатичних представництв іноземних держав, члени дипломатичного персоналу цих представництв, а також члени їхніх сімей, якщо вони проживають разом із ними і не є громадянами України;

o співробітники адміністративно-технічного персоналу дипломатичних представництв і члени їхніх сімей, що проживають разом із ними, якщо ці співробітники і члени їхніх сімей не є громадянами України і не проживають в Україні постійно;

o глави дипломатичних представництв, члени дипломатичного персоналу представництв іноземних держав у третій країні, консульські посадові особи, члени спеціальних місій та їх дипломатичного персоналу, які проїжджають транзитом через територію України, і члени їхніх сімей, які супроводжують вказаних осіб або слідують окремо, щоб приєднатися до них або повернутись до своєї країни;

o члени спеціальних місій та їх дипломатичного персоналу.

Співробітники обслуговуючого персоналу дипломатичних представництв, які не є громадянами України або не проживають в Україні постійно, глави консульських установ та інші консульські посадові особи користуються імунітетом від кримінальної юрисдикції України лише щодо дій, вчинених ними при виконанні службових обов'язків.

2. Імунітет, пов'язаний із особистою недоторканністю. Право користуватися особистою недоторканністю, окрім іноземних громадян, що мають імунітет від кримінальної юрисдикції, встановлено і для дипломатичних та консульських кур'єрів при виконанні ними своїх обов'язків.

Глав консульських установ та інших консульських посадових осіб може бути затримано або взято під варту лише в разі переслідування за вчинення тяжкого злочину або при виконанні вироку суду щодо них, який набрав законної сили. В разі порушення щодо цих осіб кримінальної справи або затримання чи взяття їх під варту особа, яка здійснює дізнання, слідчий або прокурор повинні негайно повідомити про це:

главу консульської установи (а у випадках, якщо він сам підлягає таким заходам, — державу, яку він представляє);

Міністерство закордонних справ України.

3. Імунітет від давання показань. Цим видом імунітету користуються ті самі особи, що мають імунітет від кримінальної юрисдикції. Вони:

не зобов'язані давати показання як свідки або потерпілі;

у разі згоди давати такі показання не зобов'язані з'являтися дослідчих органів, прокурора і суду. Виклик, вручений цим особам,не може містити попередження про застосування заходів процесуального примусу.

Главу консульської установи та інших консульських посадових осіб, а також співробітників адміністративно-технічного та обслуговуючого персоналу консульської установи може бути викликано як свідків при провадженні кримінальних справ.

Співробітники адміністративно-технічного та обслуговуючого персоналу консульської установи не можуть відмовитися давати показання як свідки, крім показань у питаннях, пов'язаних із виконанням службових обов'язків. У разі відмови консульських посадових осіб давати показання як свідки до них не застосовують заходи примусу.

4. Імунітет, пов'язаний із недоторканністю приміщень і документів. Недоторканними є:

приміщення дипломатичних представництв;

резиденції глав дипломатичних представництв;

житлові приміщення членів дипломатичного персоналу;

папери та кореспонденція, що їм належать. Дипломатична пошта та пошта спеціальних місій не підлягає ні розпечатуванню,ні затриманню;

майно, яке міститься в них, за винятками, передбаченими міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України;

засоби пересування.

ТЕМА 4: Суб’єкти КП

Питання для самоконтролю.

Кого слід вважати суб’єктом кримінального провадження?

Суб'єкти (учасники) кримінального провадження — це особи, які вступають у кримінально-процесуальні правовідносини у зв'язку з подією злочину, чиї права, повноваження та обов'язки регламентуються чинним законодавством.

Усі особи, які вступають у процесуальні правовідносини, незалежно від підстав обсягу їх прав, повноважень чи обов'язків, стадії кримінального провадження, в котрій вони берутьучасть, чи тривалості їх участі в процесі, є суб'єктами (учасниками) кримінального провадження.

У кримінально-процесуальні відносини окремі особи вступають по-різному залежно від їх ставлення до факту, стосовно якого здійснюється процесуальне провадження.

® Перші — в силу необхідності захищати свої права і законні інтереси (потерпілий, цивільний позивач та інші);

® другі — в силу своїх посадових обов'язків щодо встановлення істини та забезпечення правосуддя (слідчий, прокурор, суддя і тд.);

® треті — за дорученням чи угодою (представник цивільного позивача, захисник і т,д.);

® четверті — притягаються до участі в провадженні в примусовому порядку (обвинувачуваний, підозрюваний, підсудний).

Як співвідносяться поняття «суб’єкт кримінального провадження», «учасники кримінального провадження», «сторони кримінального провадження»?

Терміни "суб'єкти кримінального провадження" та '"учасники кримінального провадження " ідентичні і вживаються як рівнозначні. Спроби дати окреме визначення кожному з них науково безперспективні і недоцільні.

Учасники (суб’єкти) кримінального провадження – це особи, які наділяються процесуальними правами із покладенням на них відповідних процесуальних обов’язків з метою виконання покладених на них завдань, а також з метою захисту прав і законних інтересів своїх або прав і законних інтересів осіб, яких вони представляють чи захищають.

Сторони кримінального провадження (вужче поняття) - з боку обвинувачення: слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом; з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники (п.19 ч.1 ст. 3 КПК).

Як класифікує суб’єктів кримінального провадження законодавець?

Всіх суб’єктів кримінального провадження КПК поділяє на 5 груп:

1. Суд (суддя), слідчий суддя

2. Сторона обвинувачення

3. Сторона захисту

4. Потерпілий і його представник

5. Інші учасники кримінального провадження

Які функції виконує суд у кримінальному судочинстві?

Стаття 30. Здійснення правосуддя судом

1. У кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.

2. Відмова у здійсненні правосуддя не допускається.

Суддя (суд) — суб'єкткримінальногопроцесу, якийвиконуєфункціюправосуддя. Згіднозіст. 124-129 КонституціїУкраїнисудочинствоздійснюєтьсяКонституційним Судом та судами загальноїюрисдикції.

Правосуддяздійснюютьпрофесійнісудді, а у визначених законом випадках — народнізасідателі та присяжні. Вироки та рішення суду виносятьсяіменемУкраїни і є обов'язковими до виконання на всійтериторіїдержави.

Суд у всіх стадіях процесу – dominuslitis(господарпроцесу).Суд— центральнийорган у кримінальномусудочинстві, це орган, якийвизначає результат кримінальноїсправи. Основніповноваження:

ü Він виконує підготовче провадження

ü Вирішує справу по суті

ü Бере участь в апеляційному, касаційному перегляді справи, провадженні за нововиявленими обставинами.

Суд має право самостійно та незалежноздійснюватисудовеслідство та судовийрозгляд, визнати особу винною у вчиненнізлочину та призначитиїйпокарання. Під час судового розгляду суд маєвладно-розпорядчіповноваження та керуєпроцесом. За непідкореннярозпорядженнюголовуючого в судіабопорушення порядку під час судового засіданнягромадянинесутьвідповідальність за законодавством про адміністративніправопорушення. За результатами розглядусправи суд має право: винестивирок (обвинувальнийабовиправдувальний), закрити справу, направити справу на додатковерозслідування.

Суд (суддя) має встановити об'єктивну істину та вирішити справу по суті, вживши заходів до захисту прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб та до усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину.

Під час розглядукримінальноїсправи суд не пов'язанийвисновкамиорганівдосудовогослідства, а також думками учасниківпроцесу. Всіпитання, щопідлягаютьвирішенню в судовому розгляді та у вироку, суддівирішують на підставі закону, згідно з правосвідомістю, за своїмвнутрішнімпереконанням, заснованим на всебічному, повному та об'єктивномурозглядівсіхобставинсправи в їхсукупності, за умов, щовиключаютьстороннійвплив на суддіа.

Яку функцію виконує слідчий суддя у кримінальному провадженні, його процесуальний статус?

П.18 ч.1 ст.3 КПК: слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя. Слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду.

Стаття 247. Слідчий суддя, який здійснює розгляд клопотань щодо негласних слідчих (розшукових) дій

1. Розгляд клопотань, який віднесений згідно з положеннями цієї глави до повноважень слідчого судді, здійснюється головою чи за його визначенням іншим суддею Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Введення поняття " слідчий суддя" - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Зокрема, до повноважень слідчого судді належить вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування, прийняття рішення про здійснення примусового приводу (за клопотанням слідчого, прокурора або з власної ініціативи) тощо.

Однак варто зауважити, що розгляд клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії здійснюється не просто суддею суду першої інстанції, а головою чи за його визначенням іншим суддею Апеляційного суду АРК, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Перехідними положеннями КПК передбачено проведення зборів суддів у місцевих загальних судах у строк не пізніше трьох місяців з дня опублікування Кодексу з метою обрання слідчих суддів у порядку, встановленому Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

У разі якщо у зазначений строк слідчого суддю не було обрано, його повноваження, передбачені КПК, виконуватиме найстарший за віком суддя цього суду до дня обрання слідчого судді.

Який процесуальний статус присяжного?

«Присяжними визнаються громадяни України, які у випадках, передбачених процесуальним законом, залучаються до здійснення правосуддя, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя.» (ст. 63 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів»)

Інститут присяжних за новим КПК

Присяжний = суддя

«суддя – голова, заступник голови, суддя Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційних судів областей, міст Києва і Севастополя, районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів, які відповідно до Конституції України на професійній основі уповноважені здійснювати правосуддя; а також присяжний»(п. 23 ст. 3 КПК)

«Кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів, а за клопотанням обвинуваченого – судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних. Кримінальне провадження стосовно кількох обвинувачених розглядається судом присяжних стосовно всіх обвинувачених, якщо хоча б один з них заявив клопотання про такий розгляд.»(ч. 3 ст. 31 КПК)

Провадження у суді присяжних (§ 2 Глави 30 КПК)

Кримінальне провадження судом присяжних здійснюється у відповідності із загальними правилами цього Кодексу, з особливостями, встановленими цим параграфом.

Суд присяжних утворюється при місцевому загальному суді першої інстанції.

Усі питання, пов'язані з судовим розглядом, судді і присяжні вирішують спільно.

Стаття 386. Права і обов’язки присяжного

Які функції виконує прокурор у кримінальному провадженні?

Прокурор виконує функції:

· Державного обвинувачення у формі процесуального керівництва в досудовому розслідуванні

· Нагляду за додержанням законності у формі процесуального керівництва в досудовому розслідуванні

Стаття 36 КПК

Які процесуальні повноваження прокурора, що здійснює нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування?

Ч.2 ст.36 КПК

Які повноваження має керівник прокуратури за КПК України?

П.9 ч.1 ст.2 КПК:керівник органу прокуратури - Генеральний прокурор України, прокурор Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя, міжрайонний прокурор, прокурор міста, району, прирівняні до них прокурори, та їх заступники, які діють у межах своїх повноважень;

Ч.4-6 ст.36 КПК

Якими є завдання і повноваження слідчого?

Стаття 40. Слідчий органу досудового розслідування

Якими є повноваження керівника органу досудового розслідування?

Стаття 39. Керівник органу досудового розслідування

Якими є підстави для відводу слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні? Як вирішується заявлений відвід? Якими є наслідки задоволення заявленого відводу?

Стаття 75. Обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні

Стаття 76. Недопустимість повторної участі судді в кримінальному провадженні

Стаття 81. Порядок вирішення питання про відвід

Стаття 82. Наслідки відводу слідчого судді, судді

Якими є підстави для відводу прокурора, слідчого? Яким є порядок вирішення заявленого відводу? Якими є наслідки задоволення заявленого відводу?

Стаття 77. Підстави для відводу прокурора, слідчого

Стаття 81. Порядок вирішення питання про відвід

Стаття 83. Наслідки відводу слідчого, прокурора, захисника, представника, експерта, спеціаліста, перекладача

Хто належить до сторони захисту?

з боку захисту:

· підозрюваний, обвинувачений (підсудний),

· засуджений, виправданий,

· особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування,

· їхні захисники та законні представники (п.19 ч.1 ст. 3 КПК).

Хто є підозрюваним у кримінальномупровадженні? Якими є процесуальні права та обов'язкипідозрюваного?

Стаття 42. Підозрюваний, обвинувачений

Що є підставою для повідомлення особи про підозру у вчиненнікримінальногоправопорушення?

Стаття 276. Випадки повідомлення про підозру

Хто є обвинуваченим і яким є йогопроцесуальний статус?

Стаття 42. Підозрюваний, обвинувачений

Якими є процесуальні права та обов’язки засудженого, виправданого?

Стаття 43. Виправданий, засуджений

Хто є захисникомпідозрюваного, обвинуваченого і якими є його права та обов'язки у кримінальномупровадженні?

Стаття 45. Захисник

Стаття 46. Загальні правила участі захисника у кримінальному провадженні

Стаття 47. Обов’язки захисника

Якими документами підтверджуються процесуальні повноваження захисника?

Стаття 50. Підтвердження повноважень захисника

1. Повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:

1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю;

2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

2. Встановлення будь-яких додаткових вимог, крім пред’явлення захисником документа, що посвідчує його особу, або умов для підтвердження повноважень захисника чи для його залучення до участі в кримінальному провадженні не допускається.

Зякого моменту захисниккористуєтьсянаданимийому законом процесуальними правами для захисту прав та законнихінтересівпідзахисних ним осіб?

Ч.4 ст.46: Захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику, з моменту надання документів, передбачених статтею 50 цього Кодексу, слідчому, прокурору, слідчому судді, суду.

В якихвипадках участь захисника у кримінальномупровадженні є обов'язковою?

Стаття 52. Обов’язкова участь захисника

Яким є порядок залученнязахисникаслідчим, прокурором, слідчимсуддеючи судом для здійсненнязахисту за призначенням?

Стаття 49. Залучення захисника слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням

Яким є порядок залученнязахисника для проведенняокремоїпроцесуальноїдії?

Стаття 53. Залучення захисника для проведення окремої процесуальної дії

Хто є законнимпредставникомпідозрюваногообвинуваченого і підставийогозалучення до участі у кримінальномупроцесі?

Стаття 44. Законний представникпідозрюваного, обвинуваченого

26.Хто визнається потерпілим і який його процесуальний статус у кримінальному

провадженні?

Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним

правопорушенням завдано моральноі, фізичноі або майновоі шкоди, а також юридична

особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майновоі шкоди.

Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням

завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву

про залучення іі до провадження як потерпілого.

Потерпілим не може бути особа, якій моральна шкода завдана як представнику юридичноі

особи чи певноі частини суспільства.

За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про

кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого

подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеноі у частині першій цієі статті, слідчий або

прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може

бути оскаржена слідчому судді.

Якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у

стані, який унеможливлює подання нею відповідноі заяви, положення частин першоі –

третьоі цієі статті поширюються на близьких родичів чи членів сім'і такоі особи. Потерпілим

визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім'і, яка подала заяву про

залучення іі до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням – потерпілими

може бути визнано кілька осіб.

Після того, як особа, яка перебувала у стані, що унеможливлював подання нею відповідноі

заяви, набуде здатності користуватися процесуальними правами, вона може подати заяву про

залучення іі до провадження як потерпілого.

Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неі кримінального правопорушення або

заяву про залучення іі до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право

визнати особу потерпілою лише за іі письмовою згодою. За відсутності такоі згоди особа в

разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.

Відповідно до лекції Бойка: потерпілий не є стороною, але здійснює обвинувальну діяльність

(і це вельми несправедливо, треба було його все-таки визнати стороною обвинувачення!!)

27.Що є підставою для визнання особи потерпілою?

•заява про вчинення щодо неі кримінального правопорушення

•заява про залучення іі до провадження як потерпілого (особою, якій кримінальним

правопорушенням завдано шкоду або особою з числа близьких родичів чи членів сім'ї такої

особи)

•слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за іі письмовою згодою

(якщо вона не подала жодну із вищевказаних заяв)

26.Коли в особи виникають права та обов'язки потерпілого?

Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення

щодо неі кримінального правопорушення або заяви про залучення іі до провадження як

потерпілого.

Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла

заяву про вчинення кримінального правопорушення.

27. Які права реалізуються потерпілим лише в судовому провадженні?

ст. 65 ч. 3. Під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право:

1) бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду;

2) брати участь у судовому провадженні;

3) брати участь у безпосередній перевірці доказів;

4) підтримувати обвинувачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання

державного обвинувачення;

5) висловлювати свою думку під час вирішення питання про призначення покарання

обвинуваченому, а також висловлювати свою думку при вирішенні питання про застосування

примусових заходів медичного або виховного характеру;

6) знайомитися з судовими рішеннями, журналом судового засідання і технічним

записом кримінального провадження в суді;

7) оскаржувати судові рішення в порядку, передбаченому цим Кодексом.

28. Як співвідносяться поняття ｫпотерпілийｻ і ｫзаявникｻ?

Заявником (ст..60 КПКУ) є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або

повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади,

уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.

2. Заявник має право:

1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і

реєстрацію;

2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи;

3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.

Потерпілим (ст.. 55 КПКУ) у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій

кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також

юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення

щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як

потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою,

яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.

Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням

завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву

про залучення її до провадження як потерпілого.

Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або

заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право

визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в

разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.

Положення цієї частини не поширюються на провадження, яке може бути розпочате лише на

підставі заяви потерпілого (кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення).

29. Хто з учасників процесу має право мати у ньому свого представника? Яким є

процесуальний статус останнього?

1.Представник потерпілого ( ст. 58 КПКУ)

1. Потерпілого у кримінальному провадженні може представляти представник - особа, яка у

кримінальному провадженні має право бути захисником.

2. Представником юридичної особи, яка є потерпілим, може бути її керівник, інша особа,

уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за

довіреністю, а також особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні.

3. Повноваження представника потерпілого на участь у кримінальному провадженні

підтверджуються:

1) документами, передбаченими статтею 50 цього Кодексу, - якщо представником потерпілого

є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні;

2) копією установчих документів юридичної особи - якщо представником потерпілого є

керівник юридичної особи чи інша уповноважена законом або установчими документами

особа;

3) довіреністю - якщо представником потерпілого є працівник юридичної особи, яка є

потерпілою.

4. Представник користується процесуальними правами потерпілого, інтереси якого він

представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо

потерпілим і не може бути доручена представнику.

Законний представник потерпілого (ст..59 КПКУ)

1. Якщо потерпілим є неповнолітня особа або особа, визнана в установленому законом

порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в процесуальній дії разом з нею

залучається її законний представник.

2. Питання участі законного представника потерпілого у кримінальному провадженні

регулюється згідно з положеннями статті 44 цього Кодексу.

30. Хто визнається цивільним позивачем у кримінальному провадженні і яким є його

процесуальний статус?

1.Цивільний позивач (ст.. 61 КПКУ)

1. Цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним

правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або

моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим

суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому

цим Кодексом, пред'явила цивільний позов.

2. Права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви

органу досудового розслідування або суду.

3. Цивільний позивач має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в

частині, що стосуються цивільного позову, а також має право підтримувати цивільний позов

або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового

рішення. Цивільний позивач повідомляється про прийняті процесуальні рішення в

кримінальному провадженні, що стосуються цивільного позову, та отримує їх копії у

випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом для інформування та надіслання копій

процесуальних рішень потерпілому.

31.Хто може залучатися в кримінальне провадження як цивільний відповідач і яким є

його процесуальний статус?

1.Цивільний відповідач (ст.. 62 КПКУ)

1. Цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична

особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями

(бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно

небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим

Кодексом.

2. Права та обов'язки цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви

органу досудового розслідування або суду.

3. Цивільний відповідач має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для

підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також

має право визнавати позов повністю чи частково або заперечувати проти нього.

Цивільний відповідач повідомляється про прийняті процесуальні рішення в

кримінальному провадженні, що стосуються цивільного позову, та отримує їх копії у

випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом для інформування та надіслання

копій процесуальних рішень підозрюваному, обвинуваченому.

32.Хто може бути представником цивільного позивача, цивільного відповідача у

кримінальному провадженні?

ст. 63 КПК

-особа, яка у крим. провадженні має право бути захисником (кєп) (документи,що

підтверджують передбачені ст. 50 КПК,типу – свідоцтво про право на зайняття адвокатською

діяльністю.)

-керівник або інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник

юридичної особи за довіреністю – у випадку,якщо цивільним позивачем або відповідачем є

юридична юридична особа.

Хто такий свідок і з якого моменту він з’являється у кримінальному провадженні?

Свідком – є фіз.ос.,якій відомі або можуть бути відомі обставини,що підлягають доказуванню

під час кримін. провадження , і яка викликана для давання показань. (ст.65)

Зявляється за викликом слідчого, прокурора,слідчого судді чи суду. Дає показання на етапі

досудового розслідування та судового розгляду. (на підставі ст. 66)

Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 225; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

12 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!