Теорія аномії у поясненні злочинності.
Аномія - це стан беззаконня, відсутність правових норм. Фундамент для теорії аномії, використовуваної при поясненні причин злочинності, заклав Еміль Дюркгейм. Він вважав, що соціально відхиляється і злочинність - це цілком нормальні явища. Якщо ліквідується злочинність, припиняється прогрес. Злочинність - це плата за соціальні зміни. У тій же мірі, в якій геній повинен мати можливість до самовдосконалення, злочинець повинен мати шанс на злочин. Суспільство без злочинності немислимо. Якби перестало відбуватися все те, що зараз зветься злочинним, в категорію злочинності довелося, б зарахувати якісь нові види поведінки. Бо злочинність неминуча, незнищенна. І причина цього не в тому, що люди слабкі і злі, а в тому, що в суспільстві існує нескінченна безліч самих різних видів поведінки
Теорія аномії - концепція, яка пояснює деякі види злочинності, приділяючи основну увагу особі, на відміну від теорії диференційованого зв'язку, об'єктом якої є умови соціального оточення.
Під аномією Е. Дюркгейм розумів соціальний факт як такий стан суспільства, за якого значно послаблюється стримувальна дія моралі та суспільство на деякий час втрачає вплив на людину. Роберт Мертон у 1938 р. опублікував статтю під назвою „Соціальна структура та аномія", в якій доповнив вчення Е. Дюркгейма тезою про те, що причиною аномії може бути суперечність між цінностями, до яких прагне суспільство та можливостями окремих членів суспільства досягти їх за правилами, що встановлені в суспільстві. Це призводить до того, що особа, яка не має можливості отримати цілі блага за усталеними правилами, намагається їх отримати без правил. Так, пропаганді загальноприйнятим в американському суспільстві цілям досягнення особистого успіху й добробуту протистоїть обмеженість доступу до соціально схвалених каналів здобуття освіти, професії, багатства, майна, статусу. Для нижчих прошарків залишається тільки один шлях до успіху порушення правових норм. Особливо це стосується молоді, коли вона після "ідеального" виховання, потрапляє в "доросле" життя й зазнає розчарування.
|
|
|
Теорія диференційованого зв’язку
Теорія диференційованого зв'язку - вчення, яке стверджує, що злочинній поведінці окремі індивіди навчаються в тих, з ким вони зв'язані. Чим частіше та стійкіше такі зв'язки, тим більша ймовірність того, що індивід може стати злочинцем.
Теорію диференціального зв'язку розробив французький учений ГабмельТард. Власне теорію диференціального зв'язку сформулював американський учений Едвін Сатерленд (1883-1950) у праці "Принципи кримінології". Теорія диференційованих асоціацій полягає в тому, що особа засвоює злочинну поведінку не тому, що має до цього схильність, а тому що бачить більше прикладів кримінальної поведінки. Відтак вона запозичує негативні моделі поведінки. Якби неповнолітній з дитинства мав інше коло спілкування, він став би іншою особою. Злочинні погляди та навички засвоюються дитиною здебільшого при безпосередньому неформальному спілкуванні (цьому також сприяє виховання в школі, відсутність психологічного контакту з батьками тощо).Методологічною базою цієї теорії є соціальна психологія як наука про малі соціальні групи. Теорія Е. Сатерленда спрямована на пояснення індивідуальної злочинної поведінки. Згідно з цією теорією, злочинна поведінка виникає в результаті зв'язку окремих людей або груп з моделями злочинної поведінки. Злочинній поведінці вчаться у процесі спілкування, здебільшого в групах; при цьому багато що залежить від тривалості й інтенсивності контактів. Навчання злочинній поведінці не відрізняється від звичайного навчання. Теорія диференціального зв'язку високо оцінюється у світовій, а особливо в американській кримінології. Водночас розглядувана теорія не позбавлена недоліків. Ґрунтуючись на положеннях цієї теорії, неможливо пояснити, чому окремі люди, котрі все життя прожили серед злочинців, ніколи не вчинили злочину та, навпаки, людина із законослухняного середовища вчиняє злочин. Теза про навчання злочинній поведінці не застосовна до ситуативних злочинців. Теорія диференціального зв'язку не бере до уваги індивідуальних особливостей особи та притаманну їй вибірковість поведінки. Від початку 60-х рр. XX ст. у західних країнах та США значного поширення набули прикладні кримінологічні дослідження. Так, виникло кілька напрямів, які вивчають злочинність молоді, злочини, що вчиняються в сім'ї, організовану та "білокомірцеву" злочинність. Відповідні дослідження організовує т фінансує не лише держава, а й бізнесові структури, благодійні та інші організації. Це свідчить Не тільки про збільшення масштабу злочинності, що примушує залучати до боротьби з нею нетрадиційні сили, а й про все відчутнішу свідомість суспільства, що бажає вдосконалюватися.
|
|
|
|
|
|
Теорія стигматизації
Теорія соціальної стигматизації - теорія навішування соціальних ярликів, лейблів, соціального клеймування, соціетальної реакції.
|
|
|
Теорія стигматизації заснована на гіпотезі, що індивід формується в злочинця тому, що суспільство «доручає» йому таку роль. Американський вчений Ф. Танненбаум в роботі «Злочинність і суспільство» (1938) зробив спробу довести, що неправильна реакція суспільства на поведінку, що відхиляється і є той фактор, який така поведінка зумовлює. По суті, мова йде про криміналізацію людини самим суспільством, своєрідному таврування його в зв'язку з фактами поганого поводження. Логіка позиції Танненбаума полягає в тому, що якщо підлітка починають оцінювати негативно, то він поступово втрачає позитивні якості, властиві будь-якій людині. Багато суспільно небезпечні діяння відбуваються підлітками як пустощі, а сприймаються оточуючими як прояв злої волі і оцінюються як злочини. Концепція Танненбаума лежить в основі теорії стигматизації.
Ця теорія знаменує буквально переворот в традиційному кримінологічної розумінні злочинності, бо обстоює тезу, що соціальний контроль породжує таврування, а значить, і злочин. Ця теза дійсно парадоксальний: боротьба зі злочинністю, спроба попередити правопорушення насправді створюють їх.
Розвиток теорії стигматизації продовжилося в роботах американських кримінологів Т. Селліна і Г. Беккера. У книзі Беккера «Аутсайдери: соціологічне дослідження відхилень у поведінці» (1963) так описується картина злочинної кар'єри. У більшості випадків первинне порушення соціальних норм носить випадковий характер. Потім рушійною силою правопорушень стає вигода або задоволення, пов'язане з самими діями або їх результатами. Арешт і засудження закріплюють за людиною статус злочинця, формально на строк судимості, фактично назавжди. В подальшому відбувається активна реалізація соціального статусу зека, яким суспільство затаврувало засудженого, і він робить серію злочинів. Піком злочинної кар'єри є вступу людини в банду злочинців, в якій максимально реалізуються його кримінальні можливості.
27) Економічний детермінізм у поясненні злочинності. Критична кримінологія
Критична кримінологія. Підхід з позиції класового конфлікту грунтується на працях Карла Маркса і Фрідріха Енгельса і на сучасному етапі призвів до виникнення критичної, або радикальної кримінології. Незважаючи на відсутність уніфікованого підходу, у цих теорій є декілька спільних рис:
1. покладання на економічне обгрунтування поведінки;
2. віра в те, що проблема злочинності не може бути вирішена в межах сучасного капіталізму.
Існують три основні теорії, які намагаються обґрунтувати вплив економіки на злочинність:
Теорія депресії припускає, що в період економічної депресії зростає.
Теорія експансії виходить з того, що злочинність з розвитком економіки росте, а при спаді економіки знижується. Комбінована теорія депресії-експансії передбачає, що злочинність зростає в періоди підйому і спаду економіки. Зміна економічної ситуації як у кращу, так і в гіршу сторону підвищує рівень злочинності. А от економічна стабільність діє на злочинність пом’якшуючим чином.
Теорія депресії не може пояснити, чому в періоди високої економічної кон’юнктури злочинність зростає. Теорія експансії, в свою чергу, не здатна чітко відповісти, чому злочинність посилюється в періоди економічного спаду. При нинішньому стані кримінологічних досліджень комбінована теорія депресії-експансії виявляється, очевидно, найбільш прийнятною.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 443; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!