ҐРУНТОВТОМА, ОЦІНКА ФІТОТОКСИЧНОСТІ ҐРУНТУ І ФІТОСАНІ ТАРНОГО СТАНУ.

 Явище «ґрунтовтома» помічене людиною дуже давно. Ще при перших спробах вирощування рослин землероб зі­тнувся з неможливістю багаторазового культивування одного ви­ду на одному і тому самому полі і з прогресуючою втратою ро­дючості при беззмінній культурі. Якраз ці обставини обумовили виникнення і розвиток систем обробітку ґрунту.

Ґрунтовтома може мати різні причини, різний ступінь впливу, різну стійкість у часі. Причому дія причин ґрунтовтоми загост­рюється з інтенсифікацією землеробства.

Головні з них:

1 – одностороннє винесення елементів живлення;

2 – пору­шення структури та фізико-хімічних властивостей ґрунту, особ­ливо при довготривалому вирощуванні просапних культур;

3 – розвиток фітопатогенної мікрофлори;

4 – однобічний розвиток деяких груп ґрунтової мікрофлори за рахунок інших груп;

5 — посилене розмноження бур'янів та шкідників;

6 — порушення рН;

 7 - накопичення фітотоксичних речовин у ґрунті.

В природі і сільськогосподарському виробництві об'єктивно існують механізми накопичення фітотоксинів, їх руйнування і виділення з середовища, що діють незалежно.  

Ґрунтовтома також розглядається як результат порушення екологічної рівноваги в системі ґрунт — рослина, що є наслідком односторонньої дії на ґрунтове середовище культурних рослин.  

Фітотоксичними властивостями на певних стадіях розкладу володіють рештки практично усіх культур, але в різній мірі. На­приклад, залишки бобових зберігають ці властивості недовго, а соломисті залишки колосових — довгий час.

Ґрунтовтома проявляється не тільки при беззмінній культурі, а й при чергуванні схожих за біологією культур або при високому насиченні сівозмін культурами однієї групи, хоч у першому ви­падку спостерігається підвищений вміст токсичних форм мікро­організмів в ґрунті.

Фітотоксичні форми є в усіх основних груп ґрунтових мікро­організмів, але найбільша їх кількість виявлена серед мікроскопі­чних грибів. Найбільшу кількість фітотоксичних видів виявлено серед грибів Penicillium, Aspergllus, Fusarium серед бактерій ро­дини Pseudomonas, Bacillus. Серед актиноміцетів значною токси­чністю відрізняються культури з сірим повітряним міцелієм.

Розповсюджені фітотоксичні мікроорганізми в усіх ґрунтах. Джерелом надходження в ґрунт фітотоксичних речовин крім фітотоксинів мікроорганізмів і продуктів розкладу післязбиральних залишків сільськогосподарських культур є також прижиттєві ви­ділення надземних органів рослин і кореневі виділення.

З продуктами метаболізму кореневих систем конюшини, лю­церни, льону пов'язана значна утома цих культур при беззмінно­му вирощуванні.

Хімічна природа фітотоксичних речовин (колінів), що обумо­влюють токсичність ґрунтів, дуже різноманітна. Це похідні фе­нолів, хінонів і нафтизіну, поліпептиди й інші сполуки.

Визначення активності водорозчинних колінів, показане в умовних кумаринових одиницях (УКО), часто використовують як показник токсичності ґрунту.

 

Розглядаючи ґрунтовтому з екологічної точки зору, можна ви­значити її як результат екологічної кризи, що наступає як наслі­док дисгармонії в відношенні рослин і ґрунтового середовища в агроценозах.  

Фітосанітарний стан агроценозів визначається багатьма фак­торами, в тому числі шкідливими організмами, розвиток яких пов'язаний з ґрунтовими умовами. Проте у більшості з них час­тина онтогенезу проходить в ґрунті, від стану якого залежить їх поширення і шкідливість. При ґрунтовтомі проходить значно ін­тенсивніше накопичення інфекційного початку. Цьому сприяє зниження біологічної активності ґрунту, так як довше зберігаєть­ся фітомаса пошкоджених рослин. Крім того, депресійні зміни в складі мікрофлори ґрунту обумовлюють меншу зустріч збудника хвороби з своїм антагоністом з числа сапрофітних мікроорганізмів. В умовах ґрунтовтоми швидше розповсюджується первинна інфекція. Рослини заражуються на ранніх стадіях розвитку, від чого шкодочинність хвороби зростає. На початку вегетації хво­роби розвивається сильніше в тих агроценозах, які змінюються протягом ряду років. На кінець вегетації кількість вражених рос­лин збільшується і в сівозмінному варіанті, проте шкодочинність хвороби, безумовно, знижується.

При беззмінній культурі є більша можливість для реалізації інфе­кційного запасу, оскільки не відбувається зміни сприймаючих куль­тур менш сприймаючими, інфекційне навантаження на одну росли­ну, до того ж ослаблену дією фітотоксинів, надзвичайно велике.

Цим пояснюється висока враженість при беззмінному вирощу­ванні зернових кореневими гнилями, картоплі — фітофторою, льону — фузаріозом, соняшника — несправжньою борошнистою росою, цукрових буряків — борошнистою росою, церкоспорозом та ін.

При беззмінному вирощуванні і чергуванні близьких за біоло­гією культур покращуються умови живлення шкідливих комах. Це головна причина великого їх розповсюдження при монокуль­турі. Так, озима совка масово розмножується внаслідок повтор­них посівів пшениці. Хлібна жужелиця шкодить в південних ра­йонах тільки на посівах озимої пшениці, попередником якої були зернові колосові. Пошкодження посівів озимої пшениці, розмі­щених по добрих попередниках, незначні. Справа в тому, що ці комахи відкладають яйця тільки на стерні зернових злаків і личи­нки виживають лише в тому випадку, коли на наступний рік сі­ють ту саму культуру.

У «стомленому» ґрунті під деякими культурами накопичуєть­ся велика кількість дротяників.

При ґрунтовтомі знижується конкурентоспроможність куль­турних рослин по відношенню до бур'янів щодо використання вологи, живлення та освітлення. При цьому посилюється алелопатичний механізм пригнічення культур як при їх взаємодії в по­сівах, так і за рахунок накопичення в ґрунті продуктів розкладу вегетативної маси бур'янів.

У зв'язку з тим, що фітосанітарний стан в агрофітоценозах помітно коригується ґрунтовтомою, посилюється значення конт­ролю за фітосанітарним станом ґрунту в умовах підвищеної кон­центрації вирощуваних сільськогосподарських культур у спеціа­лізованих сівозмінах.

 

26. ЗАБРУДНЕНІСТЬ ҐРУНТУ ВАЖКИМИ МЕТАЛАМИ ТА ІНШИМИ ХІМІ­ЧНИМИ РЕЧОВИНАМИ.

До забруднювачів оточуючого середовища входять важкі метали, пестициди, окремі похідні вуглецю, сірки,  азоту, фтору, різні вуглеводні, синтетичні органічні речовини, радіонукліди та інші шкідливі речовини.

Відповідно до діючого стандарту хімічні речовини, що надхо­дять у ґрунт з викидами і відходами, поділяють на три класи за ступенем загрози (табл. 18).

Джерела надходження важких металів поділяють на природні і техногенні. До природних джерел відносяться вивітрювання гірських порід і мінералів, ерозійні процеси, вулканічна діяль­ність. Техногенні джерела забруднення ґрунту важкими метала­ми можуть бути розміщені в наступний ряд за масштабами за­бруднення і за питомим внеском:

повітряні викиди підприємств чорної металургії (найбільше джерело забруднення),

автотранс­порту,

рідкі і тверді побутові комунальні відходи (включаючи стічні води),

пестициди, органічні та мінеральні добрива .

Особливість профільного розподілу важких металів у природ­них і техногенних територіях — характерний регресивно-акумулятивний тип розподілу, що проявляється в підвищеному накопиченні металів в гумусному горизонті і різкому зниженні їх вмісту в нижчерозміщених.

На особливості перерозподілу важких металів у ґрунтовому профілі впливає комплекс ґрунтових факторів: гранулометричний склад, реакція ґрунтового розчину, вміст органічної речови­ни, ємність поглинання катіонів, дренаж та інші.

Рівень вмісту металів, за якого починається проявлятися по­слаблення росту рослин та інші негативні прояви, може різнитись в декілька разів на піщаних і глинистих ґрунтах, окультурених і не окультурених. При цьому враховується не лише безпосередньо їх дія на живі організми, а й на екосистему в цілому з врахуван­ням органічних зв'язків між її компонентами і можливих окре­мих наслідків надходження забруднюючих речовин в біосферу.

Характеризуючи загальну картину забруднення ґрунтів важ­кими металами, необхідно враховувати, що небезпечний його рі­вень, який перевищує ГДК, спостерігається в основному біля металургійних підприємств в радіусі до 10—12 км та впродовж автодоріг з достатньо інтенсивним рухом (в смузі шириною до 100 м). У цих районах і місцях сільськогосподарського викорис­тання ґрунтів повинне бути відповідно спеціалізованим, їх доці­льно виключити із звичайних сівозмін.

Забруднення важкими металами з агропромислових джерел до рівнів, що наближаються до ГДК, можливе тільки на землях, на яких засоби хімізації, наприклад пестициди або стічні води, за­стосовувались тривалий час без належного контролю. Внесення мінеральних добрив і традиційних органічних добрив у середніх дозах здатне підняти рівень вмісту важких металів в грунтах до діючих нині значень ГДК лише за сотні років.

Найбільш вірогідними об'єктами, на яких можна очікувати під­вищення рівня забруднення важкими металами і для яких необхідне проведення обстежень, є:

 приміські зони великих промислових центрів (на відстані до 10 км);

овочеві сівозміни з високою насиче­ністю добривами і пестицидами;

 поля з традиційним застосуванням стічних вод;

території на яких систематично застосовують пестици­ди (наприклад, препарати міді на виноградниках).

 

---

Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 134; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!