ЗАСТОСУВАННЯ ДОБРИВ                                                            



На відміну від природних біогеоценозів з відносно замкнутим циклом біогенних елементів в агроценозах проходить розрив цього циклу в зв'язку з відчуженням поживних речовин з урожа­єм, втрат внаслідок стікання, ерозії, дефляції, інфільтрації.

Порушення балансу поживних речовин в землеробстві веде не тільки до зменшення виробництва продукції і погіршення її якос­ті, а й до зниження стійкості агроландшафтів. У цьому повернен­ня дефіциту біогенних елементів шляхом використання органіч­них і мінеральних добрив повинно розглядатися як біологічно обумовлене завдання. При цьому предметом регулювання біоло­гічного кругообігу стає не лише окремий агроценоз, а агроландшафт в цілому.

Мають місце суттєві відміни в режимі біогенних елементів і ефективності добрив на різних елементах рельєфу, особливо на схилах різної форми, крутизни, довжини, експозиції. Ґрунти на південних схилах у порівнянні з північними характеризуються, як правило, більшою еродованістю, меншим гумусовим горизон­том, інтенсивнішими процесами мінералізації органічної речови­ни і азоту. На холодних схилах північної експозиції спостеріга­ється зниження рН і підвищення гідролітичної кислотності в порівнянні з південними. Реакція рослин на удобрення, як прави­ло, вища на північних схилах у зв'язку з більш високим їх вологозабезпеченням. Технологія вирощування сільськогосподарсь­ких культур на еродованих ґрунтах повинна передбачати ретель­не загортання добрив, обґрунтованість норм і зменшення стікан­ня. Підвищення врожайності рослин на цих ґрунтах сприяє під­вищенню їх стійкості до ерозії внаслідок кращого розвитку рос­лин, їх кореневих систем і більшої кількості рослинних залишків.

У цілому в складних ерозійних умовах вимагається гнучка си­стема добрив, що враховує різноманітність рельєфу і його мор­фологічних характеристик, ступінь змитості ґрунту, стікання з тим, щоб не допустити змиву поживних речовин понад екологіч­но допустимі норми.

Поряд з ландшафтним підходом до розподілу і використання добрив необхідно враховувати системний ефект їх взаємодії з ланками землеробства — обробітком ґрунту, строками сівби, но­рмами висіву насіння та ін. Азотні добрива виступають значною мірою як дозволяюча умова мінімізації обробітку ґрунту, викори­стання рослинних решток як мульчі, скорочення чистого пару в сівозмінах, поглиблення спеціалізації. Без застосування фосфор­них добрив різко знижується ефективність чистого пару, зроста­ють втрати мінерального азоту з ґрунту внаслідок неповного його використання рослинами при дефіциті фосфору.

Застосуванням добрив можна регулювати ріст і розвиток рос­лин на різних етапах органогенезу, прискорювати або уповіль­нювати дозрівання, пов'язуючи при цьому з строками сівби і фо­рмуванням площі живлення рослин різними способами посіву та нормами висіву насіння.

Рядкове стартове удобрення прискорює ріст основної стебло­вої кореневої системи зернових злаків, що нерідко стає виріша­льним фактором у формуванні врожаю.

Застосування добрив дозволяє попередити або пом'якшити дію різних стресів, підвищуючи пристосованість рослин до не­сприятливих умов, їх посухостійкість, морозостійкість та ін.

Добрива впливають на стійкість рослин до хвороб. Зокрема, фосфорні добрива, сприяючи посиленому розвитку кореневої си­стеми, підвищують протистояння рослин до розвитку патогенів. Калійні добрива, сприяючи потовщенню клітинних стінок, під­вищують міцність механічних тканин, істотно стримуючи розви­ток грибкових хвороб. Практичне значення в цьому відношенні відіграє азотне живленнярослин, стимулюючи виникнення хво­роб. Збалансоване удобрення в інтенсивних технологіях вирощу­вання зернових культур послаблює патогенний процес, але часто доводиться вдаватись до фунгіцидних обробітків, особливо в ви­падку низької стійкості сорту до хвороб при високому рівні азо­тного живлення. Голодування рослин при нестачі того чи іншого елемента живлення часто супроводжується розвитком хвороб.

Порушення цих умов в період освоєння інтенсивних техноло­гій вирощування сільськогосподарських культур, їх відірваність від адаптивних систем землеробства і недостатня укомплектова­ність виконання призвели не тільки до зниження віддачі від вкладених ресурсів, а й до забруднення середовища пестицидами. Особливе значення має допустимий рівень навантаження добрив на агроценози в різних умовах агроландшафтів і, зокрема, стосо­вно виробництва овочевих культур.

Важливою економічною і екологічною проблемою залишаєть­ся нерівномірність внесення органічних і мінеральних добрив. При цьому розвивається неоднорідний хлібостій, нерівномірність дозрівання, знижується якість продукції, посилюється вимивання поживних речовин. Втрати за рахунок вимивання зростають з підвищенням норм добрив. Оцінка втрат азоту внаслідок газо­подібних його сполук — у межах 10—30 % від внесеного.

Для упередження втрат азоту в навколишнє середовище необ­хідно оптимізувати норми азотних добрив під кожну культуру сі­возміни, вносити їх в необхідні строки, рівномірно розподіляти і загортати в ґрунт та правильно підбирати форми добрив.

Сучасна традиційна агроекосистема не тільки непродуктивно використовує мінеральне живлення, а й активно забруднює інші природні системи — води поверхневого і ґрунтового стікання, суміжні ландшафти, повітря з усіма можливими звідси наслідками.

Підвищене використання елементів живлення з органічних решток пов'язане з тим, що в ґрунтовій зоні, де розміщені рос­линні рештки або органічні добрива, спостерігається в декілька разів більша концентрація активної кореневої системи рослин. Причина високої концентрації пов'язана з тим, що в зонах з орга­нічними рештками рослина знаходить повне мінеральне живлен­ня, збалансоване щодо макро- і мікроелементів. У цих зонах більш сприятливі для кореневої системи фізичні властивості, а також більш висока мікробіологічна активність.

В умовах локалізації кореневих систем помітно знижується в (4— 5 разів) надходження в рослини токсикантів із забруднених ґрунтів.

Встановлене значення органічних решток в мінеральному жи­вленні рослин дає підстави до перегляду традиційної системи до­брив. Так, в умовах дерново-підзолистих ґрунтів у сівозміні з ба­гаторічними травами при дефіциті добрив їх вносять переважно під просапні і зернові культури. Проте встановлено, що навіть невелике кількісне переміщення добрив під багаторічні трави дає високий ефект. Трави можуть помітно реагувати на мінеральні добрива, при цьому зростає не тільки урожай сіна, а й надхо­дження в ґрунт поживно-кореневих решток. Внаслідок цього культура, що розміщується по пласту багаторічних трав, як пра­вило, озима пшениця, а також і наступна (цукрові буряки, карто­пля, льон та інші) дають більш високий урожай порівняно з традиційною системою.

Більше надходження в ґрунт залишків багаторічних трав підвищує біологічну активність ґрунту, його санітарно-захисні функції, збільшує розміри біогеохімічного кругообігу, сприят­ливо впливає на гумусовий режим ґрунту. Такий підхід має особливо важливе значення на грунтах легкого гранулометри­чного складу. Крім багаторічних трав, особливо в сучасних умовах економіки, таким носієм поживних речовин є проміжні культури.

Суттєвий недолік багатьох мінеральних добрив, особливо азотних, — їх фізіологічна кислотність, а також наявність ві­льної кислоти внаслідок недосконалої технології виробництва. Інтенсивне використання таких добрив приводить до помітно­го підкислення ґрунтів і відповідно погіршення їх властивос­тей. При цьому підвищується рухомість радіонуклідів і важких металів.

Якість багатьох мінеральних добрив знижується внаслідок вмісту в них супутніх баластних елементів, в тому числі токсич­них важких металів. Так, промислове мінеральне добриво супер­фосфат характеризується вмістом важких металів і, зокрема, най­більш токсичного кадмію.

У зв'язку з пропагандою органічного землеробства ставиться питання про широке використання сапропелю в якості органіч­них добрив. З ним відбувається помітне надходження в ґрунт ва­жких металів і токсичних сполук.

Реальну загрозу забруднення ґрунтів і рослин становить за­стосування в якості добрив осаду стічних вод великих промисло­вих міст, відходів промисловості як меліоранта ґрунтів фосфогіп­су та ін.

 


Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 146; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!