ТЕМА 2. Журналістика і політика.
ТЕМА 1. Політична думка в Україні: традиції та новаторство. 2
1.1, 2, 3. Політична думка в Україні: традиції та новаторство. 2
ТЕМА 2. Журналістика і політика. 4
2.1. Місце та роль ЗМІ в політичній системі демократичного суспільства. 4
2.2. Критерії журналістської оцінки політичної ситуації. 4
2.3. Журналістика і популізм.. 4
2.4. Громадська думка і політика. 5
2.5. Портрет політичного лідера в журналістиці. 5
ТЕМА 3. ЗМІ і держава. 7
3.1. Вплив ЗМІ на формування функцій політичної влади в Україні. 7
3.2. Особливості парламентської публіцистики. 7
3.3. Преса і вибори. 8
3.4. Політична реклама. Імідж політика. 9
3.5. Імідж політичного лідера. Роль ЗМІ. 10
ТЕМА 4. Журналістика і економіка. 11
4.1. Світова економіка: реалії та перспективи розвитку на початку ХХІ ст. 11
4.2. Світова фінансова криза та її вплив на розвиток економіки України. 12
4.3. Основні тенденції висвітлення у ЗМІ економічної тематики. 12
4.4. Становлення банківської системи ринкового типу. 12
4.5. Безробіття та його соціально-економічні наслідки. 12
4.6. Журн.колектив в умовах ринкової економіки. 13
4.7. Економічний аспект свободи преси. Редакційний менеджмент. 13
ТЕМА 5. Журналістика і культура. 14
5.3. Концепція державної культурної політики України. 15
5.4. Журналістика і проблеми масової культури. 15
ТЕМА 6. Журн. і міжнар.життя. 16
6.1. Сучасна міжнародна політика України. Чинники, які її визначають. 16
6.2. Основні компоненти силового потенціалу держави, їх вплив на зовнішню політику України. 16
|
|
|
6.3. Законодавство України про державні таємниці у сфері міжнародних відносин. 17
6.4. Вплив ЗМІ на міжнар.політ.процеси. Журналістське прогнозування міжнародних відносин. 17
6.5. Світовий та національний інформаційний простір. 17
ТЕМА 7. Злочинність і ЗМ... 18
7.1. ЗМІ про економічні та соціальні фактори злочинності 18
7.2. Основні тенденції висвітлення у ЗМІ кримінальних подій. 18
7.3. Насильство в електронних та друкованих ЗМІ 20
7.4. Методика підготовки журн.матеріалів на кримін.тематику. 20
ТЕМА 1. Політична думка в Україні: традиції та новаторство.
Політична думка в Україні: традиції та новаторство.
Політична думка доносить до нас провідні ідеї про шляхи, форми завоювання влади та реалізацію її в конкр. умовах. Політична думка – складова частина політ. свідомості і культури. Скл. З трьох блоків: - державні акти (закони, офіційні заяви. міжнародін договори); - громадські акти (прогр. док. осн. політ. партій, офіц. заяви гром. діячів, політ. гасла); - публ. та літер твори на політ. теми.
Поштовх дала д-сть Кирило-Меф братства. Костомаров – написав прогр. документ «Закон Божий, книга буття укр. народу». Суть політ доктрини: - походж. влади – від Бога; - влада не може бути самодержавною; - країна має бути республікою, влада виборною, форма держави – змішана; - має бути свій правитель; - скас. кріпацтва, свобода слова, народна міліція. Драгоманов – головний критерій оцінки політ орг. – служіння народові; - політична боротьба – боротьба за право, за закон; - негативно ставився до революції; - форма держави – федерація за територіальним принципом; - відстоював б-бу за соціалістичний ідеал; - пропонував проект конституції – Земський собор; - споч. повністю заперечував нац. рух, потім казав що українство має боротись шляхом лібералізму. Бачинський – напис. «Україна іррадента»; - намагається конкретизувати марксистські постулати до галицьких умов; - ставить питання про повну політ. і екон. сам ост Укр. через збройну боротьбу. Політика П. і Р. – проти Укр. Міхновський – «Самостійна Україна»; проаналізував Переяславські угоди, Росія не дотримала угоди, отже Укр. має право силою добитись свого. Один з авторів конституції 1905 де Укр. федерат. респ. – влада – народові, двопалатний парламент, президент – виконавча гілка,судам – судова, захист прав українців і нацменшин. Липинський – ідеолог укр. інтегрального націоналізму. «Листи до братів хліборобів». Ідеально – спадкова монархія на чолі з гетьманом; - заперечував демократію як форму правління; підтр. ласократію – правління активної меншості – кращих з усіх верств сусп.; законодавча влада – 2 палати: територіальна і трудова; сформ. принцип територіального патріотизму – українець, той хто хоче щоб Укр. була вільною; головна рушійна сила – українські селяни.
|
|
|
|
|
|
- Прокомент. «всяка влада від бога»
- Двопалатний парламент в Укр. – добре чи погано (це применшення ролі парламенту)
- Як поділити Укр? Федеративну чи унітарну республ.?
Основний сенс розподілу парламента на дві палати може бути в:
§ необхідності забезпечити як пропорційне представництво всього населення країни, так і рівне представництво окремих територій незалежно від їхнього розміру. Так, в федеративних державах верхня палата зазвичай представляє регіони і складається з рівної кількості депутатів від кожного суб'єкта федерації;
§ забезпеченні більшого консерватизму в прийнятті законодавчих рішень. Як правило, верхня палата формується меньш демократичним шляхом, ніж нижня: для її членів встановлюється вищий віковий ценз, вона може обиратися не напряму населенням, а, наприклад, регіональними органами влади, також, вона може складатися з осіб, які не обираються зовсім. В результаті верхня палата схильніша займати позиції, близькі уряду країни, або спрямовані на недопущення різких змін.
|
|
|
Двопалатні парламенти діють переважно в країнах Європи і Америки. Вони існують, зокрема, в Мексиці, Бразилії, Аргентині, Канаді, США, Росії, Великобританії, Німеччині,Франції, Польщі, Іспанії, більшості колишніх британських колоній.
Історія знає і багатопалатні парламенти (Іспанія), і парламенти з двома рівноправними палатами (СРСР, Швейцарія, Румунія).
Федерація складається з кількох самоврядованих держав (штатів), сполучених спільним федеральним урядом. У федерації, на відміну від унітарної державі, самоврядований статус автономних регіонів встановлюється конституцією і не може бути відмінений одностороннім рішенням центрального уряду. Держави (штати) у федерації також мають повний політичний суверенітет, яким вони не поступаються федерації. Чотири держави явно описують себе як федеративні (федеральні) республіки, це — Федеративна республіка Німеччини, Федеративна республіка Нігерії, Федеративна демократична республіка Ефіопії та Федеративна республіка Бразилії. Уніта́рна держа́ва — це єдина цілісна держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають статусу державних утворень і не володіють суверенними правами.
ТЕМА 2. Журналістика і політика.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 156; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!