Теоретичні основи безпосереднього народовладдя 9 страница
Утім, режим референдної демократії на відміну від нині чинного референдного законодавства України не виключає можливості проведення й консультативних референдумів. Такі референдуми нині на-були поширення в країнах—учасницях Європейського Союзу. Зокре-ма, з питань вступу цих країн до міжнародних організацій. їх кон-сультативний характер зумовлений повагою як до суверенної влади народу, так і до загальноприйнятих норм і принципів міжнародного права, які визначають порядок укладення та розірвання міжнародних договорів. Оскільки міжнародне право визначає виключну компе-тенцію глав держав і парламентів щодо укладення та ратифікації міжнародних договорів, то формально остаточне юридичне оформлення результатів відповідних консультативних референдумів здійснюється саме главами держав і парламентами, але новітній цивілізаційній історії невідомі випадки, коли б ці суб'єкти ігнорували чи спотворювали волю народу. Таким чином, за своїм змістом рішен-
194
Референдуми в Україні
ня консультативних референдумів також є де-факто імперативними і оформляються як такі главами держав і парламентами.
За своею формою референдна демократія є формою конституцій-ної правотворчості Українського народу. Рішення Конституційного Суду Украіни у справі про здійснення влади народом (справа № 1-5 / 2005) від 5 жовтня 2005 р., яким було визначено обов'язковість результате референдуму, деталізувало референдну форму правотворчості, визнавши за нею характер законотворчості. При цьому юри-дична сила рішень всеукраїнського референдуму, втілена у правових актах цих референдумів, дає підстави визнавати за ними вищу, а у разі прийняття нової Конституції, внесення змін до чинної Конституції відповідно до ст. 156 Основного Закону чи вирішення будь-якого іншого питання конституційного характеру — найвищу — консти-туційну юридичну силу.
|
|
|
Феноменологія референдної демократа повною мірою розкри-вається в її складових. Як і будь-який інший різновид конституційного режиму, режим референдної демократа не може забезпечуватися і гарантуватися виключно чинним законодавством. Так, досвід деяких зарубіжних країн, у яких діє досить досконале референдне законодавство (Російська Федерація, Чеська Республіка та ін.), але відсутні історичні традиції та ідеологія референдної демократа, а також ефек-тивні правові механізми її реалізації, доводить, що забезпечення режиму референдної демократа є неможливим лише шляхом його законодавчого утвердження. Референдуми у згаданих країнах зали-шаються швидше винятками, ніж правилом розв'язання суспільно значущих проблем.
|
|
|
Таким чином, основними складовими референдної демократа є: референдна ідеологія; референдне законодавство; правові механізми реалізації референдної демократа'. Наявність цих складовиххарактеризує існування та дієвість референдної демократа у суспільстві та державі.
Так, референдна ідеологія передбачає існування в суспільстві стійких історичних традицій народовладдя, а також їх доктринально-го обгрунтування в працях мислителів та спроможність громадськості до сприйняття європогенних ідей та ідеалів народного суверенітету, верховенства права та безпосередньої демократа. Як правило, референдна ідеологія має нормативне вираження у відповідних нормах-принципах і тісно пов'язана з референдною правовою культурою.
Оскільки в основу референдної демократа покладено інститут референдумів, то вона є залежною від об'єктивації цього інституту в
195
Розділ 15
чинному референдному законодавстві. При цьому референдна демо-кратія забезпечується та гарантується системою конституційних і за-конодавчих актів, які мають комплексно визначати поняття та види референдумів, їх предмет, правовий статус учасників референдного процесу, порядок ініціювання, організації та проведення референдумів, а також встановлювати юридичну відповідальність за пору-шення референдного законодавства.
|
|
|
Водночас референдна ідеологія та референдне законодавство стають дієвими лише за умови сформованості відповідних правових механізмів реалізації цього виду безпосередньої демократа. Пере-дусім йдеться про наявність реальних нормативно- та організаційно-правових механізмів безпосередньої реалізації народного сувереніте-ту шляхом проведення референдумів. Зазначені правові механізми дають підстави вважати референдну демократію особливим видом юридичної діяльності, спрямованої на забезпечення відповідного конституційно-правового режиму.
Безперечно, зазначені складові референдної демократа не є вичерп-ними. Існують й інші важливі елементи, які забезпечують і гарантують режим референдної демократа (розвиненість демократичних інсти-тутів суспільства і держави; рівень захисту референдних прав громадян; досконалість конституційно-правового статусу суб'єктів референдної демократа тощо). До того ж у кожній окремо взятій країні інсталяція виявлених складових референдної демократа у реальні конституційні правовідносини має свої особливості, що повною мірою підтверджу-ють вітчизняна теорія та практика референдної демократа.
|
|
|
Досвід України свідчить, що у нашій країні сформувалися об'єктивні передумови для генезису національної референдної демократа. Зокрема, в конституційному законодавстві закріплено право Українського народу на реалізацію свого суверенитету у формі проведення референдуму, а також основні засади цієї форми прямого наро-довладдя. Власне, Конституція України дає відповідь на запитання, сформоване сучасним французьким мислителем Жераром Мере: «Якщо народ — це суверен, а його воля — закон, інакше кажучи, воля його виступає як така, що запроваджує стан справедливості, то проблема у тому, щобдізнатися, яксаме виражається воля народу. Хто цей народ, який легітимно виражає закон?»'.
1 Мере Жерар. Принцип суверенітету. Історія та основи новітньої влади / Пер. з франц. Л. Кононовича. — Львів, 2003. — С. 88.
196
Референдуми в Україні
Конституція України в ст. 5 визначила, що носієм суверенітету і единим джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу без-посередньо і через органи державної влади та органи місцевого само-врядування. При цьому, визнавши референдуми важливою формою безпосередньої демократії в Україні, Основний Закон закріпив у ст. 38, 69, 70, 72—74, п. 2 ст. 85, п. 6 ст. 106 та ст. 156 конституційні положення щодо порядку ініціювання та проведення обов'язкових рефе- рендумів. Розвиток конституційних положень про референдум має здійснювати відповідний закон, але чинний Закон України «Про всеукраїнський та місцевіреферендуми» 1991 р. нині застарів і супере-чить ряду положень Конституції України.
Утім, закріплені в Конституції та законах України нормативні положення про всеукраїнський та місцеві референдуми не можна цілко-вито ототожнювати з референдною демократією. Як свідчить досвід України та ряду зарубіжних країн, наприклад Російської Федерації, конституювання референдумів за умови відсутності або ускладнення правових механізмів реалізації цих положень не тільки не сприяє здійсненню цієї форми безпосередньої реалізації народного суверенітету та публічної влади територіальних громад, а й перетворює у юридичну фікцію відповідні конституційні положення.
Для утвердження і розвитку в Україні національної моделі референдної демократії потрібно передусім визначити конституційні засади, принципи референдної демократії, тобто ті доктринальні ідеї та ідеали, відсутність яких не дає змоги вдосконалити чинне референд-не законодавство і часто зводить нанівець усі спроби вирішення найбільш важливих питань суспільного і державного життя в Україні шляхом всенародного голосування.
Вбачається, що сутність і зміст референдної демократії, її основні ідеї та ідеали мають свій початок у принципах референдної демократії, які ще прийнято називати загальними засадами або основами референдної демократії. Насамперед йдеться про принципи референдної демократії, втілені у дусі та букві Основного Закону, тобто про конституційні засади цього виду безпосередньої демократії. Саме принципи наповнюють категорію «референдна демократія» ідеологічним змістом і дають змогу зрозуміти багатовимірність цієї конституційно-правової категорії.
Конституційно-правові засади референдної демократії є похідни-ми від принципів прямого народовладдя та тісно пов'язаними з принципами, що притаманні інститутам виборів і референдумів. Водночас
197
Розділ 15
феноменологія принципів референдної демократа полягає в тому, що ці принципи становлять унікальну систему об'єктивних і суб'єктив-них ідей та ідеалів, покладених в основу теорії референдної демократа, референдного законодавства та конституційного досвіду проведення референдумів.
Принципи референдної демократії — це система історично сформо- ваних і діючих об'єктивних і суб'єктивних керівних основ, ідей та ідеалів, покладених в основу референдної ідеологїі, референдного законодавства та консіпитуційно-правового механїзму реалізацїі референдної демократії.
За своею сутністю принципи референдного права є основними керівними засадами, ідеями та ідеалами, які визначають призначення референдної демократії в суспільстві та державі. Ці принципи можна назвати «духом референдної демократии.
Принципи референдної демократії мають системний характер. Система принципів референдної демократії в Україні представлена такими групами принципів, як: креативні (ідеологічні) принципи референдної демократії; предметні принципи референдної демократії; функціональні принципи референдної демократа. Тобто йдеться про принципи-ідеї, принципи-норми і принципи-приписи референдної демократії, які й складають основу її системи.
Запропоновані групи (види) принципів референдної демократії відображають ідейну (ідеологічну) та нормативну спрямованість ос-новних складових політико-правового феномену цього виду безпосе-редньої демократії.
Ідеологічні принципи референдної демократії, які ще можна назвати креативними або доктринальними, є загальними теоретико-правови-ми джерелами й ідеями, що визначають основи доктрини сучасної референдної демократії. Ці принципи втілилися в системі історично , сформованих і сучасних ідей, концепцій і вчень про народний суве-ренітет, демократію загалом і референдуми зокрема, які стали наріжним каменем, головною ідеєю референдної демократії.
Серед ідеологічних (креативних) принципів-ідей референдної демократії можна виділити принципи: народного суверенітету, пріори-
1 Оніщук М. В. Конституційні принципи референдної демократії в Україні // Консти-туція і конституціоналізм в Україні: вибіркові проблеми: 36. наук, праць Товариства конституційного права / Відп. ред. П. Ф. Мартиненко і В. М. Кампо. — К., 2007. — С. 151.
198
Референдуми в Україні
тетності референдної демократа в системі народовладдя, демокра тизму, гуманізму, політичного плюралізму та інші. При цьому слід зазначити, що більшість із названих ідеологічних (креативних) принципів у силу їх значущості для теорії та практики консти-туціоналізму набули нормативного закріплення в конституціях і конституційних актах багатьох демократичних країн світу, у тому числі у Конституції України.
До ідеологічних (креативних) принципів референдної демократії слід віднести й принципи, які сформувалися на розвиток сутності та змісту принципу народного суверенітету Більшість із них з'явилася в період утвердження і розвитку світового конституціоналізму та референдної демократії в XIX—XX ст. Так, принцип пріоритетності референдної демократа в системі народовладдя утверджує первинність референдної демократії перед представницькою демократією за її походженням, змістом, юридичною силою актів тощо. У свою чергу референдна демократія за названими критеріями має першість і перед такими видами безпосередньої демократії, як виборна, мітингова.
До загальних ідеологічних принципів референдної демократії слід також віднести принцип демократизму, що виявляється в цьому виді безпосередньої демократії на рівні участі громадян в усіх стадіях виборчого процесу та у демократичних принципах організації та проведення референдумів.
Визначальним ідеологічним принципом сучасної референдної демократії є й принцип гуманізму, що передбачає визнання загально-людських цивілізаційних цінностей та ідеалів рушійною мотивацією існування та дієвості досліджуваного виду безпосередньої демократії. Референдна демократія грунтується насамперед на визнанні людини, її прав, свобод і законних інтересів вищою суспільною цінністю.
Принцип політичного плюралізму щодо референдної демократії має вираження у множинності форм та видів референдної демократії. Ад-же сучасна референдна демократія залежно від предмета, суб'єктів ініціювання, юридичної сили та інших кваліфікацій референдумів набуває особливих форм референдної ідеології, регулюється різними положеннями референдного законодавства і має специфічні правові механізми реалізації цього виду прямого народовладдя.
Іншою складовою системи принципів референдної демократії в Україні є її предметні принципи. Ці принципи представлені загальни-ми засадами відповідного предметного інституту конституційного права — інституту референдумів, який ще іноді ідентифікують як
199
Розділ 15
підгалузі конституційного права — референдне право та референдний процес1. їх можна поділяти на матеріальні та процесуальні принципи референдного законодавства України.
Зокрема, до предметних матеріальних принципів референдної демократа в Україні слід відносити ті, які визначають нормативний зміст інституту референдумів: принцип конституційності референ-думів; принцип загального, вільного, рівного, прямого права голосу при таємному голосуванні на референдумі; принцип відкритості і гласності при організації та проведенні референдумів; принцип незалежного інформаційного забезпечення референдного процесу; принцип безперешкодної агітації під час організації та проведення референдумів; принцип незалежного фінансування референдумів то-що. Ці принципи закріплені в референдному законодавстві України (ст. 38 Конституції України, ст. 7 «Принципи участі громадян у референдумах», ст. 8 «Демократичні засади підготовки і проведення референдумів» Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдума та ін.). Важливим видом предметних матеріальних принципів є й процедурні, шо визначають засади організації та проведення референдумів.
Поряд із матеріальними предметними принципами існують і про цесуальні принципи референдної демократа'. Конституційні засади референдного процесу, які где можна ідентифікувати як процесуальні принципи референдної демократа, представлені принципами: конституційності референдного процесу, інваріативності референдного процесу, процесуальної компетенції суб'єктів референдного процесу, судового захисту конституційного права на участь у референдумі то-що.
Ще одна трупа принципів референдної демократа, яка логічно завершує тріаду «принципи-ідеї — принципи-норми — принципи-приписи», представлена функціональними принципами референдної демократа, які визначають керівні засади правового механізму ре-алізації референдної демократа в Україні. Функціональні принципи слід відмежовувати від предметних принципів референдної демократа, притаманних референдній процедурі (матеріальні норми-принципи) та референдному процесу (процесуальні норми-принци-
1 Погорілко В. Ф., Федоренко В. Л. Референдне право України: Навч. посіб. — К., 2006; Федоренко В. Референдне право в системі конституційного права України // Вісник Центрально! виборчої комісії. — 2005. — № 2. — С. 72-76 та ін.
200
Референдуми в Україні
пи). Індивідуальні принципи-приписи референдної демократа є значною мірою суб'єктивними, тобто ідеями й ідеалами, які відобра-жають інтереси і мотиви учасників референдної демократа.
Такі принципи є складовою правосвідомості окремих індивідуаль-них суб'єктів конституційного права, які виступають активними учасниками референдної демократа і значною мірою зумовлюються їх уявленнями про повновладдя народу, сутність і зміст демократії, предмет референдуму, справедливість, гуманізм тощо.
Наприклад, громадяни, які трансформують шляхом голосування свої інтереси у волю всього народу, мають керуватися ідеалами зако-нодавця з великої літери. Так, Ж.-Ж. Руссо, описуючи ці ідеали, писав: «Законодавець — у усіх відношеннях людина незвичайна в Дер-жаві. Якщо вона має бути такою за своею обдарованістю, то не мен-шою мірою вона мусить бути такою за своею роллю. ...Це — посада особлива і вища, вона не має нічого спільного з владою людини»1.
Як важливий вид безпосереднього народовладдя референдна демократія в Україні не є единим чи ізольованим від інших видом демократії. її сутність, зміст, принципи, форми і правові механізми тісно пов'язані з іншими видами, формами й інститутами народовладдя. Тобто референдна демократія є ефективною лише за у моей їївзаємодіїз іншими видами демократії — безпосередньої, представ ницької та муніципальної.
Положення про співіснування та взаємодію референдної демократа з іншими видами безпосередньої та представницької демократії нині є аксіоматичним. У цивілізаційній історії людства неможливо знайти країну, в якій демократичний принцип народовладдя реалізу-вався б виключно шляхом проведення референдумів. Навіть у Швей-царії, яку часто називають «батьківщиною референдумів», референдуми є важливим, але не единим видом безпосередньої демократа. Поряд із референдумами у цій країні широко практикувалися інші види прямого народовладдя — вибори, народні законодавчі ініціати-ви, народні відкликання місцевих представницьких органів тошо, які У свою чергу гармонійно поєднувалися з діяльністю представницьких органів цієї федерації та її суб'єктів.
1 Руссо Жан-Жак. Трактатьі / В. С. Алексеев-Попов, Ю. М. Лотмая, Н. А. Полторацкий, Л. Д. Хаютин. — М., 1969. — С. 180.
7а-8152
201
Розділ 15
Подібна ситуація з розмаїтістю форм безпосередньої реалізації народного суверенітету та їх взаємодією з інститутами представницької демократії характерна й для інших демократичних країн світу. Як правило, саме різноманітність легітимних форм реалізації народного суверенітету й визначає рівень розвитку демократії у тій чи іншій держав!, характеризує стан розвиненості громадянського суспільства та його інститутів. Тому у разі прийняття нової Конституції України в ній було б доцільно визначити і нормативно закріпити не тільки такі форми безпосередньої реалізації народного суверенітету, як вибори і референдуми, а й інші інститути безпосередньої демократії — народну законодавчу ін'щїативу, народнезаконодавче ветотощо.
Дата добавления: 2018-11-24; просмотров: 167; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!