Теоретичні основи безпосереднього народовладдя 7 страница

Основним гарантом виборів є Українська держава як у цілому, так і в особі органів державної влади зокрема. Значну роль у гарантуванні виборів відіграє Верховна Рада України — єдиний законодавчий орган, Президент України — гарант державного суверенитету, дотри-мання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, Кабінет Міністрів України — вищий орган у системі органів виконав-чої влади. Пріоритетна, головна роль належить ЦБК як постійно діючому органу, що відповідно до Конституції та інших законів України забезпечує організацію підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України. Комісія здійснює також консультативно-методичне забезпечення виборів депутатів Верховної Ради Автономно!' Республіки Крим, місцевих рад, сільських, селищних, міських голів.

Реальне забезпечення захисту виборчих прав громадян України покладено на органи судової влади. Окреме місце тут належить Кон-ституційному Суду України, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційні тлумачення Конституції та законів України. Ряд повноважень, що га­ рантують громадинам законне здійснення ними своїх прав під час ви­борів, мають Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Генеральна прокуратура та ії органи на місцях, органи Міністерства внутрішніх справ України.

Надзвичайно важлива роль у забезпеченні виборів відводиться політинним партіям. Конституція України спеціально визначає серед широкого кола об'єднань громадян лише їх суб'єктами права на участь у виборах. Саме політичні партії сприяють формуванню і вира-женню політичної волі громадян. 3 огляду на це політичні партії по-ряд з виборцями виступають пріоритетними суб'єктами гарантування законного проведення виборчого процесу в Україні. Зокрема, політичні партії, їхні блоки мають право рекомендувати членів партій, безпартійних до складу виборчих комісій, поряд з іншими суб'єктами можуть висувати спостерігачів на виборчих дільницях у день голосування, є суб'єктами висування кандидатів.

Окреме місце серед суб'єктів політичного гарантування виборів належить засобам масової інформаціі', які зобов'язані об'єктивно висвітлювати хід підготовки і проведення виборів. їхнім представни-

178

Вибори в Україні

кам гарантується безперешкодний доступ на всі публічні заходи, пов'язані з виборами, а на засідання виборчих комісій та на виборчу дільницю в день виборів — на умовах, визначених чинним виборчим законодавством України. Виборчі комісії, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, посадові й службові особи цих ор-ганів зобов'язані в межах своїх повноважень і компетенції надавати їм інформацію щодо підготовки і проведення виборів.

Економічні гарантії виборів являють собою необхідні фінансові ре-сурси, матеріально-технічне забезпечення пронесу організації та про­ведення виборів. Вибори як заходи загальнодержавного, масового ха­рактеру вимагають значних витрат на їх проведення. Фінансування виборів, що відбуваються в Україні, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і саме в цьому полягає державне гаран-тування проведення періодичних, встановлених законом виборів. Відповідно до положень законів України «Про вибори народних де-путатів України»¹, «Про вибори Президента України»², «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»³, «Про Центральну виборчу комісію»⁴ витрати на проведення виборів та забезпечення діяльності ЦВК в загальному порядку передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком. За рахунок коштів Державного бюджету фінансується робота виборчих комісій та здійснення окремих загаль-них заходів передвиборної агітації. Центральним розпорядником коштів на загальнодержавних виборах є ЦВК, на місцевих виборах — відповідні територіальні комісії.

Поряд з державним фінансуванням виборів в Україні застосо-вується принцип змішаного фінансування передвиборної агітації, тобто і за рахунок коштів Державного бюджету, і коштів суб'єктів ба-лотування на виборах, які акумулюються у відповідних виборчих фондах.

Забороняється робити внески до цих фондів органам державної влади, державним підприємствам, установам, організаціям, органам місцевого самоврядування, іноземним юридичним особам, під­приємствам з іноземними інвестиціями, благодійним організаціям,

¹ Відомості Верховної Ради України. — 2005. — № 38-39. — Ст. 449.

² Там само. — 2004. — № 20-21. — Ст. 291.

³ Там само. — 2004. — № 30-31. — Ст. 382.

⁴ Там само. — 2004. — № 36. — Ст. 448.

179

Розділ 14

релігійним об'єднанням, а також іноземцям та особам без громадян-ства.

За законом кошти виборчих фондів використовуються виключно для ведення передвиборної агітації.

Гарантією цільового використання коштів, що надходять з Дер­жавного бюджету України або передаються до виборчих фондів, є пе-редбачений законодавством контроль за використанням коштів, який здійснюють відповідно до своїх повноважень Рахункова палата України, ЦБК, Міністерство фінансів України, органи Державної по-даткової адміністрації України, Національний банк України та інші.

Основою системи ідеологічних гарантій виборів є приписи ст. 15 Конституції України, якою встановлено, що суспільне життя в Ук­раїні Грунтується на засадах, зокрема, політичної та ідеологічної бага-томанітності. Жодна ідеологія в державі не може визнаватися обов'язковою. Заборонена також усіляка цензура. Носіями різно-манітних ідеологій при функціонуванні суспільних та державних інститутів є об'єднання громадян і передусім політичні партії.

Отже, порядок проведення виборів в Україні передбачає, що до участі у виборах допускаються всі політичні партії, зареєстровані в ус-тановленому порядку в Україні, крім тих, діяльність яких, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету й територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконме захоплення державної влади, пропаганду війни, насильст-ва, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення. Інші об-меження щодо участі політичних партій у виборах також встановлю-ються законодавством.

3 іншого боку, розглядаючи ідеологію не тільки як систему кон­цептуально оформлених уявлень, ідей і поглядів на політичне життя, а як власне форму суспільної свідомості, явище культури, усе більшо-го значення в сучасних умовах набувають питання необхідності підвишення в суспільстві правової культури взагалі і виборчої, як ве-деться у світі, електоральної культури громадян зокрема. Цьому мають сприяти схвалена Указом Президента України від 8 грудня 2000 р. Концвпція підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні', а також Заходи щодо реалізації Кон-

¹ Офіційний вісник України. — 2000. — № 50. — С. 15. 180

Вибори в Україні

цепції підвищення правової культури учасників виборчого процесу та ре- ферендумів в Україні, затверджені постановою Кабінету Міністрів Ук­раїни від 31 січня 2001 р. № 88'. Цими документами встановлено на-прями підвищення правової культури учасників виборчого процесу, визначено заходи щодо реалізації цих напрямів інформаційного, роз'яснювального, організаційного, освітнього характеру тощо, їхні конкретні виконавці, строки виконання, вирішені питання фінансо-вого забезпечення реалізації кон цепції.

Після набуття Україною статусу незалежної, демократично!' і пра­вової держави, зміцнення її позицій в Організації Об'єднаних Націй, вступудо Ради Європи, Міжпарламентського Союзу та інших міжна-родних організацій, приєднання до міжнародно-правових актів у сфері прав людини та впровадження їх норм у внутрішнє законодав-ство з'явилася нова міжнародна форма гарантування виборів. Міжна-родний фактор був і залишається одним із найважливіших чинників демократизації виборчого законодавства України. До прикладу, оскільки однією з умов прийняття України до Ради Європи було запровадження в державі багатопартійних демократичних виборів, то саме ці обставини стали переважаючою домінантою для прийняття змішаної пропорційно-мажоритарної системи на парламентських ви-борах 1998 р.

Пріоритетним видом міжнародних гарантій у сфері виборів є міжнародне спостереження за їх організацією і проведенням.

Участь міжнародних спостерігачів на виборах в Українській дер­жаві започаткована під час проведення першого Всеукраїнського ре­ферендуму та перших виборів Президента України, що відбулися 1 грудня 1991 р. Міжнародне спостереження одразу стало одним із факторів демократичності, законності виборів у державі та мірилом визнання результатів народного волевиявлення в Україні на міжна-родному рівні.

У виборче законодавство термін «офіційний спостерігач», що пе-редбачав спостерігачів від інших держав та міжнародних організацій, запроваджений у 1993 р. з прийняттям Закону України «Про вибори народних депутатів України»². Протягом певного часу статус, обсяг прав та обов'язків офіційних спостерігачів на виборах в Україні

¹ Офіційний вісник України. — 2001. — № 5. — С. 70.

² Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 48. — Ст. 455.

181

Розділ 14

визначалися положеннями, що їх приймала відповідно до законодав-ства ЦБК.

Нині, після прийняття Закону України «Про вибори народних де-путатів України» 2004 р., усі питання щодо організації міжнародного спостереження на виборах визначаються законом. Зокрема, передба-чається, що офіційні спостерігачі від іноземних держав, міжнародних організацій здійснюють свої повноваження натериторії України. Во­ни реєструються у встановленому законом порядку ЦБК, яка видає їм посвідчення за встановленою нею формою. Офіційні спостерігачі від іноземних держав, міжнародних організацій ведуть спостереження самостійно і незалежно. Фінансове і матеріальне забезпечення їхньої діяльності здійснюється за рахунок коштів держав чи організацій, які направили їх в Україну, або за власні кошти цих спостерігачів.

Законом встановлено відповідний обсяг прав офіційних спос­терігачів від іноземних держав, міжнародних організацій, зокрема право бути присутнім на зустрічах кандидатів у депутата, уповнова-жених осіб політичних партій, виборчих блоків партій з виборцями, на передвиборних зборах, мітингах, засіданнях виборчих комісій; право знайомитися з матеріалами передвиборної агітації; перебувати на виборчих дільницях під час голосування і підрахунку голосів ви-борців та при встановленні підсумків голосування й інші права. Але спостерігачі не мають права використовувати свій статус у діяльності, не пов'язаній зі спостереженням за ходом виборчого процесу, а також втручатися в роботу виборчих комісій.

Крім того, міжнародні організації, основною метою яких є розви-ток демократа і дотримання загальних прав людини, розробили спеціальні акти, якими також керуються міжнародні спостерігачі на виборах. Зокрема, Бюро демократичних ініціатив Організації з безпе-ки та співробітництва у Європі розробило Загальні рекомендації по спостереженню за виборами, якими здебільшого користуються всі спостерігачі від європейських структур.

Як правило, за наслідками спостереження Бюро демократичних ініціатив Організації з безпеки та співробітництва у Європі та інші міжнародні організації, що спостерігають за виборами в Україні, по­лагать Українській державі відповідні звіти, висновки та напрацьову-ють рекомендації щодо подальшого розвитку законодавства.

Зарубіжне спостереження за виборами широко застосовується як на загальнонаціональних, так і на місцевих виборах в Україні. Напри-клад, на виборах народних депутатів України ЦБК було акредитовано

182

Вибори в Україні

понад 400 міжнародних спостерігачів із 36 країн світу, на виборах Президента України зареєстровано майже 600 міжнародних спос­терігачів із 38 зарубіжних країн. За результатами спостереження за ви-борами міжнародні спостерігачі готують відповідні звіти та висновки, рекомендації.

Слід мати на увазі, що міжнародне спостереження притаманне тільки країнам демократичного спрямування. У країнах сталої демо­крата' такий вид спостереження за виборами не практикується. 3 ог-ляду на це наявність існування інституту міжнародних спостерігачів є політичною доцільністю сьогоднішніх реалій української держав-ності, і в міру того, як стверджуватиметься демократія в Україні, відпаде і необхідність у існуванні такого інституту, що відтак не ви-ключає взаємовигідних відносин у вивченні зарубіжної практики, обміну досвідом в організації і проведенні виборів.

Спеціальними юридичними гарантіями виборів є передбачені зако­ном засоби встановлення, дотримання, застосування та охорони норм виборчого права України.

За метою правового регулювання юридичні гарантії виборів в Ук­раїні поділяють на установчі, регулятивні, відновлювальні, каральні гарантії.

За характером юридичної діяльності гарантії виборів поділяють на правотворчі, правороз'яснювальні та правореалізаційні.

Установчі гарантії визначають основні принципи та засади ор­ганізації виборів, коло суб'єктів виборчого процесу та правові основи участі цих суб'єктів у виборах, відповідний обсяг їхніх прав, обов'язків та повноважень. Гарантії установчого характеру здебільшо-го закріплені в нормах матеріального характеру, що містяться в Конституції України та загальних положеннях усіх виборчих законів в Україні.

3 утвердженням в Україні виборчого процесу як процедури організації і проведення виборів основного значення набули регуля­тивні юридичні гарантії. Кожним із законів про вибори народних депутатів України, Президента України, депутатів Верховної Ради Ав­тономно'! Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів чітко визначено порядок організації і проведення ви­борів, послідовність виборчих процедур, детально виписано механізм їх здійснення.

Сучасне виборче законодавство України містить досить значну кількість гарантій відновлювального характеру, які пов'язані насам-

183

Розділ 14

перед зі встановленням та захистом широкого кола виборчих прав громадян України. Кількість і рівень гарантій відновлювального характеру постійно зростае. До прикладу, відповідно до законодавства про вибори 1991-1993, 1994 рр. громадянин України міг оскаржити лише невключення, неправильне включення до списку або виключен-ня зі списку виборців, а також допущені в ньому неточності в зазна-ченні даних про виборця. Нині ж відповідно до Конституції та законо­давства України всі виборчі права громадянина України захищаються насамперед адміністративним судом. Кожному громадянину гаран-тується право на оскарження в адміністративному суді рішень, дій чи бездіяльності всіх виборчих органів — від ЦБК до дільничної.

3 огляду на конституційне положення про те, що кожей має будь-якими засобами, не забороненими законом, захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. У виборчому законо-давстві та у Кодексі адміністративного судочинства України передба-чено паралельний порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності виборчих комісій, яким передбачено і судовий, і так званий інстанційний порядок розгляду виборчих спорів. Останній діє з метою контролю за діяльністю виборчих органів і передбачає право оскарження рішень виборчих комісій до вищих за рівнем комісій.

Новим законодавством про вибори народних депутатів України значно розширено коло суб'єктів оскарження порушень на виборах. До них належать виборці, політичні партії, блоки політичних партій, кандидати у депутата та інші. При вирішенні виборчих спорів можуть оскаржуватися рішення, дії чи бездіяльність усіх виборчих комісій та їхніх членів, органів державної влади, органів місцевого самовряду-вання, підприємств, установ та організацій, їхніх посадових і службо-вих осіб. Скаргу можна подати відповідно до вищої за рівнем вибор-чої комісії або адміністративного суду. Якщо виборча комісія при розгляді скарги визнає необхідним проведення перевірки зазначених у скарзі обставин правоохоронними органами, ці органи, за її звер-ненням повинні перевірити обставини та вжити відповідних заходів щодо припинення порушення законодавства.

Кодексом адміністративного судочинства України та законодавст­вом України про вибори визначено підсудність справ за скаргами що­до порушення виборчого законодавства. Наприклад, рішення, дії або бездіяльність ЦБК щодо встановлення нею результатів виборів оскаржуються до Вищого адміністративного суду України. Усі інші рішення, дії або бездіяльність ЦБК, члена цієї комісії оскаржуються

184

Вибори в Україні

до окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція яко-го поширюється на місто Київ.

Рішення, дії чи бездіяльність окружних виборчих комісій щодо підготовки та проведення виборів народних депутатів України, а та-кож членів зазначених комісій оскаржуються до окружного адміністративного суду за місцезнаходженням відповідної комісії. Інші рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, комісій з рефе­рендуму, членів цих комісій, оскаржуються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням відповідної комісії.

Якщо скаргу прийнято судом до розгляду і з того самого питання і з тих самих підстав її подано до виборчої комісії, виборча комісія зу-пиняє розгляд скарги до набрання рішенням суду законної сили.

Під час виборчого процесу суди, органи прокуратури та виборчі комісії організовують свою роботу, в тому числі у вихідні дні та в день виборів, таким чином, щоб забезпечити розгляд скарг про порушен-ня виборчого законодавства у строки, встановлені чинним законо-давством України.

Однією з гарантій виборів, що має каральний характер, є встанов-лена законом юридична відповідальність за порушення виборчого зако­ нодавства. Донедавна в Україні існувало досить вузьке коло право-порушень, за скоєння яких наставала адміністративна відпові­дальність.

До адміністративної відповідальності притягувалися за здійснення публічних закликів або агітації за бойкотування виборів Президента України чи народного депутата, опублікування або поширення в інший спосіб неправдивих відомостей про кандидата в Президенти або депутата, агітацію «за» або «проти» кандидата в день виборів, втручання в роботу виборчих комісій, що перешкоджає виконанню ними обов'язків, пов'язаних з реєстрацією кандидатів у Президенти України або депутата, підрахунком голосів чи визначенням резуль-татів, або підбиттям загальних підсумків виборів. Однак сучасні ви-моги організації і проведення виборів в Україні вимагали значного розширення та уточнення адміністративної юридичної відповідаль­ності за порушення виборчих прав.

У 2006 р. Кодекс України про адміністративні правопорушення було доповнено новою, окремою главою 15-А «Адміністративні пра­вопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення».

---

Дата добавления: 2018-11-24; просмотров: 171; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!