Теоретичні основи безпосереднього народовладдя 8 страница

185

Розділ 14

Відповідно до приписів КУпАП адміністративну відповідальність встановлено за порушення порядку та строків подання відомостей про виборців або порядку складання списку виборців, строків подання списку виборців відповідним виборчим комісіям, подання недо-стовірного списку виборців, а також порушення вимог закону щодо виготовлення нового примірника списку виборців для повторного голосування з урахуванням уточнень, внесених до списку виборців у день голосування. При порушенні права громадянина на ознайом-лення в установленому законом порядку зі списками виборців, а так само при відмові у видачі громадянину копії мотивованого рішення про відхилення його скарги (заяви) про внесення змін до списку виборців або порушення строків видачі копії такого рішення також встановлено адміністративну відповідальність.

Досить широко запроваджено адміністративну відповідальність за порушення під час ведення передвиборної агітації на виборах, зокре-ма, за:

— порушення передбаченого законом порядку ведення передвиборної агітації з використанням друкованих, електронних (аудіовізу-альних) засобів масової інформації або надання переваги в інформаційних телерадіопередачах чи друкованих засобах масової інформації будь-якому кандидату, політичній партії (блоку), їх пере-двиборним програмам власниками, посадовими чи службовими особами, творчими працівниками засобів масової інформації;

— порушення заборони протягом визначеного законом часу в будь-якій формі коментувати чи оцінювати зміст передвиборної агітаційної теле-, радіопрограми відповідного кандидата, політичної партії (блоку), давати будь-яку інформацію щодо цього кандидата, цієї політичної партії (блоку) власниками, посадовими чи службовими особами, творчими працівниками засобів масової інформації;

— супроводження офіційних повідомлень у період виборчого процесу коментарями агітаційного характеру, а також відео-, аудіоза-писами, кінозйомками, фотоілюстраціями про дії посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування як кандидатів у депутата;

— здійснення передвиборної агітації особою, участь якої у пере-двиборній агітації заборонена законом, проведення передвиборної агітації поза строками, встановленими законом чи в місцях, що забо-ронені законом, здійснення передвиборної агітації у формах і засоба-ми, що суперечать Конституції або законам України, або інше пору-

186

Вибори в Україні

шення встановлених законом обмежень щодо ведення передвиборної агітації;

— ненадання відповідному суб'єкту виборчого процесу, щодо яко-го оприлюднено інформацію, яку він вважає недостовірною, на його вимогу (звернення) можливості у визначеному законом порядку оприлюднити відповідь щодо такої інформації;

— порушення права кандидатів, політичних партій (блоків) на ви-користання на рівних умовах будинків (приміщень) для проведення передвиборного публічного заходу чи передвиборної агітації;

— виготовлення або замовлення виготовлення під час виборчого процесу друкованих матеріалів передвиборної агітації, які не містять відомостей про установу, що здійснила друк, їх тираж, інформацію про осіб, відповідальних за випуск, або у яких така інформація означена неправильно чи неповно;

— розповсюдження (рознесення, вивішування, роздавання) під час виборчого процесу друкованих матеріалів передвиборної агітації, які не містять відомостей про установу, що здійснила друк, їх тираж, інформацію про осіб, відповідальних за випуск, або у яких така інформація означена неправильно чи неповно, а так само організація такого розповсюдження;

— порушення встановленого законом порядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами або розміщення їх у за-боронених законом місцях громадянином;

— порушення встановленого законом порядку розміщення агітаційних матеріалів чи матеріалів політичної реклами під-приємствами — розповсюджувачами реклами;

— порушення порядку надання фінансової (матеріальної) підтримки для здійснення виборчої кампанії, якщо у зазначених діях відсутній склад злочину.

КУпАП встановлено відповідальність також за порушення, пов'язані з можливістю фальсифікацій та зловживань під час виборчого процесу, насамперед при голосуванні, зокрема, за:

— замовлення або виготовлення виборчих бюлетенів понад
встановлену рішенням відповідної виборчої комісії кількість;

— ненадання у випадках та порядку, встановлених законом, голо
вою відповідної виборчої комісії або особою, яка відповідно до зако
ну виконує його обов'язки, копії виборчого протоколу.

Встановлюється адміністративна відповідальність також за порушення, пов'язані з діяльністю виборчої комісії:

187

Розділ 14

— невиконання рішення виборчої комісії, прийнятого в межах її повноважень;

— відмова у звільненні члена виборчої комісії від виконання ви-робничих чи службових обов'язків за основним місцем роботи на час виконання ним повноважень члена виборчої комісії;

— звільнення члена виборчої комісії з роботи або переведення його на нижчу посаду з підстав, пов'язаних із виконанням його обов'язків у виборчій комісії;

— порушення встановленого законом порядку опублікування до-кументів та іншої інформації, пов'язаних з підготовкою і проведенням виборів, референдуму виборчою комісією чи засобом масової інформації.

У разі скоєння злочинів захист виборчих прав забезпечується й кримінальним законодавством. Так, Кримінальним кодексом України передбачається відповідальність за перешкоджання здійс-ненню виборчого права, роботі виборчої комісії чи діяльності офіційного спостерігача, фальсифікацію виборчих документів, незаконне знищення виборчої документації, порушення таємниці голосування, порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку):

— перешкоджання вільному здійсненню громадянином свого виборчого права, перешкоджання діяльності іншого суб'єкта виборчого процесу, члена виборчої комісії або офіційного спостерігача при ви-конанні ними своїх повноважень, поєднані з підкупом, обманом або примушуванням;

— ті самі діяння, поєднані із застосуванням насильства, знищен-ням чи пошкодженням майна, погрозою застосування насильства або знищення чи пошкодження майна, або іншим способом;

— ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб або членом виборчої комісії чи іншою службовою особою з використан-ням свого службового становища;

— втручання службової особи з використанням службового становища у здійснення виборчою комісією їх повноважень, установлених законом, вчинене шляхом незаконної вимоги чи вказівки з метою вплинути на рішення виборчої комісії;

— незаконне виготовлення або зберігання чи використання
завідомо незаконно виготовлених виборчих бюлетенів;

188

Вибори в Україні

— підробка виборчих документів, використання завідомо підроб-лених виборчих документів, вчинені членом виборчої комісії, кандидатом, уповноваженою особою політичної партії (блоку), що вплину-ло на результати голосування виборців на виборчій дільниці або у межах виборчого округу, або призвело до неможливості визначити волевиявлення виборщв на виборчій дільниці;

— незаконна передача іншій особі виборчого бюлетеня виборцем;

— викрадення чи приховування виборчого бюлетеня, виборчого протоколу, скриньки з бюлетенями або незаконне знищення чи псу-вання скриньки з бюлетенями;

— викрадення чи приховування виборчого бюлетеня, виборчого протоколу, скриньки з бюлетенями або незаконне знищення чи псу-вання скриньки з бюлетенями, що вплинуло на результати голосування виборців на виборчій дільниці або у межах виборчого округу, або призвело до неможливості визначити волевиявлення виборців на виборчій дільниці;

— підписання виборчого протоколу до остаточного підрахунку голосів чи встановлення результатів голосування або включення не-врахованих виборчих бюлетенів до числа бюлетенів, використаних при голосуванні, або підміна дійсних виборчих бюлетенів з познач-ками виборців або незаконне внесення до протоколу змін після його заповнення, або викрадення чи приховування виборчого бюлетеня, виборчого протоколу, скриньки з бюлетенями, або незаконне знищення чи псування скриньки з бюлетенями, що призвело до неможливості визначити волевиявлення виборців, вчинені членом виборчої комісії;

— умисне надання членом виборчої комісії громадянину можли-вості проголосувати за іншу особу чи проголосувати більше ніж один раз у ході голосування або надання виборчого бюлетеня особі, яка не включена до списку виборців на відповідній виборчій дільниці, або надання виборцю заповненого виборчого бюлетеня;

— незаконне знищення виборчої документації поза встановленим законом строком зберігання у державних архівних установах та в ЦВК України після проведення виборів, а так само пошкодження виборчої документації;

— ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб або членом виборчої комісії чи іншою службовою особою з використан-ням влади або службового становища;

189

Розділ 14

— умисне порушення таємниці голосування під час проведення виборів, що виявилося у розголошенні змісту волевиявлення грома-дянина, який взяв участь у виборах;

— те саме діяння, вчинене членом виборчої комісії чи іншою службовою особою з використанням свого службового становища;

— надання фінансової (матеріальної) підтримки у великому розмірі (розмір суми грошей, вартість майна чи вигод майнового характеру, що перевищує чотириста мінімальних розмірів заробітної плати) для здійснення виборчої кампанії політичній партії (блоку), з порушенням встановленого законом порядку, шляхом передачі грошових коштів або матеріальних цінностей на безоплатній основі чи за необгрунтовано заниженими розцінками, виготовлення або поширення агітаційних матеріалів, не оплачених з виборчого фонду чи оплачених з виборчого фонду за необгрунтовано заниженими розцінками, або оплати виготовлення чи поширення таких матеріалів тощо.

190

Розділ 15

Референдуми в Україні

15.1. Конституційно-правові основи референдної демократа' в Україні

У вітчизняній конституційній науці питання теорії та практики проведення референдумів традиційно досліджуються в контексті конституційно-правових основ форм безпосередньої демократіі. Така традиція має відображення і в національній конституційно-правовій освіті — положення вітчизняних підручників і навчальних посібників з конституційного права про референдуми, як правило, викладають-ся додатково до тем, присвячених безпосередній демократіі' та виборам. Утім, це не завжди відповідає політико-правовим реаліям сьогодення й сучасним уявленням про демократію, її типи, види, інститути та форм и.

Сучасній українській і зарубіжній конституційній теорії та прак-тиці відомо досить багато форм і видів демократа — «безпосередня демократія», «представницька демократія», «парламентська демократія», «муніципальна демократія» та інші. У свою чергу ідеї безпосередньої демократіі, будучи втіленими в сучасних консти-туціях, набули розвитку в різноманітних правових формах, що дає підстави для переосмислення сутності та змісту категорії «безпосередня демократія» як складного конституційного явища.

191

Розділ 15

«Безпосередня демократія» як категорія конституційного права існує як у широкому, так і у вузькому розумінні. Зокрема, категорія «безпосередня демократія» (народовладдя) у широкому розумінні означав безпосередню участь громадян України на загальнодержавному і на місцевому рівнях у формуванні представницьких органів держав-ної влади та органів місцевого самоврядування, а також залучення громадян до формування політичної волі цих представницьких органів. Безпосередня демократія у широкому розумінні представлена в таких конституційно-правових формах, як вибори, мирні збори, мітинги, походи, демонстрації, референдна ініціатива тощо. Тобто теоретично до таких форм безпосередньої демократа можуть бути віднесені будь-які форми безпосередньої участі громадян в управлінні державними справами та справами місцевого самоврядування, шо не суперечать Конституції та законам України. Це право належить до фундаментальних політичних прав громадян України і закріплене у ст. 38 Основного Закону.

Водночас категорія «безпосередня демократія» у вузькому, пер-винному значенні, передбачає безпосереднє прийняття громадянами України на загальнодержавному та місцевому рівнях рішень, які ма-ють імперативну юридичну силу. Ці рішення не потребують санкціонування будь-яким органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, іншими суб'єктами конституційного права, набувають чинності після їх оприлюднення (якщо інше не перед-бачено самим змістом рішення), поширюються на всю територію держави або певної адміністративно-територіальної одиниці та на всіх їхніх суб'єктів (є загальнообов'язковими), а їх невиконання чи неналежне виконання має своїм наслідком настання юридичної відповідальності. Отже, категорія «безпосередня демократія» у вузькому значенні юридично втілює механізм безпосередньої реалізації народного суверенітету, тобто політичної волі Українського народу, а на місцевому рівні — політичної волі територіальних громад. На сьо-годні безпосередня демократія у вузькому значенні конституюється у формі всеукраїнського та місцевих референдумів, у тому числі рес-публіканського (місцевого) референдуму Автономно! Республіки Крим. Тобто на сьогодні безпосередня демократія у її вузькому значенні існує як референдна демократія¹.

¹ Оніщук М. В. Категорія «безпосередня демократія» в конституційному праві України (теоретико-методологічний аспект) // Право України. — 2006. — № 9. — С. 7. Ч

192

Референдуми в Україні

Нині у вітчизняній конституційній теорії та практиці набуває по-ширення категорія «референдна демократия», яка є відносно новою для України, але доволі вживаною у ряді зарубіжних країн (Австралія, Іспанія, Люксембург, Сполучені Штати Америки, Франція, Швей-царія та ін.).

Референдна демократія є доволі унікальним політичним і консти-туційно-правовим явищем, яке історично сформувалося і набуло по-дальшого розвитку лише в деяких країнах світу, при цьому в окремих із них — виключно на місцевому рівні (США). Для більшості ж країн світу проведення референдумів стало разовою історичною подією (Албанія, Грузія, Канада, Казахстан, Норвегія, Російська Федерація та ін.), а конституювання референдумів засвідчило повагу представ-ницьких органів до влади народу. Історії також відомі випадки, коли референдуми використовувалися для легітимізації антинародних за своею сутністю рішень лідерів держави (Франція 1804, 1851 рр.; Німеччина 1933, 1938 рр.; Південна Родезія 1923 р. та ін.), або ж для подовження терміну повноважень глави держави (Єгипет 1965, 1976, 1978, 1993, 1999 рр.; Сирія 1978, 1985; Пакистан 1984, 2002 рр.; Узбекистан 2001 р. та ін.). До того ж до референдної демократа в умовах глобалізації стали ставитися обережніше після провальних спроб ра-тифікації Конституції Європейського Союзу Люксембургом, Нидерландами і Францією у 2005 р. Зазначене свідчить про неоднозначність теорії та практики референдної демократа та її генезис у сучасному світі.

Зародившись у Швейцарії, референдуми пройшли складний шлях історичного розвитку і започаткували у різних країнах чи трупах країн, об'єднаних за географічним, історичним, цивілі-заційним та іншими принципами, різноманітні моделі референдної демократа, найбільш відомими з яких є: «швейцарська модель» (Швейцарія), «французька модель» (Франція, Бельгія, Люксембург, Нідерланди, Алжир та ін.), «американська модель» (США), «британська модель» (Велика Британія, Австралія), «скандинавська модель» (Данія, Норвегія, Швеція), «латиноамериканська модель» (Болівія, Бразилія, Уругвай, Чилі та інші), «іберійська модель» (Іспанія, Португалія), «радянська модель» (колишній СРСР та країни «соціалістичного табору»), «ісламська модель» (Іран, Марокко та ін.), «пострадянська модель» (Грузія, Молдова, РФ, Україна та ін.) та власне модель «референдної демократа ЄС» (країни Європейського Союзу).

7-8152

193

Розділ 15

Поширення у світі референдної демократії та п різних консти-туиійних моделей передбачає детермінацію цієї категорії та пошук відповіді на питання про конституційно-правові основи цього виду безпосередньої демократії.

Референдна демократія є передусім різновидом конституційного режиму (франц. ге§іте, від лат. ге§ітеп — управління, керівництво), важливою складовою національного демократичного політичного режиму, декларованого Конституцією України (ст. 1).

Референдна демократія — це система встановлених Конституцією і законами України легітимних способів і методів безпосередньої реалізації народного суверенітету у формі ініціювання, організації та проведення референдумів, а також реалізації його рішень.

Референдна демократія як різновид конституційного режиму є складним явищем правового буття, сутність якого полягає у безпосе-редній реалізації політичної волі Українського народу, похідної від народного суверенітету, на референдумі. Відповідно, сутність референдної демократії полягає в прямій реалізації політичної волі Українського народу. Це дає підстави ідентифікувати референдну демократію як первинний і пріоритетний вид безпосередньої демократії.

Зміст референдної демократії визначають рішення референдумів імперативного характеру, які втілюють політичну волю Українського народу при вирішенні найбільш важливих питань суспільного і державного життя. Тобто зміст референдної демократії визначається предметом референдумів.

Дата добавления: 2018-11-24; просмотров: 165; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 33 34 35 36 373839 40 41 42 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!