Поняття, система та завдання конкурентного права 16 страница

Харківське відділення Антимонопольного комітету Украї­ни кваліфікувало дії ТОВ «Санітас» за ст. 15 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» як досягнення неправомірних переваг у конкуренції відносно інших суб’єк­тів господарювання шляхом порушення чинного законодав­ства, яке підтверджено рішенням компетентного державного

органу.

* * *

І § 4. Збирання, розголошення |

та використання комерційної таємниці |

До третьої групи порушень, що вчиняються шляхом недоб­росовісної конкуренції належать неправомірні дії, пов’язані з неправомірним збиранням, розголошенням та використан­ням комерційної таємниці. Ця група включає такі порушення:

1. Неправомірне збирання комерційної таємниці.

2. Розголошення комерційної таємниці.

3. Схилення до розголошення» комерційної таємниці.

4. Неправомірне використання комерційної таємниці.

Зазначені неправомірні дії полягають у отриманні, вико­ристанні, розголошенні науково-технічної або торгової таєм­ниці, а також комерційної таємниці, без згоди її власника. На відміну від відомостей, що добровільно адресуються їх влас­ником третім особам (наприклад, містяться в рекламі), мож­ливість доступу до інформації, яка стосується виробничо-гос­подарської діяльності суб’єкта, може бути обмежена її влас­ником. Комерційна таємниця має цінність для її власника ли­ше тому, що вона не відома іншим особам. До неї на законних | підставах немає вільного доступу. Її власник охороняє кон-^:; фіденційність цієї інформації. Тому неправомірне отримання | і введення цієї інформації в господарській оборот може нега-

I тивно вплинути на підприємницьку діяльність суб’єкта.

[«

Під комерційною таємницею мають на увазі відомостіЯ пов’язані з виробництвом, технологічною інформацією, уп­равлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею, але розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам.

Законодавством не визначено, які саме відомості є комер­ційною таємницею; склад та обсяг відомостей, що станов­лять комерційну таємницю, порядок їх захисту визначає ке­рівник підприємства. Але разом з тим, законодавством чітко визначений перелік відомостей, що не можуть становити ко­мерційну таємницю.

• установчі документи, документи, що дозволяють зай­матися підприємницькою діяльністю та її окремими видами;

• інформація за всіма формами державної звітності;

• дані, необхідні для перевірки, обчислення і сплати по­датків та інших обов’язкових платежів;

• відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посада­ми, а також наявність вільних робочих місць;

• документи про сплату податків та обов’язкових пла­тежів;

• інформація про забруднення навколишнього природ­ного середовища, недодержання безпечних умов пра­ці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров’ю;

• документи про платоспроможність;

• відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, об’єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;

• відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.

Усі інші відомості, пов’язані з виробництвом, керівницт­вом, фінансами та іншою діяльністю підприємства за рішен­ням керівника можуть бути віднесені до інформації, що є ко­мерційною таємницею даного підприємства.

Зафіксовані в статуті підприємства положення щодо ко­мерційної таємниці дають його власникові право: вимагати захисту інтересів підприємства перед державою і судовими органами; включати вимоги щодо захисту та збереження ко­мерційної інформації в усі види договорів; видавати докумен­ти з питань забезпечення нерозголошення відомостей, які

| становлять комерційну таємницю; створювати на підприєм­стві підрозділи економічної безпеки, а також вимагати від-I шкодування шкоди, завданої підприємству як його працівни-, ками, так і іншими фізичними чи юридичними особами. І Взаємні обов’язки власника підприємства та його трудо-; вого колективу з захисту відомостей, що становлять комер-| ційну таємницю, можуть бути закріплені у колективній уго-іді, а обов’язки із захисту відомостей, що становлять комер-; ційну таємницю кожного працівника окремо, — у правилах | внутрішнього розпорядку або у трудових договорах, контр­актах.

: Неправомірне збирання комерційної таємниці — добу­вання протиправним способом відомостей, що відповідно до законодавства становлять комерційну таємницю, якщо це Завдало чи може завдати шкоди підприємцю.

Під неправомірним збиранням комерційних відомостей, |> що становлять комерційну таємницю, розуміють активні дії, і. спрямованні на отримання таких відомостей будь-яким шля­хом: вилучення, а також викрадення документів, що містять | комерційну таємницю; неправомірного ознайомлення з таки­ми документами шляхом підслуховування телефонних чи ус­них розмов, опитування працівників підприємця тощо.

ї Розголошення комерційної таємниці — ознайомлення і будь-якої особи з відомостями, що становлять комерційну І, таємницю без згоди особи, яка є власником цих відомостей,

особою, якій ці відомості були довірені у встановленому по-^; рядку або стали відомі у зв’язку з виконанням службових

обов’язків.

\. Розголошення комерційної таємниці полягає у незаконно-: му ознайомленні інших осіб з відомостями конфіденційного І характеру, що віднесені підприємцем до таких, що є його ко-I мерційною таємницею, а також у навмисному створенні \ умов, які сприяють ознайомленню з ними сторонніх осіб. Ці

дії вчиняє особа, якій такі відомості стали відомі у зв’язку з ^; її професійною діяльністю і яка повинна тримати такі відо­мості у таємниці.

Розголошення відомостей, що становлять комерційну та-і ємницю, відбувається різними шляхами: повідомлення за­значених відомостей іншим особам, зокрема конкурентам І підприємця; надання іншим особам для ознайомлення доку­ментів, що містять комерційну таємницю; розголошення ві-

домостей, що містять комерційну таємницю в засобах масо^ вої інформації тощо.

Обов’язковою ознакою порушення конкурентного законо­давства у вигляді розголошення комерційної таємниці є на­явність шкоди, завданої підприємцю таким розголошенням.

Схилення до розголошення комерційної таємниці — спонукання особи, якій були довірені у встановленому по­рядку або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків відомості, що становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей.

Відбувається шляхом пропонування особі, якій відомі ві­домості, що становлять комерційну таємницю, винагороди, матеріальних чи нематеріальних благ.

Ці дії будуть порушенням конкурентного законодавства, якщо вони завдали чи можуть завдати шкоди суб’єктові гос­подарювання.

Неправомірне використання комерційної таємниці — впровадження у виробництво або врахування під час плану­вання чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу - уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомос­тей, що становлять комерційну таємницю.

Приклад недобросовісної конкуренції з практики ор­ганів Антимонопольного комітету, вчиненого шляхом схилення постачальника до дискримінації покупця та неправомірного використання комерційної таємниці

Дочірнє підприємство «Бурда—Україна» схилило Держав­не підприємство з розповсюдження періодичних видань «Преса» до проведення рекламної акції у вигляді безплатного поширення близько 40 тисяч рекламних примірників журна­лу «^отап» серед передплатників схожого за тематикою журналу «Наталі», видавцем якого є ЗАТ «Видавництво «Бліц—Інформ». При цьому було враховано, що попередній номер журналу «Наталі» вийшов спареним. Таким чином, серед передплатників журналу «Наталі» могла скластися думка, що журнал «^Уогпап» надійшов за передплатою за­мість «Наталі». До кожного примірника «^отап» була дода­на анкета, яка передбачала, поряд з іншою інформацією, та­кож отримання адресної бази передплатників «Наталі», що є комерційною таємницею підприємців, які діють на ринку періодичних видань, і була у встановленому законом поряд­ку визнана такою ЗАТ «Видавництво «Бліц—Інформ».

Крім того, ДП «Бурда—Україна» оголосила безплатну пе­редплату на наступні два номери журналу «ХУотап» на кож­ну десяту заповнену та надіслану анкету. Отриману від пе­редплатників журналу «Наталі» інформацію ДП «Бурда— Україна» планувало використати під час організації пере­дплати та роздрібного продажу свого видання.

Розглянувши за заявою ЗАТ «Видавництво «Бліц—Інформ» справу про порушення антимонопольного законодавства, Тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комі­тету України відповідно до статей 11 та 19 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» кваліфікувала дії ДП «Бурда—Україна» як недобросовісну конкуренцію у вигляді схилення постачальника до дискримінації покупця та неправомірного використання комерційної таємниці.

* * *

Приклад недобросовісної конкуренції з практики ор­ганів Антимонопольного комітету, вчиненого шляхом неправомірного використання комерційної таємниці

Виробничо-господарський центр «Піраміда» (далі — ВГЦ «Піраміда») виконувало роботи з ремонту енергетичного устаткування на атомних та теплових станціях України. Під час ремонту реактора на Хмельницькій АЕС ВГЦ «Піраміда» використав без дозволу технічну документацію, розроблену ВАТ «Львівенергоремонт», що була комерційною таємницею останнього.

ДІЇ ВГЦ «Піраміда» Львівське відділення Антимонопольно­го комітету кваліфікувало за ст. 19 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» як неправомірне ви­користання комерційної таємниці без дозволу уповноваженої

особи.

* * *

§ 5. Можливі шляхи захисту від недобросовісної конкуренції та санкції за її вчинення

Сучасне українське законодавство дає можливість підприєм­цям захищати свої права та законні інтереси від недобросо­вісної конкуренції різними шляхами. Залежно від засобів за­хисту та бажаних наслідків умовно можна виділити три такі

шляхи.

1. Судовий шлях, який передбачає звернення підприємця до суду. В Україні права та інтереси юридичних осіб та осіб,

.’які є суб’єктами підприємницької діяльності, захищають гос­подарські суди. До господарського суду зазначені особи мо­жуть звернутися також за захистом своїх прав, що порушу­ються недобросовісним конкурентом.

2. Адміністративний шлях пов’язаний зі зверненням по­терпілої особи до органів Антимонопольного комітету Украї­ни для розгляду та прийняття рішення стосовно порушеного права.

3. Самозахист підприємця від неправомірних дій кон­курентів.

Одна з можливостей запобігти недобросовісній конкурен­ції — це передбачити в договорі між особами умови, які зо­бов’язують їх не вчиняти дії, що можуть бути визнані недоб­росовісною конкуренцією. Наприклад, може виникнути си­туація, коли робітник підприємства, який звільнився, ство­рює власне підприємство та в процесі своєї діяльності вико­ристовує виробничу, фінансову, технологічну та іншу інфор­мацію з попереднього місця роботи. Щоб запобігти цьому підприємцям доцільно передбачати в трудових угодах спеці- «альні умови, які зобов’язують їх робітників не розголошува­ти та не використовувати комерційну інформацію до і після звільнення.

Існують і інші засоби боротьби з недобросовісною конку­ренцією. Так, підприємці можуть об’єднуватися в союзи, асоціації тощо. Ці об’єднання розробляють та встановлюють для своїх учасників правила та кодекси поведінки на ринку, які встановлюють чесні правила та звичаї здійснення госпо­дарської діяльності учасників об’єднань підприємців та забо­роняють дії, що призводять чи можуть призвести до обме­ження, спотворення або усунення конкуренції з ринку.

Отже, нині вже є певна практика регулювання конкурен­ції за допомогою правил, звичаїв, стандартів здійснення чес­ної підприємницької діяльності, що розробляються та вста­новлюються об’єднаннями підприємців. Така практика дасть змогу запобігти вчиненню дій, визнаних недобросовісною конкуренцією, яка суперечить не лише нормам законодав-. ства, а й чесним правилам здійснення підприємницької ді-, яльності. |

При здійсненні дій, визнаних законодавством України не- | добросовісною конкуренцією, Антимонопольним комітетом ‘ України до суб’єктів господарювання, які вчинили порушен­ня, застосовують такі примусові заходи:

1. -Накладання штрафів:

• ‘на суб’єктів господарювання — юридичних осіб та їх об’єднання — у розмірі до 3% виручки від реалізації. товарів, виконання робіт, надання послуг суб’єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф, а якщо обчислити виручку господарюючого суб’єкта неможливо або ви­ручки немає — у розмірі до п’яти тисяч неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян;

• на юридичних осіб, їх об’єднання та об’єднання гро­мадян, що не є суб’єктами господарювання — у роз­мірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів дохо­дів громадян;

• на громадян, що є суб’єктами підприємницької діяль­ності, а також на тих, хто не є підприємцями, накла­даються адміністративні стягнення згідно із законо­давством.

Накладення штрафів — один із найпоширеніших та гнуч­ких заходів покарання. При його застосуванні є можливість встановити розмір покарання залежно від завданих збитків конкуренту та завданої шкоди конкуренції.

2. Вилучення товарів з неправомірно використаним чу­жим позначенням, рекламними матеріалами, упаковкою або скопійованого виробу.

Вилучення зазначених товарів застосовують, якщо можли­вість змішування з результатами діяльності іншої особи не можна усунути іншим шляхом. Таке вилучення товарів є діє­вим засобом у боротьбі з недобросовісною конкуренцією. Але воно має ряд негативних факторів. По-перше, вилучення зазначених товарів є справою досить трудомісткою, для його забезпечення уряд повинен витратити значні кошти; по-дру­ге, вилучення таких товарів може завдати збитків безвинним продавцям, які не знають та й не можуть знати, що вони про­дають товар недобросовісного підприємця; по-третє вилучен­ня означає знищення корисних для споживачів товарів.

3. Спростування дискредитуючої інформації, поширеної стосовно іншого суб’єкта господарювання.

У разі встановлення факту дискредитації суб’єкта госпо­дарювання органи Антимонопольного комітету України мають право прийняти рішення про офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточ­них або неповних відомостей. Навіть якщо поширення таких

відомостей мало разовий характер, споживачі пам’ятати­муть повідомлення та продовжуватимуть купувати товар, базуючись на хибній інформації.

Таким чином, спростування дискредитуючої інформації може бути найкращим засобом, щоб перешкодити недобро­совісному конкуренту отримати незаконні прибутки внаслі­док поширення неправдивих, неточних або неповних відо­мостей стосовно свого конкурента.

4. Заборона особі, в діях якої вбачаються ознаки пору­шення, визначеного законодавством України як недобросо­вісна конкуренція, вчиняти певні дії.

5. Накладення арешту на майно або грошові суми, що на­лежать особі, в діях якої вбачаються ознаки порушення, ви­значеного законодавством України як недобросовісна конку­ренція. ^

Контрольні запитання для самоперевірки ^ /. Що таке недобросовісна конкуренція? ^ир

2. Яким чином вчиняються порушення, що спрямовані на отримання певних переваг над конкурентом за рахунок його інтелектуальної діяльності та ділової репутації?

3. Що є наслідком недобросовісної конкуренції?

4. Які порушення конкурентного законодавства, що пов’язані з дезорганізацією виробничого процесу кон­курента Вам відомі?

5. Яким чином вчиняються порушення, що пов’язані з неправомірним збиранням, розголошенням та вико­ристанням комерційної таємниці?

6. Які шляхи захисту від недобросовісної конкуренції Вам відомі?

7. Які санкції застосовуються до осіб, що вчинили дії визнані недобросовісною конкуренцією?

Глава 9 Узгоджені дії суб’єктів господарювання

І’-

І..

І

к

§ 1. Сутність узгоджених дій

Під час здійснення господарської діяльності на ринку з ме­тою отримання прибутку і налагодження взаємозв’язків, розширення виробництва тощо суб’єкти господарювання у тій чи іншій формі укладають між собою угоди, приймають -

(певні рішення, створюють нові підприємства, тобто вчиня­ють узгоджені дії, які як юридичні факти завжди мають во­льовий характер і можуть бути як правомірними, тобто вчи-г неними в рамках закону, так і неправомірними, вчиненими з його порушенням.

Відповідно до ст.. 5 Закону України «Про захист економіч-, ної конкуренції»

| узгоджені дії — це укладення суб’єктами господарю- ’ вання угод у будь-якій формі, прийняття об’єднаннями; рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погод- | жена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяль- I ність) суб’єктів господарювання. І, Узгодженими діями є також створення суб’єкта господа-Е рювання, метою чи наслідком створення якого є координація | конкурентної поведінки між суб’єктами господарювання, що | створили зазначений суб’єкт господарювання, або між ними | та новоствореним суб’єктом господарювання.. | Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, ї є учасниками узгоджених дій.

| Два підприємства уклали договір про купівлю-продаж то-| варів, суб’єкти господарювання уклали установчий договір І про створення господарського товариства, органи адмініст-^|: ративно-господарського управління прийняли рішення про;; встановлення заборони на реалізацію певних видів товарів,? — все це узгоджені дії суб’єктів господарювання:

‘‘. Із загальної точки зору, узгоджені дії — це волевиявлення ‘ суб’єкта господарювання, змістом якого є намір вчинити ті чи інші дії: продати чи купити товар, виконати роботу, ство-; рити нову юридичну особу, укласти угоду та ін. Самі по собі ^\; узгоджені дії є невід’ємним елементом господарських відно-

син і функціонування ринкової економіки. Їх вчинення є не­обхідною передумовою діяльності суб’єктів господарювання на ринку.

Відповідно до п. І Типових вимог до узгоджених дій суб’­єктів господарювання для загального звільнення від попе­реднього одержання дозволу органів Антимонопольного ко­мітету України на узгоджені дії суб’єктів господарювання, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 12 лютого 2002 р. №27-р, узгоджені дії суб’єктів господарювання можна класифікувати на:

1. Горизонтальні узгоджені дії.

2. Вертикальні узгоджені дії.

3. Конгломератні узгоджені дії.

4. Змішані узгоджені дії.

Горизонтальні узгоджені дії — укладення суб’єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об’єднан­нями рішень у будь-якій формі, будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб’єктів господарювання, створення суб’єкта господарювання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб’єктами господарювання, що створили за­значений суб’єкт господарювання, або між ними та ново-створеним суб’єктом господарювання, коли суб’єкти госпо­дарювання, до складу яких входять учасники.узгоджених дій, конкурують або можуть конкурувати між собою на одному ринку товарів.

Інакше кажучи, горизонтальні узгоджені дії здійснюються на одному й тому самому товарному ринку, їх чинять суб’­єкти господарювання, які конкурують між собою.

Вертикальні узгоджені дії — укладення суб’єктами гос­подарювання угод у будь-якій формі, прийняття об’єднання­ми рішень у будь-якій формі, будь-яка інша погоджена кон­курентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб’єктів гос­подарювання, створення суб’єкта господарювання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної пове­дінки між суб’єктами господарювання, що створили зазначе­ний суб’єкт господарювання, або між ними та новостворе-ним суб’єктом господарювання, коли суб’єкти господарю­вання, до складу яких входять учасники узгоджених дій, не конкурують і за існуючих умов не можуть конкурувати між собою на одному ринку товарів і при цьому перебувають або можуть перебувати у відносинах купівлі-продажу на відпо­

відних товарних ринках (продавець—покупець, постачал^^

ник—споживач).

Отже, вертикальні узгоджені дії здійснюють суб’єкти гос­подарювання, що діють на різних товарних ринках, не кон-I курують і не можуть конкурувати між собою, але можуть | перебувати у відносинах купівлі-продажу.

| Конгломератні узгоджені дії — укладення суб’єктами | господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об’єднан-| нями рішень у будь-якій формі, будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб’єктів господарювання, створення суб’єкта господарювання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної, поведінки між суб’єктами господарювання, що створили за­значений суб’єкт господарювання, або між ними та ново-

1 створеним суб’єктом господарювання, коли суб’єкти госпо­дарювання, до складу яких входять учасники узгоджених дій, не конкурують і за існуючих умов не можуть конкуру­вати між собою на одному ринку товарів і при цьому не пе­ребувають або не можуть перебувати у відносинах купівлі-продажу на відповідних товарних ринках (продавець—поку­пець, постачальник—споживач).

Отже, конгломератні узгоджені дії мають місце, коли їх учасники не конкурують і не можуть конкурувати між со­бою, діють на різних товарних ринках, а також не перебува­ють у відносинах купівлі-продажу.

Змішані узгоджені дії — укладення суб’єктами господа­рювання угод у будь-якій формі, прийняття об’єднаннями рі­шень у будь-якій формі, будь-яка інша погоджена конкурент-- на поведінка (діяльність, бездіяльність) суб’єктів господарю­вання, створення суб’єкта господарювання, метою чи наслід­ком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб’єктами господарювання, що створили зазначений суб’єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб’єктом господарювання, коли частина суб’єктів господа­рювання, до складу якої входять учасники узгоджених дій, конкурує або може конкурувати між собою на одному ринку товарів і при цьому перебувають або можуть перебувати у відносинах купівлі-продажу на відповідних товарних ринках (продавець—покупець, постачальник—споживач), а інша частина не конкурує і за існуючих умов не може конкурува­ти між собою на одному ринку товарів і при цьому не пере­буває або не може перебувати у відносинах купівлі-продажу

на відповідних товарних ринках (продавець—покупець, по­стачальник—споживач).

Інакше кажучи, учасниками змішаних узгоджених дій є суб’єкти господарювання, з яких одна частина діє на одному товарному ринку і конкурує або може конкурувати між со­бою та при цьому перебуває у відносинах купівлі-продажу, а інша частина діє на різних товарних ринках, не конкурує та не перебуває у відносинах купівлі-продажу.

Таким чином зазначений вид узгоджених дій є сукупністю усіх можливих варіантів узгоджених дій. На думку автора, така структура узгоджених дій є занадто складною і навряд-чи найближчим часом відповідний прецедент знайде своє ві­дображення у вигляді подання суб’єктами господарювання заяви до органів Антимонопольного комітету України про надання дозволу на здійснення відповідних узгоджених дій.

Поряд з узгодженими діями суб’єктів господарювання, метою вчинення яких є дії, спрямовані на поліпшення за­гальної ринкової ситуації, забезпечення споживачів товара­ми найвищої якості, розширення асортименту вироблюваних товарів, впровадження нових технологій тощо, можуть здій­снюватись узгоджені дії, метою яких є отримання надпри­бутків за рахунок: усунення з ринку або обмеження доступу на нього інших суб’єктів господарювання; розподілу ринків за територіальним принципом, асортиментом товарів, колом покупців або продавців тощо, обмеження виробництва пев­них товарів та ін. Такі узгоджені дії є неправомірними і мо­жуть призводити до обмеження, спотворення та усунення конкуренції з ринку, порушення прав споживачів.

Щоб запобігти цьому, в Україні запроваджено контроль за здійсненням суб’єктами господарювання узгоджених дій. Такий контроль здійснюють органи Антимонопольного комі­тету України відповідно до Положення про порядок подання заяв до органів Антимонопольного комітету України про на­дання дозволу на узгоджені дії суб’єктів господарювання (Положення про узгоджені дії), затвердженого розпоряд­женням Антимонопольного комітету України від 12 лютого 2002 р. №26-р.

Це положення містить інформацію щодо: випадків, коли вчинення суб’єктами господарювання узгоджених дій потре­бує одержання згоди органів Антимонопольного комітету України; порядку підготовки і подання заяви про надання

о «««‘««

....... •

дозволу на узгоджені дії та документів до неї; процедурД

розгляду та підвідомчості заяви тощо. •ЇЙ

: Поряд з цим законодавством чітко визначено, у яких ви^* падках суб’єкти господарювання звільняються від необхід­ності одержувати дозвіл на здійснення узгоджених дій. Таке звільнення передбачено Типовими вимогами до узгоджених

: дій суб’єктів господарювання для загального звільнення від попереднього одержання дозволу органів Антимонопольного

• комітету України на узгоджені дії суб’єктів господарювання.

§ 2. Узгоджені дії, що не потребують одержання дозволу органів Антимонопольноп комітету України

Як уже зазначалося, здійснення узгоджених дій суб’ господарювання потребує одержання дозволу органів Анти­монопольного комітету України. Разом з тим існує низка випадків, за яких узгоджені дії суб’єктів господарювання дозволяються і непотребують одержання дозволу відповід-1 них органів.

| Якщо проаналізувати Типові вимоги до узгоджених дій | суб’єктів господарювання для загального звільнення від по­переднього одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України на узгоджені дії суб’єктів господарювання, можна стверджувати, що дозволяються і не потребують зго­ди органів Антимонопольного комітету України узгоджені дії, які здійснюються суб’єктами господарювання, вартісні порогові показники яких не перевищують певних, визначе­них законодавством меж, а також узгоджені дії, які через незначний масштаб та неістотність не впливають на стан конкуренції на ринку та не можуть призвести до обмеження, І спотворення або усунення конкуренції з нього. І Так, дозволяються і не потребують згоди будь-які узгод-:

І жені дії, якщо сукупна частка на ринку товару всіх суб’єктів. господарювання, до складу яких входять учасники узгодже­них дій, на будь-якому задіяному ринку товару не досягає 5%. При цьому, якщо сукупна частка на ринку товару всіх учасників узгоджених дій на будь-якому задіяному ринку то­вару спочатку не перевищує 5%, але в майбутньому переви­щує цей рівень і залишається меншою 10%, узгоджені дії дозволяються і не потребують згоди протягом двох років поспіль після року, в якому поріг у 5% було перевищено»

вперше, а у разі перевищення порогу у 10%—протягом одного року.; ‘

Винятком є створення суб’єкта господарювання учасника­ми (засновниками) узгоджених дій, вартісні порогові показ­ники яких перевищують певні, визначені законодавством межі.

Крім того, дозволяються і не потребують згоди органів Антимонопольного комітету України будь-які узгоджені дії, за наявності водночас таких умов:

• жоден із суб’єктів господарювання, до складу яких входять учасники узгоджених дій, не займає моно­польного (домінуючого) становища на будь-якому за-діяному ринку товару і не має виключних або пере­важних прав чи повноважень від органів державної влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю, суб’єктів природної монополії чи інших монопольних утворень;

• сукупна частка на ринку всіх суб’єктів господарюван­ня, до складу яких входять учасники горизонтальних та змішаних узгоджених дій, на будь-якому задіяному ринку товару не досягає 15%. При цьому, якщо су­купна частка на ринку всіх учасників горизонтальних та змішаних узгоджених дій на будь-якому задіяному ринку товару спочатку не перевищує 15%, але в май­бутньому перевищує цей рівень і залишається мен­шою 20%, узгоджені дії дозволяються і не потребують згоди протягом двох років поспіль після року, в якому поріг у 15% було перевищено вперше, а у разі пере­вищення порогу у 20% — протягом одного року;

• сукупна частка на ринку всіх суб’єктів господарюван­ня, до складу яких входять учасники вертикальних та конгломератних узгоджених дій, на будь-якому задія­ному ринку товару не досягає 20%. При цьому, якщо сукупна частка на ринку всіх учасників вертикальних та конгломератних узгоджених дій спочатку не пере­вищує 20%, але в майбутньому перевищує цей рівень і залишається меншою 25%, узгоджені дії дозволя­ються і не потребують згоди протягом двох років пос­піль після року, в якому поріг у 20% було перевище­но вперше, а у разі перевищення порогу у 25% — протягом одного року.

Але і з цього правила є винятки. По-перше, потребують одержання згоди органів Антимонопольного комітету Украї­ни узгоджені дії, що здійснюються суб’єктами господарюван­ня, вартісні порогові показники яких перевищують певні ви­значені законодавством межі; по-друге, суб’єкти господарю­вання повинні одержувати згоду органів Антимонопольного комітету України на здійснення узгоджених дій, якщо: гори­зонтальні або змішані узгоджені дії можуть призвести до фіксації цін (тарифів, розцінок), за. якими ці товари (роботи, послуги) реалізуються третім особам чи придбаваються у третіх осіб; узгоджені дії призводять або можуть призвести до обмеження обсягів реалізації товарів (робіт, послуг) тре­тім особам чи придбання товарів (робіт, послуг) у третіх осіб; узгоджені дії можуть призвести до розподілу ринків або продавців, покупців, споживачів.

---

Дата добавления: 2016-01-06; просмотров: 23; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!