Поняття, система та завдання конкурентного права 13 страница

Горизонтальні антиконкурентні узгоджені дії, крім зазна­ченого, можуть також передбачати: - д» спільний продаж, зокрема експорт товарів; Н| спільні закупівлі, зокрема імпорт товарів; Ц раціоналізацію, спеціалізацію виробництва; Й обмеження інвестицій, техніко-технологічного розвитку; • спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тен-И Дбрів. •

Вертикальні антиконкурентні узгоджені дії — дії (уго-^ ди), що їх здійснюють два або більше суб’єктів господарю­вання, і відповідають таким умовам:

а) суб’єкти господарювання — учасники узгоджених дій перебувають у відносинах продавець — покупець або поста­чальник — споживач;

б) такі узгоджені дії передбачають обмеження підприєм­ницької діяльності хоч би одного з учасників узгоджених дій у його відносинах з третіми особами;

в) зазначені обмеження підприємницької діяльності при­зводять або можуть призвести до обмеження, спотворення або усунення конкуренції з ринку, порушення прав спожи­вачів.

Загалом вертикальні узгоджені дії (угоди) на конкурент­них ринках не лише не обмежують конкуренції на них, але й часто посилюють її.

Зокрема, вибір виробником автомобілів одного дистриб’ю­тора своїх товарів за умови відсутності монопольного стано­вища виробника дає йому можливість здійснювати інвести­ції у торгівлю власними автомобілями, створюючи при цьому кращі умови для споживачів, стимулюючи інших ви­робників до аналогічних дій. І навпаки, якщо один з учасни­ків вертикальних узгоджених дій займає монопольне стано­вище на ринку, антиконкурентний ефект таких узгоджених дій стає, як правило, неминучим, і ці узгоджені дії перетво­рюються на неправомірні.

Найпоширеніші приклади антиконкурентних вертикаль­них узгоджених дій.

1. Узгоджені дії (угоди) щодо встановлення цін пере­продажу. Такі дії мають місце, коли між постачальником певного товару і його розповсюджувачем досягається домов­леність щодо рівня ціни, за якою цей товар має продаватися іншим підприємцям, споживачам, тобто особам, які не є учасниками узгоджених дій.

2. Узгоджені дії (угоди) щодо виключного розповсюд-; ження товарів. Ці дії (угоди) мають місце, коли постачаль-| ник бере на себе зобов’язання визначити лише одного роз­повсюджувача свого товару, що призводить до усунення з | ринку інших розповсюджувачів, а, отже, до усунення конку-• ренції на цьому ринку.

І: Аналогічні наслідки мають узгоджені дії (угоди), які пе-| редбачають призначення постачальником одного розповсюд-’’ жувача на певній території.

3. Узгоджені дії (угоди) щодо вибіркового розповсюд­ження товарів — дії, коли між постачальником товару і його розповсюджувачами досягаються домовленості щодо продажу постачальником своїх товарів лише тим з них, які відповідають певним умовам. Наприклад, постійно мати у продажу певний асортимент супутніх товарів; здійснювати і продаж у спеціалізованих магазинах, оформлених відповід-, ним чином, чи з примусовим асортиментом; надавати послу-I ги передпродажної підготовки товару або його гарантійного | обслуговування.

\ 4. Узгоджені дії (угоди) щодо ексклюзивної закупівлі товарів — мають місце, коли між постачальником і розпов­сюджувачем його товарів досягається домовленість щодо за­купівлі розповсюджувачем товарів лише в одного постачаль­ника. Антиконкурентний ефект цього виду порушення по­лягає в обмеженні доступу на ринок товарів інших поста­чальників.

| Зазначені перешкоди виникають, якщо постачальник — | монопольне утворення здійснює узгоджені дії з такою кіль-|кістю розповсюджувачів його товарів, що інші постачальни-| ки не можуть протягом тривалого часу знайти альтернативні І способи розповсюдження своїх товарів, у тому числі й ство-; рити власну мережу розповсюдження.

5. Франшизні угоди. Ці угоди мають місце, коли між власником знака для товарів і послуг, фірмового наймену-

вання тощо і підприємцем, який займається аналогічним ви­дом діяльності, досягається домовленість щодо використан­ня на певних умовах знака для товарів і послуг, фірмового найменування.

Загалом, якщо умови такого використання є обгрунтова­ними, зокрема передбачають внесення плати за використан­ня відповідного права, здійснення власником контролю за якістю товарів, позначених його знаком для товарів і послуг чи фірмовим найменуванням, то зазначені угоди буде укла­дено цілком законно.

6. Узгоджені дії (угоди) щодо використання прав ін­телектуальної власності. Такі дії мають місце, коли між власником права інтелектуальної власності (патенти, знаки для товарів і послуг, авторські права) та певним підприєм­цем досягається домовленість щодо передачі підприємцю права на певну інтелектуальну власність або надання йому дозволу використання цього права.

7. Конгломератні узгоджені дії (угоди). Це узгоджені дії (угоди), що їх здійснюють (уклали) два або більше суб’­єктів господарювання, і відповідають таким умовам:

а) суб’єкти господарювання — учасники узгоджених дій не є конкурентами та не перебувають у відносинах прода­вець-покупець чи постачальник-споживач;

б) таке узгодження дій передбачає обмеження у підпри­ємницькій діяльності хоч би одного з її учасників у його від­носинах з третіми особами.

За своєю природою, змістом, основними видами антикон-курентні конгломератні відносини аналогічні до антиконку-рентних вертикальних узгоджених дій (угод), за винятком того, що між їх учасниками відсутні відносини продавець-по­купець чи постачальник-споживач.

Отже, антиконкурентні узгоджені дії є неправомірними діями. Різниця між ними та правомірними узгодженими дія­ми суб’єктів господарювання полягає в тому, що антиконку­рентні узгоджені дії можуть призвести до недопущення, усу­нення, спотворення чи обмеження конкуренції на ринку.

Відповідно до Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями, зокре­ма, визнаються узгоджені дії, які стосуються:

1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалі­зації товарів;

2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-техно-

логічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними;

3) розподілу ринків чи джерел постачання за територіаль­ним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками;

4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, гендерів;

• 5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (ви­хід з ринку) інших суб’єктів господарювання, покупців, про-

[ давців;

| 6) застосування різних умов до рівнозначних угод з інши-

••ми суб’єктами господарювання, що ставить останніх у неви-

^, гідне становище в конкуренції;

І 7) укладення угод за умови прийняття іншими суб’єктами господарювання додаткових зобов’язань, які за своїм зміс­том або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;

8) істотного обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання на ринку без об’єктивно виправда­них на те причин.

Приклад антиконкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання з практики органів Антимонополь-» ного комітету, що призвели до розподілу ринку за ко­лом споживачів

. Тернопільська обласна дирекція НАСК «Оранта» (далі — дирекція НАСК «Оранта») та Тернопільське обласне управ­ління Державного Ощадного банку України (далі — управ­ління Ощадбанку) уклали договір про співробітництво з пи­тань банківсько-страхових операцій. Згідно з цим договором управління Ощадбанку прийняло на себе зобов’язання про­водити переговори з юридичними та фізичними особами, які звертались за одержанням кредиту та іншими послугами, щодо укладення ними договорів із дирекцією НАСК «Оран­та» на страхування майна, що було предметом застави. Ди­рекція НАСК «Оранта» у свою чергу зобов’язалася сплачу­вати управлінню Ощадбанку винагороду в розмірі 10% суми страхових платежів, які надійшли за договорами, укладени­ми з клієнтами-позичальниками управління.

В результаті із 90 позичальників, які отримали кредити під заставу майна, 60 застрахували майно в дирекції. Цьому

сприяла та обставина, що в управлінні не було інформації про інші страхові компанії, і клієнти не могли обрати стра­ховика за своїм бажанням. Оскільки Ощадний банк займає у межах Тернопільської області монопольне становище на ринку кредитування фізичних осіб, НАСК «Оранта» в особі Тернопільської обласної дирекції також набула монопольно­го становища на ринку страхування заставного майна в ме­жах Тернопільської області.

Тернопільське відділення Антимонопольного комітету ква­ліфікувало дії Тернопільської обласної дирекції НАСК «Оран­та» і Тернопільського обласного управління Державного Ощадного банку України як антиконкурентні узгоджені дії, що призвели до розподілу ринку за колом споживачів.

* * *

Приклад антиконкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання з практики органів Антимонополь­ного комітету, що призвели до встановлення моно­польних цін

У місті Донецьку 6 найбільших торговців моторним пальним (СП «Гефест», ТОВ «Космос—2000», ПВКФ «Паралель—М-1», ТОВ «Донбасенерго—Сервіс», АТЗТ «Лада—Центр» та ПП «Борінг»), сукупна частка яких на ринку становила 44%, одночасно і до одного й того самого рівня підвищували роз­дрібні ціни на чотири марки бензину та дизельне пальне, причому збільшення цін не було економічно обгрунтованим.

Координуючи свої дії, ці 6 торговців набули сукупної рин­кової влади на ринку роздрібної торгівлі моторним пальним і встановили монопольні ціни.

Донецьке відділення Антимонопольного комітету кваліфі­кувало дії СП «Гефест», ТОВ «Космос—2000», ПВКФ «Па­ралель—М-1», ТОВ «Донбасенерго—Сервіс», АТЗТ «Лада— Центр» та ПП «Борінг» як антиконкурентні узгоджені дії, що призвели до встановлення монопольних цін.

* * *

Приклад антиконкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання з практики органів Антимонополь­ного комітету, що призвели до обмеження доступу на ринок інших суб’єктів господарювання

Між ВАТ «Черкасивтормет» та ВАТ «Запорізький завод феросплавів» було укладено договір про постачання брухту для виробничих потреб останнього. В одному з пунктів до­говору зазначалося: «Покупатель обязуется не заключать

^ прямьіх договоров с предприятиями ломосдатчиками Черкас-| ской области на получение лома» (мовою документа). Про-1 ‘ понуючи договір у такій редакції, ВАТ «Черкасивтормет» ма-й. ло на меті не допустити співробітництво ВАТ «Запорізький Г завод феросплавів» з іншими можливими продавцями брухту |і з Черкаської області. Таким чином, ВАТ «Черкасивтормет», | займаючи монопольне становище на ринку заготівлі брухту § і відходів чорних металів у межах своєї області та одноосо-;| бово володіючи устаткуванням для переробки брухту і від-| ходів металів, в результаті цієї угоди набуло виключних прав

на постачання переробленого брухту, в той час як усі інші І постачальники брухту були позбавлені цієї можливості.? Дії ВАТ «Черкасивтормет» та ВАТ «Запорізький завод фе-;, росплавів» Черкаське відділення Антимонопольного комітету

кваліфікувало як антиконкурентні узгоджені дії, що призве-;;, ли до обмеження доступу на ринок інших суб’єктів господа-і^ рювання. ‘і, * * *

| За загальним правилом,- не можуть бути визнані антикон-| курентними узгодженими діями будь-які узгоджені дії малих | або середніх підприємців щодо спільного придбання товарів,

•^, які не призводять до істотного обмеження конкуренції В? та сприяють підвищенню конкурентоспроможності цих під-

•I приємців. І» Малим та середнім підприємцем відповідно до Закону України «Про захист економічної конкуренції» є суб’єкт госпо-

•I дарювання, дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, вр робіт, послуг) за останній фінансовий рік чи вартість активів | якого не перевищує суми, еквівалентної 500 тисячам євро, | визначеної за курсом Національного банку України, що діяв | в останній день фінансового року, якщо на ринках, на яких | діє цей підприємець, є конкуренти зі значно більшою ринко-I вою часткою.

| Крім того, не можуть бути визнані антиконкурентними уз-і годженими діями узгоджені дії суб’єктів господарювання | щодо постачання чи використання товарів, якщо один з ^[ї учасників узгоджених дій стосовно іншого встановлює обме­ження на:

: • використання поставлених ним товарів чи товарів ін-г тих постачальників;

| • придбання у інших суб’єктів господарювання або про-

й

даж іншим суб’єктам господарювання чи споживачам інших товарів;

• придбання товарів, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприєм­ницькій діяльності не є предметом угоди;

• формування цін або інших умов договору про продаж поставленого товару іншим суб’єктам господарювання чи споживачам.

Проте, якщо такі узгоджені дії призводять до істотного об­меження конкуренції на всьому ринку чи в значній його час­тині, до монополізації відповідних ринків, обмежують доступ на ринок інших суб’єктів господарювання, спричинюють еко­номічно необгрунтоване підвищення цін або дефіцит товарів, їх можна визнати антиконкурентними узгодженими діями.

В українському законодавстві про захист економічної кон­куренції окремого визначення дістали узгоджені дії, що сто­суються переходу прав на інтелектуальну власність. Це пов’язано з тим, що неправомірний (з точки зору законодав­ства про захист економічної конкуренції) перехід прав на ін­телектуальну власність може призвести до порушення зако­нодавства про захист економічної конкуренції шляхом вчи­нення антиконкурентних узгоджених дій та завдати шкоди як конкуренції на ринку так і споживачам. Водночас у зако­нодавстві не визначено переліку угод щодо передачі прав на володіння та розпорядження об’єктами інтелектуальної власності, зміст яких порушує законодавство про захист економічної конкуренції, а чітко визначено угоди, укладення яких не може призвести до вчинення порушення законодав­ства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до цього не можуть бути визнані порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій угоди про передачу прав інтелектуальної власності або про використання об’єкта права інтелектуальної власності у тій частині, в якій вони обмежують у здійсненні господарської діяльності сторону угоди, якій передається право, якщо ці обмеження не вихо­дять за межі законних прав суб’єкта права інтелектуальної власності. Вважається, що не виходять за межі зазначених прав обмеження, які стосуються обсягу прав, які передають­ся, строку та території дії дозволу на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а також виду діяльності, сфери використання, мінімального обсягу виробництва.

!’

|: Як уже зазначалося, вчинення антиконкурентних узгод-г жених дій забороняється і тягне за собою відповідальність? згідно із законом. Разом з тим відповідно до законодавства особа, яка вчинила антиконкурентні узгоджені дії, але рані­ше за інших учасників цих дій добровільно повідомила про це Антимонопольний комітет України чи його територіальне відділення та надала інформацію, що має істотне значення для прийняття рішення у справі, може бути звільнена від відповідальності.

Незважаючи на це, особу, яка вчинила антиконкурентні узгоджені дії, але повідомила про це органи Антимонополь-ного комітету, не буде звільнено від відповідальності, якщо вона:

• не вживе ефективних заходів стосовно припинення нею антиконкурентних узгоджених дій після повідом­лення про них Антимонопольному комітету України;

• була ініціатором чи забезпечувала керівництво анти­конкурентними узгодженими діями;

• не надала всіх доказів або інформації стосовно вчи­нення нею порушення, про які їй було відомо та які вона могла безперешкодно отримати.

Проте, незважаючи на всю можливу шкоду для конкурен­ції на ринку та споживачів, узгоджені дії можуть дозволити органи Антимонопольного комітету України, якщо їх учасни­ки доведуть, що ці дії сприяють:

• вдосконаленню виробництва, придбанню або реаліза­ції товару;

• техніко-технологічному, економічному розвиткові;

• розвитку малих або середніх підприємців;

• оптимізації експорту чи імпорту товарів;

• розробці та застосуванню уніфікованих технічних умов або стандартів на товари;

І • раціоналізації виробництва.

ї Органи Антимонопольного комітету України не можуть І дозволити узгоджені дії, якщо конкуренція істотно обмежу-ї ється на всьому ринку чи в значній його частині.

Кабінет Міністрів України може дозволити узгоджені дії, на які Антимонопольний комітет України не дав дозволу, як­що учасники узгоджених дій доведуть, що позитивний ефект І для суспільних інтересів переважає можливі негативні на-I: слідки від обмеження конкуренції.

§ 3. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку

Суб’єкти господарювання вчиняють дії, що визнаються зло-. вживанням монопольним становищем на ринку, як одноосо­бове, так і групою осіб.

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку — дії чи бездіяльність суб’єкта господарюван­ня, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопу­щення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема об­меження конкурентоспроможності інших суб’єктів гос­подарювання, або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливі за умов існування значної конкуренції на ринку.

Порушниками законодавства про захист економічної кон­куренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку можуть бути:

1) господарюючий суб’єкт, що займає домінуюче станови­ще на товарному ринку;

2) група осіб, що займає домінуюче становище на товар­ному ринку.

Монопольне (домінуюче) становище суб’єкта господарю­вання на ринку товару визнається таким лише за наявності ряду факторів.

1-. Особа займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:

• на цьому ринку у неї немає жодного конкурента;

• вона не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеже­ної можливості для інших суб’єктів господарювання здійснювати закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар’єрів для доступу на ринок ін­ших суб’єктів господарювання, наявності пільг чи ін­ших обставин.

2. Монопольним (домінуючим) вважається становище суб’єкта господарювання, частка якого на ринку товару пе­ревищує 35%, якщо він не доведе, що зазнає значної конку­ренції з боку інших учасників ринку.

3. Монопольним (домінуючим) також визнається стано­вище суб’єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35% або менше, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розмі­ру часток ринку, які належать його конкурентам.

| 4. Вважається, що кожен з двох чи більше суб’єктів гос-|; подарювання займає монопольне (домінуюче) становище на; ринку товару, якщо стосовно певного товару між ними не-| має конкуренції або є незначна конкуренція, а також якщо І вони усі разом не мають жодного конкурента на цьому рин-I ку чи не зазнають значної конкуренції внаслідок обмеженої | можливості для інших суб’єктів господарювання здійснюва­ти закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявнос­ті бар’єрів для доступу на ринок інших суб’єктів господарю­вання, наявності пільг чи інших обставин.

? 5. Монопольним (домінуючим) вважається також стано-1 вище кожного з кількох суб’єктів господарювання, якщо і- стосовно них виконуються такі умови:

• сукупна частка не більше ніж трьох суб’єктів госпо­дарювання, яким на одному ринку належать найбіль-I ші частки, перевищує 50%;

| • сукупна частка не більше ніж п’яти суб’єктів господа­рювання, яким на одному ринку належать найбільші частки, перевищує 70% і при цьому вони не доведуть,? що поміж них існує конкуренція.

Неправомірні дії, пов’язані зі зловживанням монопольни-; ми утвореннями своїм становищем на ринку, як правило, ^ спрямовані на: обмеження конкуренції, прав та законних ін­тересів господарюючих суб’єктів чи фізичних осіб, покриття ‘ неефективних витрат за рахунок споживачів та інших під-’ приємців або збут товарів низької споживчої якості, інші не-I гативні наслідки і має на меті отримання незаконного при-I’ бутку негайно або в майбутньому.

І; Відповідно до законодавства суб’єкту господарювання І (групі осіб), що займають монопольне (домінуюче) станови-| ще на ринку, заборонено зловживати цим становищем і та-і ким чином спотворювати конкурентні ринкові механізми. | Слід зазначити, що саме по собі монопольне (домінуюче) | становище на ринку не є порушенням, покаранню підлягає | лише зловживання таким становищем. | Характерною ознакою порушень, вчинених шляхом зло-| вживання монопольним становищем на ринку, є необхід-| ність довести, що суб’єкт господарювання є монополістом і І додержується поведінки, яка є зловживанням. Порушення, І пов’язане зі зловживанням суб’єктом господарювання своїм І монопольним становищем на ринку, характеризується рядом? факторів:

1) поведінка (дії) особи (групи осіб) є активною чи пасив­ною, при цьому вона може зашкодити суспільним відносинам, які виникають під час функціонування суб’єктів на ринку;

2) його вчинив суб’єкт господарювання, який визнаний таким, що займає монопольне становище на ринку, тобто він має можливість самостійно або разом з іншими суб’єкта­ми обмежувати конкуренцію на ринку певного товару;

3) господарюючий суб’єкт зловживає своїм монопольним становищем на ринку;

4) дії, що визнаються зловживанням монопольним стано­вищем на ринку, відповідні органи мають оцінювати з точки зору їх впливу на економічну ситуацію у країні в цілому та на кожному товарному ринку окремо. Оцінці підлягає вплив цієї діяльності на інтереси держави, суб’єктів господарюван­ня та фізичних осіб.

Отже, аналізуючи діяльність монопольних утворень, мож­на дійти висновку, що їх неправомірні зловживання на рин­ку призводять чи можуть призвести до:

• обмеження, спотворення або усунення конкуренції з ринків, на яких неправомірно діють монопольні утво­рення;

• тимчасового або тривалого обмеження виробництва товарів чи товарообігу зі створенням дефіциту на пев­ному ринку чи суміжних з ним ринках;

• підвищення вартості продукції, що виготовляється (реалізується) з одночасним зниженням її якості;

• порушення законних прав та інтересів підприємців і споживачів.

Зловживання монопольним становищем негативно впли­ває як на розвиток та функціонування ринку в цілому, так і на окремих підприємців, особливо тих, які змушені перебу­вати у ділових стосунках з монополістами. Крім того, зловжи­вання монопольним становищем на ринку призводять до дес­табілізації ринків, встановлення нерівних (невигідних) умов здійснення господарської діяльності для вітчизняних товаро­виробників, поглиблюють кризу неплатежів та інфляційні процеси, мають визначальний вплив на ціноутворення в ін­ших галузях та заважають структурним змінам в економіці.

Відповідно до Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) ста­новищем на ринку, зокрема, визнається:

• встановлення таких цін чи інших умов придбання або

І реалізації товару, які неможливо було б встановити і за умов існування значної конкуренції на ринку;

| • застосування різних цін чи різних інших умов до рів­нозначних угод з суб’єктами господарювання, продав­цями чи покупцями без об’єктивних причин;

• обумовлення укладання угод прийняттям суб’єктом господарювання додаткових зобов’язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються? предмета договору;

• обмеження виробництва, ринків або технічного роз-, витку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб’-і єктам господарювання, покупцям та продавцям;

• часткова або повна відмова придбавати або реалізову-: вати товар за відсутності альтернативних джерел реа­лізації чи придбання;

• істотне обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання на ринку без об’єктивних причин;

• створення перешкод доступу на ринок (виходу з рин­ку) чи усунення з ринку продавців, покупців та інших: суб’єктів господарювання.

^! Діяльність органів Антимонопольного комітету України з

виявлення та припинення порушень законодавства про за-’ хист економічної конкуренції свідчить про те, що зловжи-• вання монопольним становищем посідають перше місце за ^!: кількістю припинених порушень, а серед них переважають | зловживання, вчинені шляхом встановлення монопольних та дискримінаційних цін. Виявлення та встановлення моно­польних та дискримінаційних цін є процесом складним і здійснюється шляхом повного, всебічного та об’єктивного аналізу діяльності монополіста щодо ціноутворення.

і При цьому слід враховувати, що факти, які свідчать про; зловживання монопольним становищем на ринку шляхом.; встановлення монопольних та дискримінаційних цін можуть і: бути не порушенням законодавства про захист економічної; конкуренції, а ціною, яка склалася внаслідок нормальних (ринкових процесів і не спрямована на обмеження чи спотво-і- рення конкуренції, прав споживачів.

Приклад зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку з практики органів Антимоно-польного комітету, вчиненого шляхом встановлення монополько високих цін

Укрзалізниця розраховує та оголошує по всіх залізницях розмір плати за послугу з повернення невикористаних квитків.

На цю послугу було встановлено ціну у розмірі 2 грн. за кожен повернутий квиток. Фактично не скориставшись по­слугою залізниці з перевезення, пасажир втрачав лише за касові операції купівлі-здачі квитка 3,5 (1,5+2,0) грн. І, крім того, вартість частини плацкарти залежно від часу повернен­ня квитка, що дорівнювало вартості проїзду пасажира на відстань 90 км з урахуванням витрат на підготовку потягу до рейсу та експлуатаційних витрат.

При цьому калькуляція вартості послуги з повернення квитка включає витрати, які не належать до діяльності кас з цієї операції. За рахунок коштів, отриманих від громадян, які не користувалися спеціалізованими послугами вокзалів, оскільки відмовилися від поїздки, фінансувалося утримання вокзалів.

Аналіз ринку пасажирських перевезень іншими видами транспорту показав, що при міжміських автоперевезеннях, авіаперевезеннях, тобто на конкурентних ринках, не перед­бачено плату за послугу повернення платежів за невикорис­тані проїзні документи.

Дії Укрзалізниці Антимонопольний комітет кваліфікував як встановлення монопольне високих цін на послуги, що призвело до порушення прав споживачів. * * *

Приклад зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку з практики органів Антимоно-польного комітету, вчиненого шляхом нав’язування послуг, не потрібних контрагентам і встановлення мо­нопольне високих та дискримінаційних цін

За заявою одного з інвестиційних фондів була розпочата справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом встановлення реєстратором ЗАТ «Ад-рем» необгрунтоване завищених цін на послуги з переоформ­лення права власності на цінні папери ВАТ «Універсам № 17». У ході розгляду справи встановлено, що ЗАТ «Ад-рем» стягувало з власників акцій плату за перереєстрацію права власності в розмірі від 52,33 до 350,62 грн. залежно

від кількості акцій, що підлягали перереєстрації. При цьому за розрахунками самого реєстратора, собівартість однієї по­слуги з перереєстрації права власності на іменні цінні папери незалежно від кількості акцій становила 1,44 грн. Крім того, ЗАТ «Адрем» вимагало від наступних власників акцій опла­чувати послуги реєстратора за закриття особового рахунка попереднього власника.

Зазначені дії ЗАТ «Адрем» державний уповноважений Ан-тимонопольного комітету визнав порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом нав’язування послуг, не потрібних контрагентам, а також шляхом встановлення мо­нопольне високих та дискримінаційних цін на послуги.

* * *

Приклад зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку з практики органів Антимоно-польного комітету, вчиненого шляхом нав’язування ^ додаткових умов, що не відносяться до предмета «договору

: ТОВ «Авінф», займаючи монопольне становище на ринку; надання послуг місцевого електрозв’язку в межах мікрора-| - йону Крижанівський міста Одеси, при укладенні відповідних

договорів нав’язувало абонентам додаткові платні послуги у ^ вигляді надання довідкової інформації, визначення номера, •, абонента, послуг будильника тощо. Абонентів змушували | укладати договори та оплачувати послуги, погрожуючи від-1 ключенням від телефонної мережі.

;’ Такі дії ТОВ «Авінф» Одеське відділення Антимонополь-I ного комітету кваліфікувало як зловживання монопольним

становищем у вигляді нав’язування додаткових умов, що не:• відносяться до предмета договору.

* * * v.

| Приклад зловживання монопольним (домінуючим) І становищем на ринку з практики органів Антимо-I нопольного комітету, вчиненого шляхом створення І перешкод доступу на ринок інших суб’єктів госпо-1 дарювання

|; Товариство з обмеженою відповідальністю «Діада» у Се-| вастополі (далі — ТОВ «Діада») було єдиним ліцензованим: оператором пейджерового зв’язку.;• Севастопольське міське підприємство електрозв’язку «Се-і. вастопольтелеком» (далі — СМПЕ «Севастопольтелеком»),

---

Дата добавления: 2016-01-06; просмотров: 19; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!