Поняття, система та завдання конкурентного права 14 страница

що займає монопольне становище на ринку надання послуг користування місцевим телефонним зв’язком, для ТОВ «Діа­да» замість необхідного для здійснення діяльності тризнач­ного номера або серійного трилінійного телефонного номера встановило окремі телефони. ТОВ «Діада» не раз намагалося розв’язати питання, але не знайшло підтримки з боку місько­го підприємства електрозв’язку. ТОВ «Діада» звернулося до Мінзв’язку України і йому було дозволено використати для організації мережі пейджерового зв’язку тризначний теле­фонний номер «Обі» вузла довідково-інформаційних служб м. Севастополя. Але СМПЕ «Севастопольтелеком» і в цьому разі відмовило у виділенні зазначеного номера, створивши перешкоди доступу на ринок послуг пейджерового зв’язку ліцензованому операторові ТОВ «Діада».

СМПЕ «Севастопольтелеком» обмежило також доступ на ринок послуг пейджерового зв’язку потенційних споживачів, які могли б користуватися цим зв’язком.

Зазначені дії СМПЕ «Севастопольтелеком» Антимоно-польний комітет кваліфікував як зловживання монопольним становищем у вигляді створення перешкод доступу на ринок інших суб’єктів господарювання. * * *

Внаслідок об’єктивних ринкових відносин відбувається зміна кон’юнктури ринку, за певний проміжок часу можуть зникати чи з’являтися нові суб’єкти ринку. Наслідком таких змін буде зміна ринкового становища суб’єкта господарюван­ня, а відтак і його частки на ринку. За таких умов може склас­тися ситуація, за якої вчорашній монополіст сьогодні вже не є таким. Тому монопольне становище суб’єкта господарюван­ня на ринку при розгляді справи про порушення законодав­ства про захист економічної конкуренції шляхом зловживан­ня монопольним (домінуючим) становищем доречно визнача­ти кожного разу незалежно від того, чи включено суб’єкта до Переліку суб’єктів господарювання, що займають моно­польне становище на ринку та чи визначалося його монополь­не становище при розгляді іншої справи про порушення за­конодавства про захист економічної конкуренції.

Законодавство передбачає особливий порядок визначення монопольного (домінуючого) становища підприємця на рин­ку. Визначення такого становища відбувається відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) станови­ща суб’єктів господарювання на ринку, затвердженої розпо­

рядженням Антимонопольного комітету України від 5 берез­ня 2002 р. № 49-р. Так, для визначення монопольного (до­мінуючого) становища підприємця на ринку досліджують та-

;. кі показники:

| 1. Товарні межі ринку.

| 2. Суб’єкти ринку.

3. Територіальні (географічні) межі ринку.

4. Часові межі ринку.

5. Обсяг ринку товару.

6. Частка суб’єкта господарювання на ринку.

7. Рівень ринкової концентрації.

8. Бар’єри вступу на ринок.

19. Відкритість ринку для міжрегіональної та міжнародної конкуренції. 10. Визначення ринкової влади.

І 11. Оцінюється стан конкурентного середовища на ринку, ^[‘ потенціал його розвитку та надання висновків щодо доціль­ності запровадження заходів, спрямованих на розвиток кон­куренції.

Враховуючи результати аналізу, роблять висновок стосов­но стану конкуренції на ринку і відповідно до цього прийма­ють рішення про застосування тих чи інших заходів щодо за­хисту чи розвитку конкуренції.

Приклад із судової практики

Акціонерне товариство (далі — товариство) звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним розпорядження територіального відділення Антимонопольно­го комітету України, відповідно до якого товариство віднесе­но до суб’єктів господарювання, що займають монопольне становище на ринку збирання та переробки вторинних ма­теріалів.

Рішенням господарського суду позов задоволене з поси­ланням на висновок Інституту економіко-правових дослід­жень Національної академії наук України, яким визначено, що частка товару товариства на ринку становить менше ніж 35%, його не включено до переліку підприємств-монополіс-

‘ тів, металобрухт і відходи чорних металів не належать до товарів народного споживання та вважаються проміжним

^? продуктом.

Постановами заступника голови господарського суду та су-

• дової колегії Вищого господарського суду України з перегляду

«рішень, ухвал та постанов рішення було залишено без зміни..

Голова Вищого господарського суду України заявив про­тест на судові рішення зі справи, у якому зазначено, що відповідно до законодавства України визначення монополь­ного становища на регіональному ринку товару є компетен­цією Антимонопольного комітету України.

Монопольне становище підприємців визначається відпо­відно до розпоряджень Антимонопольного комітету України «Про затвердження Положення про складання та ведення Переліку підприємців, що займають монопольне становище на ринку» та «Про затвердження Методики визначення мо­нопольного становища підприємців на ринку».

Згідно з п. 5 розділу V названої Методики дані міністерств і відомств використовуються поряд з іншою інформацією у визначенні органами Антимонопольного комітету України монопольного становища підприємців на ринку. Загальний класифікатор галузей народного господарства і Типова інст­рукція про складання звітів промислових підприємств усіх форм власності по продукції також є джерелами такої інфор­мації. Відсутність товариства в Переліку підприємств-моно­полістів, щодо яких запроваджується регулювання фондів оплати праці, не перешкоджає — за наявності відповідних доказів, які свідчать про його монопольне становище, — включенню товариства до Переліку підприємств, які займа­ють монопольне становище на ринку регіону.

Розглянувши доводи протесту та дослідивши матеріали справи, президія Вищого господарського суду України вста­новила, що у 1996 р. товариство заготовило і переробило понад 60% вторинних матеріалів регіону. Доля решти фірм і підприємців становить у сумарному підсумку менше ніж 40% регіонального обсягу. За таких обставин президія Ви­щого господарського суду України задовольнила протест Го­лови Вищого господарського суду України — скасувала всі судові рішення зі справи, у позові товариству відмовила. * * *

і

§ 4. Антиконкурентні дії органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю

Державна влада за своєю природою є монопольною, тому під час регулювання підприємницької діяльності органами державної влади, місцевого самоврядування, адміністратив­но-господарського управління та контролю можливе прий­

няття ними неправомірних рішень, які обмежують права під­приємців, призводять до недопущення, спотворення, а іноді й до усунення конкуренції з ринку. Вчинення таких дій за­бороняється і тягне за собою відповідальність згідно із зако­нодавством.

Законодавством України як окремий вид порушення зако­нодавства про захист економічної конкуренції виділено анти-конкурентні дії органів державної влади, місцевого самовря­дування, адміністративно-господарського управління та контролю. Сьогодні виявлення та припинення таких пору­шень є дуже актуальним, бо за кількістю припинених орга­нами Антимонопольного комітету України порушень законо­давства про захист економічної конкуренції вони посідають друге місце після зловживань монопольним (домінуючим) становищем на рику. Вчинення таких дій заборонено стаття-• ми 15—17 Закону України «Про захист економічної конку­ренції», що визначають неправомірну діяльність, яка є анти-, конкурентними діями органів державної влади, місцевого са­моврядування та адміністративно-господарського управління та контролю

Якщо державна влада за своєю природою є монопольною, то рішення, які приймають органи державної влади, є обов’язковими до виконання. Тому під час регулювання під­приємницької діяльності органами державної влади, місцево­го самоврядування, адміністративно-господарського управ­ління та контролю можливе прийняття неправомірних рі­шень, які обмежують права підприємців, призводять до спо-; творення, а іноді і до усунення конкуренції з ринку.

у Антиконкурентними діями органів державної влади, місце-і’ вого самоврядування, адміністративно-господарського управ-| ління та контролю визнаються будь-які акти (рішення, нака-;: зи, розпорядження, постанови тощо), надання письмових чи ^г! усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи без-| діяльність зазначених органів, які призвели або можуть при-; звести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворен-» ня конкуренції. Такими діями, зокрема, визнаються:

• заборона або перешкоджання створенню нових під­приємств чи здійснення підприємництва в інших орга­нізаційних формах у будь-якій сфері діяльності, а та­кож встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво, придбання чи реалі­зацію певних видів товарів;

• пряме або опосередковане примушування суб’єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, між­галузеві, регіональні чи інші форми об’єднань або здійснення концентрації суб’єктів господарювання в інших формах;

• пряме або опосередковане примушування суб’єктів господарювання до пріоритетного укладення догово­рів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів чи першочергового їх придбання у певних продавців;

• будь-яка дія, спрямована на централізований розподіл товарів, а також розподіл ринків між суб’єктами гос­подарювання за територіальним принципом, асорти­ментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи продавців;

• встановлення заборони на реалізацію певних товарів з одного регіону країни в інший або надання дозволу на реалізацію товарів з одного регіону в інший в пев­ному обсязі чи за виконання певних умов;

• надання окремим суб’єктам господарювання або гру­пам суб’єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;

• дія, внаслідок якої окремим суб’єктам господарюван­ня або групам суб’єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності по­рівняно з конкурентами;

• дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підпри­ємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації то­варів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком.

Ці антиконкурентні дії можуть чинитися внаслідок широ­кого спектра неправомірних дій і рішень зазначених органів, що можуть прийматися як посадовою особою одноособове, так і колегіальне.

Загальним результатом вчинення зазначених дій є або бу­де недопущення, обмеження або усунення конкуренції з ринку.

Переважну більшість порушень законодавства про захист економічної конкуренції вчиняють органи державної влади

^Л та місцевого самоврядування прийняттям неправомірних ак-

тів, що обмежують вільну економічну діяльність на ринку та спотворюють дію економічних законів, обмежуючи тим са­мим конкуренцію.

Зазначені неправомірні акти можна класифікувати так:

1) акти (дії), спрямовані на спотворення загальної органі­заційно-економічної діяльності суб’єктів господарювання;

2) акти (дії), спрямовані на спотворення поточної еконо­мічної діяльності суб’єктів господарювання;

3) акти (дії) з неправомірного надання окремим суб’єктам господарювання певних пільг.

Акти (дії), спрямовані на спотворення організаційно-еко­номічної діяльності суб’єктів господарювання, реалізуються

І перш за все шляхом створення неправомірних перешкод на шляху виникнення нових суб’єктів господарювання у будь-якій сфері діяльності, крім випадків, передбачених законо­давством.

Приклад антиконкурентної діяльності органів влади та місцевого самоврядування з практики органів Антимонопольного комітету

До Тернопільського відділення Антимонопольного коміте­ту України надійшла заява від фармацевтичної фірми «Рута-Фарм» із приводу відмови Монастириської міської ради від­крити аптечний кіоск на території м. Монастириська.

Як було встановлено, рішення Монастириської міської ра­ді ди грунтувалося на нормативно-правових актах, які не могли і, бути підставою для заборони розміщення кіоску на території І міста.

Тернопільське відділення Комітету визнало дії Монастири­ської міської ради такими, що стримують розвиток конкурен­ції на ринку реалізації лікарських засобів і обмежують діяль­ність фармацевтичної фірми «Рута-Фарм», та звернулось до неї з поясненням щодо неправомірності прийнятого рішення та пропозицією привести його у відповідність до вимог зако­нодавства.

Монастириська міська рада повторно розглянула питання щодо відкриття аптечного кіоску, але рішення не змінила,; пояснюючи це відсутністю потреби в нових аптеках.

^: Тернопільське відділення Антимонопольного комітету роз-; глянуло справу про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, за результатами якої дії Монасти­риської міської ради кваліфіковано як заборону або пере-

шкоджання створенню нових підприємств чи здійснення під­приємництва в інших організаційних формах у будь-якій сфері діяльності, та прийняло розпорядження з вимогою привести неправомірно прийняте рішення відповідно до законодавства.

Оскільки Монастириська міська рада проігнорувала роз­порядження відділення Антимонопольного комітету, останнє подало позовну заяву до господарського суду Тернопільської області. Господарський суд задовольнив позов, рішення Мо-настириської міської ради визнано недійсним.

* * •і-

Акти (дії), спрямовані на спотворення поточної економіч­ної діяльності суб’єктів господарювання, можна поділити на 2 категорії:

1) ті, що встановлюють прямі або опосередковані заборо­ни на здійснення окремих видів діяльності чи виробництво окремих видів товарів;

2) ті, що зобов’язують вчинити певні дії.

Приклад антиконкурентної діяльності органів влади та місцевого самоврядування з практики органів Антимонопольного комітету

Донецька обласна державна адміністрація без погодження з органами Антимонопольного комітету прийняла розпоряд­ження, яким керівникам Донбаської регіональної митниці, Донецької залізниці. Маріупольського морського торгового порту та автопідприємств, що здійснюють вантажні переве­зення, пропонувалося здійснювати транспортування брухту відходів чорних і кольорових металів за межі області лише після отримання власником металобрухту спеціального доз­волу на право його вивезення. Розпорядження було взято до виконання Донецькою регіональною митницею. Донецькою залізницею, Маріупольським морським торговим портом та Донецьким територіально-виробничим об’єднанням авто­транспорту. За інформацією суб’єктів господарювання, оформлення дозволу на право вивезення брухту за межі об­ласті (нового на кожний місяць) займало близько трьох тиж­нів, що створювало додаткові труднощі в роботі підприємств.

Розпорядженням Антимонопольного комітету дії Донець-•кої облдержадміністрації було визнано порушенням законо­давства про захист економічної конкуренції і зобов’язано по­рушника в місячний термін привести своє розпорядження у

відповідність до вимог законодавства.

* * *

Приклад антиконкурентної діяльності органів влади. та місцевого самоврядування з практики органів Антимонопольного комітету

Рядом розпоряджень Донецької облдержадміністрації бу­ло зобов’язано підприємців проводити дооцінку горілки та:: лікеро-горілчаних виробів, які завозяться в область, до рівня | оптово-відпускних цін на цю продукцію місцевих виробників. І Незважаючи на звернення Антимонопольного комітету до ї Донецької облдержадміністрації щодо приведення зазначе­них розпоряджень у відповідність до вимог законодавства,; остання не лише не зреагувала, а й прийняла нові розпоряд­ження з аналогічними нормами, зокрема зобов’язала підпри-й: ємців при формуванні цін на тютюнові та лікеро-горілчані, вироби до сум оптово-збутової та торговельної надбавки за-[ стосовувати цільову надбавку у розмірі 5%.

| Прийнявши зазначені розпорядження, облдержадміністра­ція не лише порушила вимоги законодавства про захист еко­номічної конкуренції, а й вимоги статей 21 та 23 Закону

(України «Про підприємства в Україні», а також ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», що за зверненням Антимонопольного комітету підтвердили Міністерство еко­номіки та з питань європейської інтеграції України, Мініс­терство фінансів та Державна податкова адміністрація. Антимонопольний комітет визнав, що зазначеними діями Донецька облдержадміністрація вчинила порушення законо­давства про захист економічної конкуренції України.

| Обидва види актів (дій), спрямованих на спотворення ді­яльності суб’єктів господарювання так чи інакше впливають на свободу економічної діяльності, повністю або частково виключаючи її. Якщо акти (дії) першого виду спрямовані на спотворення організаційно-економічної діяльності суб’єктів господарювання і можуть створити перешкоди на шляху створення нових суб’єктів господарювання, то другі створю­ють перешкоди вже існуючим суб’єктам господарювання.

Заборони, що їх встановлюють неправомірні акти органів державної влади та місцевого самоврядування, можуть сто­суватися як певних видів чи напрямів діяльності (наприк­лад, заборона здійснення торговельної діяльності взагалі), так і конкретних видів товарів, робіт, послуг (наприклад, за­борона виробництва та реалізації хліба). Особливо можна виділити заборони органів влади на ввезення, вивезення то-

варів з одного регіону республіки в інший, такі заборони призводять до монополізації регіональних ринків товарів, на

ввезення, вивезення яких є заборона., -

Слід зазначити, що окреме місце серед антиконкурентних дій органів влади та управління, посідають дії з надання ок-• ремим суб’єктам господарювання податкових та інших пільг.

У юридичному розумінні пільги — це вилучення із загаль-ноправового режиму, тобто, встановлення такого режиму, який ставить одного суб’єкта господарювання чи групу суб’­єктів у привілейоване становище щодо інших, даючи їм мож­ливість здійснювати свою діяльність на вигідніших умовах. Тому, якщо говорити про можливість надання суб’єктам гос­подарювання пільг, то слід зазначити, що відповідно до за­конодавства України можливість та порядок надання пільг суб’єктам господарювання при здійсненні ними підприєм­ницької діяльності мають бути регламентовані відповідними нормативно-правовими актами.

Прикладом такої регламентації є Закон України «Про за­гальні засади створення і функціонування спеціальних (віль­них) економічних зон», яким визначено порядок створення, ліквідації та механізм функціонування спеціальних (вільних) економічних зон на території України, загальні правові й еко­номічні основи їх статусу. У Законі, зокрема, зазначається, що на території спеціальних (вільних) економічних зон ство­рюються сприятливі умови та режим митного оподаткування:

пільговий режим щодо рівня оподаткування, специфічні ва­лютно-фінансові умови, банківсько-кредитна система тощо.

Законодавство також забороняє органам влади та місце­вого самоврядування делегувати владні повноваження об’єд­нанням, підприємствам та іншим особам, якщо це може при­звести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворен­ня конкуренції.

Крім того, забороняється вчинення дій чи бездіяльність органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального орга­ну чи посадової особи), що полягають у схиленні суб’єктів господарювання, органів влади, органів самоврядування, ад­міністративно-господарського управління та контролю до по­рушень законодавства про захист економічної конкуренції, а також створенні умов для вчинення таких порушень.

§ 5. Господарська діяльність органів виконавчої влади як чинник, що призводить до вчинення ними антиконкурентних дій

Однією із найважливіших сфер в Україні, яка забезпечує життєдіяльність держави і від розвитку якої залежить за­гальний стан речей у країні, є економіка. Тому впроваджен­ня та закріплення реформ, що мають змінити економічну; ситуацію в Україні на краще, є першочерговим завданням; держави. Внаслідок проведення ринкових реформ, зокрема за-I ходів з демонополізації, приватизації, лібералізації зовніш-I ньоекономічної діяльності, в Україні створено основи ринково-’ го середовища, яке на сучасному етапі потребує подальшого > вдосконалення, щоб забезпечити значно вищий рівень ефек­тивності господарювання. Одним із важливих напрямів такого, реформування є вдосконалення здійснення господарської ді-, яльності органами виконавчої влади в частині надання платних \ послуг суб’єктам господарювання та громадянам.

І Нині більшість органів виконавчої влади, надаючи платні І послуги суб’єктам господарювання та громадянам, поєднує! діяльність з виконання і реалізації цілей, завдань та функцій, | покладених на них державою, метою яких є забезпечення • виконання та додержання усіма суб’єктами ринкових відно-’ син Конституції та законів України, нормативно-правових актів органів виконавчої влади, принципів законності та пра­вопорядку, гарантій щодо прав і свобод громадян тощо, з ді­яльністю, пов’язаною з госпрозрахунковою діяльністю, що за своєю суттю є підприємницькою, метою якої є отримання | прибутку або доходу.

Всього в Україні органи виконавчої влади здійснюють близько 100 видів господарської діяльності, яка включає на­дання платних інформаційних, консультативних, експертних та інших послуг фізичним і юридичним особам та населен­ню. На сучасному етапі послуги у сфері господарської діяль­ності держави надають:

1) державні органи (органи виконавчої влади, адміністра­тивно-господарського управління та контролю), які надають:

• послуги, що є безпосереднім наслідком виконання державних функцій;

• послуги, які пов’язані з виконанням державних функ-: цій, але надання яких внаслідок соціально-політичних! чинників закріплено за державними органами, а також ‘. послуги, що є супутніми до виконання цих функцій;

2) державні установи та організації, які надають насампе­ред послуги, пов’язані з виконанням державою своїх функцій,, а також послуги, що є супутніми до виконання цих функцій;

3) суб’єкти господарювання, які здійснюють свою діяль­ність, використовуючи делеговані їм владні повноваження, і на­дають послуги, пов’язані з виконанням державою своїх функ­цій, а також послуги, що є супутніми до виконання цих функцій.

Практика здійснення органами Антимонопольного коміте­ту України контролю за додержанням законодавства про за­хист економічної конкуренції підтверджує висновки про не­обхідність обмеження владно-господарського дуалізму дер­жавних органів як чинника, що сприяє неправомірному об­меженню конкуренції і вчиненню значної кількості пору­шень законодавства. Слід зазначити, що кожне порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вчинене органом виконавчої влади чи його посадовою особою, є не­правомірним обмеженням прав і свобод суб’єктів господарю­вання, які діють на ринку, а це є передумовою повного усу­нення або часткового обмеження конкуренції на товарних ринках та їх монополізації.

Нині господарська діяльність органів виконавчої влади більше слугує відомчим інтересам, ніж інтересам держави і суспільства в цілому. Така діяльність із кожним роком все більше суперечить основному напряму економічної політики держави — побудові цивілізованої, соціально-орієнтованої ринкової економіки.

Беззаперечно можна стверджувати, що в процесі здійс­нення своєї діяльності органи виконавчої влади зловжива­ють своїм становищем. Ці зловживання можна класифікува­ти таким чином.

1. Державні функції делегуються органами виконавчої влади «своїм» господарюючим суб’єктам, які так чи інакше залежать від цих державних органів і слугують їх владним інтересам.

2. Непоодинокі випадки самостійного розширення органа­ми виконавчої влади сфери господарської діяльності шляхом створення знов-таки «своїх» госпрозрахункових підрозділів та надання їм певних пільг, у той же час послугами цих госпрозрахункових підрозділів підприємців змушують корис­туватися під час реєстрації підприємств, отриманні ліцензій, дозволів тощо.

3. Поширена практика:

• нав’язування підприємцям непотрібних їм супутніх ^ послуг за додаткову плату; |1

• непередбаченого законодавством делегування функ­цій державного управління суб’єктам господарювання;

•. самочинного розширення кола платних послуг, що на­даються, та встановлення необгрунтоване високих та­рифів на них;

• прийняття власних неправомірних владних рішень, норми яких зобов’язують суб’єктів господарювання користуватися послугами органів виконавчої влади.

Типовим прикладом зловживань, є дії Держуправління екобезпеки в Донецькій області.

Так, органи Мінекобезпеки України під час видачі дозво­лів та лімітів на скиди та викиди забруднюючих речовин протягом тривалого часу змушували суб’єктів господарю­вання отримувати платні послуги, які мали право надавати зазначені органи, в той час, коли підприємцям такі послуги були не потрібні. Переважну більшість цих послуг могли на­давати суб’єктам господарювання інші підприємці на вигід­ніших умовах. Але статус та дії органів Мінекобезпеки Ук­раїни призводили до усунення таких підприємців з ринку, оскільки матеріали, які вони готували, не бралися до уваги органами Мінекобезпеки. Внаслідок цього відбулася монопо­лізація ринків певних послуг з усіма негативними наслідка­ми для споживачів.

Складається ситуація, коли учасники ринку потрапляють під подвійний тиск таких «госпрозрахункових» відомств, з одного боку як конкуренти, з іншого — як об’єкти контро­лю, що призводить до усунення з ринку «не своїх» суб’єктів господарювання та монополізації відповідних товарних рин­ків. У кінцевому підсумку цей тиск перетворюється на до­датковий і досить істотний, а іноді непереборний бар’єр вступу на ринок для підприємців, а відтак знов-таки призво­дить до монополізації відповідних товарних ринків.

Для органів виконавчої влади стало нормою, поряд із платними послугами згідно з нормами законодавства, нада­вати знов-таки платні послуги, але такі, що відповідно до норм законодавства України входять до прямих функці­ональних обов’язків органів виконавчої влади і мають нада­ватися безплатно, за рахунок відповідних бюджетів. На біль­шості ринків послуг органи виконавчої влади через природні економічні, соціальні, політичні умови є монополістами, от­же, можуть зловживати своїм монопольним становищем.

-ТіЧ л/^ґ-

За умов сьогодення наявність значного сектора економі­ки, в якому в одній особі поєднуються владні та господарські функції, не відповідає сучасним умовам економічного й сус­пільного розвитку держави. Недоліки та порушення у сфері господарської діяльності не можна подолати шляхом косме­тичних виправлень, тому сфера господарської діяльності по­требує докорінного реформування.

Проте слід враховувати, що в умовах фінансової скрути, недостатнього, нестабільного бюджетного фінансування дея­кі органи виконавчої влади, які фінансуються з державного бюджету, змушені надавати платні послуги, інакше вони просто були б не в змозі виконувати функції, покладені на них державою. Так, архівні установи України за умов недос­татнього і нестабільного бюджетного фінансування змушені створювати госпрозрахункові підрозділи та надавати платні послуги, інакше через відсутність власних джерел доходів (за рахунок надання платних послуг) вони не зможуть вико­нувати свої функції, оновлювати матеріально-технічну базу. Це, безумовно, призведе до занепаду архівної справи в Ук­раїні. Такий стан речей стосується багатьох підприємств, установ, організацій України, що фінансуються з державно­го бюджету.

За таких обставин вирішення проблеми владно-господар­ського дуалізму в діяльності органів виконавчої влади має відбуватися шляхом:

•.припинення неправомірного здійснення органами ви­конавчої влади госпрозрахункової діяльності;

• забезпечення фінансування діяльності цих органів з державного бюджету в повному обсязі;

• створення на базі госпрозрахункових підрозділів дер­жавних органів відповідних підприємств з їх подаль­шою приватизацією чи без такої;

• виключення можливості нав’язування супутніх по­слуг, пов’язаних із виконанням державних функцій;

• запровадження у разі потреби надання супутніх, по­слуг державними органами, регулювання відповідних цін, тарифів.

У цілому позитивними соціально-економічними наслідка­ми від перетворення госпрозрахункових підрозділів держав­них органів на самостійні господарські суб’єкти, які вести­муть підприємницьку діяльність, будуть:

• можливість отримання підприємцями та населенням якісних послуг безплатно або за помірну плату;

• поліпшення якості послуг, що надаються, з одночас­ним зниженням їхньої вартості;

• значне зменшення кількості порушень законодавства, вчинених шляхом корупційних діянь, зловживань службовим становищем, хабарництва та дискриміна­ції підприємців з боку державних органів;

• зменшення або зняття бар’єрів, що перешкоджають вступу підприємців на ринок;

• збільшення кількості суб’єктів господарювання на ринку;

• збільшення надходжень до державного бюджету за

рахунок сплати податків суб’єктами господарювання, ^ що діятимуть на цих ринках.

В І Контрольні запитання для самоперевірки.

/. Які основні види порушень законодавства про за­хист економічної конкуренції Вам відомі?

2. Які нормативні акти визначають основні види пору­шень законодавства про захист економічної конку­ренції?

---

Дата добавления: 2016-01-06; просмотров: 21; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!