Поняття, система та завдання конкурентного права 11 страница
Треті особи — суб’єкти правовідносин, які беруть участь у розпочатій відповідними органами справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з метою захисту своїх особистих суб’єктивних прав і охоронюваних законом інтересів. Треті особи, як і сторони, що беруть участь у справі, заінтересовані у результатах її розгляду. Це пояснюється тим, що рішення, прийняте за результатами розгляду справи, може зачіпати права та інтереси третіх осіб або прямо чи опосередковано впливати на їх правове становище.
Законодавство України надає право громадянам захищати свої права та охоронювані законом інтереси особисто або че-рез свого представника. Представник бере участь у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо одна зі сторін або третя особа не має фізичної можливості або бажання особисто реалізовувати належні їй права та обов’язки. Суть представництва полягає у діяльності представника, що спрямована на реалізацію наданих йому повноважень в інтересах та від імені особи, яку він представляє.
Представництво у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції можна визначити як діяльність однієї особи (представника), яка здійснюється від імені іншої особи (яку представляють) шляхом реалізації повноважень, що грунтуються на довіреності, законі або ад-
| міністративному акті, і спрямована на вчинення певних юри-| дичних дій щодо захисту прав та охоронюваних законом ін-; тересів особи, яку представляють, а також сприяння орга- [ нам, що розглядають справу, у з’ясуванні об’єктивної істи-| ни, постановлення законного та обгрунтованого рішення. | Можна виділити такі види представництва. І1. 1. Представництво, яке грунтується на договорі. Воно ви- г никає за волею особи, яку представляють. Така особа сама визначає компетенцію та особу представника.
|
|
2. Представництво, яке грунтується на законі. Воно виникає за прямою вказівкою закону. Особливістю цього виду представництва є те, що особа, яку представляють, не бере участі у призначенні представника, а повноваження представника визначаються безпосередньо законом.
,: 3. Представництво, яке грунтується на адміністративному
акті. У цьому разі повноваження представника виникають із і адміністративного розпорядження або з акта органу юридич-I ної особи. Таке представництво виникає, зокрема, внаслідок
видання органом юридичної особи наказу про призначення; працівника на посаду, пов’язану зі здійсненням представницьких функцій. і Особи, які беруть участь у справі, мають право:
у • ознайомлюватися з матеріалами справи (крім інфор-|. мації з обмеженим доступом, а також інформації, роз-| голошення якої може завдати шкоди інтересам інших ^ осіб, які беруть участь у справі, або перешкодити по-I дальшому розглядові справи);
|
|
• наводити докази, подавати клопотання, усні й письмо-:!. ві пояснення (заперечення);
[ • одержувати копії рішень у справі (витяги з «них, крім ; інформації з обмеженим доступом, а також інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі);
• оскаржувати рішення.
Для всебічного розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та доведення вчинення порушення першочергове значення мають докази. Від того, наскільки повними та достовірними будуть надані чи зібрані докази, залежить встановлення органами Антимо-нопольного комітету об’єктивної істини у справі і правильне застосування норм законодавства про захист економічної конкуренції. Доказами у справі можуть бути будь-які фак-
тичні дані, одержані за допомогою передбачених законом за^ собів та у встановленому ним порядку, на підставі яких органи Антимонопольного комітету можуть встановити обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті.
|
|
Отже, доказами у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються: 1) поясненнями сторін, третіх осіб, службових осіб та громадян. Сторони, треті особи та інші особи, які беруть участь у справі, мають право давати усні й письмові пояснення органам Антимонопольного комітету щодо обставин справи. Письмові пояснення цих осіб подаються у формі заяв до органів Антимонопольного комітету про відомі факти вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відповідей на запити органів Антимонопольного комітету щодо надання необхідної інформації та в інших формах. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі. Пояснення осіб про відомі їм обставини, що мають значення для розгляду та вирішення справи, по суті про порушення законодавства про захист економічної конкуренції є джерелом інформації і засобом доказування при доведенні вчинення порушення.
|
|
Пояснення сторін у процесі розгляду справи можуть забезпечити найповніші й найточніші відомості про обставини справи, оскільки сторони виступають суб’єктами спірних правовідносин, що розглядаються органами Антимонопольного комітету. Але з цих же причин їх пояснення не завжди є об’єктивними;
2) письмовими доказами. Ними є виконані на предметі у будь-який спосіб письмові знаки, які поєднані у певну систему чи структуру і в яких виражені думки (ідеї), що містять інформацію (повідомлення) про обставини, що мають значення при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Письмовими доказами можуть бути документи, розпорядження, накази, листування службового або особистого характеру тощо. Вміщені в них дані про фактичні обставини справи мають виходити від тих осіб, які їх склали’.
\,
Залежно від походження письмові докази поділяють на офіційні та неофіційні. Офіційні письмові докази — докумен-’ ти, розпорядження, накази, листування тощо органів влади, - місцевого самоврядування та суб’єктів господарювання. Їх і видають компетентні органи у межах їхніх повноважень у встановлених порядку і формі.
Неофіційні письмові докази походять від громадян;
‘• 3) речовими доказами. Це предмети, властивості яких свідчать про обставини, що мають значення при встановленні об’єктивної істини у справі про порушення законодавства;. про захист економічної конкуренції. Речові докази сприйма-I ються візуально або за допомогою експертизи;
| 4) висновками експертів. Експерт у справі про порушен-. ня законодавства про захист економічної конкуренції — особа, яка має спеціальні знання у галузі науки, виробництва, техніки тощо і залучається органами Антимонопольного комітету для участі у справі з метою з’ясувати обставини, що мають значення для її розгляду. Для об’єктивного встановлення обставин справи особи, яких залучають до справи як експертів, повинні володіти спеціальними знаннями і бути фахівцями високої кваліфікації, авторитетними в конкретній галузі науки, техніки, виробництва тощо. Експертом може бути призначена будь-яка особа, яка володіє необхідними знаннями для складання висновку. Здебільшого висновок експерта має вирішальне значення при прийнятті рішення у справі, тому для забезпечення об’єктивності і безсторонності функції експерта не повинні виконувати особи, які: є родичами сторін, інших осіб, що беруть участь у справі, їх представників; особисто прямо чи опосередковано заінтересовані в наслідках розгляду справи; перебувають або пере- у бували у службовій або іншій залежності від сторін, інших | осіб, які беруть участь у справі.
\ Експерт дає у письмовій формі мотивований висновок, [ який приєднується до справи. Цей висновок має містити до-і: кладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті І їх висновки й обгрунтовані відповіді на- поставлені органами; Антимонопольного комітету питання.
І Докази збирають Антимонопольний комітет України, його ‘‘• територіальні відділення незалежно від їх місцезнаходження. Повноваження службовців Комітету щодо збирання доказів під час розгляду справи підтверджуються службовим дорученням, виданим державним уповноваженим, а повно-
важення службовців територіального відділення Комітету — службовим дорученням, виданим державним уповноваженим, головою територіального відділення.
Комітет, державний уповноважений або голова територіального відділення можуть витребувати у осіб, які беруть участь у справі, будь-які фактичні дані, що можуть бути доказами чи джерелами доказів у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Такими фактичними даними є письмові чи речові докази, зокрема документи, предмети чи інші носії інформації. Якщо на вимогу Комітету, державного уповноваженого або голови територіального відділення не були надані необхідні докази, а також якщо існує загроза, що ці докази можуть бути знищені, зазначені особи можуть прийняти розпорядження щодо їх вилучення.
Разом з тим при вилученні доказів, особливо письмових, може бути значно утруднено або взагалі унеможливлено роботу осіб, у яких їх вилучено. У цьому разі органи Антимо-нопольного комітету на вимогу цих осіб протягом трьох днів з дня внесення відповідної вимоги надають їм завірені копії вилучених доказів. Ці копії мають силу^ оригіналу при пред’явленні їх іншим особам.
Якщо вилучення письмових доказів утруднено, наприклад через їх численність або внаслідок того, що лише частина з них має значення для справи, уповноважені працівники Ан-тимонопольного комітету чи його територіальних відділень можуть отримувати витяги з них, засвідчені у встановленому порядку особою, якій належать документи.
Крім того, за клопотанням осіб, у яких було вилучено оригінали письмових доказів, ці докази можуть бути повернені після закінчення строку оскарження відповідного рішення органу Антимонопольного комітету України до суду, господарського суду. Але у матеріалах відповідної справи залишається копія письмового доказу, засвідчена у встановленому порядку особою, якій повертається оригінал.
В окремих випадках речові докази після їх огляду й дослідження за клопотанням осіб, від яких їх одержано, можуть бути повернуті до закінчення розгляду справи, але лише у тому разі, якщо задоволення такого клопотання не завдасть шкоди справі, що розглядається.
Якщо вилучити докази неможливо, державний уповноважений, голова територіального відділення Антимонопольно-
І
го комітету чи уповноважені ними працівники накладають; арешт на предмети, документи, інші носії інформації, що можуть бути доказами чи джерелом доказів у справі. Вилучення або накладення арешту на майно, предмети, документи, інші носії інформації обов’язково проводиться лише у робочий час незалежно від того, де вони містяться, у тому числі в службових приміщеннях і транспортних засобах, що належать суб’єктові господарювання, на робочих місцях працівників на підставі розпорядження державного. уповноваженого чи голови територіального відділення Антимонопольного комітету, а у місцях проживання та інших володіннях осіб — на підставі рішення суду.
І При вилученні чи накладенні арешту складається прото-; кол, в якому зазначаються дата його складання, прізвище та посада особи, яка провела вилучення, наклала арешт, перелік вилучених чи тих, на які накладено арешт, предметів, документів, інших носіїв інформації чи майна. Протокол підписують два уповноважені працівники Антимонопольного комітету, його територіальних відділень, які провели вилучення, наклали арешт. Протокол також підписують особи, які були присутні при вилученні, накладенні арешту.
Особа, яка була присутня при вилученні чи накладенні арешту, може відмовитись від підписання протоколу, про що у протоколі робиться запис. Особа, яка відмовилась від підписання протоколу, має право подати пояснення і зауваження стосовно змісту протоколу, які додаються до нього, а також викласти мотиви своєї відмови.
Копія протоколу про вилучення, накладення арешту надається суб’єктові господарювання, у якого були вилучені, арештовані документи, предмети, інші носії інформації або вручається його представникові.
Повернення вилучених предметів, документів, інших носіїв інформації оформляється протоколом у порядку, встановленому для вилучення. Про повернення чи зняття арешту з майна, предметів, документів, інших носіїв інформації державний уповноважений Антимонопольного комітету, голова територіального відділення приймає розпорядження.
Органи Антимонопольного комітету за власною ініціативою чи за клопотанням особи, яка бере участь у справі, з питань, що потребують поглибленого дослідження, мають право призначати експертизу. Експертизу у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції
можна охарактеризувати як дослідження на вимогу органів Антимонопольного комітету визначених ними об’єктів, які проводять експерти на базі спеціальних знань з метою одержати дані про факти, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, і здійснюються у встановленому законодавством порядку з додержанням певних процесуальних правил. Проведення експертизи — це спосіб дослідження і виявлення фактичних обставин, тобто науковий, дослідний шлях до висновків про фактичні обставини справи, наявність (відсутність) яких фіксується у висновках експертів.
Про призначення експертизи приймається розпорядження. Призначаючи експертизу та встановлюючи коло питань, що слід поставити перед експертами, відповідний орган Антимонопольного комітету має право запитати пропозиції сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. У розпорядженні про призначення експертизи зазначаються питання, на які потрібні висновки експертів, та особа, яка буде проводити експертизу. Експертиза проводиться експертами відповідних установ або іншими спеціалістами.
Орган Антимонопольного комітету, якщо це необхідно для складання експертного висновку, може надати експерту для ознайомлення матеріали справи. При цьому експерт не має права розголошувати інформацію з обмеженим доступом, а також інформацію, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть участь у справі, або перешкодити подальшому розглядові справи, що міститься в матеріалах справи. За розголошення інформації з обмеженим доступом чи іншої інформації, розголошення якої заборонено, • дачу неправдивого висновку або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків експерт несе кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Експерт має право відмовитися дати висновок, якщо наданих йому матеріалів недостатньо або якщо він не має необхідних знань для виконання покладеного на нього обов’язку.
У разі потреби проведення додаткових досліджень, а також через суперечливість висновків кількох експертів орган Антимонопольного комітету України може призначити додаткову або повторну експертизу.
Витрати на проведення експертизи відшкодовуються за рахунок особи, яка вчинила порушення законодавства про захист економічної конкуренції. У разі відмови відшкодувати зазначені витрати особа, яка зазнала цих витрат, може звернутися до суду із заявою про їх відшкодування.
§ 3. Компетенція органів Антимонопольного комітету щодо розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції
Відповідно до Правил розгляду справ про порушення зако-. нодавства про захист економічної конкуренції розгляд справ ‘ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у межах компетенції, наданої законодавством,. здійснюють такі органи Антимонопольного комітету:
; 1. Комітет як колегіальний орган. Йому підвідомчі справи:
• про порушення у вигляді антиконкурентних дій центральних органів виконавчої влади, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування відповід- і. ного рівня;
• матеріали яких пов’язані із забезпеченням національної безпеки, оборони, суспільних інтересів чи містять державну таємницю або якщо відповідачем у справі є Г Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим. Крім того, Комітет може прийняти до свого провадження і розглянути будь-яку справу.
2. Постійно діюча адміністративна колегія Комітету, їй підвідомчі справи про порушення у вигляді:
‘ • антиконкурентних дій органів адміністративно-госпо-.: дарського управління та контролю, діяльність яких поширюється на всю територію України;
• делегування повноважень центральних органів вико-1 навчої влади, обласних, Київської та Севастопольської ‘«міських державних адміністрацій, органів місцевого [ самоврядування відповідного рівня;
• схилення до порушень, створення умов для вчинення
таких порушень чи їх легітимація центральними орга-ї нами виконавчої влади, обласними, Київською та Се-, вастопольською міськими державними адміністрація-•. ми, органами місцевого самоврядування відповідного | рівня;
• надання рекомендацій центральними органами вико-’ навчої влади, обласними. Київською та Севастополь-;; ською міськими державними адміністраціями, органа-і; ми місцевого самоврядування відповідного рівня, що схиляють до вчинення порушень законодавства про
захист економічної конкуренції чи сприяють вчиненню таких порушень. -
Разом з тим постійно діюча адміністративна колегія за дорученням Голови Комітету може розглянути будь-яку справу, крім тих, що підвідомчі Комітету. __ ^
3. Тимчасова адміністративна колегія Комітету. Її утворюють для розгляду будь-якої справи.
4. Державний уповноважений Комітет. Йому підвідомчі справи про порушення у вигляді:
• зловживання монопольним (домінуючим) становищем, антиконкурентних узгоджених дій, недобросовісної конкуренції, якщо наслідки порушення мають місце на ринку, що охоплює кілька регіонів, чи на загальнодержавному ринку;
• обмежувальної та дискримінаційної діяльності суб’єктів господарювання, а також неправомірного використання суб’єктами господарювання свого ринкового становища, якщо наслідки порушення мають місце на загальнодержавному ринку;
• неподання, подання інформації в неповному обсязі Комітету у встановлені державним уповноваженим, адміністративною колегією, Комітетом чи нормативно-правовими актами строки або подання недостовірної інформації;
• створення перешкод працівникам Комітету у прове-’ денні перевірок, огляду, вилученні чи накладенні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інформації.
5. Адміністративна колегія територіального відділення Комітету. Їй підвідомчі справи про порушення у вигляді:
• зловживання монопольним (домінуючим) становищем, антиконкурентних узгоджених дій, недобросовісної конкуренції, якщо наслідки порушення мають місце на регіональному ринку;
• антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, крім тих, що підвідомчі постійно діючій адміністративній колегії Комітету;
• делегування повноважень органів влади чи органів місцевого самоврядування крім тих, що підвідомчі постійно діючій адміністративній колегії Комітету;
• схилення до порушень, створення умов для вчинення
1ЧП
таких порушень чи їх легітимація органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю крім тих, що підвідомчі постійно діючій адміністративній колегії Комітету;
• обмежувальної та дискримінаційної діяльності суб’єктів господарювання, а також неправомірного використання суб’єктами господарювання свого ринкового становища, крім тих, що підвідомчі державному уповноваженому Комітету;
• неподання, подання інформації в неповному обсязі територіальному відділенню у встановлені головою територіального відділення, адміністративною колегією територіального відділення Комітету чи нормативно-правовими актами строки або подання недостовірної інформації територіальному відділенню;
• створення перешкод працівникам територіального від-ділення Комітету у проведенні перевірок, огляду, ви-. лученні чи накладенні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інформації;
• надання рекомендацій суб’єктами господарювання, об’єднаннями, органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, що схиляють до вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції чи сприяють вчиненню таких порушень, крім тих, що підвідомчі постійно діючій адміністративній колегії.
Справи, підвідомчі адміністративній колегії територіального відділення, розглядаються у територіальному відділенні за місцем вчинення порушення або за місцезнаходженням відповідача, або за місцем настання наслідків порушення.
Голова Комітету має право за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, за поданням державного уповноваженого Комітету, керівника структурного підрозділу Комітету, голови територіального відділення або з власної ініціативи передати на розгляд іншого органу чи посадової особи будь-які матеріали, що є у провадженні органу чи посадової особи, уповноважених на їх розгляд.
Крім розгляду справ, відповідно до компетенції наданої законодавством органи Антимонопольного комітету мають право надавати органам влади, місцевого самоврядування,
адміністративно-господарського управління та контролю?^ суб’єктам господарювання обов’язкові до виконання рекомендації з метою припинення дій, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють, а якщо порушення припинено •— щодо вжиття заходів для усунення їх наслідків.
Як правило, рекомендації надаються, коли вчинено певні неправомірні дії, але за своїми наслідками вони не призвели до спотворення, обмеження або усунення конкуренції з ринку та не завдали шкоди суб’єктам господарювання, споживачам і, таким чином, немає підстав для відкриття справи та застосування санкцій. Змістом рекомендацій органів Анти-монопольного комітету є пропозиції органам влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю або суб’єктам господарювання вжити заходів щодо усунення дій, що призводять або можуть призвести до вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції і настання негативних наслідків, а якщо такі наслідки настали — щодо найсприятливіших шляхів їх усунення. Рекомендації надаються у вигляді листа.
Рекомендації органів Антимонопольного комітету України підлягають обов’язковому розгляду органами чи особами, яким вони надані. Про результати їх розгляду Антимоно-польному комітету України, його територіальному відділенню повідомляється у 10-денний строк з дня отримання рекомендацій, якщо органами Антимонопольного комітету не подовжено цей строк.
За умови виконання положень рекомендацій, якщо порушення не призвело до суттєвого обмеження чи спотворення конкуренції, не завдало значних збитків окремим особам чи суспільству та вжито відповідних заходів для усунення наслідків порушення, провадження у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не розпочинається, а розпочате провадження закривається.
Приклад з практики органів Антимонопольного комітету
За результатами з’ясування обставин, пов’язаних з використанням підрозділами ДСО при МВС України Інструкції з організації роботи по технічному оснащенню та прийому під охорону важливих об’єктів, затвердженої наказом Управління ДСО, було встановлено, що цією Інструкцією підрозділам
у- ДСО надано переваги при виконанні монтажних робіт заоЯ
і бів охоронної сигналізації. иН
Щоб запобігти порушенням вимог законодавства про з»Я хист економічної конкуренції та створити однакові умови, Антимонопольний комітет підготував Головному управлінню ДСО при МВС України відповідні рекомендації щодо внесення до Інструкції змін та доповнень.
На виконання зазначених рекомендацій Головне управління ДСО при МВС України прийняла нову Інструкцію, яка дає право замовнику самостійно визначати виконавця робіт із проектування та монтажу технічних засобів охорони на
тендерній (конкурсній) основі.
* * *
|
§ 4. Процедура розгляду справ • про порушення законодавства Я про захист економічної конкуренції
Процес розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції умовно можна поділити на сім стадій.
1. Початок розгляду справи. Розпочинається зі встановлення факту вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та прийняття розпорядження про початок розгляду справи.
2. Розгляд справи. Включає процес збирання доказів у справі, підготовки до розгляду справи та розгляд її по суті.
3. Прийняття рішення. На цій стадії закінчується процедура розгляду справи по суті й орган Антимонопольного комітету ухвалює рішення або закриває провадження у справі без прийняття рішення по суті.
4. Перевірка рішення. Передбачає перевірку ухваленого рішення. Вона проводиться у межах наданої законодавством компетенції органами Антимонопольного комітету за заявами осіб, які брали участь у справі, або з власної ініціативи.
5. Перегляд рішення. У разі потреби рішення переглядає той орган Комітету, який прийняв відповідне рішення (наприклад, перегляд рішення за нововиявленими обставинами).
і 6. Оскарження рішень органів Антимонопольного коміте-
|ь ту у суді, господарському суді.
Ц> 7. Виконання рішення.
Порушення законодавства про захист економічної конкуренції можуть бути виявлені й відповідно до цього розпочата справа, у разі звернення підприємця, органу влади, місцевого самоврядування, чи громадянина з повідомленням про відомий їм факт вчинення порушення або у разі проведення органами Антимонопольного комітету планових чи позапланових виїзних перевірок щодо додержання законодавства про захист економічної конкуренції.
Отже, органи Антимонопольного комітету можуть розпочати справу про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у таких випадках:
1) надходження до органів Комітету заяв від суб’єктів господарювання, громадян, об’єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених як порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
2) надходження до органів Комітету відповідних подань від органів державної влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю з питань, що стосуються порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
3) за власною ініціативою органів Комітету.
Якщо справа розпочинається за заявою, а її розгляд підвідомчий адміністративній колегії територіального відділення Комітету, подається до відділення за місцем вчинення порушення або за місцезнаходженням відповідача, або за місцем настання наслідків порушення. В усіх інших випадках заяви подаються до Антимонопольного комітету України. Заява має відповідати певним критеріям, вона має подаватися в письмовій формі й містити:
• найменування органу, до якого подається заява;
• найменування, поштову адресу, інші реквізити (факс, телефон) заявника;
• найменування, поштову адресу, інші реквізити відповідача;
• зміст вимог і виклад обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги;
• перелік документів, що додаються до заяви;
• підпис заявника або його представника із зазначенням часу подання заяви.
До заяви додаються наявні у заявника матеріали, якими він обґрунтовує свої вимоги.
Заява розглядається протягом ЗО календарних днів, а уЯ разі потреби одержання додаткової інформації, яка не може бути надана заявником, строк розгляду заяви може бути подовжений державним уповноваженим, головою відділення на 60 календарних днів, про що письмово повідомляється заявникові. Якщо щодо відповідача, зазначеного у заяві, вже порушено справу за наведеними у заяві ознаками порушення, заява може бути приєднана до цієї справи, про що також письмово повідомляється заявникові.
Якщо заяву було подано без додержання певних вимог і це перешкоджає її розглядові, державний уповноважений, голова відділення залишає таку заяву без руху, про що письмово повідомляє заявника і дає йому строк на усунення недоліків. При цьому час залишення заяви без руху не зараховується у строк розгляду заяви. Якщо заявник не усуне недоліки, визначені державним уповноваженим, головою територіального відділення Комітету у встановлений строк, заява може взагалі бути залишена без розгляду, про що також буде письмово повідомлено заявника.
Якщо заявник відмовився від заяви, вона залишається без розгляду, що не є перешкодою для продовження Комітетом, відділенням дослідження з питань, порушених у заяві. Залишення заяви без розгляду не позбавляє заявника права звернутися до Комітету, відділення з повторною заявою про порушення.
Розгляд заяви може бути зупинено з власної ініціативи органу Комітету чи голови територіального відділення або за заявою особи, яка бере участь у справі, до завершення розгляду органом Комітету, судом, господарським судом пов’язаної з цією заявою справи або до розв’язання державним органом пов’язаного з нею іншого питання. Про зупинення розгляду заяви письмово повідомляється заявникові.
У разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції службовцями Комітету, територіального відділення готується і вноситься на розгляд відповідних органів подання про початок розгляду справи, в якому встановлюються обставини справи та подаються конкретні пропозиції щодо доцільності початку розгляду справи. Відповідно до подання службовців та за наявності ознак порушення розпочинається процедура розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, під час якої встановлюються обставини справи, визначаєть-
Дата добавления: 2016-01-06; просмотров: 18; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!