Поняття, система та завдання конкурентного права 12 страница

ся спричинена шкода та встановлюються санкції. Справа про порушення законодавства про захист економічної конку­ренції починається з прийняття розпорядження, яке надси­лається відповідачу, заявнику та третім особам протягом трьох робочих днів з дня його прийняття. Розпорядження про початок розгляду справи або відмову у розгляді справи, • підвідомчої Комітету, адміністративній колегії чи державно­му уповноваженому Комітету, приймає державний уповно­важений Комітету, а у справах підвідомчих адміністративній колегії територіального відділення, — зазначена колегія.

Розпорядження про порушення законодавства про захист економічної конкуренції складається зі вступної, описово-мо­тивувальної та резолютивної частин.

Вступна частина має містити дату і місце прийняття розпорядження, найменування посади та прізвище особи, яка прийняла розпорядження; найменування сторін та тре­тіх осіб, які беруть участь у справі (щодо підприємства пов­ну його назву) із зазначенням юридичної адреси (поштових реквізитів), номер справи відповідно до вимог діловодства.

В описово-мотивувальній частині розпорядження мають бути дані про об’єкт, об’єктивну сторону, суб’єкт, суб’єктив­ну сторону порушення; опис доказів, на яких грунтуються висновки у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; висновки експертизи (у разі її про­ведення); пояснення, заперечення відповідача, третіх осіб;

доводи та мотиви, за якими відхиляються ті чи інші запере­чення; вмотивований висновок про доведення факту вчинен­ня порушення та про кваліфікацію дій відповідача з посилан­ням на акти законодавства, що були підставою такої квалі­фікації (із зазначенням номерів статей, частин, пунктів);

зазначення процесуальних норм законів, правил, положень тощо.

Резолютивна частина розпорядження має містити вис­новок про визнання порушника таким, що займає (займав) монопольне (домінуюче) становище на відповідному ринку під час вчинення ним порушення (у разі порушення перед­баченого ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції»); висновок про визнання дій відповідача пору­шенням законодавства про захист економічної конкуренції з наведенням повної кваліфікації порушення та з визначенням цих дій. Кожне порушення визначається окремо, наводиться

відповідна кваліфікація та короткий опис кожної дії, якщо в

діях відповідача є кілька порушень.

Взагалі, розпорядження органами Антимонопольного ко­мітету приймаються не лише у разі відкриття провадження у справі, а й у інших випадках. Аналіз законодавства про за­хист економічної конкуренції дає можливість стверджувати, що органи Антимонопольного комітету приймають такі роз­порядження, зокрема, у таких випадках:

• про початок розгляду справи про порушення законо­давства про захист економічної конкуренції;

• про відмову у розгляді справи;

• про об’єднання і виділення справ, зупинення розгляду

ви. справи та його поновлення;

Д| • про заміну відповідача або про залучення до участі у

Ір справі співвідповідачів;

В? • про призначення експертизи, в тому числі про призна-

р чення експерта;

| • про вилучення чи накладення арешту (на майно, предмети, документи, інші носії інформації, що мо­жуть бути доказами чи джерелом доказів у справі);

• про повернення вилучених предметів, документів, ін­ших носіїв інформації;

• про заборону вчиняти певні дії; .^^

• про надання інформації; «ІЦ

• про залишення без розгляду заяви про надання дозИ «волу на узгоджені дії, концентрацію; Й ^? • про початок розгляду справи про узгоджені дії, кон-^ь центрацію;

| • про зупинення або поновлення розгляду справи про узгоджені дії, концентрацію;

• про залучення третіх осіб у справі про узгоджені дії, концентрацію;

• про закриття розгляду справи про узгоджені дії, кон­центрацію;

• про залишення заяви без руху;

• з питань визначення монопольного (домінуючого) ста­новища суб’єктів господарювання на ринку.

Під час розгляду справи службовці органів Антимоно­польного комітету збирають та аналізують документи, вис­новки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що може бути доказом у справі, зокрема проводять дослідження ре­гіональних або загальнодержавних ринків; одержують від

сторін, третіх осіб, інших осіб письмові та усні пояснення, які фіксують у протоколі; вилучають письмові та речові до­кази, у тому числі, документи, предмети чи інші носії інфор­мації, що можуть бути доказами чи джерелами доказів у справі; накладають арешт на предмети, документи, інші но­сії інформації, що можуть бути доказами чи джерелами до-• казів у справі.

За результатами збирання доказів у справі складається ще одне подання, але воно вже стосується попередніх вис­новків у справі. Його вносять на розгляд органів Комітету, яким підвідомча справа. Це подання містить:

1. Зміст заяви або інших підстав для початку розгляду справи.

2. Обставини, у яких є ознаки порушення, а саме дані про:

• об’єкт порушення — права, суспільні відносини, на які посягає діяння;

• об’єктивну сторону порушення — діяння (вчинок, опис дій, що містить порушення), час, місце, спосіб вчинення порушення, наслідки вчиненого порушення, наслідки неправомірних дій відповідача (що настали чи могли настати), причинний зв’язок між неправо­мірними діями відповідача й наслідками цих дій;

• суб’єкт порушення — конкретного відповідача;

• суб’єктивну сторону порушення — вину, мету (у разі потреби).

3. Опис доказів, які підтверджують чи спростовують на­явність у діях відповідача складу порушення.

4. Пояснення (заперечення) відповідача, третіх осіб щодо вчиненого порушення.

5. Доводи та мотиви, за якими пропонується відхилити ті чи інші докази та врахувати (відхилити) заперечення відпо­відача та третіх осіб.

6. Висновки експертів (за їх наявності).

7. Вмонтований висновок про доведення (не доведення) факту порушення.

Крім того, у разі доведення вчинення порушення, подання має містити висновок про кваліфікацію дій відповідача, ін­формацію про те, чи припинено відповідачем порушення за­конодавства про захист економічної конкуренції на момент складання подання, пропозиції про вжиття заходів щодо припинення відповідачем порушення, висновок щодо розмі­

ру незаконно одержаного прибутку та періоду його отримаїД

ня й обчислення та ін. Н і Копії подання з попередніми висновками (або витяги зй нього, що не містять інформації з обмеженим доступом, а та­кож визначеної відповідним державним уповноваженим, го­ловою відділення інформації, розголошення якої може завда­ти шкоди інтересам інших осіб, що беруть участь у справі, або перешкодити подальшому розглядові справи) не пізніше ніж за десять днів до прийняття рішення у справі надсила­ються сторонам і третім особам. При доведенні вчинення по-. рушення залежно від обставин у справі приймається одне чи кілька рішень. У рішенні вказують результати розгляду справи по суті, наводять мотиви рішення, зазначаються дії, які повинні виконати або від яких утриматися, та строк ви­конання рішення. Органи Комітету, які прийняли рішення, не мають права його скасувати або змінити. Вони вправі ли­ше виправити допущені в рішенні описки чи явні арифме­тичні помилки, роз’яснити своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту, а також прийняти додаткове рішення, як­що з якогось питання, що досліджувалося під час розгляду справи, не прийнято рішення. | Рішення приймають органи Комітету у разі:

| • завершення розгляду справи про порушення законо-| давства про захист економічної конкуренції, у тому ‘ числі справи про недобросовісну конкуренцію, неза-і- лежно від того чи вирішується справа по суті;

^ • якщо прийнято додаткове рішення у справі;

; • прийняття попереднього рішення у справі про пору-1 шення законодавства про захист економічної конку­ренції;

• визнання рішення таким, дія якого не зупиняється;

• за результатами перевірки та перегляду рішень у справах про порушення законодавства про захист еко­номічної конкуренції, у тому числі справах про недоб-

. росовісну конкуренцію;

‘ • надання дозволу, заборони узгоджених дій, концент-

:[ рації;

• перевірки та перегляду рішень у заявах, справах про ‘• узгоджені дії;

• перегляду рішень у заявах, справах про концентрацію.

У процесі розгляду справи органи Антимонопольного ко-;у мітету за поданою суб’єктом господарювання заявою про

вжиття заходів для відвернення негативних та непоправних

наслідків для суб’єктів господарювання внаслідок порушен­ня законодавства про захист економічної конкуренції мо­жуть прийняти попереднє рішення про заборону особі (від­повідачу), в діях якої вбачаються ознаки порушення, вчиня­ти певні дії, в тому числі про блокування цінних паперів або про обов’язкове вчинення певних дій, якщо невідкладне вчи­нення цих дій є необхідним виходячи із законних прав та ін­тересів інших осіб. Попереднє рішення може бути оскарже­не у 15-денний строк з дня його одержання. Цей строк не може бути поновлено.

У разі закриття розгляду справи у зв’язку з недоведенням вчинення порушення відповідач може звернутися до суду про відшкодування йому суб’єктом господарювання, який подав заяву, збитків, завданих у зв’язку з прийняттям попе­реднього рішення. Попереднє рішення, якщо в ньому не за­значено коротший строк, втрачає чинність з дня отримання відповідачем рішення, прийнятого за результатами розгляду справи.

За результатами розгляду справи про порушення законо­давства про захист економічної конкуренції органи Антимо-нопольного комітету України приймають рішення, зокрема про:

• визнання вчинення порушення законодавства про за­хист економічної конкуренції;

• припинення порушення законодавства про захист еко­номічної конкуренції;

• зобов’язання органу влади, місцевого самоврядуван­ня, адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішен­ня чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, місцевого самоврядування, адмі­ністративно-господарського управління та контролю;

• визнання суб’єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

• примусовий поділ суб’єкта господарювання, що зай­має монопольне (домінуюче) становище на ринку;

• накладення штрафу;

• блокування цінних паперів;

• усунення наслідків порушень законодавства про за­хист економічної конкуренції;

• скасування дозволу на узгоджені дії у разі неправо­

мірного використання суб’єктом господарювання рин­кового становища;

• оприлюднення відповідачем за власні кошти офіційної інформації Антимонопольного комітету чи його тери­торіального відділення стосовно рішення, прийнятого у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі опублікування рішень у повному обсязі (за винятком інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим, головою територіального відділення інформації, розголошення якої може завда­ти шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), у строк і спосіб, визначені цим рішенням або законодавством;

• закриття провадження у справі.

З метою захисту суспільних інтересів чи відвернення не­гативних або непоправних наслідків для суб’єктів господа­рювання органи Антимонопольного комітету України мо­жуть прийняти рішення про визнання рішення у справах про порушення законодавства про захист економічної конку­ренції, таким, дія якого не зупиняється у зв’язку з:

• порушенням судом, господарським судом проваджен­ня у справі про визнання його недійсним;

• перевіркою за заявою сторони відповідного рішення (постанови) суду, господарського суду в порядку нагляду;

• переглядом за заявоісг сторони відповідного рішення (постанови) суду, господарського суду за нововиявле-ними обставинами.

Таке рішення приймається за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи органів Антимоно­польного комітету України. Його приймають як перед подан­ням відповідної заяви до суду, господарського суду, так і піс­ля її подання, якщо суд, господарський суд не зупинять дію рішення органу Антимонопольного комітету України, що ос­каржується.

Рішення (витяг з нього, за винятком інформації з обмеже­ним доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, голо­вою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпоря-

дження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надаються для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Якщо вручити рішення немає можливості внаслідок від­сутності фізичної особи за останнім відомим місцем прожи­вання (місцем реєстрації) або відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб’єкта господарювання, ор­гану адміністративно-господарського управління та контро­лю за відповідною юридичною адресою, рішення органів Ан­тимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачеві, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України «Голос України», га­зета Кабінету Міністрів України «Урядовий кур’єр», «Офі­ційний вісник України», друковані видання відповідної об­ласної ради за останнім відомим місцем проживання чи міс­цем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

Рішення та розпорядження органів Антимонопольного ко­мітету України, голів його територіальних відділень є обов’язковими до виконання.

Розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції підлягає закриттю без прийняття рі­шення по суті, якщо:

• справа не підлягає розгляду в органах Антимонополь­ного комітету;

• не встановлено відповідача або його місцезнаходження;

• відповідача — юридичну особу ліквідовано;

• вже розглянуто чи розглядається органами Антимоно­польного комітету справа з тих самих підстав щодо того самого відповідача;

• не доведено вчинення порушення;

• є інші підстави, передбачені законом.

З метою встановлення фактичних обставин справи про вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, всебічного її розгляду та доведення вчинення порушення органи Комітету, які розглядають справу, до прийняття рішення по суті можуть проводити слухання у справі. Його проводить орган Комітету, який розглядає спра­ву, або колегіальний орган, один або кілька його членів. Про день, час і місце проведення слухання у справі осіб, які бе­

руть участь у справі, повідомляють не пізніше ніж за 5 днів до його проведення.

Орган Комітету на слухання у справі запрошує осіб, які беруть участь у справі, для надання ними зауважень, пояс­нень, доводів, необхідних для встановлення фактичних об­ставин справи. У слуханні у справі можуть брати участь працівники Комітету, його територіальних відділень, а у разі потреби залучається експерт. На слухання можуть бути за­прошені інші особи, якщо заявник і відповідач не висловили проти цього обгрунтованих заперечень.

Орган Комітету за власною ініціативою чи за заявою осіб, які беруть участь у справі, може провести повністю або

„ частково закрите слухання у справі, якщо відкрите слухання може завдати шкоди інтересам держави, особам, які беруть

; участь у справі, чи іншим особам або перешкодити подаль-

• шому розглядові справи.

Головуючий на слуханні вживає заходів для встановлення

; фактичних обставин справи. Він може видалити осіб, які по­рушують порядок проведення слухання; слухання продовжу-

^ ється без їх участі.

; Слухання протоколюється. У протоколі зазначаються:

орган Комітету, який проводить слухання;

;. форма проведення слухання (відкрите, закрите), місце,

: дата, час початку й закінчення слухання;

; прізвища, ім’я та по батькові головуючого, членів колегі-

} ального органу Антимонопольного комітету України із за­значенням їх посад та інших осіб, присутніх на слуханні;

питання, які розглядалися, та основний зміст зауважень, пояснень, доводів, наданих учасниками слухання.

Протокол слухання протягом трьох днів підписують голо­вуючий, члени колегіального органу Комітету, які проводили слухання у справі. У цей самий строк особи, які брали участь у слуханні, можуть.ознайомитися зі змістом протоко­лу, подати пояснення або зауваження до нього, які додають-

«ся до протоколу. Про ознайомлення осіб, які брали участь у

[ слуханні, зі змістом протоколу зазначається у протоколі.

; Слухання чи його частина може не проводитися, якщо це загрожуватиме громадському порядку, державній безпеці

: або розголошенню інформації з обмеженим доступом чи ін-

і ‘формації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам

І осіб, що беруть участь у розгляді справи.

§ 5. Перевірка, перегляд та оскарження рішень органів Антимонопольного комітету у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Зміна, скасування та визнання рішень недійсними Рішення, прийняті адміністративною колегією територіаль­ного відділення, державним уповноваженим, адміністратив­ною колегією Антимонопольного комітету України у справах про порушення законодавства про захист економічної кон­куренції, у заявах, справах про узгоджені дії, можуть бути перевірені за заявою осіб, які брали участь у справі, або за власною ініціативою у порядку, встановленому Антимоно-польним комітетом України.

Заяву про перевірку рішення подають до Антимонополь­ного комітету України у 2-місячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Рішення адміністративної колегії територіального відді­лення перевіряються Антимонопольним комітетом України чи його адміністративною колегією, рішення державного уповноваженого, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України — Антимонопольним комітетом України.

Органи Антимонопольного комітету України, які переві­ряють рішення, можуть зупинити виконання рішення до за­кінчення його перевірки, про що письмово повідомляються Особи, які беруть участь у справі. За результатами перевірки рішення зазначені органи мають право залишити рішення без змін, змінити рішення, скасувати рішення частково і на­правити справу на новий розгляд у цій частині, скасувати рі­шення і прийняти нове рішення або передати справу на но­вий розгляд чи припинити провадження у справі.

Крім того, органи Антимонопольного комітету України з власної ініціативи чи за заявами осіб можуть переглянути рі­шення, прийняті ними у справах про порушення законодав­ства про захист економічної конкуренції та у заявах, спра­вах про узгоджені дії та концентрацію. Такий перегляд мож­на здійснити у разі:

• якщо істотні обставини не були і не могли бути відомі органам Антимонопольного комітету України, що при­звело до прийняття незаконного або необгрунтовано­го рішення;

• якщо рішення було прийнято на підставі недостовір­

ної інформації, що призвело до прийняття незаконно­го або необгрунтованого рішення;

• невиконання учасниками узгоджених дій, концентра­ції вимог і зобов’язань, які усувають або пом’якшують негативний вплив узгоджених дій та концентрації на конкуренцію;

• якщо обставини, на підставі яких було прийнято рі­шення про надання дозволу на узгоджені дії та кон­центрацію суб’єктів господарювання, вже не існують;

• наявності інших підстав, передбачених законами України.

Органи Антимонопольного комітету України, які прийня­ли рішення, можуть зупинити його виконання до закінчення перегляду, про що письмово повідомляються особи, які бе­руть участь у справі. За результатами перегляду органи Ан­тимонопольного комітету України можуть залишити рішен­ня без змін, змінити рішення, скасувати його або прийняти нове рішення.

Якщо за результатами перегляду рішень Антимонополь-ний комітет України приймає рішення про заборону кон­центрації, державна реєстрація суб’єкта господарювання, створеного в результаті концентрації, скасовується у судово­му порядку за позовом Антимонопольного комітету України.

Заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повніс­тю або частково до суду у 2-місячний строк з дня одержання і рішення. Цей строк не може бути відновлено.

І Рішення Антимонопольного комітету України, його адмі-^; ністративної колегії та державного уповноваженого оскар-е жуються до Вищого господарського суду України; рішення адміністративної колегії територіального відділення — до господарського суду Автономної Республіки Крим, облас­них, Київського та Севастопольського міських господар­ських судів.

Підставами для зміни, скасування чи визнання недійсни­ми рішень органів Антимонопольного комітету України є:

неповне з’ясування обставин, що мають значення для спра­ви; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, ви­кладених у рішенні, обставинам справи; порушення або не­правильне застосування норм матеріального чи процесуаль­ного права.

Порушення або неправильне застосування норм процесу­ального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення лише за умови, якщо це по­рушення призвело до прийняття неправильного рішення. ^

Контрольні запитання для самоперевірки і /. У чому полягає сутність порушення законодавства про захист економічної конкуренції?

2. Що таке порушення законодавства про захист еко­номічної конкуренції?

3. Який склад порушення законодавства про захист економічної конкуренції?

4. Що таке докази у справі про порушення законодав­ства про захист економічної конкуренції, їх джерела?

5. Які особи беруть участь у справі?

6. Як відбувається вилучення,’ накладення арешту на майно?

7. Експертиза у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

8. Які органи розглядають справи про порушення зако­нодавства про захист економічної конкуренції?

9. У чому полягає сутність рекомендацій органів Анти-монопольного комітету?

10. Назвіть стадії процесу розгляду справи про пору­шення законодавства про захист економічної конку­ренції.

11. Заява про порушення законодавства про захист еко- ц помічної конкуренції, її розгляд, я

12. Коли проводяться слухання у справі? В

13. У яких випадках органи Антимонопольного коміте- -В ту приймають розпорядження, а у яких рішення? я

14. Яким чином здійснюються перевірка, перегляд, оскар- «• ження рішень органів Антимонопольного комітету?

Глава 7

Основні види порушень законодавства про захист економічної конкуренції

§ 1. Загальна характеристика основних порушень законодавства про захист економічної конкуренції

З точки зору законодавства про захист економічної конку­ренції господарська діяльність на ринку може здійснюватися | як правомірно і спрямовуватися на розвиток суспільства та І: економіки, так і неправомірно, що завдає суспільству шкоди, е гальмує економічний розвиток. Це, зокрема, відбувається ^г внаслідок спотворення, обмеження або усунення конкурен-; ції з ринку.

Дії, що призводять або можуть призвести до спотворення, обмеження або усунення конкуренції з ринку, порушують законодавство про захист економічної конкуренції і підляга­ють покаранню. Вони є протиправними і шкідливими для ринкової конкуренції та осіб, які функціонують на ринку.

Головною ознакою протиправних дій є їхня здатність спотворювати чесні правила гри на ринку, порушувати пра­ва та охоронювані законом інтереси підприємців і спожива­чів, а також порушувати норми законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до законів України «Про захист економічної конкуренції» та «Про захист від недобросовісної конкурен­ції» основними порушеннями законодавства про захист еко­номічної конкуренції, вчинення яких спричиняє, можливо, найістотнішу шкоду ринковій конкуренції, можна назвати:

1. Антиконку рентні узгоджені дії суб’єктів господа­рювання — вчиняються виключно групою суб’єктів госпо­дарювання, одна особа сама по собі не може вчинити анти-конкурентні узгоджені дії.

2. Зловживання монопольним (домінуючим) станови­щем на ринку — може вчинятися як однією особою, так і групою осіб.

3. Антиконку рентні дії органів влади, місцевого само­врядування, адміністративно-господарського управлін­ня та контролю —- вчиняють виключно зазначені органи

шляхом прийняття неправомірних рішень та вчиняючи дії, що обмежують вільну економічну діяльність на ринку та спотворюють дію економічних законів.

4. Недобросовісна конкуренція. Основою недобросовіс­ної конкуренції є нечесне, неправомірне ведення підприєм­ницької діяльності.

Вчинення цих неправомірних дій заборонено і тягне за со-^ бою відповідальність згідно з законодавством. <

§ 2. Антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання

Для задоволення своїх потреб та отримання надприбутків на ринку суб’єкти господарювання можуть здійснювати колек­тивну антиконкурентну діяльність та створювати монополь­ні об’єднання, що домінують на ринку. В основному це від­бувається шляхом укладення письмових чи усних угод, які регламентують їх ринкову діяльність. Таким чином підпри­ємці можуть домовлятися про регулювання виробництва, умови збуту продукції та найму робочої сили, встановлення цін на певні товари, обмін виробничою та комерційною ін­формацією та ін. Основною метою укладення таких угод є одержання прибутку шляхом забезпечення власних та сус­пільних потреб через усунення чи обмеження конкуренції між учасниками угоди, а також через усунення зовнішньої конкуренції. Такі учасники, зберігаючи юридичну, фінансо­ву, виробничу та комерційну самостійність, здійснюють на договірній основі антиконкурентну спільну діяльність, що, може передбачати:

• обмін патентами та технологіями;

• розширення сфер впливу на споживчому ринку;

• визначення спільної політики розвитку виробництва, реалізації товарів, а також встановлення монопольних цін, метою яких є усунення конкурентів з ринку;

• розподіл ринків збуту, джерел сировини тощо. Антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання заборонені законодавством.

Залежно від структури ринку, виду суб’єктів господарю­вання, їх місця на ринку виділяють три основні види анти-конкурентних узгоджених дій:

• горизонтальні;

• вертикальні;

• конгломератні.

Горизонтальні антиконку рентні узгоджені дії. Це дії (угоди), що їх здійснюють на одному і тому самому рівні ви- • робництва або розподілу товарів два або більше суб’єктів господарювання, які фактично мають бути конкурентами.

Здійснення таких погоджених дій (укладення угод), які безпосередньо передбачають встановлення монопольних цін, розподіл ринку, усунення з ринку інших суб’єктів господа­рювання, завдають конкуренції найбільшої і прямої шкоди, бо стосуються її основних елементів, зокрема цін, обсягу ви­робництва, структури ринку, включаючи частки суб’єктів господарювання на ринку, географічні, товарні, часові межі ринку.

І Щоб істотно обмежити конкуренцію, суб’єктам господа-г рювання не обов’язково прямо погоджувати (передбачати у ї своїх угодах) відповідну антиконкурентну діяльність. Іноді і достатньо, щоб домовленості стосувалися фактора, істотного І для функціонування ринку. Наприклад, встановлення суб’-! єктами господарювання нових галузевих стандартів чи ство-;’ рення труднощів в отриманні суб’єктами господарювання лі-!’ цензій чи дозволів на здійснення господарської діяльності і; може істотно підвищити бар’єри входження на ринок або ^ призвести до виходу з ринку суб’єктів господарювання — новачків.

Аналогічні наслідки матимуть місце й у разі домовленості і» учасників ринку не мати справи з постачальниками суб’єкта і господарювання, який нещодавно увійшов на ринок, — так | званий бойкот.

Поряд з цим існують антиконкурентні узгоджені дії, які Г хоч прямо і не передбачають зміни конкретних умов форму­вання ціни або структури ринку, інших основних елементів конкуренції, але впливають на неосновні її елементи і через;• них опосередковано — на основні.

: До неосновних елементів конкуренції можна віднести рек-^; ламу, години роботи магазинів, зовнішнє оформлення това-. ру тощо. Так, домовившись про заборону або істотне обме-: ження реклами на свої товари, суб’єкти господарювання ^ значно обмежують можливості споживачів до пошуку най-і оптимальніших умов придбання. Таким чином, посилюється, загальна ринкова влада кожного з продавців, а отже, і їх Ї можливість призначати вищі ціни.

^; Аналогічні наслідки мають місце у разі домовленості щодо? єдиного режиму роботи магазинів. Таким чином, учасники

антиконкурентних узгоджених дій позбавляються конкурен­ції з боку тих підприємств, які могли б працювати в інший час.,

Такі угоди, як правило, не усувають конкуренцію повніс­тю, але призводять до її часткового обмеження чи ослаблен­ня з відповідними негативними наслідками для ринку та спо­живачів.

---

Дата добавления: 2016-01-06; просмотров: 19; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!