Поняття, система та завдання конкурентного права 19 страница

обсяг реалізації) учасників концентрації не досягаються їх шестикратні порогові значення.

Тимчасовій адміністративній колегії підвідомчі також пи­тання про надання орендодавцеві висновків про можливість оренди та умови договору оренди цілісного майнового ком­плексу підприємства чи його структурного підрозділу, що перебуває у державній, комунальній власності або належить Автономній Республіці Крим, якщо найбільшими сумарними вартісними показниками (сумарна вартість активів або су­марний обсяг реалізації) учасників концентрації перевищу­ються їх шестикратні порогові значення.

Адміністративній колегії територіального відділення Комі­тету підвідомчі питання про надання орендодавцеві висновків про можливість оренди та умови договору оренди цілісного майнового комплексу підприємства чи його структурного під­розділу, що перебуває у державній, комунальній власності або належить Автономній Республіці Крим і при цьому най­більшими сумарними вартісними показниками (сумарна вар­тість активів або сумарний обсяг реалізації) учасників кон­центрації не досягаються їх шестикратні порогові значення.

Голова Комітету має право за клопотанням заявника, ор­гану Антимонопольного комітету або з власної ініціативи витребувати будь-яку заяву чи справу про концентрацію і передати її на розгляд адміністративної колегії, іншого орга­ну чи посадової особи Комітету.

Якщо з будь-яких причин заява про економічну концент­рацію була залишена без розгляду, заявник може зверну­тись з повторною заявою. При цьому, залежності від зміни обставин концентрації повторна заява подається у формі но­вої чи попередньої.

Повторна заява подається як нова, якщо порівняно з по­передньою заявою істотно змінилися обставини, що характе­ризують концентрацію, зокрема заявник, учасники концент­рації, вид концентрації, період, за який подаються відомості щодо учасників концентрації. За подання нової заяви спла­чується збір.

Повторна заява подається як попередня, якщо обставини, що характеризують концентрацію, істотно не змінилися. До такої заяви додаються: копія попередньої заяви, яка не була прийнята до розгляду, документи з виправленнями, доку­менти, що не були додані до попередньої заяви. Подання та­кої заяви не потребує повторної сплати збору.

Приклад з практики органів Антимонопольного комітету

Антимонопольний комітет розглянув заяву про надання згоди на створення виробничо-наукового об’єднання птахів­ничої промисловості «Укрптахопром» (далі — об’єднання «Укрптахопром»).

Засновниками об’єднання «Укрптахопром» виступали 37 суб’єктів господарювання, які діють на загальнодержавних та регіональних товарних ринках. З них п’ять — обласні виробничі об’єднання птахівничої промисловості — займали монопольне становище на певних регіональних товарних ринках.

Метою створення об’єднання «Укрптахопром» була по­стійна координація господарської та зовнішньоекономічної діяльності її учасників для забезпечення стабільного функці­онування та розвитку птахівничої промисловості тощо.

Об’єднання «Укрптахопром» — добровільна, некомерцій-на, недержавна організація, не здійснює підприємницької діяль­ності і не втручається в господарську діяльність її членів; є вільним для вступу (виходу) нових учасників (засновників).

Виходячи з того, що установчий договір і статут об’єднан­ня «Укрптахопром» відповідали вимогам, встановленим зако­нодавством, його створення не призводило до появи моно­польного утворення і не загрожувало конкуренції на товар­них ринках, Комітет дав згоду на створення виробничо-нау­кового об’єднання птахівничої промисловості «Укрптахо­пром», було погоджено його установчий договір і статут. * * *

Антимонопольний комітет України чи його адміністратив­на колегія надають суб’єктам господарювання, органам вла­ди, місцевого самоврядування, адміністративно-господар­ського управління та контролю на підставі заяви про надан­ня попередніх висновків та доданої до неї інформації попе­редні висновки стосовно концентрації,

Попередні висновки з питань концентрації надаються:

• щодо концентрації, у тому числі оренди, лізингу, кон­цесії;

• щодо доцільності створення промислово-фінансових груп, стосовно техніко-економічного обгрунтування та Генеральної угоди про сумісну діяльність з виробницт­ва кінцевої продукції ПФГ;

• орендодавцеві про можливість оренди та умови дого-

| вору оренди цілісного майнового комплексу підприєм-; ства чи його структурного підрозділу, що перебуває у

державній, комунальній власності або належить Авто-

номній Республіці Крим.

І Попередні висновки надаються у строк, що не перевищує ЗО днів з моменту отримання органом Комітету заяви, ви­ключно на підставі наданих заявником інформації та доку­ментів.

Орган Антимонопольного комітету України надає орендо-I давцеві висновки про можливість оренди та умови договору | оренди протягом 15 днів після надходження до нього мате-| ріалів і надсилає орендодавцеві висновки про можливість І оренди та умови договору оренди.

^ь Якщо орендодавець не одержав у встановлений термін

висновків органу Антимонопольного комітету України, укла-•; дення договору оренди вважається з цим органом погодже-, ним без прийняття розпорядження, про що орган Комітету, і який розглядав заяву, повідомляє заявника протягом 10 днів | з дня, коли рішення вважається прийнятим.

Надання попередніх висновків — процедура надання вис-• новків органом Антимонопольного комітету щодо його ймо­вірного рішення з приводу економічної концентрації. Інакше кажучи, звертаючись до органів Антимонопольного комітету з заявою про надання попередніх висновків про можливість здійснення економічної концентрації, суб’єкти господарю­вання отримують однозначну відповідь про: ймовірне надан­ня згоди на концентрацію, ймовірну відмову в наданні згоди на концентрацію, необхідність (відсутність необхідності) [ одержання згоди на концентрацію, недостатність інформації ^? для будь-як&го висновку.

} Отримання згоди на економічну концентрацію внаслідок | процедури попередніх висновків не дають суб’єкту господа-» рювання права на здійснення економічної концентрації без згоди органів Антимонопольного комітету, якщо така згода є необхідною. Але такий суб’єкт може бути впевнений, що якщо він надав достовірну інформацію та економічне стано­вище (частка на ринку, обсяг виробництва тощо) учасників концентрації на ринку не змінилося, дозвіл на здійснення економічної концентрації буде надано. Отримання висновків не є обов’язковим і здійснюється виключно у разі виникнен­ня потреби у суб’єкта господарювання.

яр

Процедура одержання попередніх висновків дає можли­вість суб’єктам господарювання уникати порушень законо­давства про захист економічної конкуренції у вигляді здійс­нення концентрації без згоди Антимонопольного комітету, коли така згода необхідна.

Приклад з практики органів Антимонопольного комітету

Антимонопольний комітет України розглянув заяву про» надання попередніх висновків щодо погодження змін до установчих документів виробничого об’єднання птахівничої промисловості «Житомирптахопром» (далі — ВО «Жито­мирптахопром»).

В результаті аналізу проектів нової редакції установчих документів було встановлено, що відповідно до них ВО «Жи­томирптахопром» здійснював би контроль над своїми заснов­никами і таким чином виступав би як єдиний суб’єкт госпо­дарювання, частки якого на ряді регіональних ринків пере­вищували б 90% у межах Житомирської області. Таким чи­ном, ВО «Житомирптахопром» залишився б монопольним ут­воренням на регіональних ринках Житомирської області.

Виходячи з цього були підстави для відмови у погодженні змін до установчих документів ВО «Житомирптахопром» у редакції, запропонованій для розгляду.

Комітет повідомив заявників, що зміни до установчих до­кументів ВО «Житомирптахопром» можуть бути погоджені за умови перегляду складу засновників об’єднання, щоб їх сумарна частка на цих ринках була меншою 35%, або вне­сення змін до установчих документів, які передбачатимуть створення об’єднання на принципах асоціації. * * *

В ряді випадків у попередніх висновках органи Антимоно­польного комітету можуть зауважити, що відповідно до на­даної інформації концентрація не потребує згоди Комітету, однак для прийняття остаточного рішення необхідно подати додаткові відомості. Таким чином суб’єкти господарювання визначаються з обсягом інформації, потрібної при поданні заяви, зменшується ризик притягнення до відповідальності за здійснення концентрації без згоди Комітету або негатив­них наслідків розгляду заяви, якщо надану інформацію буде визнано неповною для прийняття рішення по суті.

Приклад з практики ^И органів Антимонопольного комітету

Розглянувши заяву представника ТОВ «Бозак Трейдінг Лімітед» (Республіка Кіпр) про надання згоди на придбання пакета акцій «Любашівський елеватор», державний уповно­важений Комітету зазначив, що відповідно до наданої інфор­мації таке придбання не потребує попереднього одержання

Г згоди Комітету. В той же час установчі документи заявника ^ свідчили про існування певної вірогідності відносин контро­лю між засновниками ТОВ «Бозак Трейдінг Лімітед». У зв’язку з цим у попередніх висновках було зауважено, якщо з урахуванням всіх можливих відносин контролю за участю цих засновників порогові показники досягнуть зна­чень, за яких необхідне одержання згоди Комітету, ТОВ «Бо-зак Трейдінг Лімітед» повинно звернутися до Комітету у встановленому порядку із заявою, розкривши при цьому пов­ні відносини контролю своїх засновників.

•- * * * _

Таким чином, наявність практики надання попередніх висновків дає суб’єктам господарювання можливість зверта­тися до органів Антимонопольного комітету на будь-якому етапі підготовки до здійснення економічної концентрації та прогнозувати остаточні рішення його органів. У разі якщо відмова має високу ймовірність, одержання попередніх вис­новків дає змогу відмовитися від економічної концентрації на ранніх етапах, значно заощадивши час та кошти, або по­силити обгрунтованість своїх дій, довести переваги позитив­ного ефекту від концентрації для суспільних інтересів над негативними наслідками від обмеження конкуренції. Отже, механізм попередніх висновків виступає як форма цивілізо-^г ваного діалогу та узгодження інтересів між державою в осо-., бі Антимонопольного комітету, з однієї сторони, та суб’єкта­ми господарювання — учасниками економічної концентрації — з іншої.

і Під час розгляду заяви про економічну концентрацію мо- ~; жуть виникнути підстави для заборони економічної концент­рації суб’єктів господарювання. Виявивши такі підстави, а також у разі потреби провести складне поглиблене дослід­ження (у тому числі одержання додаткової необхідної інфор­мації) орган Антимонопольного комітету може прийняти розпорядження про початок розгляду справи про економічну концентрацію. Про початок розгляду справи у письмовій

формі повідомляється заявник. Строк розгляду справи про концентрацію не повинен перевищувати трьох місяців. Пере­біг строку починається з дня подання заявником у повному обсязі інформації та отримання висновку експерта. Якщо протягом строку розгляду справи органи Антимонопольного комітету України не прийняли рішення, вважається, що на концентрацію надано дозвіл.

Днем прийняття рішення про надання дозволу на кон­центрацію вважається останній день строку розгляду спра­ви. Розгляд справи зупиняється, якщо неможливо її розгля­нути до вирішення органом Антимонопольного комітету України, судом, господарським судом пов’язаної з нею іншої справи або до- вирішення державним органом пов’язаного з нею іншого питання. Про зупинення розгляду справи та його поновлення органи Антимонопольного комітету Украї­ни приймають розпорядження, про що повідомляється заяв­никові. Розгляд справи поновлюється після усунення обста­вин, які зумовили його зупинення.

За результатами справи про економічну концентрацію приймаються відповідні рішення з питань концентрації, а та­кож робляться висновки про можливість оренди та умови договору оренди цілісного майнового комплексу підприєм­ства чи його структурного підрозділу, що перебуває у дер­жавній, комунальній власності або належить Автономній Республіці Крим. Рішення у справі про економічну концент­рацію приймаються у формі розпорядження.

У рішенні зазначаються результати розгляду справи по суті (надано, згоду на концентрацію чи відмовлено, у наданні згоди на концентрацію, у тому числі надано дозвіл або від­мовлено в наданні дозволу орендодавцю на оренду цілісного майнового комплексу підприємства чи його структурного підрозділу, що перебуває у державній, комунальній власнос­ті або належить Автономній Республіці Крим), наводяться мотиви рішення, висновки щодо умов договору оренди, зазначаються дії, які заявник повинен виконати, а від яких утриматися. Копія рішення надсилається заявнику в 10-ден-ний строк із дня його прийняття.

Рішення про надання згоди на концентрацію зберігає чин­ність протягом року, якщо більший строк не зазначено в рі­шенні. Для здійснення концентрації після перебігу строку чинності рішення учасники концентрації повинні подати но­ву заяву. Якщо концентрацію здійснено після перебігу стро­

ку чинності рішення, то вона вважається здійсненою без згоди органу Антимонопольного комітету. Орган чи посадо­ва особа, які прийняли рішення, не мають права визнати його недійсним або змінити. Але вони можуть виправити до­пущені описки чи явні арифметичні помилки, роз’яснити своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту, а також прийняти додаткове рішення, якщо з якогось питання, що досліджувалося під час розгляду заяви (справи), не прийня­то рішення.

Здійснення економічної концентрації без згоди органів Антимонопольного комітету, якщо одержання такої згоди необхідно, є порушенням законодавства і тягне за собою від­повідальність, встановлену законом.

| Якщо встановлено, що економічну концентрацію було І здійснено без попереднього одержання згоди органів Коміте- ї ту, хоч такої згоди потребує законодавство, але при цьому за результатами розгляду справи визнано, що внаслідок цієї концентрації не відбулося обмежень конкуренції, органи Ко­мітету, як правило, надають згоду на здійснення концентра­ції з одночасним застосуванням санкцій за порушення зако­нодавства про захист економічної конкуренції.

Приклад економічної концентрації суб’єктів господарювання з практики органів Антимонопольного комітету

ВАТ «Рассвет» (рос. мовою) (м. Запоріжжя) придбало па­кет акцій ВАТ «Центр інформаційних технологій» (м. Бер­дянськ) без згоди на це органів Антимонопольного комітету.

Зазначений пакет акцій ВАТ «Рассвет» придбавало част­ками на вторинному ринку цінних паперів за договорами ку­півлі-продажу. Придбання останніх двох пакетів акцій при­звело до набуття 52,44% голосів у вищому органі управлін­ня емітента. У зв’язку з тим, що ВАТ «Рассвет» займало монопольне становище, придбання пакетів потребувало і, одержання згоди органів Комітету, хоч вартість сукупного | пакета не перевищувала 100 тис. доларів США. Але із зая-I вою про надання згоди покупець не звертався.

| Дії ВАТ «Рассвет» Запорізьке відділення Комітету квалі-| фікувало як порушення законодавства і відповідно до цього | відкрило справу.

| У ході розгляду справи ВАТ «Рассвет» визнало факт по-I рушення, звернулось до відділення із заявою про надання

згоди на зазначене придбання і сплатило за це встановлений законодавством збір. Крім того, на порушника було накладе­но штраф.

Оскільки не було підстав для заборони економічної кон­центрації, згоду на придбання ВАТ «Рассвет» пакета акцій ВАТ «Центр інформаційних технологій» надано. * * *

Якщо при поданні заяви на здійснення економічної кон­центрації суб’єкт господарювання подав до органу Антимо-нопольного комітету недостовірну інформацію і на підставі цієї інформації надано дозвіл на здійснення економічної кон­центрації, то у цьому разі відповідне рішення може бути пе­реглянуто за нововиявленими обставинами у 5-річний строк з моменту його прийняття. За результатами такого перегля­ду приймається рішення про:

• підтвердження попереднього рішення щодо здійснен­ня економічної концентрації;

• скасування повністю або частково рішення про надан­ня згоди на економічну концентрацію та прийняття нового рішення;

• накладення штрафу в порядку, визначеному чинним законодавством.

§ 3. Глобалізація економіки

Для глобальної фірми не існує державних кордонів, тому внаслідок глобалізації діяльності підприємств національні кордони окремих країн стрімкими темпами долаються іно­земними суб’єктами господарювання. Зростаючий процес ін­тернаціоналізації економіки призводить до скорочення впли­ву на неї з боку національних урядів, адже на глобалізова-них ринках саме підприємці, споживачі та власники капіта­лу визначають хід економічних перетворень.

Причиною глобалізації діяльності підприємств є намаган­ня максимізувати прибутки за рахунок розширення геогра­фії діяльності підприємства, вибору певної стратегії та структури підприємства. Використовуючи ефект економії на масштабі, глобальні фірми мають незначні витрати на вироб­ництво продукції, що дає їм змогу легко входити до галузі й утримувати там свої позиції. Кожна глобальна фірма має свою стратегію поведінки на ринку і свої цілі. Якщо її метою

є отримання надприбутків за рахунок своїх конкурентів та споживачів, їй важко завадити.

Глобалізації діяльності підприємств сприяють:

• розвиток вільної торгівлі, виникнення глобальних ‘ ринків;

• усунення бар’єрів між країнами щодо переливу капіталу;

• розвиток засобів комунікації;

• науково-технічний прогрес.

Коли підприємство має ефективні, конкурентоспроможні технології, воно створює в іншій країні новий товарний ри- ^:

нок (наприклад, послуги Інтернету) або вступає на вже іс­нуючий товарний ринок (наприклад, послуги зв’язку).

Глобалізація діяльності підприємств може відбуватися різ­ними шляхами, зокрема:

• створенням дочірнього підприємства в іншій країні, в тому числі спільно з іншим, можливо національним, підприємством;

• набуттям контролю над підприємством в іншій країні;

• створенням різного роду об’єднань, корпорацій, кон­цернів;

• укладенням угод про спільну діяльність між підприєм­ствами різних країн;

• злиттям з підприємством, яке розташоване в іншій країні.

Процес глобалізації економіки має як позитивні, так нега­тивні сторони. З одного боку, глобалізація сприяє зниженню вартості окремих товарів і послуг, вільному переміщенню ін-.» формації та технологій через державні кордони, інвестуван­ню в економіки держав, що розвиваються, тощо; з іншого —• вона може бути причиною появи потужних олігопольних чи монопольних утворень. Такі утворення домінуватимуть в ок­ремих галузях та сферах світового господарства одноособо­ве, встановлюючи свої ринкові закони або домовляючись між собою. Це, безперечно, призведе до обмеження, спотво­рення чи усунення конкуренції з деяких товарних ринків з усіма можливими негативними наслідками.

За таких умов є нагальна потреба посилити контроль за діяльністю та процесами злиття глобальних підприємств з боку національних антимонопольних відомств. Це можна здійснити, зокрема, посиливши роль конкурентної політики та законодавства як засобу регулювання економічних відно­син та інструмента контролю за діяльністю глобальних під-

приємств. А для цього необхідно, щоб важелі конкурентної політики були ефективними й адекватними негативним на­слідкам від процесів глобалізації економіки і зростання ді­яльності транснаціональних підприємств, оскільки без цих важелів неможливо володіти сучасною економічною ситуа­цією. Якщо відомства, відповідальні за збереження нормаль­ного конкурентного середовища, прагнуть зберегти за собою функцію «приборкувача економічної влади» на глобальних ринках, то вони мають переосмислити критерії своєї діяль­ності. Взагалі можна стверджувати, що економічний прогрес країн світу перебуває у прямій залежності від наявності й ефективності впровадження національного законодавства про захист економічної конкуренції.

Слід зазначити, що особливо негативні наслідки від про­цесу глобалізації відчувають країни, де немає контролю за злиттям або він недосконалий. Це спонукає національні уря­ди до створення власного законодавства про захист еконо­мічної конкуренції, оскільки на сучасному етапі основою за­хисту конкуренції від негативного впливу новітніх глобаль­них економічних перетворень залишається саме національне законодавство.

Можливо, одним з дієвих заходів, що допоможе запобігти негативним наслідкам від процесу глобалізації, є глобаліза­ція законодавства про захист економічної конкуренції, тобто зведення воєдино національних законів, що регулюють ді­яльність глобальних підприємств. Міжнародне зближення законів, що регулюють діяльність таких підприємств, сприя­тиме запровадженню єдиних правових норм, які забезпечать певні економічні та комерційні переваги. В економіці, що стає дедалі більш міжнародною, відсутність єдиного підходу до регулювання діяльності та процесів злиття глобальних підприємств все помітніша під час вирішення проблемних питань конкуренції міжнародного рівня, зокрема тих, які зу­мовлені діяльністю та злиттями глобальних підприємств.

Контрольні запитання для самоперевірки

/. Що таке економічна концентрація суб’єктів госпо­дарювання?

2. Чому потрібен контроль за економічною концентра­цією?

3. Який орган в Україні здійснює контроль за економіч­ною концентрацією?..,

4. З яких нормативно-правових актів складається за­конодавство, що регулює процеси економічної кон- - центрації суб’єктів господарювання?

5. Яка концентрація потребує попереднього одержання ^ згоди, а яка не потребує?

ї 6. Що необхідно зробити для здійснення економічної концентрації? ‘•

7. Хто є учасниками концентрації^?

8. У чому полягає сутність надання попередніх виснов­ків на концентрацію?

9. Коли розпочинається розгляд справи про економічну концентрацію?

10. У яких випадках не надається згода на економічну концентрацію?

11. У чому полягає сутність глобалізації економіки?

Глава 11

Захист національних товаровиробників від несприятливої іноземної конкуренції

§ 1. Застосування спеціальних захисних заходів

Процеси інтеграції України у європейську та світову еконо­міку, підвищення відкритості національного ринку для іно­земних товаровиробників зумовили зростання обсягів това­рів, що ввозяться в Україну. Це не завжди позитивно впли­ває на українську економіку та національних товаровироб­ників.

Зовнішньоекономічна діяльність в Україні здійснюється на засадах недискримінаційності та рівності всіх її учасників перед законом. Але іноді, щоб захистити національних това­ровиробників від зростаючого імпорту в Україну з інших країн, митних союзів або економічних угруповань, держава повинна втручатися у зовнішньоекономічну діяльність і об­межувати імпорт. Надмірне зростання імпорту призводить чи може призвести до погіршення виробничого, торговель­ного чи фінансового становища національних товаровироб­ників, що у свою чергу зумовлює значний загальний спад національного виробництва певного товару. У загальному • розумінні національний товаровиробник — це не один окре­мий суб’єкт господарювання, а суб’єкт чи сукупність суб’єк­тів, загальний обсяг виробництва яких становить основну частину всього виробництва в Україні певного товару.

Захист національних товаровиробників здійснюється шля­хом порушення та проведення спеціальних розслідувань що­до фактів зростання імпорту в Україні, за результатами яких застосовуються спеціальні захисні заходи. Спеціальні розслі­дування поділяються на антидемпінгові та антисубсидиційні. Їх проводять Міністерство економіки та з питань європей­ської інтеграції України (далі — Мінекономіки), Державна митна служба України та Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі.

При проведенні розслідування важливу роль відіграє Між­відомча комісія з міжнародної торгівлі, яку очолює Голова — Міністр Мінекономіки. Формою роботи Комісії є засідання, що проводяться на вимогу Голови Комісії чи на письмову

обгрунтовану вимогу члена Комісії, яка подається Голові, а також в інших випадках. Засідання є правомочним, якщо на ньому присутні не менш як половина членів Комісії. На за­сіданнях приймаються рішення, що стосуються проведення спеціальних розслідувань та застосування спеціальних захо­дів, які є обов’язковими для виконання. Рішення приймають­ся простою більшістю голосів, а в деяких випадках — двома третинами (кваліфікованою більшістю) голосів її членів. Рі­шення, яке приймається простою більшістю голосів, вважа­ється прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість чле­нів Комісії. У разі рівного розподілу голосів голос Голови Ко­місії є вирішальним. Рішення, яке приймається кваліфікова­ною більшістю голосів, вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало дві третини членів Комісії.

На засіданнях Комісії приймаються такі рішення:

• про порушення спеціального розслідування;

• про позитивні або негативні висновки щодо наявності шкоди та її розмір;

• щодо визначення причинно-наслідкового зв’язку між імпортом та шкодою;

• про застосування спеціальних заходів;

• з інших питань у межах повноважень, передбачених законодавством.

Спеціальному розслідуванню передує процедура, в ході якої розглядаються докази, що містяться у скарзі, і визна­чається, чи є ці докази достатніми для порушення розсліду­вання. Процедуру розпочинає Мінекономіки на підставі скарги, поданої національним товаровиробником або від йо­го імені.

Скаргу подає у письмовій формі заявник — національний товаровиробник чи фізична або юридична особа, що діє від імені національного товаровиробника. Вона має містити до­кази наявності шкоди від імпорту, а також докази того, що шкода спричинена саме цим імпортом. Крім того, вона має містити відомості, якщо вони є або мають бути у розпоряд­женні заявника, зокрема, про:

• заявника та осіб, які входять до його складу, підтверд­ження відповідної дієздатності цих осіб, обсяги та вар­тість виробництва ним в Україні товару ідентичного тому, що є об’єктом розслідування. Якщо скарга по­дається від імені національного товаровиробника, в ній мають бути відомості про національного товарови-

робника, від імені якого ця скарга подається, обсяг і ^щ вартість виробництва в Україні зазначеного товару або перелік усіх відомих українських виробників цього товару (або об’єднань українських виробників товару) та при можливості — обсяг і вартість вироб­ництва цими виробниками в Україні товару, ідентич­ного тому, що є об’єктом розслідування;

• товар (включаючи його повний опис), про який стверджується, що він завдає шкоди національному товаровиробникові, назву країни походження або екс­порту, яка є об’єктом скарги;

• кожного відомого експортера або іноземного виробни­ка разом з переліком відомих осіб (фізичних або юри­дичних), що імпортують товар, який є об’єктом скарги;

• обсяги та динаміку імпорту, про який стверджується, що він завдає шкоди національному товаровиробнико­ві, вплив цього імпорту на ціни товару на ринку Ук­раїни, а також наслідки цього імпорту для національ­ного товаровиробника.

Розслідування щодо імпорту в Україну певного товару мо­же бути розпочато за скаргою, якщо її підтримують україн­ські товаровиробники, сукупний обсяг виробництва яких становить понад 50% від загального обсягу виробництва в Україні товару, який є ідентичним тому, що є об’єктом роз­слідування. Розслідування не порушується, якщо сукупне виробництво підприємств, які подали скаргу, становить мен­ше 25% від загального обсягу виробництва в Україні товару, ідентичного тому, що є об’єктом розслідування. Якщо скаргу подали виробники, обсяг виробництва яких становить 25% та більше (але менше 50%) загального виробництва в Украї­ні товару, ідентичного тому, що є об’єктом розслідування, їх повинна підтримати решта національних виробників, голосів яких не вистачає, до моменту порушення розслідування.

Спеціальне розслідування може бути розпочато за скар­гою органу державної виконавчої влади або професійної спілки працівників підприємств національного товаровироб­ника, якщо вони нададуть достатніх доказів наявності шкоди від імпорту.

Рішення про порушення розслідування приймається, як правило, у 30-денний строк з дня подання скарги. Воно приймається на підставі доказів, що підтверджуються фак­тичними даними процедури.

Для збирання доказів у спеціальному розслідуванні до експортерів, імпортерів та інших сторін, що беруть участь у розслідуванні, Мінекономіки може направляти запити про надання інформації. Інформація за такими запитами має бу­ти надана Мінекономіки у 30-денний строк з дня отримання запиту. Строк відповіді на запит може бути подовжений, як- • що особа обгрунтує необхідність такого подовження.

При проведенні спеціального розслідування Мінекономіки має право доручати органам державної виконавчої влади в Україні здійснювати перевірки або заходи контролю за діяль­ністю імпортерів, продавців та українських товаровиробни­ків, а також здійснювати перевірки отриманої від заінтересо­ваних сторін інформації в інших країнах у разі їх згоди та від­сутності заперечень з боку компетентних органів цих країн.

Спеціальні розслідування проводяться для виявлення фак­тів зростання імпорту окремих товарів в Україну, якщо це заподіює значної шкоди або загрожує заподіянням значної шкоди національному товаровиробникові. Період спеціаль­ного розслідування становить, як правило, від 6 місяців до одного року, в деяких випадках може бути більше року.

---

Дата добавления: 2016-01-06; просмотров: 20; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!