Поняття, система та завдання конкурентного права 20 страница

, У розслідуваннях беруть участь заінтересовані особи — будь-які особи, які повідомили Мінекономіки про свою заін­тересованість у спеціальному розслідуванні та які беруть ак­тивну участь у такому розслідуванні шляхом подання у письмовій формі доказів або іншої інформації. Заінтересова­ними сторонами можуть бути:

• іноземний виробник, експортер або імпортер товару, що є об’єктом розслідування, або об’єднання (асоціа­ція), більшість членів якого становлять іноземні виробники, експортери або імпортери товару, що є об’єктом спеціального розслідування;

• компетентні органи країни експорту товару, що є об’­єктом розслідування;

• національний товаровиробник, виробник або оптовий продавець подібного товару в Україні;

• об’єднання (асоціація), більшість членів якого вироб­ляє або продає оптом подібний товар в Україні;

• професійна спілка, що об’єднує працівників підпри­ємств, які виробляють або продають оптом подібний товар в Україні;

• органи виконавчої влади в Україні в межах їх компе­тенції.

У процесі спеціального розслідування проводять дослід­ження щодо тенденцій зростання обсягу імпорту в Україну товару, умов здійснення імпорту товарів, фактів заподіяння значної шкоди та виникнення загрози заподіяння значної шкоди національному товаровиробникові, що є наслідком - цього імпорту, а також наявності причинно-наслідкового зв’язку між зростанням імпорту товару, умовами здійснення імпорту товарів та заподіянням значної шкоди чи виникнен­ням загрози заподіяння такої шкоди національному товаро­виробникові.

При цьому для з’ясування всіх обставин, що стосуються імпортних операцій в Україні, та прийняття об’єктивного рі­шення щодо імпорту вивчають такі фактори:

• обсяг імпорту в Україну товару, якщо цей обсяг знач­ною мірою збільшувався у період розслідування у від­носних або в абсолютних величинах стосовно обсягів виробництва чи споживання в Україні подібних або безпосередньо конкуруючих товарів;

• ціну імпорту в Україну цього товару, якщо у період спеціального розслідування відбулося зниження його •’_ ціни стосовно ціни подібного товару в Україні;

• наслідок, який є результатом дії зазначених факторів, для національного товаровиробника. Цей наслідок ви- -значається тенденцією зміни деяких економічних фак­торів, зокрема: виробництва національним товарови­робником товарів, які є об’єктом розслідування; вико­ристання ним виробничих потужностей; запасів цих товарів, їх продажу; частки ринку України національ­ного товаровиробника; ціни цих товарів (тобто зни­ження цін або перешкоджання підвищенню цін, що,;

як правило, склалися); розміру прибутків національ­ного товаровиробника; його прибутку з інвестиційне- ^ го капіталу; стану ліквідності та зайнятості на підпри- | ємствах національного товаровиробника тощо;, |

• інші фактори, що стосуються розслідування, ‘к

За результатами розслідування робляться відповідні вис-. новки та приймається рішення про застосування спеціаль-, них заходів. Висновки щодо необхідності застосування спе- „. ціальних заходів, мають грунтуватися на оцінці інтересів. всіх, включаючи інтереси національного товаровиробника та споживачів, вплив імпорту, що є об’єктом спеціального роз­слідування, на зайнятість населення, інвестиції національне-;

го товаровиробника та споживачів, а також на міжнародні^ [. економічні інтереси України. Особлива увага приділяється необхідності усунення впливу диспропорцій у торгівлі та від­новленню конкуренції. Рішення про застосування спеціаль­них заходів приймається після вивчення всіх доказів стосов-| но зростання імпорту в Україну та встановлення факту за­подіяння значної шкоди чи виникнення загрози заподіяння значної шкоди, наявності причинно-наслідкового зв’язку між імпортом товару та заподіянням значної шкоди або виник­ненням загрози заподіяння шкоди національному товарови­робникові подібного або безпосередньо конкуруючого това­ру, відповідності застосування спеціальних заходів націо­нальним інтересам.

У рішенні про застосування спеціальних заходів міститься інформація про. закінчення спеціального розслідування та його результати, а також зазначаються спеціальні заходи, які передбачено застосувати, назва та код товару згідно з Гармонізованою системою кодування та опису товарів, що є об’єктом цих спеціальних заходів, назва країни походження товару, строки дії дозволів на імпорт, обсяги квот, строки дії спеціальних заходів, дата початку їх застосування, дата на­брання чинності рішенням та інша інформація.

Спеціальними заходами, що застосовуються до імпорту в Україну, є обмеження строку дії дозволів на імпорт, які були видані Мінекономіки, а також запровадження режиму квотування імпорту в Україну, що є об’єктом спеціального розслідування, з визначенням обсягів квот та порядку їх роз­поділу.

Спеціальні заходи застосовують протягом строку, який дає змогу не допустити заподіяння значної шкоди або ком-; пенсувати заподіяну шкоду національному товаровиробни­кові, а також дає йому можливість відновити своє станови­ще на ринку. Цей строк не може перевищувати чотирьох ро­ків. Строк застосування спеціальних заходів може бути по­довжений, якщо подовження строку необхідне, щоб запобіг­ти заподіянню значної шкоди або компенсувати заподіяну національному товаровиробникові значну шкоду, або є дока­зи того, що становище заінтересованого національного това­ровиробника є ще незадовільним.

§ 2. Захист національного товаровиробника ЯЯ від демпінгового імпорту і

Відповідно до українського законодавства демпінг — це вве­зення на митну територію України товару за цінами, ниж­чими від порівнянної ціни на подібний товар у країні експор­ту, що заподіює шкоду національному товаровиробникові по­дібного товару.

Способом виявлення демпінгу є порівняння фактичних цін ввезених товарів на територію країни із внутрішніми ці­нами країни-експортера та встановлення факту продажу то­варів за зниженими цінами.

Отже, демпінг можна визначити як продаж на території України імпортних товарів за ціною, нижчою ніж у країні, що виробила цей товар. Продаж в Україні товарів за демпін­говими цінами може спричиняти шкоду як її економіці, так і національним товаровиробникам. Щоб запобігти цьому дер­жава проводить спеціальні антидемпінгові розслідування щодо вявлення факту демпінгу та його впливу на національ­ного товаровиробника, а також для встановлення величини демпінгової маржі. Встановлення такого факту дає підстави для застосування антидемпінгових заходів до імпортерів.

За результатами спеціального розслідування вживають антидемпінгових заходів. Ці заходи мають вигляд антидем­пінгового мита, яке справляється у разі ввезення на митну територію України товару, який є об’єктом застосування ан­тидемпінгових заходів. Для вжиття цих заходів необхідно визначити демпінгову маржу. Демпінгова маржа — це сума, на яку ціна товару на внутрішньому ринку в країні експорту перевищує експортну ціну. Щоб встановлити демпінгову маржу, необхідно визначити нормальну вартість імпортова­ного товару, яка, в свою чергу, визначається на основі цін, встановлених під час здійснення торговельних операцій між незалежними покупцями у країні експорту, та експортної ці­ни. Експортною ціною є ціна, за якою фактично оплачується або підлягає оплаті товар, який продається в країну імпорту з країни експорту. Різниця між вартістю товару на внутріш­ньому ринку країни експортера та експортною ціною і є дем­пінговою маржею. Демпінгова маржа має велике значення при застосуванні антидемпінгових заходів, бо відповідно до неї встановлюється розмір антидемпінгового мита. Таким митом обкладається імпортний товар, що ввозиться в Україну, і є об’єктом антидемпінгового розслідування. Якщо

не можна визначити конкретного постачальника імпортова-Я ного товару в Україну, що є об’єктом антидемпінгового роз­слідування, мито встановлюється для країни звідки імпорту­ється цей товар. Розмір антидемпінгового мита має не пере­вищувати демпінгової маржі, та бути меншим, якщо його розмір є достатнім для покриття шкоди, що завдається на­ціональному товаровиробникові. Антидемпінгове мито поді­ляється на попереднє та остаточне антидемпінгове мито.

Попереднє мито запроваджується під час порушення ан­тидемпінгової Процедури та антидемпінгового розслідуван­ня. Його застосовують протягом чотирьох місяців. Цей строк може бути подовжений на два місяці, але загальний строк його застосування не повинен перевищувати шести місяців. Строк застосування попередніх антидемпінгових за­ходів подовжується до шести місяців, якщо експортери, що проводять значну кількість торговельних операцій, які є об’­єктом розгляду, звертаються до компетентних органів із зая­вою про подовження строку застосування попереднього ан­тидемпінгового мита або не заперечують проти подовження строку застосування такого мита.

Остаточне антидемпінгове мито встановлюється за результатами антидемпінгового розслідування і є причиною його припинення. Його встановлюють на строк та у розмірі, необхідному для усунення демпінгу та заподіяної ним шко­ди. Рішення про встановлення такого мита втрачає чинність через 5 років від дати його прийняття.

Якщо втрата чинності рішенням про встановлення анти­демпінгового мита спричинить подовження дії або поновлен­ня демпінгу та заподіяння шкоди, дію такого рішення може бути подовжено.

§ 3. Захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту

Надання однією державою експортної субсидії певному то­вару може мати негативні наслідки для інших держав. Це може призвести до необгрунтованого порушення їх торго­вельних інтересів, а також перешкоджати належному додер­жанню загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.

Субсидія — це фінансова або інша підтримка державними органами виробництва, переробки, продажу, транспортуван­ня, експорту, споживання товару, в результаті якої суб’єкт

господарювання країни експорту одержує пільги (прибутки). Експортні субсидії надаються у таких формах:

• надання державним органом прямих субсидій підпри­ємству або галузі промисловості залежно від резуль­тативності експортної операції;

• запровадження програм, які передбачають утримання валюти або інші аналогічні заходи, що забезпечують виплату премії у разі здійснення експортних операцій;

• встановлення державою пільгових (за ставками, ба­зою обчислення, механізмом справляння тощо), порів­няно з перевезеннями на національному ринку, транс­портних або фрахтових тарифів для експортних від­вантажень;

• безпосереднє або опосередковане постачання держав­ним органом імпортних або національних товарів для використання у виробництві продукції на експорт на умовах більш сприятливіших порівняно з умовами по­стачання таких товарів для виробництва продукції, призначеної для споживання на національному ринку;

• встановлення звільнень чи винятків щодо сплати або відстрочення сплати прямих податків, що їх сплачу­ють або мають сплачувати виробники, експортери чи імпортери у разі проведення експортної операції чи сплати внесків до фондів соціального страхування, що їх сплачують або мають сплачувати виробники, екс­портери чи імпортери у разі здійснення експортної операції;

• відстрочення податкових платежів може не вважати­ся експортною субсидією, зокрема у разі сплати від­повідних відсотків за цими платежами;

• надання знижок при сплаті податків щодо їх ставок чи сум, що мають сплачуватися, якщо такі знижки безпосередньо пов’язані з експортом або результатив­ністю експортної операції та якщо вони перевищують відповідні знижки, що їх надають стосовно прямих по­датків, якими оподатковується виробництво товару, призначеного для споживання на національному ринку, за умови, що розрахунки проводяться відповід­но до бази оподаткування зазначеними прямими по­датками;

• у разі виробництва та постачання товарів на експорт встановлення звільнень чи винятків щодо сплати або

І

повернення сплачених сум певних податків, які справ­ляються у разі виробництва та постачання таких то­варів для продажу чи споживання на національному ринку;

• встановлення звільнень чи винятків щодо сплати або відстрочення сплати певних податків, які справляють­ся з майна і послуг, використаних під час виробницт­ва товарів, що експортуються.

В Україні, якщо на її територію ввезено товари, яким на-хається експортна субсидія, та якщо такий товар завдає або може завдати шкоди національному товаровиробникові, про­водяться спеціальні антисубсидиційні розслідування, за ре­зультатами яких у разі наявності чи можливості заподіяння - шкоди національному товаровиробнику субсидованим імпор­том можуть застосовуватися компенсаційні заходи.

При цьому встановлюється, чи мало місце взагалі субси­дування експорту. Вважається, що факт надання субсидії відбувся, якщо є фінансовий внесок державних органів або. надається в будь-якій формі підтримка бюджетних надход­жень чи підтримка цін, внаслідок чого надається пільга.

У процесі антисубсидиційного розслідування досліджу­ються факти наявності фінансового внеску державних орга­нів і встановлюється, чи здійснює державний орган пряме переведення грошових сум (у формі дарування, дотації, по­зики та участі в акціонерному капіталі тощо) або бере зо­бов’язання щодо прямого переведення цих сум або грошо­вих зобов’язань (гарантія тощо), а також чи відмовляється державний орган від справляння податків з доходів, що, як правило, підлягають справлянню, або вони не справляються (у разі встановлення податкових пільг, зокрема відстрочен-> ня сплати податку тощо).

Крім того, при проведенні антисубсидиційного розсліду­вання мають значення факти забезпечення державними ор­ганами суб’єктів господарювання майном (у тому числі това­рами) чи послугами, крім призначених для створення за-; гальної інфраструктури, або купівлі майна (у тому числі то­варів), а також чи бере участь державний орган у фінансу­ванні суб’єктів господарювання.

Залежно від наслідків для національного товаровиробника’ субсидії, які надаються державою, визнаються легітимними» тобто такими, що не дають підстави для застосування ком-

пенсаційних заходів, чи нелегітимними, такими, що дають підстави для застосування компенсаційних заходів.

Легітимними визнаються, зокрема, субсидії, що надають­ся для досліджень, які проводяться підприємствами або ви­щими навчальними чи дослідними закладами на підставі від­повідного контракту, укладеного з іншими підприємствами, і якщо ці субсидії обмежуються виключно:

• витратами на заробітну плату персоналу (дослідників, техніків та інших осіб, які займаються виключно дос­лідною діяльністю);

• витратами на придбання інструментів, обладнання, а також витратами на плату за користування землею та будівлями, що використовуються виключно та постій­но (за винятком, коли є уступка прав на будівлі на комерційній основі) у дослідній діяльності;

• витратами на консультаційні послуги, а також на по­слуги, що використовуються в дослідній діяльності, включаючи дослідження, технічні знання, патенти то­що, що купуються в інших організацій та осіб;

• додатковими накладними витратами безпосередньо на проведення дослідної діяльності;

• експлуатаційними витратами, зокрема витратами на придбання матеріалів, сировини, та іншими витрата­ми безпосередньо на проведення дослідної діяльності.

Крім того, визнаються легітимними субсидії для регіонів, які перебувають у невигідному та несприятливому станови­щі, у межах території країни походження або країни експор­ту, що надаються відповідно до загальної програми регіо­нального розвитку. Вони є легітимними за умов, що:

• кожний регіон, що перебуває у невигідному та нес­приятливому становищі, буде географічне точно ви­значеною зоною з чітко окресленими економічними та адміністративними ознаками;

• регіон вважається таким, що перебуває у невигідному та несприятливому становищі, якщо неупереджені та дійсні критерії свідчать, що труднощі регіону зале­жать від обставин короткочасної дії.

Легітимною визнається також субсидія, що надається для сприяння адаптації (включаючи вдосконалення та розгор­тання) наявного обладнання до нових вимог щодо охорони довкілля, наслідком чого є значне перенапруження та фінан­

совий тягар для підприємств. Субсидія вважається легітим­ною за умов, що:

• буде одноразовим заходом, який не повторюється;

• буде обмежена сумою до 20% витрат на пристосуван­ня;

• не покриває витрат на відновлення та використання

субсидованих капіталовкладень, які мають повністю ^ компенсувати заінтересовані підприємства;

Д|> • безпосередньо пов’язується та надається пропорційно ДІ зниженню рівня шуму, обсягів диму, відходів вироб­ив’ ництва тощо, а також забрудненню довкілля, що пе-р редбачається підприємством, і не покриває економії, ‘‘ яка може досягти розміру витрат виробництва;

• • пропонується всім підприємствам, які можуть присто-’ сувати нове обладнання та нові технології, методи, процеси виробництва.

При доведенні нелегітимності субсидії необхідно встанови­ти, чи є ця субсидія специфічною для підприємства, галузі промисловості або групи підприємств чи групи галузей про­мисловості. Субсидія є специфічною, тобто нелегітимною, якщо державний орган, що надає субсидію, або законодав­ство, на підставі якого діє цей орган, недвозначно надає до­ступ до субсидії лише певним підприємствам, субсидії вико­ристовує обмежена кількість певних підприємств або певним підприємствам надаються непропорційно значні суми субси­дій чи державний орган надає субсидії на власний розсуд.

Однозначно специфічними є субсидії, надання яких відпо­відно до законодавства або фактично залежить від результа­тивності експортної операції, а також субсидії, надання яких виключно або як одна з інших умов залежить від переваж­ного використання національних товарів.

Наявність лише факту надання субсидії підприємствам, що експортують товар, не є підставою для визначення екс­портної субсидії нелегітимною.

За результатами антисубсидиційного розслідування та у разі встановлення факту заподіяння субсидією шкоди націо­нальному товаровиробникові застосовуються компенсаційні заходи. Їх можуть застосовувати шляхом запровадження справляння попереднього або остаточного компенсаційного мита. Розмір ставки компенсаційного мита встановлюється відповідним рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної | торгівлі. Він визначається у відсотках до митної вартості то-

вару, що є об’єктом антисубсидиційного розслідування, або за різницею між ціною товару, за якою його продаж не за­подіює шкоди національному товаровиробникові та митною вартістю зазначеного товару.

Розмір ставки попереднього компенсаційного мита має не перевищувати попередньо розраховану загальну суму нелегітимної субсидії та бути нижчим за цю суму за умови, що ставка мита буде достатньою, щоб запобігти шкоді, зав­даній національному товаровиробникові.

Компенсаційні заходи застосовують тільки протягом стро­ку та у розмірі, необхідних для усунення дії нелегітимної субсидії, що заподіює шкоду. Рішення про застосування ком­пенсаційних заходів втрачає чинність через п’ять років від дати їх застосування або через п’ять років від дати винесен­ня відповідними органами рішення про перегляд компенса­ційних заходів, результатом якого було одночасне встанов­лення факту надання субсидії та заподіяння шкоди, у разі якщо під час цього перегляду не було зроблено висновків про те, що закінчення дії компенсаційних заходів сприятиме продовженню дії або поновленню субсидування та заподіян­ню шкоди.

Контрольні запитання для самоперевірки /. Яким чином імпорт може спричинити шкоду націо­нальному товаровиробникові? «^

2. Що таке демпінг? Н|

3. Що таке спеціальні розслідування? Д

4. Які органи проводять спеціальні розслідування? Щі

5. Які можуть бути. застосовані компенсаційні заходив

6. Що таке демпінгова маржа?

7. Чому надання іноземною державою експортної суб­сидії певному товару може мати негативні наслідки для товаровиробників в Україні?

8. Яка різниця між легітимною та нелегітимною суб­сидією?

Глава 12 ^ Відповідальність за вчинення порушення законодавства про захист економічної

конкуренції л

———————————————— ВІ^^В

§ 1. Загальні засади відповідальності ^^1 за вчинення порушення законодавства •ЩН про захист економічної конкуренції ‘^д

Під час функціонування на ринку суб’єкти господарювання^ здійснюють свою діяльність шляхом вчинення правомірних чи протиправних дій. Таким чином, вони так чи інакше по­трапляють у сферу діяння законодавства про захист еконо­мічної конкуренції. Вибір правомірного варіанта поведінки на ринку забезпечує їм низку переваг: інші суб’єкти госпо­дарювання зобов’язані сприяти їм діями або не втручатися у їх господарську діяльність; у разі невиконання будь-яким суб’єктом господарювання своїх визначених законодавством обов’язків держава через свої органи впливає на цього суб’­єкта і забезпечує виконання ним відповідних обов’язків. От­же, правомірна поведінка як юридичний факт тягне за со­бою не просто виникнення правовідносин, а певну дію захо­дів правового регулювання, спрямовану на гарантування, за­хист і охорону прав та інтересів тих суб’єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на ринку у рамках закону.

Здійснення суб’єктом господарювання діяльності на рин­ку протиправним шляхом є правопорушенням і тягне за со­бою настання юридичної відповідальності у вигляді застосу­вання заходів державного примусу караної спрямованості. Вчинення правопорушення, спрямованого на обмеження, спотворення або усунення конкуренції з ринку, є підставою для настання відповідальності за вчинення порушення зако-

Інодавства про захист економічної конкуренції. Відповідальності за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції притаманні такі ознаки:

• застосовується за рішенням уповноважених на те дер­жавних органів;

• настає за вчинення дій, спрямованих на обмеження, спотворення або усунення конкуренції з ринку;

• для порушника настають негативні наслідки, зокреійг штраф, примусовий поділ монопольного утворення, зобов’язання відшкодувати заподіяні збитки тощо;

• здійснюється у процесуальній формі.

Основними принципами застосування відповідальності за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції є законність, обгрунтованість, рівність усіх суб’­єктів перед законом, невідворотність.

Головне призначення відповідальності за вчинення пору­шення законодавства про захист економічної конкуренції штрафне (покарання). Поряд з функцією покарання, відпові­дальність за порушення законодавства про захист економіч­ної конкуренції виконує роль механізму, що забезпечує по­новлення порушених прав та охоронюваних,законом інтере­сів осіб, що діють на ринку.

Відповідальність за дії, що призводять до спотворення, об­меження, або взагалі усунення конкуренції з ринку, настає відповідно до норм законодавства про захист економічної конкуренції. Але залежно від особи порушника, особи по­терпілого та тяжкості заподіяної такими діями шкоди може наставати відповідальність іншого виду. За порушення зако­нодавства, що призводять до спотворення, обмеження або усунення конкуренції з ринку, застосовується відповідаль­ність згідно з нормами адміністративного, кримінального або цивільного права України.

Таким чином, відповідальність за заподіяння шкоди рин­ковій конкуренції настає відповідно до норм:

1. Закону України «Про захист економічної конкуренції». Вона застосовується тільки до юридичних осіб та фізичних осіб, які є суб’єктами підприємницької діяльності, виключно на підставі положень законодавства України про захист еко­номічної конкуренції.

2. Кодексу України про адміністративні правопорушення. Таку відповідальність застосовують до фізичних осіб, які.займають певні посади в органах влади та управління.

3. Кримінального кодексу України. Кримінальну відпові­дальність застосовують до фізичних осіб. Вона настає, коли порушення законодавства про захист економічної конкурен­ції переростає у злочин, який становить підвищену небезпе­ку конкуренції на ринку.

4. Цивільного кодексу України. На відміну від вищезазна­чених нормативних актів, положення цього кодексу не міс­

тять чіткого визначення видів та розмірів цивільної відпові­дальності за правопорушення, що спричиняють шкоду рин­ковій конкуренції. Разом з тим на законодавчому рівні за­кріплено, що будь-яка особа, право якої порушено або якій заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про за­хист економічної конкуренції, може звернутися до суду із заявою про відновлення порушеного права та відшкодування завданої шкоди і таким чином притягнути винну особу до цивільної відповідальності.

І І

к§ 2. Відповідальність згідно з законодавством І 9 про захист економічної конкуренції Щ

Відповідно до норм законодавства про захист економічної конкуренції відповідальність за вчинення порушення законо­давства про захист економічної конкуренції може наставати • у вигляді штрафу, примусового поділу монопольного утво­рення, блокування цінних паперів, відшкодування збитків тощо.

Окремо слід виділити тапкий вид відповідальності, як штраф. Штраф — найпоширеніший та гнучкий засіб впливу на порушника. Він дає можливість застосувати до порушни-

Іка санкції залежно від ступеня його вини та розміру шкоди, завданої конкуренції. У зв’язку з тим, що залежно від виду та способу вчинення порушення для конкуренції на ринку настають різні за своєю тяжкістю наслідки, розміри штрафів також різні. Так, відповідно до ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об’єднання та окре­мих суб’єктів господарювання, зокрема юридичних осіб, фі­зичних осіб та групи суб’єктів господарювання. За різні ви­ди порушень штрафи накладаються у таких розмірах:

• за вчинення порушення у вигляді: антиконкурентних узгоджених дій; зловживання монопольним (доміную­чим) становищем; невиконання рішення, попередньо-$ го рішення органів Антимонопольного комітету Украї­ни або їх виконання не в повному обсязі — у розмірі: до 10% доходу (виручки) суб’єкта господарювання |- від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за ос-| танній звітний рік, що передував року, в якому накла­дається штраф. За наявності незаконно одержаного ‘ прибутку, який перевищує 10% зазначеного доходу

(виручки), штраф накладається у розмірі, що не пере­вищує потрійного розміру незаконно одержаного при­бутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оцінним шляхом;

• за вчинення порушення у вигляді: здійснення суб’єк­тами господарювання антиконкурентних узгоджених дій до моменту отримання у встановленому порядку дозволу органів Антимонопольного комітету на їх здійснення; обмежувальної діяльності суб’єктів госпо­дарювання, об’єднань, що полягає у схиленні або при­мушуванні суб’єктів господарювання до вчинення по­рушень законодавства про захист економічної конку­ренції, а також неправомірного використання суб’єк­тами господарювання свого ринкового становища, дискримінації конкурентів; не здійснення особою пе­репродажу протягом одного року з дня придбання час­ток (акцій, паїв), якщо їх було придбано для наступ­ного перепродажу; порушення положень, погоджених з органами Антимонопольного комітету України, уста­новчих документів суб’єкта господарювання, створе­ного в результаті концентрації, якщо це призводить до обмеження конкуренції; концентрації без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комі­тету України, якщо наявність такого дозволу необхід­на; невиконання учасниками узгоджених дій концент­рації вимог і зобов’язань, якими було обумовлене рі­шення про надання дозволу на узгоджені дії, концент­рацію, — у розмірі до 5% доходу (виручки) суб’єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, ро­біт, послуг) за останній звітний рік, що передував ро­ку, в якому накладається штраф;

• за вчинення порушення у вигляді: схилення суб’єкта­ми господарювання чи їх об’єднаннями інших суб’єк­тів господарювання до вчинення порушень законодав­ства про захист економічної конкуренції чи сприяння вчиненню таких порушень; неподання інформації Ан-тимонопольному комітету України, його територіаль­ному відділенню у встановлені органами Антимоно­польного комітету України, головою його територіаль­ного відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання інформації в неповному обсязі Анти-монопольному комітету України, його територіально­

му відділенню у встановлені органами Антимонополь-’ІІ ного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки;

подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню;

створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, його територіального відділення під час проведення перевірок, огляду, при вилученні чи накладенні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інформації; обмеження в господарській ді­яльності суб’єкта господарювання у відповідь на те, що він звернувся до Антимонопольного комітету Ук­раїни, його територіального відділення із заявою про порушення законодавства про захист економічної кон­куренції, — у розмірі до 1 % доходу (виручки) суб’єк­та господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Дохід (виручка) суб’єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається як сумарна вартість доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) усіх юридичних та фізичних осіб, що входять до групи суб’єктів господарювання.

---

Дата добавления: 2016-01-06; просмотров: 19; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!