Поняття, система та завдання конкурентного права 24 страница
6. Антимонопольне законодавство України / Укладачі. М. Я. Ба-раш, Т. Г. Удалов // Бюлетень законодавства і юридичної практики. — К., 2001. — №1. Й
й
Контрольні запитання
1. Які існують види відповідальності?
2. Чим відрізняється відповідальність посадових осіб від відповідальності підприємця?
3. Яку відповідальність встановлено за порушення конкурентного законодавства, що вчинено фізичною особою?
4. Яку відповідальність встановлено за порушення конкурентного законодавства, що вчинено юридичною особою?
е
І Теми 15 і 16. Захист економіки України від недобросовісної іноземної конкуренції. Міжнародне конкурентне право
1. Правові та організаційні заходи щодо захисту економіки України від несприятливого впливу недобросовісної іноземної І конкуренції.
І 2. Юридичні, економічні основи та межі захисту національного | товаровиробника від демпінгового та субсидованого імпорту. | 3. Застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україні. | 4. Поняття та принципи міжнародного конкурентного права. | 5. Норми міжнародного права,, що захищають конкуренцію.
| Література до тем
1. Закон України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» від 22 грудня 1998 р. № ЗЗО-ХГУ.
2. Закон України «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту» від 22 грудня 1998 р. № 331-ХГУ.
3. Закон України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україні» від 22 грудня 1998 р. № 332-ХГУ.
|
|
|
4. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»«від 16 квітня 1991 р. № 959-12.
5. Парижская конвенция по охране промьішленой собствен-ности от 20 марта 1883 г.
6. Международньїй договор «Генеральнеє соглашение по тарифам й торговле» от ЗО октября 1947 г. -
7. Договор стран СНГ «О проведений согласованой антимо-нопольной политики» от 25 января 2000 г.
8. Дахно І. І. Антимонопольне право. — К.: Четверта хвиля, 1998.
9. Антимонопольне законодавство України / Укладачі М. Я. Ба-раш, Т. Г. Удалов // Бюлетень законодавства і юридичної практики. — К., 2001. — №1.
: 10. Портер М. Между народная конкуренция. — М.: Меж-дународньїе отношения, 1993.
‘•• 11. Удалов Т. Г. Правовий захист українських товаровиробників від несприятливої іноземної конкуренції /Зб. матеріалів V міжнар. наук.-практичної конференції УАЗТ «Вплив глобалі-
; зації на формування та розвиток зовнішньоекономічних зв’язків
^ України». — К., 2002. — С. 184—186.
І Контрольні запитання
, 1. Які існують правові та організаційні заходи щодо захисту ^ економіки України від несприятливого впливу недобросовісної іноземної конкуренції?
•і
2. Як здійснюється захист українського товаровиробника від
демпінгового імпорту?
|
|
|
3. Які органи проводять антидемпінгові розслідування?
4. Яким чином відбувається захист українського товаровиробника від субсидованого імпорту?
5. Які існують поняття та принципи міжнародного конкурентного права?
6. Що таке норми міжнародного права, які захищають конкуренцію?
Тематика курсових та наукових робіт до курсу «Конкурентне право України»
1. Історія виникнення та становлення конкурентного права в Україні.
2. Система конкурентного права.
3. Характеристика конкурентного законодавства.
4. Класифікація основних типів ринків.
5. Поняття, структура та основні елементи ринку.
6. Антимонопольні органи України.
7. Види і характеристика порушень конкурентного законодавства.
8. Монопольна діяльність та монополії.
9. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
10. Антиконкурентні узгоджені дії.
11. Антиконкурентні дії органів державної влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю.
12. Поняття та характеристика економічної концентрації.
13. Правові засади захисту від недобросовісної конкуренції.
14. Відповідальність за порушення конкурентного законодавства України, її види.
15. Міжнародне конкурентне право.
|
|
|
16. Захист внутрішнього ринку України від несприятливого впливу недобросовісної іноземної конкуренції.
17. Демонополізація економіки.
18. Монопольне ціноутворення.
19. Узгоджені дії суб’єктів господарювання. /,
20. Правомірні та неправомірні узгоджені дії суб’єктів господарювання.
; Список рекомендованої літератури до навчального ї курсу «Конкурентне право України»
і. І. Конституція України.
і 2. Кодекс України про адміністративні правопорушення.
; 3. Господарський процесуальний кодекс України.
4. Кримінальний кодекс України.
5. Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001 №2210-111.
‘ 6. Закон України «Про Антимонопольний комітет України»
І від 26 листопада 1993 р. № 36590-12.
; 7. Закон України «Про захист від недобросовісної конкурен-
;: ції» від 7 червня 1996 р. № 236/96-ВР.
; 8. Закон України «Про природні монополії» від 20 квітня
, 2000 р. № 1682-11.
; 9. Закон України «Про державний захист працівників суду і
Е правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 р. № 3781-12.
; 10. Закон України «Про рекламу» від 3 липня 1996 р.
І № 270/96-ВР.
‘: 11. Закон України «Про підприємництво» від /лютого 1991 р. № 698-12. ‘ 12. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27 бе-
, резня 1991 р. № 887-12.
• 13. Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. № 1576-12.
|
|
|
14. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 р. № 1201-12.
15. Закон України «Про промислово-фінансові групи в Україні» від 21листопада 1995 р. № 437/95-ВР.
16. Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 3 грудня ^’ 1990 р. № 507-12.
: 17, Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від «16 квітня 1991 р. № 959-12.
18. Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 р. № 2269-12.
19. Закон України «Про захист національного товаровиробни- ‘ ка від демпінгового імпорту» від 22 грудня 1998 р. № ЗЗО-ХІУ. ‘- 20. Закон України «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту».
21. Закон України від 22.12.98 № 332-ХІУ «Про застосуван- ^ ня спеціальних заходів щодо імпорту в Україні» від 22 грудня 1998 р. № 331-XIV.
22. Постанова Верховної Ради України «Про Державну програму демонополізації економіки і розвитку конкуренції» від 21 грудня 1993 р. № 3757-12.,
23. Указ Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15 червня 1993 р. № 210/93.
24. Указ Президента України «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії» від 19 лютого 1994 р. №55/94.
25. Указ Президента України «Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації» від 11 травня 1994 р. № 224/94.!
26. Указ Президента України «Про основні напрями конку-1 рентної політики на 2002—2004 роки» від 19 листопада 2001 р. №1097.
27. Постанова Кабінету Міністрів України «Про Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень» від 22 лютого 1995 р. № 135.
28. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про створення (реєстрацію), реорганізацію та ліквідацію промислово-фінансових груп» від 20 серпня 1996 р. № 781.
29. Розпорядження Антимонопольного комітету України «Про затвердження Положення про складання та ведення Переліку підприємців, що займають монопольне становище на ринку» від 10 березня 1994 р. № 2-р.
30. Розпорядження Антимонопольного комітету України «Про затвердження Тимчасових правил розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України» від 19 квітня 1994 р. № 5.
31. Розпорядження Антимонопольного комітету України «Про затвердження Положення про порядок одержання згоди Антимонопольного комітету України на створення холдингових компаній в процесі корпоратизації та приватизації» від 21 червня 1994 р. № 6-р.
32. Розпорядження Антимонопольного комітету України «Про затвердження Положення про порядок погодження з Антимонопольним комітетом України проектів установчих документів та планів розміщення акцій холдингових компаній, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації» від.21 червня 1994 р. № 7-р.
33. Розпорядження Антимонопольного комітету України «Про затвердження Положення про порядок одержання згоди Антимонопольного комітету України на поглинання господа- у рюючих суб’єктів у процесі приватизації» від 21 червня 1994 р. | № 8-р. ‘І
34. Розпорядження Антимонопольного комітету України І «Про затвердження Положення про порядок підтвердження Ан- |
тимонопольним комітетом України наявності контрольного пакета акцій» від 21 червня 1994 р. № 9-р.
35. Розпорядження Антимонопольного комітету України «Про затвердження Положення про особливості контролю за дотриманням антимонопольного законодавства інвестиційними | фондами та інвестиційними компаніями» від 18 листопада 1994 р.: № 13-р.
‘ 36. Розпорядження Антимонопольного комітету України,
«Про Положення про територіальне відділення Антимонополь-; ного комітету України» від 23 лютого 2001 р. № 32-р., 37. Розпорядження Антимонопольного комітету України ‘ «Про затвердження Положення про порядок подання заяви до органів Антимонопольного комітету України про надання доз-
Іволу на узгоджені дії суб’єктів господарювання» від 12 лютого 2002 р. №26-р.
38. Розпорядження Антимонопольного комітету України «Про затвердження Тимчасових вимог до узгоджених дій суб’єктів господарювання для загального звільнення від попереднього одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України на узгоджені дії суб’єктів господарювання» від 12 лютого 2002 р. №2 7-р.
39. Розпорядження Антимонопольного комітету України «Про затвердження Положення про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб’єктів господарювання (Положення про концентрацію)» від 19 лютого 2002 р. № 33-р.
40. Розпорядження Антимонопольного комітету України «Про затвердження Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку» від 5 березня 2002 р. №49-р.
41. Наказ Антимонопольного комітету України «Про затвердження Положення про прядок розробки, затвердження та;• подання на державну реєстрацію нормативних актів Антимоно-I польного комітету України» від 1 серпня 1994 р. № 22/01. і 42. Наказ Антимонопольного комітету України «Про Мето-; дику визначення відносин контролю» від 12 лютого 2002 р. №7.
43. Наказ Антимонопольного комітету України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо визначення моно-^ польного ціноутворення» від 13 лютого 2002 р. №9. І 44. Парижская конвенция по охране промьішленой собст-| венности от 20 марта 1883 г.
:, 45. Международньїй договор «Генеральнеє соглашение по ‘ тарифам й торговле» от ЗО октября 1947 г.
46. Договор стран СНГ «0-проведении согласованой антимо-» нопольной политики» от 25 января 2000 г. і
47. Дахно І. І. Антимонопольне право. — К.: Четверта хвиля, 1998. ї,
48. Семенова Л. Н. Антимонопольне і конкурентне право.—•’ Київ., 1999. ‘. -.
49. Антимонопольне законодавство України / Укладачі М. Я. Ба-раш, Т. Г. Удалов. // Бюлетень законодавства і юридичної практики. — К., 2001. — №1. •;
50. Удалов Т. Г. До проблеми розвитку антимонопольної пси літики в Україні // Наук.-метод. зб. «Проблеми освіти». — К., 1999. — Вип. 19. — С. 182—192..
51. Цьіганов А. Г. Конкуренция й антимонопольное регули-рование. — М.: Логос, 1999. і
52. Клейн Н. Й., Фонарева Н. Е. Конкурентное право Рос-сийской Федерации. — М.: Логос, 1999.
53. Тотьев К. Ю. Конкурентнеє право. — М., 2000.
54. Портер М. Конкуренция. — СПб, М., К.: Вильямс, 2001.
55. Удалов Т. Г. Конкурентне право як наука, юридична норма та навчальна дисципліна. // Наук.-метод. зб. «Пробле-ми освіти». — К., 2001. — Вип. 24. — С. 38—44. |
56. Портер М. Международная конкуренция. — М.: Меж- • дународньїе отношения, 1993. Ц
57. Портфель конкуренций й управлення финансами. — М;:
Соминтзк, 1996.
58. Удалов Т. Г. Правові та інформаційні засади захисту та розвитку конкуренції в банківській і страховій справі / / Між-нар. конференція «Інформаційні технології в банківській і страховій справі». — К., 2002. — С. 82—87.
59. Удалов Т. Г. Правовий захист українських товаровиробників від несприятливої іноземної конкуренції // Зб. матеріалів V міжнар. наук.-практичної конференції УАЗТ «Вплив гло- ^ балізації на формування та розвиток зовнішньоекономічних Й зв’язків України». — К., 2002. — С. 184—186. І
60. Талах В., Галузинський С., Бараш М. Що слід знати І про контроль за економічною концентрацією — Українська ін- І ституція розвитку конкуренції. — К., 1999. К
61. Юридична енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія імені М. П. Бажана. — Т. 1. — 1998.
62. Юридична енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія імені М. П. Бажана. — Т. 2. — 1998. л
63. Фишер С., Дорнбуш Р., Щмалензи Р. Зкономика. — • М.: Дело, 1993. В
Додаток 2
ЗАКОН УКРАЇНИ Про захист економічної конкуренції
(Відомості Верховної Ради (ВВР). 2001. № 12, ст. 64) (З наступними змінами і доповненнями)
Цей Закон визначає правові засади підтримки та захисту І економічної конкуренції, обмеження монополізму в господар-| ській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного! функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
І Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ (Стаття 1. Визначення термінів
І Терміни, що вживаються в цьому Законі, мають таке значення:
| економічна конкуренція (конкуренція) — змагання між суб’-і єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним до-| сягненням переваг над іншими суб’єктами господарювання,! внаслідок чого споживачі, суб’єкти господарювання мають | можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а | окремий суб’єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку;
ї інформація — відомості в будь-якій формі й вигляді та збе-| режені на будь-яких носіях (у тому числі листування, книги, ‘ помітки, ілюстрації (карти, діаграми, органіграми, малюнки, § схеми тощо), фотографії, голограми, кіно-, відео-, мікрофільми, І звукові записи, бази даних комп’ютерних систем або повне чи і часткове відтворення їх елементів), пояснення осіб та будь-які | інші публічно оголошені чи документовані відомості;
І контроль — вирішальний вплив однієї чи декількох пов’язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяль-| ність суб’єкта господарювання чи його частини, який здійсню-^ ється безпосередньо або через інших осіб, зокрема завдяки:
І: праву володіння чи користування всіма активами чи їх значною
частиною; праву, яке забезпечує вирішальний вплив на форму-| вання складу, результати голосування та рішення органів уп-| равління суб’єкта господарювання; укладенню договорів і; контрактів, які дають можливість визначати умови господар-;: ської діяльності, давати обов’язкові до виконання вказівки або | виконувати функції органу управління суб’єкта господарюван-| ня; заміщенню посади керівника, заступника керівника спосте-? режної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого ор-
гану суб’єкта господарювання особою, яка вже обіймає одну чи кілька із зазначених посад в інших суб’єктах господарювання;
обійманню більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів суб’єкта господарювання особами, які вже обіймають одну чи кілька із зазначених посад в іншому суб’єкті господарювання. Пов’язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб’єкта господарювання;
малий та середній підприємець — суб’єкт господарювання, доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній фінансовий рік чи вартість активів якого не перевищує суми, еквівалентної 500 тисячам євро, визначеної за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року, якщо на ринках, на яких діє цей підприємець, є конкуренти із значно більшою ринковою часткою;
монополізація — досягнення суб’єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища;
органи влади — міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, державні органи, що здійснюють регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, ринку цінних паперів, державні органи приватизації, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, місцеві органи виконавчої влади;
об’єднання — об’єднання юридичних та/або фізичних осіб, у тому числі об’єднання підприємств, а також громадські організації;
органи адміністративно-господарського управління та контролю — суб’єкти господарювання, об’єднання, інші особи в частині виконання ними функцій управління або контролю в межах делегованих їм повноважень органів влади чи органів місцевого самоврядування;
органи Антимонопольного комітету України — Антимоно-польний комітет України, постійно діючі та тимчасові адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державний уповноважений Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України;
ринок товару (товарний ринок) — сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція;
суб’єкт господарювання — юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою;
група суб’єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб’єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого, самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяль-’ ності. Господарською діяльністю не вважається діяльність фі-I зичної особи з придбання товарів народного споживання для •, кінцевого споживання;
| товар — будь-який предмет господарського обороту, в тому І- числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджу-! ють зобов’язання та права (зокрема цінні папери).
Стаття 2. Сфера застосування Закону
, 1. Цим Законом регулюються відносини органів державної | влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністра-| тивно-господарського управління та контролю із суб’єктами | господарювання; суб’єктів господарювання з іншими суб’єкта-| ми господарювання, із споживачами, іншими юридичними та І фізичними особами у зв’язку з економічною конкуренцією. | 2. Цей Закон застосовується до відносин, які впливають чи мо- ї. жуть вплинути на економічну конкуренцію на території України.
Стаття 3. Законодавство про захист економічної конкуренції
д 1. Законодавство про захист економічної конкуренції грунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України «Про Антимонополь-ний комітет України», «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
2. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила міжнародного договору.
3. Особливості застосування законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема щодо певних галузей промисловості, можуть бути встановлені виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Стаття 4. Державна політика у сфері розвитку економічної конкуренції та обмеження монополізму
1. Державна політика у сфері розвитку економічної конкуренції та обмеження монополізму в господарській діяльності, здійснення заходів щодо демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки суб’єктів господарювання, які сприяють розвитку конкуренції, здійснюється органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління та контролю.
2. Суб’єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов’язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.
3. Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб’єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.
4. Органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов’язані сприяти Антимонопольному комітету України у здійсненні його повноважень у сфері підтримки й захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму та контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції.
5. З метою однакового застосування норм законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, Антимонопольний комітет України дає рекомендаційні роз’яснення з питань застосування цього законодавства.
Розділ II. АНТИКОНКУРЕНТНІ УЗГОДЖЕНІ ДІЇ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ,
ЗЛОВЖИВАННЯ МОНОПОЛЬНИМ (ДОМІНУЮЧИМ) СТАНОВИЩЕМ НА РИНКУ
Стаття 5. Узгоджені дії
1. Узгодженими діями є укладення суб’єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об’єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб’єктів господарювання.
Узгодженими діями є також створення суб’єкта господарювання, метою чи наслідком створення якого є координація кон
курентної поведінки між суб’єктами господарювання, що створили зазначений суб’єкт господарювання, або між ними та но-воствореним суб’єктом господарювання.
2. Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.
Стаття 6. Антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання
1. Антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.
2. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються:
1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів;
2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-техноло-гічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними;
3) розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками;
4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів;
5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб’єктів господарювання, покупців, продавців;
6) застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб’єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції;
7) укладення угод за умови прийняття іншими суб’єктами господарювання додаткових зобов’язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;
8) суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання на ринку без об’єктивно виправданих на те причин.
3. Вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.
4. Особа, що вчинила антиконкурентні узгоджені дії, але раніше за інших учасників цих дій добровільно повідомила про це Антимонопольний комітет України чи його територіальне відділення та надала інформацію, яка має суттєве значення для прийняття рішення у справі, звільняється від відповідальності
за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, передбаченої статтею 52 цього Закону.
Не може бути звільнена від відповідальності особа, визначена у цій частині, якщо вона:
не вжила ефективних заходів стосовно припинення нею антиконкурентних узгоджених дій після повідомлення про них Антимонопольному комітету України;
була ініціатором чи забезпечувала керівництво антиконку-рентними узгодженими діями;
не надала всіх доказів або інформації стосовно вчинення нею
порушення, про які їй було відомо та які вона могла безперешкодно отримати.
Стаття 7. Узгоджені дії малих або середніх підприємців
Положення статті 6 цього Закону не застосовуються до будь-яких добровільних узгоджених дій малих або середніх підпри- ‘ ємців щодо спільного придбання товарів, які не призводять до суттєвого обмеження конкуренції та сприяють підвищенню конкурентоспроможності малих або середніх підприємців.
Стаття 8. Узгоджені дії стосовно постачання та використання товарів
1. Положення статті 6 цього Закону не застосовуються до узгоджених дій щодо постачання чи використання товарів, якщо учасник узгоджених дій стосовно іншого учасника узгоджених дій встановлює обмеження на:
використання поставлених ним товарів чи товарів інших постачальників;
придбання в інших суб’єктів господарювання або продаж іншим суб’єктам господарювання чи споживачам інших товарів;
придбання товарів, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не належать до предмета угоди;
формування цін або інших умов договору про продаж поставленого товару іншим суб’єктам господарювання чи споживачам. 2. До узгоджених дій, передбачених частиною першою цієї
статті, застосовуються положення статті 6 цього Закону, якщо такі узгоджені дії:
призводять до суттєвого обмеження конкуренції на всьому
.ринку чи в значній його частині, у тому числі монополізації відповідних ринків;
обмежують доступ на ринок інших суб’єктів господарювання;
призводять до економічно необгрунтованого підвищення цін і або дефіциту товарів. -’ ‘
Стаття 9. Узгоджені дії стосовно прав інтелектуальної власності
1. Положення статті 6 цього Закону не застосовуються до угод про передачу прав інтелектуальної власності або про використання об’єкта права інтелектуальної власності в тій частині, в якій вони обмежують у здійсненні господарської діяльності сторону угоди, якій передається право, якщо ці обмеження не виходять за межі законних прав суб’єкта права інтелектуальної власності.
2. Вважається, що не виходять за межі прав, зазначених у частині першій цієї статті, обмеження стосовно обсягу прав, які передаються, строку та території дії дозволу на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а також виду діяльності, сфери використання, мінімального обсягу виробництва.
Стаття 10. Узгоджені дії, які можуть бути дозволені
1. Узгоджені дії, передбачені статтею 6 цього Закону, можуть бути дозволені відповідними органами Антимонопольного комітету України, якщо їх учасники доведуть, що ці дії сприяють:
вдосконаленню виробництва, придбанню або реалізації товару;
техніко-технологічному, економічному розвитку;
розвитку малих або середніх підприємців;
оптимізації експорту чи імпорту товарів;
розробленню та застосуванню уніфікованих технічних умов або стандартів на товари;
раціоналізації виробництва. ‘ •
2. Узгоджені дії, передбачені в частині першій цієї статті, не можуть бути дозволені органами Антимонопольного комітету України, якщо конкуренція суттєво обмежується на всьому ринку чи в значній його частині.
3. Кабінет Міністрів України може дозволити узгоджені дії, на які Антимонопольним комітетом України не було надано дозволу відповідно до частини другої цієї статті, якщо учасники узгоджених дій доведуть, що позитивний ефект для суспільних інтересів переважає негативні наслідки обмеження конкуренції.
4. Дозвіл згідно з частиною третьою цієї статті не може бути наданий, якщо:
учасники узгоджених дій застосовують обмеження, які не є необхідними для реалізації узгоджених дій;
обмеження конкуренції становить загрозу системі ринкової економіки.
5. Вчинення узгоджених дій, передбачених частиною пер-
шою цієї статті, забороняється до отримання в установленому порядку дозволу органів Антимонопольного комітету України. Стаття 11. Типові вимоги до узгоджених дій
Дата добавления: 2016-01-06; просмотров: 19; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!