Поняття, система та завдання конкурентного права 27 страница
•^ ли рішення, не мають права його скасувати або змінити, крім ‘ випадків, передбачених статтею 58 цього Закону. Вони можуть | виправити допущені в рішенні описки чи явні арифметичні помилки, роз’яснити своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту, а також прийняти додаткове рішення, якщо з якогось питання, що досліджувалося під час розгляду справи, не прийнято рішення.
3. З метою захисту суспільних інтересів чи відвернення не-
гативних або непоправних наслідків для суб’єктів господарювання органи Антимонопольного комітету України приймають рішення про визнання рішення, прийнятого відповідно до частини першої цієї статті, частини першої статті ЗО Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», таким, дія якого не зупиняється у зв’язку з:
порушенням судом провадження у справі про визнання його недійсним;
переглядом відповідного рішення (постанови) суду. (абзаци третій і четвертий частини третьої статті 48 замінено одним абзацом згідно із Законом України від 15.05.2003 р. № 762-ІУ,
у зв’язку з цим абзац п’ятий вважати абзацом четвертим) Рішення органу Антимонопольного комітету України, передбачене цією частиною, може бути прийняте за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи органів Антимонопольного комітету України. Таке рішення може прийматись як перед поданням відповідної заяви до суду, так і після подання такої заяви, якщо судом не зупинено дію рішення органу Антимонопольного комітету України, що оскаржується.
|
|
|
Стаття 49. Підстави закриття розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції
Розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції підлягає закриттю без прийняття рішення по суті, якщо:
справа не підлягає розгляду в Антимонопольному комітеті України, його територіальному відділенні;
не встановлено відповідача або його місцезнаходження;
відповідача — юридичну особу ліквідовано;
вже розглянуто чи розглядається органами Антимонопольного комітету України справа з тих же підстав щодо того самого відповідача;
не доведено вчинення порушення;
є інші підстави, передбачені законом.
Розділ VIII. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗАХИСТ ЕКОНОМІЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ
Стаття 50. Порушення законодавства про захист економічної конкуренції
Порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є:;
1) антиконкурентні узгоджені дії; ЩЩ
2) зловживання монопольним (домінуючим) становищем;
3) антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;
|
|
|
4) невиконання рішення, попереднього рішення органів Антимонопольного комітету України або їх виконання не в повному обсязі;
5) здійснення учасниками узгоджених дій — суб’єктами господарювання дій, заборонених згідно з частиною п’ятою стат-
| ті 10 цього Закону;
| 6) делегування повноважень органів влади чи органів місце-
| вого самоврядування у випадках, заборонених згідно із статтею 16 цього Закону;
‘. 7) вчинення дій, заборонених згідно із статтею 17 цього Закону;
8) обмежувальна та дискримінаційна діяльність, заборонена згідно із частиною другою статті 18, статтями 19 і 20 цього Закону;
9) обмежувальна діяльність, заборонена згідно із частиною. першою статті 18 цього Закону;
10) недотримання умов, передбачених- пунктом 2 частини третьої статті 22 цього Закону;
11) порушення положень погоджених з органами Антимонопольного комітету України установчих документів суб’єкта господарювання, створеного в результаті концентрації, якщо це призводить до обмеження конкуренції;
12) концентрація без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комітету України, у разі якщо наявність такого дозволу необхідна;
13) неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами • ‘ Антимонопольного комітету України, головою його територіаль-,. ного відділення чи нормативно-правовими актами строки; «‘ 14) подання інформації в неповному обсязі Антимонопольно-; му комітету України, його територіальному відділенню у вста-: новлені органами Антимонопольного комітету України, голо-і вою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки;
|
|
|
15) подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню;
16) створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, його територіального відділення у проведенні перевірок, огляду, вилученні чи накладенні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інформації;
17) надання рекомендацій суб’єктами господарювання, об’- Я єднаннями, органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, що схиляють до вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції чи сприяють вчиненню таких порушень;
18) обмеження в господарській діяльності суб’єкта господарювання у відповідь на те, що він звернувся до Антимонополь-ного комітету України, його територіального відділення із заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
|
|
|
19) невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зобов’язань, якими було обумовлене рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію;
20) обмежувальна діяльність об’єднань, заборонена згідно зі
статтею 21 цього Закону, й Стаття 51. Види відповідальності • Порушення законодавства про захист економічної конкурен- |
ції тягне за собою відповідальність, встановлену законом. ™
Стаття 52. Штрафи
1. Органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об’єднання, суб’єктів господарювання:
юридичних осіб;
фізичних осіб;
групу суб’єктів господарювання — юридичних та/або фізичних осіб, що відповідно до статті 1 цього Закону визнається суб’єктом господарювання, у випадках, передбачених частиною четвертою цієї статті.
2. За порушення, передбачені:
пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб’єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом;
пунктами 5, 8, 10, 11, 12 та 19 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до п’яти відсотків доходу (виручки) суб’єкта господарювання від реалізації продукції (товарів,
робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року,^^
• якому накладається штраф;
пунктами 9, 13—16 та 18 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб’єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому
> накладається штраф.
3. Доход (виручка) суб’єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається як сумарна вартість доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) усіх юридичних та фізичних осіб, що входять до групи, яка визнається суб’єктом господарювання відповідно до стат- ‘ ті 1 цього Закону.
4. У разі, коли декілька юридичних та/або фізичних осіб — суб’єктів господарювання, які входять до групи, що визнається суб’єктом господарювання, вчинили діяння (дії, бездіяльність),,: які призвели до порушення законодавства про захист економічної конкуренції зазначеним суб’єктом господарювання, та/або мають права, без яких вчинення порушення було б неможливим, та/або отримали чи можуть отримати переваги у конкуренції чи інші вигоди, штраф накладається на суб’єкт господарювання в особі юридичних та/або фізичних осіб, які вчинили наведені діяння (дії, бездіяльність) або отримали чи можуть отримати наведені вигоди. Під вигодою вважається, зокрема, можливість впливати на діяльність інших юридичних та/або фізичних осіб — суб’єктів господарювання, одержання частини їх прибутку.
5. Якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав розмір доходу (виручки), штраф, передбачений абзацом другим частини другої цієї статті, накладається у розмірі до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; штраф, передбачений абзацом третім частини другої цієї статті, — у розмірі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; штраф, передбачений аб-’ • зацом четвертим частини другої цієї статті, — у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
6. Рішення про накладення штрафів у розмірах понад одну тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймаються виключно Антимонопольним комітетом України, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України на їх засіданнях.
7. У разі, якщо суб’єкт господарювання працював менше од-^ ного року, розмір штрафу обчислюється від доходу (виручки) суб’єкта господарювання за весь час до прийняття рішення про накладення штрафу.
Стаття 53. Примусовий поділ
1. Якщо суб’єкт господарювання зловживає монопольним (домінуючим) становищем на ринку, органи Антимонопольного комітету України мають право прийняти рішення про примусовий поділ суб’єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище.
2. Примусовий поділ не застосовується у разі:
неможливості організаційного або територіального відокремлення підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць;
наявності тісного технологічного зв’язку підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць (якщо обсяг продукції, яка вживається суб’єктом господарювання, перевищує тридцять відсотків валового обсягу продукції підприємства, структурного підрозділу чи структурної одиниці).
3. Рішеяня органів Антимонопольного комітету України про примусовий поділ суб’єкта господарювання підлягає виконанню у встановлений строк, який не може бути меншим шести місяців.
4. Реорганізація суб’єкта господарювання, що підлягає примусовому поділу, здійснюється на його розсуд за умови усунення монопольного (домінуючого) становища цього суб’єкта господарювання на ринку.
Стаття 54. Адміністративна відповідальність посадових осіб та інших працівників суб’єктів господарювання, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю
1. За правопорушення, передбачені пунктами 13—16 статті 50 цього Закону, посадові особи та інші працівники суб’єктів господарювання, працівники органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю несуть адміністративну відповідальність згідно з законом.
2. За правопорушення, передбачені пунктами 4, 13—16 статті 50 цього Закону, посадові особи органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю несуть адміністративну відповідальність згідно з законом. Ц|
І ^ ! ‘•
• Стаття 55. Відшкодування шкоди «ЯЦ
1. Особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення зако- І нодавства про захист економічної конкуренції, можуть зверну- І. тися до суду із заявою про її відшкодування. І
2. Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що
• вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди. ^
І Розділ IX. ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ, ПЕРЕВІРКА, |; ПЕРЕГЛЯД, ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ, І і РОЗПОРЯДЖЕНЬ, ОБЧИСЛЕННЯ СТРОКІВ |
І ТА ОБМІН ІНФОРМАЦІЄЮ |
І «Ч ‘ Стаття 56. Порядок виконання рішень та розпоряджень І органів Антимонопольного комітету України,
голів територіальних відділень Антимоно-; польного комітету України
; 1. Рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Ан-< тимонопольного комітету України, голів його територіальних; відділень надається для виконання шляхом надсилання або вру-. чення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
У разі, якщо вручити рішення немає можливості внаслідок:
відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем прописки);
відсутності посадових осіб чи уповноважених представників І суб’єкта господарювання, органу адміністративно-господарського і управління та контролю за відповідною юридичною адресою, — ‘^ рішення органів Антимонопольного комітету України вважа-; ється таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня; оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України «Голос України», газета Кабінету Міністрів України «Урядовий кур’єр», «Офіційний вісник України», друковані видання відповідної об- \ ласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем ? прописки, юридичної адреси відповідача).;. 2. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного ко- \ мітету України, голів його територіальних відділень є обов’яз-; ковими до виконання.
3. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Ан-тимонопольного комітету України, сплачує його у тридцятиденний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
4. Якщо штраф накладено на суб’єкт господарювання відповідно до частини четвертої статті 52, сплата штрафу може здійснюватися як повністю, так і частково будь-якою юридичною чи фізичною особою, яка входить до складу суб’єкта господарювання і на яку накладено штраф. Сплата штрафу у повному обсязі однією юридичною чи фізичною особою або декількома особами звільняє інших осіб, за яких цей штраф було сплачено, від сплати штрафу.
5. За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Нарахування пені припиняється, з дня прийняття судом рішення про стягнення відповідного штрафу.
Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду судом:
(абзац третій частини п’ятої статті 56 у редакції Закону України від 15.05.2003 р. № 762-ІУ) «
справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу;
відповідного рішення (постанови) суду.
(абзац п’ятий частини п’ятої статті 56 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 15.05.2003 р. № 762-ІУ)
Абзац шостий частини п’ятої статті 56 виключено.
(Згідно із Законом України від 15.05.2003 р. № 762-ІУ)
6. За заявою особи, на яку накладено штраф, органи Антимонопольного комітету України своїм рішенням мають право відстрочити або розстрочити сплату накладеного ним штрафу.
7. У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.
8. Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до спеціального фонду Державного бюджету України як власні надходження Антимонопольного комітету України і використовуються на потреби Антимонопольного комітету України, якщо інше прямо не передбачено законом.
(Дію частини восьмої статті 56 зупинено на 2003 рік згідно із Законом України від 26.12.2002 р. № 380-/V, на 2004 рік — згідно із Законом України від 27.11.2003 р. № 1344-ІУ)
9. Рішення відповідних органів та посадових осіб Антимоно- -’Щ польного комітету України про накладення адміністративних стягнень на посадових осіб та інших працівників суб’єктів господарювання, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю виконуються в порядку, встановленому законом.
Стаття 57. Перевірка рішень у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та у заявах, справах про узгоджені дії
1. Рішення, прийняті адміністративною колегією територіального відділення Антимонопольного комітету України, державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у заявах, справах про узгоджені дії, можуть бути перевірені за заявою осіб, які брали участь у справі, або за власною ініціативою у порядку, встановленому Антимоно-польним комітетом України.
2. Заява про перевірку рішення може бути подана до Антимонопольного комітету України у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
3. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України перевіряються адміністративною колегією Антимонопольного комітету України чи Ан-тимонопольним комітетом України, рішення державного уповноваженого Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України — Антимо-нопольним комітетом України.
4. Органи Антимонопольного комітету України, які здійснюють перевірку рішення, можуть зупинити виконання рішення до закінчення його перевірки, про що письмово повідомляються особи, які беруть участь у справі.
5. За результатами перевірки рішення органи Антимонополь- ^
ного комітету України мають право: І залишити рішення без змін; Й змінити рішення; Щ скасувати рішення частково і направити справу на новий
розгляд у цій частині;
скасувати рішення і прийняти нове рішення або передати
справу на новий розгляд чи припинити провадження у справі.
Стаття 58. Перегляд рішень у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та у заявах, справах про узгоджені дії, концентрацію
1. Органи Антимонопольного комітету України з власної ініціативи чи за заявами осіб можуть переглянути рішення, прийняті ними у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та у заявах, справах про узгоджені дії, концентрацію, у разі:
якщо істотні обставини не були і не могли бути відомі органам Антимонопольного комітету України, що призвело до прийняття незаконного або необгрунтованого рішення;
якщо рішення було прийнято на підставі недостовірної інформації, що призвело до прийняття незаконного або необгрунтованого рішення;
невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зобов’язань, якими було обумовлене рішення органів Антимонопольного комітету України щодо узгоджених дій, концентрації відповідно до частини другої статті 31 цього Закону;
якщо обставини, на підставі яких було прийняте рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб’єктів господарювання, вже не існують;
наявності інших підстав, передбачених законами України.
Органи Антимонопольного комітету України, які прийняли рішення, можуть зупинити виконання рішення до закінчення його перегляду, про що письмово повідомляються особи, які беруть участь у справі.
2. Перегляд рішень у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у заявах, справах про узгоджені дії, концентрацію допускається у випадках, передбачених:
абзацами другим та третім частини першої цієї статті, — • протягом п’яти років з дня прийняття відповідного рішення;
абзацами четвертим та п’ятим частини першої цієї статті, — протягом періоду дії рішення;
абзацом шостим частини першої цієї статті, — протягом.:;
трьох років з дня прийняття рішення, якщо інше не встановле- -но законом. :
3. За результатами перегляду органи Антимонопольного ко- :
мітету України можуть:
залишити рішення без змін;
змінити рішення;
скасувати рішення;
прийняти нове рішення, передбачене статтями 31 та 48
цього Закону, частиною першою статті ЗО Закону України «Про | захист від недобросовісної конкуренції». І
4. У разі якщо за результатами перегляду рішень Антимоно-польний комітет України приймає рішення про заборону концентрації, державна реєстрація суб’єкта господарювання, створеного в результаті концентрації, скасовується у судовому порядку за позовом Антимонопольного комітету України.
Стаття 59. Підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України
1. Підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:
неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи;
недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; |
порушення або неправильне застосування норм матеріально- І го чи процесуального права. • ««|
2. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Стаття 60. Оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України
1. Заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
2. Рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскар-• жуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
(частина друга статті 60 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 15.05.2003 р. № 762-ІУ)
3. Прийняття судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
4. Порушення судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету У краї-ни, прийнятого:
згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті ЗО Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»;
за результатами перевірки відповідно до частини п’ятої статті 57 цього Закону;
за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи судом не визначено інше.
(абзац п’ятий частини четвертої статті 60 у редакції Закону України від 15.05.2003 р. № 762-ІУ)
5. Незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України.
Стаття 61. Повідомлення про судові справи
1. Суд за запитом Антимонопольного комітету України пові’ домляє Антимонопольний комітет України про судові справи, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції.
2. Державний-уповноважений Антимонопольного комітету України, голова територіального відділення Антимонопольного комітету України чи уповноважені ними працівники Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень мають право знайомитися з матеріалами цих справ та отримувати копії документів. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення мають право вступити у справу як треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, якщо рішення може вплинути на їх права та обов’язки при здійсненні державного контролю щодо захисту економічної конкуренції.
Стаття 62. Визначення та обчислення строків у законодавстві про захист економічної конкуренції
1. Строки, в межах яких вчиняються відповідні дії, зокрема -при розгляді заяв про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб’єктів господарювання, при розгляді справ про
> порушення законодавства про захист економічної конкуренції тощо, встановлюються законодавством про захист економічної:
конкуренції, а також органами Антимонопольного комітету Ук- ’ раїни, головою територіального відділення Антимонопольного і: комітету України. Зазначені строки визначаються календарною [ датою, зазначенням події, що повинна неминуче настати, чи •; періодом часу.;’ ‘ 2. Перебіг строку, який обчислюється роками, місяцями або 1 днями, починається наступного дня після календарної дати або ‘; настання події, якими визначено його початок. -. ^ Строк, який обчислюється роками, закінчується у відповід-| ний місяць і число останнього року строку.:
; Строк, який обчислюється місяцями, закінчується у відповід- ‘‘; не число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, який об-1 числюється місяцями, припадає на такий місяць, що не має відпо-:; відного числа, строк закінчується в останній день цього місяця. | У разі, коли останній день припадає на неробочий день, днем І закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.
і Останній день строку триває до 24 години, але, коли в цей \ строк необхідно було вчинити дію в Антимонопольному коміте-і: ті України чи його територіальному відділенні, строк закінчується в момент закінчення робочого дня.
‘ 3. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчен- ^ ня необхідні документи здано на пошту. |
Стаття 63. Обмін інформацією Е
1. Суб’єкти господарювання, пов’язані відносинами контро- ‘«• лю відповідно до статті 1 цього Закону, зобов’язані забезпечувати обмін інформацією між собою, в тому числі стосовно випадків, передбачених частиною другою статті 22 цього Закону, та вживати інших заходів у такий спосіб та у такому обсязі,. які б забезпечували запобігання вчиненню порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
2. Невиконання суб’єктами господарювання вимог частини першої цієї статті не звільняє інших суб’єктів господарювання, ; яким повинна бути надана інформація чи які повинні були вжи- \ ти інших заходів, від відповідальності.
Розділ X. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності через рік після його опублі-? ‘ кування, крім пунктів 2 і 3 цього розділу, які набирають чинності з дня опублікування.
2. До набрання чинності цим Законом суб’єкти господарю-
вання повинні звернутися до органів Антимонопольного комітету України із заявою про надання дозволу на узгоджені дії, якщо ці дії матимуть місце на день набрання чинності цим Законом і можуть бути дозволені відповідно до статті 10 цього Закону.
3. Узгоджені дії, стосовно яких було подано заяву згідно з пунктом 2 цього розділу, вважаються дозволеними, якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом органами Антимонопольного комітету України не прийнято рішення про заборону цих узгоджених дій.
4. Стаття 44 цього Закону в частині проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку набирає чинності з дня набрання чинності законом, що передбачить порядок прийняття судом рішення стосовно проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку.
5. Доручити Кабінету Міністрів України у тримісячний строк після введення в дію Закону України «Про захист економічної конкуренції»:
подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
• забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими -центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;
розробити нормативно-правові акти, передбачені цим Законом.
6. Визнати такими, що втратили чинність:
Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 21, ст. 296; 1993 р„ № 27, ст. 291; 1995 р., № 28, ст. 202; 1998 р., № 34, ст. 229);
пункт 12 Закону України «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо охорони інтелектуальної власності» (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 13, ст. 85);
пункт 3 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законів України, що передбачають безспірне списання (стягнення) коштів з рахунків юридичних осіб та фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності у банках» (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 10, ст. 36).
Дата добавления: 2016-01-06; просмотров: 21; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!