Поняття, система та завдання конкурентного права 31 страница

(стаття 27 в редакції Закону України від 13.07.2000 р. № І907-ПІ), ^

Стаття 28. Фінансування та матеріально-технічне забез­печення Антимонопольного комітету України

Фінансування Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень здійснюється за рахунок коштів за­гального та спеціального фондів державного бюджету.

Обсяг асигнувань з державного бюджету на утримання Ан­тимонопольного комітету України та його територіальних відді­лень, у тому числі розмір видатків на оплату праці їх працівни­ків щорічно встановлюється Верховною Радою України окре­мим рядком під час затвердження державного бюджету.

Фінансування витрат на утримання Антимонопольного комі­тету України та його територіальних відділень відбувається шляхом перерахування Головним управлінням Державного каз-

Іначейства України на їх поточні бюджетні рахунки коштів за­гального фонду державного бюджету відповідно до нормативу перерахувань. Розмір цього нормативу встановлюється Верхов-’- ною Радою України під час затвердження державного бюджету на черговий рік.

Плата, що справляється для відшкодування витрат, пов’яза­них із розглядом заяв про надання дозволу на узгоджені дії, ^: концентрацію суб’єктів господарювання, висновків, а також кошти від сплати штрафів, накладених за порушення законо­давства про захист економічної конкуренції, та пені за простро­чення їх сплати зараховуються до доходів спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок, не підлягають вилученню та використовуються за цільовим призначенням на фінансування діяльності Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень, зокрема, на матеріально-тех­нічне, в тому числі, транспортне забезпечення, створення та розвиток інформаційно-аналітичної бази, видання друкованих органів Антимонопольного комітету України, підготовку, пере­підготовку, підвищення кваліфікації та соціально-побутове за-I безпечення працівників Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень.

(дію частини четвертої статті 28 зупинено на 2002 рік в частині зарахування до спеціального фонду державного бюдже-I ту штрафів, накладених за порушення антимонопольного зако*

нодавства та пені за прострочення їх сплати згідно із Законом ^! України від 20.12.2001 р. № 2905-ІІІ,

на 2003 рік — згідно із Законом України від 26.12.2002 р. № 380-ІУ,

на 2004 рік — згідно із Законом України від 27.11.2003 р. № 1344-1 V)

(частина четверта статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 20. II. 2003 р. № 1294-IV)

Кошторис доходів і видатків Антимонопольного комітету Ук­раїни та його територіальних відділень, у тому числі обсяг асиг­нувань на утримання Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень матеріально-побутового забезпе­чення, транспортного та медичного обслуговування, забезпе­чення соціальних гарантій та розмір фонду оплати праці пра­цівників Комітету та його територіальних відділень, затверджу­ється Антимонопольним комітетом України за поданням Голови Антимонопольного комітету України.

(частини першу — третю статті 28 замінено частина­ми першою — п’ятою згідно із Законом України від 13.07.2000 р. № 1907-ІІІ, у зв’язку з цим частину четвер­ту вважати відповідно частиною шостою)

Транспортними і матеріально-технічними засобами Антимо-нопольний комітет України забезпечується за рахунок держав­ного бюджету України в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 29. Охорона особистих і майнових прав праців­ників Антимонопольного комітету України

Працівники Антимонопольного комітету України при вико­нанні службових обов’язків є представниками державної влади. Їх особисті і майнові права охороняються законом нарівні з працівниками правоохоронних органів.

Життя і здоров’я працівників Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень, службові обов’язки яких полягають у безпосередньому виконанні функцій, визна­чених статтею 2 Закону України «Про державний захист пра­цівників суду і правоохоронних органів», підлягають обов’язко­вому державному страхуванню за рахунок коштів державного бюджету на суму п’ятирічної заробітної плати за їх останньою посадою.

(статтю 29 доповнено частиною другою згідно із Зако­ном України від 13.07.2000 р. № 1907-ІІІ)

У разі заподіяння зазначеним особам у зв’язку з виконанням службових обов’язків каліцтва, поранення, контузії, травми, захворювання чи іншого стійкого ушкодження здоров’я, що ви­ключає можливість продовження професійної діяльності, їм ви­плачується страхова сума у розмірі від річної до п’ятирічної заробітної плати за їх останньою посадою (залежно від ступеня втрати працездатності), а у разі загибелі (смерті) працівника внаслідок тілесного чи іншого ушкодження здоров’я, пов’язано­

го з виконанням службових обов’язків, сім’ї загиблого випла­чується страхова сума у розмірі п’ятирічної заробітної плати за його останньою посадою.

(статтю 29 доповнено частиною третьою згідно із За­коном України від 13.07.2000 р. № 1907-ІІІ)

Збитки, завдані знищенням або пошкодженням майна пра­цівнику Антимонопольного комітету України чи працівнику те­риторіального відділення або членам його сім’ї у зв’язку з ви­конанням ним службових обов’язків, відшкодовуються в уста­новленому законом порядку в повному обсязі за рахунок кош­тів державного бюджету з наступним стягненням цієї суми з винних осіб.

(статтю 29 доповнено частиною четвертою згідно із Законом України від 13.07.2000 р. № 1907-ІІІ)

Порядок та умови обов’язкового державного страхування і перелік посад, які підлягають обов’язковому державному стра­хуванню, визначаються Кабінетом Міністрів України.

(статтю 29 доповнено частиною п’ятою згідно із Зако­ном України від 13.07.2000 р. № 1907-ІІІ)

Стаття 29¹. Соціальні гарантії для Голови, його заступ­ників та державних уповноважених Анти­монопольного комітету України

Голові Антимонопольного комітету України, його заступни­кам та державним уповноваженим після закінчення строку їх повноважень надається попередня робота (посада), місце нав­чання, а у разі неможливості (ліквідація підприємства, устано­ви, організації) — їм надається рівноцінна робота на іншому підприємстві, в установі, організації або вони зараховуються до резерву кадрів державної служби Антимонопольного комітету України за посадою, що відповідає їх професійному рівню, з урахуванням рангу державного службовця. На період праце­влаштування за колишніми Головою, його заступниками та дер­жавними уповноваженими Антимонопольного комітету України зберігається середньомісячний заробіток, але не більше одного року.

Порядок виплати зазначених коштів визначається Кабінетом

^ Міністрів України.

| Положення цієї статті застосовуються, якщо вони не погір-

| шують рівень соціальних гарантій, які випливають із статті 27

І цього Закону.

|. (Закон доповнено статтею 29 згідно із Законом Украї-

I ни від 13.07.2000 р. № 1907-ІІІ)

Стаття ЗО. Посвідчення працівника Антимонопольного комітету України

Державні уповноважені, голови територіальних відділень, відповідальні працівники Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень мають службове посвідчення. Положення про службове посвідчення працівника Антимоно­польного комітету затверджується Президентом України.

(стаття ЗО із змінами, внесеними згідно із Законом Ук­раїни від 13.07.2000 р. № 1907-ІП)

Президент України. Л. КРАВЧУК ^ м. Київ, 26 листопада 1993 року № 3659-ХІІ

І

ЗАКОН УКРАЇНИ | Про захист від недобросовісної конкуренції «‘

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, № 36, ст. 164)

(З наступними змінами і доповненнями)

Цей Закон визначає правові засади захисту господарюючих суб’єктів (підприємців) і споживачів від недобросовісної конку­ренції.

Закон спрямований на встановлення, розвиток і забезпечення торгових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійс­ненні підприємницької діяльності в умовах ринкових відносин.

Глава 1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Недобросовісна конкуренція

Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Недобросовісною конкуренцією є, зокрема, дії, визначені главами 2—4 цього Закону.

Терміни, які вживаються для цілей цього Закону, визначені Законом України «Про обмеження монополізму та недопущен­ня недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності».

Стаття 2. Застосування Закону

Закон застосовується до відносин, у яких беруть участь гос­подарюючі суб’єкти (підприємці), їх об’єднання, а також органи державної влади, громадяни, юридичні особи та їх об’єднання, що не є господарюючими суб’єктами (підприємцями), у зв’язку у

з недобросовісною конкуренцією, в тому числі у разі вчинення

І ними дій за межами України, якщо ці дії мають негативний

^ вплив на конкуренцію на її території.

І Цей Закон не поширюється на відносини, в’ яких беруть участь зазначені суб’єкти, якщо результат їх діяльності прояв-ляється лише за межами України, в разі, коли інше не встанов-

, лено міжнародним договором, в якому бере участь Україна.

:, Стаття 3. Законодавство України про захист від недоб­росовісної конкуренції

‘; - Відносини, пов’язані захистом від недобросовісної конкурен-, ції, регулюються цим Законом, Законом України «Про обме-: ження монополізму та недопущення недобросовісної конкурен-; ції у підприємницькій діяльності», Законом України «Про Анти-монопольний комітет України», Законом України «Про зовніш-¹ ньоекономічну діяльність», іншими актами законодавства, вида­ними на підставі законів чи постанов Верховної Ради України.

ї Глава 2 ^г НЕПРАВОМІРНЕ ВИКОРИСТАННЯ

ДІЛОВОЇ РЕПУТАЦІЇ ГОСПОДАРЮЮЧОГО СУБ’ЄКТА (ПІДПРИЄМЦЯ)

Стаття 4. Неправомірне використання чужих позна­чень, рекламних матеріалів, упаковки

Неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, інших позначень, а також рекламних матеріа­лів, упаковки товарів, назв літературних, художніх творів, пе­ріодичних видань, зазначень походження товарів, що може при­звести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб’­єкта (підприємця), який має пріоритет на їх використання.

(частина перша статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 15.11.2001 р. № 2783-ІІ!)

Використання у фірмовому найменуванні власного імені фі­зичної особи не визнається неправомірним, якщо до власного імені додається який-небудь відмітний елемент, що виключає змішування з діяльністю іншого господарюючого суб’єкта (під­приємця).

Стаття 5.’ Неправомірне використання товару іншого

виробника

‘ Неправомірним використанням товару іншого виробника є і введення у господарський обіг під своїм позначенням товару

іншого виробника шляхом змін чи зняття позначень виробнийп! без дозволу уповноваженої на те особи. ^;

Стаття 6. Копіювання зовнішнього вигляду виробу

Копіюванням зовнішнього вигляду виробу є відтворення зов­нішнього вигляду виробу іншого господарюючого суб’єкта (під­приємця) і введення його у господарський обіг без однозначного зазначення виробника копії, що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб’єкта (підприємця).

Не визнається неправомірним копіювання зовнішнього ви­гляду виробу або його частин, якщо таке копіювання обумов­лено виключно їх функціональним застосуванням.

Дія цієї статті не поширюється на вироби, що мають охорону як об’єкти права інтелектуальної власності.

Стаття 7. Порівняльна реклама

Порівняльною є реклама, що містить порівняння з товарами, роботами, послугами чи діяльністю іншого господарюючого суб’єкта (підприємця).

Не визнається неправомірним порівняння в рекламі, якщо наведені відомості про товари, роботи, послуги підтверджені фактичними даними, є достовірними, об’єктивними, корисними для інформування споживачів.

Глава З

СТВОРЕННЯ ПЕРЕШКОД ГОСПОДАРЮЮЧИМ СУБ’ЄКТАМ (ПІДПРИЄМЦЯМ) У ПРОЦЕСІ КОНКУРЕНЦІЇ ТА ДОСЯГНЕННЯ НЕПРАВОМІРНИХ ПЕРЕВАГ У КОНКУРЕНЦІЇ

Стаття 8. Дискредитація господарюючого суб’єкта (підприємця)

Дискредитацією господарюючого суб’єкта (підприємця) є по­ширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або непов­них відомостей, пов’язаних з особою чи діяльністю господа­рюючого суб’єкта (підприємця), які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації господарюючого суб’єкта (підприємця).

Стаття 9. Купівля-продаж товарів, виконання робіт, на-. дання послуг із примусовим асортиментом

Купівлею-продажем товарів, виконанням робіт, наданням по­слуг із примусовим асортиментом є купівля-продаж одних то­варів, виконання робіт, надання послуг за умови купівлі-прода­жу інших товарів, виконання робіт, надання послуг, не потріб- • них споживачу або контрагенту.

Стаття 10. Схилення до бойкоту господарюючого Й суб’єкта (підприємця)

Схиленням до бойкоту господарюючого суб’єкта (підприєм­ця) вважається спонукання конкурентом іншої особи, безпосе­редньо або через посередника, до відмови від встановлення дого­вірних зв’язків із цим господарюючим суб’єктом (підприємцем).

Стаття 11. Схилення постачальника до дискримінації покупця (замовника)

Схиленням постачальника до дискримінації покупця (замов­ника) є спонукання постачальника конкурентом покупця (за­мовника), безпосередньо або через посередника, до надання постачальником конкуренту покупця (замовника) певних пере­ваг перед покупцем (замовником) без достатніх на те підстав.

Стаття 12. Схилення господарюючого суб’єкта (підпри­ємця) до розірвання договору з конкурентом

Схиленням господарюючого суб’єкта (підприємця) до розір­вання договору з конкурентом іншого господарюючого суб’єкта (підприємця) є вчинене з корисливих мотивів або в інтересах третіх осіб спонукання господарюючого суб’єкта (підприємця) — учасника договору до невиконання або виконання неналеж­ним чином договірних зобов’язань перед цим конкурентом шля­хом надання або пропонування господарюючому суб’єкту (під­приємцю) — учаснику договору, безпосередньо або через посеред­ника, матеріальної винагороди, компенсації чи інших переваг.

Стаття 13. Підкуп працівника постачальника

Підкуп працівника постачальника — це надання або пропо­нування йому конкурентом покупця (замовника), безпосеред­ньо або через посередника, матеріальних цінностей, майнових чи немайнових благ за неналежне виконання або невиконання працівником постачальника службових обов’язків, що виплива­ють з укладеного або пов’язані з укладенням між постачальни­ком і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отриман­ня конкурентом покупця (замовника) певних переваг перед по­купцем (замовником).

До працівника постачальника прирівнюється й інша особа, яка згідно з своїми повноваженнями приймає рішення від імені постачальника про поставку товару, виконання робіт, надання послуг, впливає на прийняття такого рішення або якимось чи­ном пов’язана з ним.

Стаття 14. Підкуп працівника покупця (замовника)

Підкуп працівника покупця (замовника) — це надання або пропонування йому конкурентом постачальника, безпосередньо або через посередника, матеріальних цінностей, майнових чи немайнових благ за неналежне виконання або невиконання працівником покупця (замовника) службових обов’язків, що випливають з укладеного або пов’язані з укладенням між по­стачальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурентом постачальника певних переваг перед постачальником.

До працівника покупця прирівнюється й інша особа, яка згід­но з своїми повноваженнями приймає рішення від імені покуп­ця про придбання товару, виконання робіт, надання послуг, впливає на прийняття такого рішення або якимось чином пов’я­зана з ним.

Стаття 15. Досягнення неправомірних переваг у конку­ренції

Досягненням неправомірних переваг у конкуренції є отри-. мання таких відносно іншого господарюючого суб’єкта (підпри­ємця) шляхом порушення чинного законодавства, яке підтверд­жено рішенням державного органу, наділеного відповідною

компетенцією.

Глава 4

НЕПРАВОМІРНЕ ЗБИРАННЯ, РОЗГОЛОШЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ

Стаття 16. Неправомірне збирання комерційної таємниці

Неправомірним збиранням комерційної таємниці вважається добування протиправним способом відомостей, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, як­що це завдало чи могло завдати шкоди господарюючому суб’­єкту (підприємцю).

Стаття 17. Розголошення комерційної таємниці

Розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до чинного законодавства України становлять комер­ційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у вста­новленому порядку або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди господарюючому суб’єкту (підприємцю).

Стаття 18. Схилення до розголошення комерційної ^Н

таємниці 1^1 ‘ Схиленням до розголошення комерційної таємниці є спону^-Я? кання особи, якій були довірені у встановленому порядку або і. стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків ві-’ домості, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди господарюючому суб’єкту (під­приємцю).

Стаття 19. Неправомірне використання комерційної

таємниці

Неправомірним використанням комерційної таємниці є впро­вадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваже­ної на те особи неправомірно здобутих відомостей, що станов­лять відповідно до законодавства України комерційну таємницю.

Глава 5 ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕДОБРОСОВІСНУ КОНКУРЕНЦІЮ

Стаття 20. Види відповідальності

Вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладання Антимонопольним ко­мітетом України штрафів, передбачених цим Законом, а також адміністративну, цивільну та кримінальну відповідальність у ви­падках, передбачених законодавством.

Стаття 21. Накладання штрафів на господарюючих суб’єктів — юридичних осіб та їх об’єднання

Вчинення господарюючими суб’єктами — юридичними осо-Сі бами та їх об’єднаннями дій, визначених цим Законом як не-?’ добросовісна конкуренція, тягне за собою накладання на них І- Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями штрафів у розмірі до трьох відсотків виручки від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг господа­рюючого суб’єкта за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

У разі, якщо обчислення виручки господарюючого суб’єкта. неможливе або виручка відсутня, штрафи, зазначені у частині першій цієї статті, накладаються у розмірі до п’яти тисяч не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 22. Накладання штрафів на юридичних осіб, їх об’єднання та об’єднання громадян, що не є господарюючими суб’єктами

Вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, юридичними особами, їх об’єднаннями та об’єд­наннями громадян, що не є господарюючими суб’єктами, тягне за собою накладання на них Антимонопольним комітетом Ук­раїни, його територіальними відділеннями штрафів у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 23. Адміністративна відповідальність громадян

Вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, тягне за собою накла­дення адміністративного стягнення згідно із законодавством.

Вчинення в інтересах третіх осіб дій, визначених цим Зако­ном як недобросовісна конкуренція, громадянами, що не є під­приємцями, тягне за собою накладення адміністративного стяг­нення згідно із законодавством.

Стаття 24. Відшкодування збитків

Збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, підлягають відшкоду­ванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, визначено­му цивільним законодавством України.

і

Стаття 25, Вилучення товарів з неправомірно викорис- ^! таним позначенням та копій виробів іншого І господарюючого суб’єкта (підприємця)

У разі’встановлення факту неправомірного використання чу­жих позначень, рекламних матеріалів, упаковки, передбаченого статтею 4 цього Закону, або факту копіювання виробів, перед­баченого статтею 6 цього Закону, заінтересовані особи можуть звернутися до Антимонопольного комітету України, його тери­торіальних відділень із заявою про вилучення товарів з непра­вомірно використаним позначенням або копій виробів іншого господарюючого суб’єкта (підприємця) як у виробника, так і у продавця.

Порядок використання вилучених товарів визначається Ка­бінетом Міністрів України.

Вилучення товарів із неправомірно використаним позначен­ням та копій виробів іншого господарюючого суб’єкта (підпри­ємця) застосовується у разі, коли можливість змішування з діяльністю іншого господарюючого суб’єкта (підприємця) не може бути усунена іншим шляхом.

Стаття 26. Спростування неправдивих, неточних «^ЯИ

або неповних відомостей Н

‘^ЯИ У разі встановлення факту дискредитації господарюючого’

суб’єкта (підприємця) Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення мають право прийняти рішення про офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей у строк і спо­сіб, визначені законодавством або цим рішенням.

Глава 6

ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАХИСТУ ВІД НЕДОБРОСОВІСНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

Стаття 27. Процесуальні засади розгляду Антимоно­польним комітетом України та його територі­альними відділеннями справ про недобро­совісну конкуренцію

Справи про недобросовісну конкуренцію розглядаються Ан­тимонопольним комітетом України та його територіальними від­діленнями у порядку, визначеному цим Законом, Законом Ук­раїни «Про обмеження монополізму та недопущення недобро­совісної конкуренції у підприємницькій діяльності», Законом України «Про Антимонопольний комітет України» та іншими актами законодавства України.

Стаття 28. Строк звернення із заявою про захист прав

Особи, права яких порушені діями, визначеними цим Зако­ном як недобросовісна конкуренція, можуть протягом шести місяців з дня, коли вони дізнались або повинні були дізнатися про порушення своїх прав, звернутися до Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень із заявою про захист своїх.прав.

Закінчення строку звернення із заявою є підставою для від­мови у прийнятті заяви.

Якщо Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення визнають поважними причини пропуску строку звер­нення із заявою, порушене право підлягає захисту.

Стаття 29. Заходи, які забезпечують виконання рішень Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень

У процесі розгляду справи Антимонопольний комітет Украї­ни, його територіальні відділення за поданою заявником заявою • мають право вжити заходів щодо забезпечення виконання рі-

шення, якщо невжиття таких заходів може ускладнити чи зро­бити неможливим його виконання.

З метою забезпечення виконання рішення Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення виносять розпо­рядження про:

заборону особі, в діях якої вбачаються ознаки порушення (відповідачу), вчиняти певні дії;

накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

Розпорядження може бути оскаржене до суду в порядку, визначеному статтею 32 цього Закону, у п’ятнадцятиденний строк з дня одержання копії розпорядження.

(частина третя статті 29 із змінами, внесеними згідно Із Законом України від 15.05.2003 р. № 762-ІУ)

Відповідач у разі закриття провадження у справі у зв’язку з недоведенням вчинення порушення може стягнути з заявника збитки, завдані йому забезпеченням виконання рішення, у по­рядку, визначеному цивільним законодавством України.

Стаття ЗО. Рішення Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень

Антимонопольний комітет України, його територіальні відді­лення у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов’язкові для виконання рішення про:

визнання факту недобросовісної конкуренції;

припинення недобросовісної конкуренції;

офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей;

накладання штрафів;

вилучення товарів із неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого господарюючого суб’єкта (підприємця);

скасування або зміну центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, виконавчими органами місцевого самоврядування прийнятих ними неправомірних актів і розір­вання укладених ними угод.

Рішення про накладання штрафів у розмірах понад чотирис­та неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно Антимонопольним комітетом України на його за­сіданнях.

Рішення про вилучення товарів із неправомірно використа­ним позначенням та копій виробів іншого господарюючого суб’­єкта (підприємця) підлягає виконанню у порядку, встановлено­му для виконання судових рішень.

Стаття 31. Порядок виконання рішень про накладання штрафу

Порушник, на якого накладено штраф, сплачує його у трид­цятиденний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу, якщо інше не визначено цим рішенням.

За кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі одного відсотка від суми штрафу.

У разі відмови від сплати штрафу Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення стягують штраф та пеню у судовому порядку.

(частина третя статті ЗІ із змінами, внесеними згідно із Законом України від 18.11.97 р. № 642/97-ВР)

Частина четверта статті 31 втратила чинність.

(згідно із Законом України від 30.06.99 р. № 783-ХІУ)

Стаття 32. Оскарження рішень Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень

Рішення Антимонопольного комітету України та його терито­ріальних відділень, прийняті у справах про недобросовісну кон­куренцію, можуть бути оскаржені до суду заінтересованими осо­бами у тридцятиденний строк з дня одержання копії рішення.

(стаття 32 у редакції Закону України від 15.05.2003 р. № 762-1 V)

Стаття 33. Правила професійної етики

Господарюючі суб’єкти (підприємці) при сприянні Торгово-промислової палати України та інших заінтересованих органі­зацій можуть розробляти правила професійної етики у конку­ренції для відповідних сфер підприємницької діяльності, а та­кож для певних галузей економіки. Розроблені господарюючи­ми суб’єктами (підприємцями) правила професійної етики у конкуренції погоджуються з Антимонопольним комітетом Ук­раїни.

Правила професійної етики у конкуренції можуть викорис­товуватись при укладанні договорів, розробці установчих та ін­ших документів господарюючих суб’єктів (підприємців).

Президент України Л. КУЧМА

м. Київ, 7 червня 1996 року

№ 236/96-ВР •

Правила

розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції

(назва із змінами, внесеними згідно з розпорядженням Анти -монопольного комітету України від 12.02.2002 р. № 24-р)

ЗАТВЕРДЖЕНО

розпорядженням Антимонопольного

комітету України • ^

від 19 квітня 1994 р. № 5 |

(в редакції розпорядження ^ікЛІ

Антимонопольного комітету України ^^Н

від 29 червня 1998 р. № 169-р) ^Н

Зареєстровано ^^И в Міністерстві юстиції України І^^И 22 липня 1998 р. за № 471/2911 ^В

(Офіційний вісник України (ОВУ), 1998, № ЗО. ст. 1144) (З наступними змінами і доповненнями)

ї. Загальні положення

1. Ці Правила визначають окремі особливості порядку роз­гляду заяв, справ про порушення законодавства про захист еко­номічної конкуренції, у тому числі про захист від недобросовіс­ної конкуренції (далі — порушення законодавства про захист економічної конкуренції, порушення) органами Антимонополь­ного комітету України відповідно до Закону України «Про за­хист економічної конкуренції», Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», Закону України «Про Антимоно-польний комітет України» та встановлюють порядок перевірки рішень органів Комітету в цих справах і діють до прийняття відповідних актів законодавства.

(пункт 1 в редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 12.02.2002 р. № 24-р)

2. Розгляд справ здійснюється на засадах рівності сторін пе­ред законом та органами Антимонопольного комітету України (далі — Комітет), які розглядають справи.

---

Дата добавления: 2016-01-06; просмотров: 20; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!