Поняття, система та завдання конкурентного права 25 страница

1. Антимонопольний комітет України може визначати типові вимоги до узгоджених дій, передбачених у статтях 7, 8, 9 і 10 цього Закону.

2. Узгоджені дії, що відповідають типовим вимогам до певних видів узгоджених дій, встановлених Антимонопольним коміте­том України, дозволяються і не потребують згоди органів Ан­тимонопольного комітету України відповідно до частини першої статті 10 цього Закону, якщо про це прямо вказано в рішенні

Антимонопольного комітету України про встановлення типових • вимог.

Стаття 12. Монопольне (домінуюче) становище суб’єкта господарювання

1.’Суб’єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:

на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можли­востей доступу інших суб’єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар’єрів для доступу на ринок інших суб’єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

2. Монопольним (домінуючим) вважається становище суб’­єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

3. Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб’єкта господарювання, якщо його частка на рин­ку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.

4. Вважається, що кожен із двох чи більше суб’єктів госпо­дарювання займає монопольне (домінуюче) становище на рин­ку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узя­тих, виконується одна з умов, передбачених частиною першою • цієї статті.

5. Монопольним (домінуючим) вважається також становище кожного з кількох суб’єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови: •

сукупна частка не більше ніж трьох суб’єктів господарюван- |

«—. І

ня, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, • |

перевищує 50 відсотків; І І сукупна частка не більше ніж п’яти суб’єктів господарюван-I ня, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, | перевищує 70 відсотків —

| і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не викону-|: ються умови частини четвертої цієї статті.

І Стаття 13. Зловживання монопольним (домінуючим) | • становищем на ринку

‘ 1. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на |й ринку є дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, який зай-^г має монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмежен­ня конкуренції, зокрема обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання, або ущемлення інтересів ін­ших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б не-. можливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

2. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:

1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або; реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов І існування значної конкуренції на ринку;

2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівно-I значних угод з суб’єктами господарювання, продавцями чи по­купцями без об’єктивно виправданих на те причин;

3) обумовлення укладання угод прийняттям суб’єктом госпо­дарювання додаткових зобов’язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприєм­ницькій діяльності не стосуються предмета договору;

4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб’єктам господа­рювання, покупцям, продавцям;

5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи при­дбання;

6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб’­єктів господарювання на ринку без об’єктивно виправданих на • те причин;

7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб’єктів гос­подарювання.

3. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на

1

ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з | законом..|

Стаття 14. Висновки щодо кваліфікації дій |

З метою запобігання порушенням законодавства про захист В економічної конкуренції, підвищення передбачуваності його за­стосування органи Антимонопольного комітету України можуть надавати суб’єктам господарювання на підставі наданої ними інформації висновки у формі рекомендаційних роз’яснень щодо відповідності дій суб’єктів господарювання положенням статей 6, 10 та 13 цього Закону.

Розділ III. АНТИКОНКУРЕНТНІ ДІЇ ОРГАНІВ ВЛАДИ, ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ, ОРГАНІВ АДМІНІСТРАТИВНО-ГОСПОДАРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ ТА КОНТРОЛЮ

Стаття 15. Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю

1. Антиконкурентними діями органів влади, органів місцево­го самоврядування, органів адміністративно-господарського уп­равління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, на-- казів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи безді­яльність органів влади, органів місцевого самоврядування, ор­ганів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

2. Антиконкурентними діями органів влади, органів місцево­го самоврядування, органів адміністративно-господарського уп­равління та контролю, зокрема, визнаються:

заборона або перешкоджання створенню нових підприємств чи здійснення підприємництва в інших організаційних формах. у будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво, при­дбання чи реалізацію певних видів товарів;

пряме або опосередковане примушення суб’єктів господарю­вання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні чи інші форми об’єднань або здійснення концентрації суб’єктів господарювання в інших формах;

пряме або опосередковане примушення суб’єктів господарю­вання до пріоритетного укладення договорів, першочергової по­ставки товарів певному колу споживачів чи першочергового їх придбання у певних продавців;

будь-яка дія, спрямована на централізований розподіл това­рів, а також розподіл ринків між суб’єктами господарювання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи продавців;

встановлення заборони на реалізацію певних товарів з одно­го регіону країни в іншому або надання дозволу на реалізацію товарів з одного регіону в іншому в певному обсязі чи за вико­нання певних умов;

надання окремим суб’єктам господарювання або групам суб’­єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;

дія, внаслідок якої окремим суб’єктам господарювання або групам суб’єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами;

дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формуван­ня програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком.

3. Вчинення антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господар­ського управління та контролю забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Стаття 16. Заборона делегування повноважень органів влади та органів місцевого самоврядування

Органам влади та органам місцевого самоврядування забо­роняється делегування окремих владних повноважень об’єд­нанням, підприємствам та іншим суб’єктам господарювання, якщо це призводить або може призвести до недопущення, усу­нення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Стаття 17. Заборона схилення до порушень законодав­ства про захист економічної конкуренції та їх легітимації

Забороняються дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господар­ського управління та контролю (колегіального органу чи поса­дової особи), що полягають у схиленні суб’єктів господарюван-

ня, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів Я адміністративно-господарського управління та контролю до по­рушень законодавства про захист економічної конкуренції, створенні умов для вчинення таких порушень чи їх легітимації.

Розділ IV. ОБМЕЖУВАЛЬНА ТА ДИСКРИМІНАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ, ОБ’ЄДНАНЬ

Стаття 18. Обмежувальна діяльність суб’єктів господа­рювання, об’єднань

1. Суб’єктам господарювання, об’єднанням забороняється схиляти інших суб’єктів господарювання до вчинення пору­шень законодавства про захист економічної конкуренції чи сприяти вчиненню таких порушень.

2. Суб’єктам господарювання, об’єднанням забороняється примушувати інших суб’єктів господарювання:

до антиконкурентних узгоджених дій, визначених статтею 6 цього Закону;

до узгоджених дій, визначених статтями 7, 8, 9 та 10 цього Закону;

до участі у концентрації суб’єктів господарювання, визначе­ної статтею 22 цього Закону.

Стаття 19. Неправомірне використання суб’єктом господарювання ринкового становища

1. Суб’єктам господарювання, які отримали дозвіл відповід­них органів Антимонопольного комітету України на узгоджені дії відповідно до частини першої статті 10 цього Закону, суб’­єктам господарювання, узгоджені дії яких дозволені згідно із статтями 7, 8 і 9 цього Закону, забороняється встановлювати щодо господарської діяльності суб’єктів господарювання обме­ження, які, як правило, не застосовуються до інших суб’єктів господарювання, або застосовувати без об’єктивно виправда­них причин різний підхід до різних суб’єктів господарювання.

2. Суб’єктам господарювання, які відповідно до частини тре­тьої статті 10 цього Закону отримали дозвіл Кабінету Міністрів України на узгоджені дії незалежно від наявності в них моно­польного становища, забороняється вчиняти дії, що вважають­ся зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, відповідно до статті 13 цього Закону.

3. Суб’єктам господарювання, зазначеним у частині першій цієї статті, забороняється схиляти інших суб’єктів господарю­вання до надання будь-яким суб’єктам господарювання без об’­єктивних причин переважних умов у господарській діяльності.

‘?

«4. Положення частин першої та третьої цієї статті застосо­вуються також до суб’єктів господарювання, якщо від них че- ‘ рез відсутність альтернативних джерел отримання чи постачай- • ня певного виду товарів залежать малі або середні підприємці;

Продавець певного виду товарів вважається таким, що зале­жить від покупця, якщо цей покупець отримує від такого про­давця, крім традиційних торговельних знижок чи винагород в іншій формі, особливу винагороду, яку не отримують інші по­дібні покупці.

Стаття 20. Дискримінація конкурентів суб’єктами

господарювання.

Суб’єктам господарювання, що мають значно більший рин­ковий вплив порівняно з малими або середніми підприємцями, які є їх конкурентами, забороняється створення перешкод у господарській діяльності малим або середнім підприємцям, зок­рема вчинення дій, заборонених згідно з частинами першою та третьою статті 19 цього Закону.

Стаття 21. Обмежувальна діяльність об’єднань

1. Не допускається обмежувальна діяльність об’єднань шля­хом відмови суб’єктові господарювання у прийнятті до такого об’єднання, яка ставить його у невигідне становище в конку­ренції, якщо така відмова є необгрунтованою і невиправданою.

2. Частина перша цієї статті засто’совується до об’єднань, якщо стосовно них виконуються такі умови:

об’єднання може об’єднати всіх учасників певного ринку чи території;

об’єднання створюється чи діє для досягнення цілей, що не передбачають отримання прибутку;

створення та діяльність об’єднання не призводить до еконо­мічної концентрації та антиконкурентних узгоджених дій згідно.^:

з цим Законом.

Розділ V. КОНТРОЛЬ ЗА КОНЦЕНТРАЦІЄЮ і СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ ‘

Стаття 22. Концентрація суб’єктів господарювання

1. З метою запобігання монополізації товарних ринків, зло­вживання монопольним (домінуючим) становищем, обмеження конкуренції органи Антимонопольного комітету України здійс­нюють державний контроль за концентрацією суб’єктів госпо¹ дарювання (далі — концентрація).

2. Концентрацією визнається:

1) злиття суб’єктів господарювання або приєднання одного суб’єкта господарювання до іншого;

2) набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним або кількома суб’єктами господарювання над одним або кількома суб’єктами господарювання чи частинами суб’єктів господарювання, зокрема, шляхом:

а) безпосереднього або опосередкованого придбання, набут­тя у власність іншим способом активів у вигляді цілісного май­нового комплексу або структурного підрозділу суб’єкта госпо­дарювання, одержання в управління, оренду, лізинг, концесію.чи набуття в інший спосіб права користування активами у ви­гляді цілісного майнового комплексу або структурного підроз­ділу суб’єкта господарювання, в тому числі придбання активів суб’єкта господарювання, що ліквідується;

б) призначення або обрання на посаду керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб’єкта господарювання особи, яка вже обіймає одну чи кілька з перелічених посад в інших суб’єктах господарювання, або створення ситуації, при якій більше поло­вини посад членів спостережної ради, правління, інших нагля­дових чи виконавчих органів двох чи більше суб’єктів господа­рювання обіймають одні й ті самі особи;

в) створення суб’єкта господарювання двома і більше суб’­єктами господарювання, який тривалий період буде самостійно здійснювати господарську діяльність, і при цьому зазначене створення не приводить до координації конкурентної поведінки між суб’єктами господарювання, що створили цей суб’єкт гос­подарювання, або між ними та новоствореним суб’єктом госпо­дарювання;

3) безпосереднє або опосередковане придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб’єкта господарювання.

3. Не вважаються концентрацією:

1) створення суб’єкта господарювання, метою чи внаслідок створення якого здійснюється координація конкурентної пове­дінки між суб’єктами господарювання, що створили зазначений суб’єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб’­єктом господарювання. Такі дії розглядаються як узгоджені дії відповідно до абзацу другого частини першої статті 5 цього Закону;

2) придбання часток (акцій, паїв) суб’єкта господарювання особою, основним видом діяльності якої є проведення фінансо­

вих операцій чи операцій з цінними паперами, якщо це при-. дбання здійснюється з метою їх наступного перепродажу за умови, що зазначена особа не бере участі в голосуванні у ви­щому органі чи інших органах управління суб’єкта господарю­вання. У такому випадку наступний перепродаж має бути здійснений протягом одного року з дня придбання часток (ак­цій, паїв). На клопотання зазначених осіб із обгрунтуванням про неможливість здійснення наступного перепродажу органи Антимонопольного комітету України можуть прийняти рішення, про продовження цього строку;

3) дії, які здійснюються між суб’єктами господарювання, пов’язаними відносинами контролю, у випадках, передбачених частиною другою цієї статті, крім випадків набуття такого конт­ролю без отримання дозволу Антимонопольного комітету Ук­раїни, якщо необхідність отримання такого дозволу передбаче­на законом;

4) набуття контролю над суб’єктом господарювання або його частиною, в тому числі завдяки праву управління та розпоряд-. ження його майном арбітражним керуючим, службовою, чи по­садовою особою органу державної влади.. __

Стаття 23. Учасники концентрації суб’єктів - И господарювання ^И

Учасниками концентрації визнаються: ЯИ

суб’єкти господарювання, стосовно яких здійснюється або^ має здійснитися злиття, приєднання;

суб’єкти господарювання, які набувають або мають намір на­бути контроль над суб’єктом господарювання, чи суб’єкти госпо­дарювання, щодо яких набувається або має набутися контроль;

. суб’єкти господарювання, активи (майно), частки (акції, паї) яких набуваються у власність, одержуються в управління (ко­ристування), оренду, лізинг, концесію або мають набутися, та їх покупці (одержувачі), набувачі;

суб’єкти господарювання, що є або мають намір стати зас­новниками (учасниками) новостворюваного суб’єкта господа­рювання. У разі коли одним із засновників є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, орган адміністративно-господарського управління та контролю, учасником концентра­ції вважається також суб’єкт господарювання, активи (майно), частки (акції, паї) якого вносяться до статутного фонду ново­створюваного суб’єкта господарювання;

фізичні та юридичні особи, пов’язані з учасниками концент­рації, зазначеними в абзацах другому — п’ятому цієї статті, відносинами контролю, що дає підстави визнати відповідну гру-

. пу осіб згідно із статтею 1 цього Закону єдиним суб’єктом гос­подарювання.

Стаття 24. Випадки, в яких необхідне отримання дозволу на концентрацію суб’єктів господарювання

1. Концентрація може бути здійснена лише за умови поперед­нього отримання дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України:

у випадках, передбачених частиною другою статті 22 цього Закону та іншими актами законодавства, коли сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концент­рації, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 12 мільйонам євро, визначену за курсом Національного банку Ук­раїни, що діяв в останній день фінансового року, і при цьому:

вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний об­сяг) реалізації товарів, у тому числі за кордоном, не менш як у двох учасників концентрації, з урахуванням відносин контро­лю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року у кожного, та

вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний об­сяг) реалізації товарів в Україні хоча б одного учасника кон­центрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національ­ного банку України, що діяв в останній день фінансового року.

2. При розрахунку обсягів реалізації товарів учасників кон­центрації використовується сума доходу (виручки) від реаліза­ції продукції (товарів, робіт, послуг) за вирахуванням суми по­датку на додану вартість, акцизного збору, інших податків або зборів, базою для оподаткування в яких є оборот, за останній фінансовий звітний рік, що передував поданню заяви. Кошти, отримані від реалізації товарів у межах однієї групи суб’єктів господарювання, пов’язаних відносинами контролю, якщо та­кий облік ведеться, не враховуються.

3. Якщо учасниками концентрації виступають комерційні банки, для розрахунку вартості активів та обсягів реалізації використовується десята частина вартості активів комерційно­го банку. У випадках, коли учасниками концентрації є страхо­вики, для розрахунку вартості активів страховика використову­ється сума неттоактивів, а для розрахунку обсягів реалізації товарів — сума доходів від страхової діяльності, визначених відповідно до законодавства України про страхову діяльність.

р 4. Порядок обчислення порогових показників, що використо­вуються для цілей цієї статті, а також його особливості стосов­но окремих категорій суб’єктів господарювання встановлюють- -ся Антимонопольним комітетом України.

5. Концентрація, яка потребує дозволу відповідно до частини першої цієї статті, забороняється до надання дозволу на її здійс­нення. До надання такого дозволу учасники концентрації зо­бов’язані утримуватися від дій, які можуть призвести до обме­ження конкуренції та неможливості відновлення початкового стану.

Стаття 25. Підстави надання дозволу на концентрацію суб’єктів господарювання

ь 1. Антимонопольний комітет України чи адміністративна ко­легія Антимонопольного комітету України надають дозвіл на концентрацію у разі, якщо вона не призводить до монополізації ‘ чи суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині.

2. Кабінет Міністрів України може дозволити концентрацію, на здійснення якої Антимонопольний комітет України не надав дозволу як на таку, що не відповідає умовам частини першої цієї статті, якщо позитивний ефект для суспільних інтересів ‘ зазначеної концентрації переважає негативні наслідки обме­ження конкуренції.

3. Дозвіл згідно з частиною другою цієї статті не може бути наданий, якщо обмеження конкуренції, зумовлені концентрацією:

не є необхідними для досягнення мети концентрації;

становлять загрозу системі ринкової економіки.

Розділ VI. РОЗГЛЯД ЗАЯВ ТА СПРАВ ПРО НАДАННЯ ДОЗВОЛУ НА УЗГОДЖЕНІ ДІЇ, КОНЦЕНТРАЦІЮ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Стаття 26. Подання заяви про надання дозволу

на узгоджені дії, концентрацію суб’єктів \ господарювання

^г 1. Учасники узгоджених дій, учасники концентрації, органи ^; влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністратив-і но-господарського управління та контролю у порядку, встанов-| леному Антимонопольним комітетом України, звертаються:

І із заявою про надання дозволу на узгоджені дії — до Антимо-? нопольного комітету України чи його територіальних відділень;

Ї із заявою про надання дозволу на концентрацію — до Анти­монопольного комітету України. ‘ Учасники узгоджених дій, концентрації, органи влади, орга-

ни місцевого самоврядування, органи адміністративно-госпо­дарського управління та контролю подають спільну заяву. Ін­формація з обмеженим доступом, необхідна для розгляду заяви може подаватися до відповідних органів Антимонопольного ко. мітету України цими особами окремо.

Зазначені особи можуть визначити особу, яка представляє їх інтереси та подає заяву.

Заява та додані до неї документи мають містити повну та достовірну інформацію.

У разі подання недостовірної інформації заявники несуть від­повідальність згідно із статтею 52 цього Закону.

2. Заява вважається прийнятою до розгляду після 15 днів з дня її надходження, якщо протягом цього часу державний упов­новажений Антимонопольного комітету України, голова його територіального відділення не повернули заявнику заяву із по­відомленням, що вона та інші документи не відповідають вста­новленим Антимонопольним комітетом України вимогам і це перешкоджає її розгляду.

У разі, якщо учасник концентрації відмовляє іншому учасни­ку концентрації — заявнику у наданні документів та іншої ін­формації, необхідної для розгляду Антимонопольним комітетом України чи адміністративною колегією Антимонопольного комі­тету України заяви, державний уповноважений Антимонополь­ного комітету України на підставі звернення заявника приймає розпорядження про надання учасником концентрації такої ін­формації у визначений строк. Про прийняте розпорядження повідомляється заявнику. Заява вважається прийнятою до роз­гляду після отримання всієї інформації, передбаченої цим роз­порядженням.

3. Якщо дозвіл на узгоджені дії було надано органами Анти­монопольного комітету України на конкретно визначений строк, суб’єкти господарювання мають право звернутися до ор­ганів Антимонопольного комітету України із заявою про про­довження дії дозволу. Така заява подається за три місяці до закінчення строку дії дозволу.

4. У разі, якщо узгоджені дії чи концентрація провадяться із застосуванням конкурсних процедур (торги, аукціони, конкур­си, тендери тощо), заява може подаватись як до початку конкурс­ної процедури, так і після, але не пізніше тридцяти днів з дати ого­лошення переможця, якщо інше не передбачено законом.

5. Якщо суб’єкт господарювання вчиняє рівноцінні узгоджені дії з різними суб’єктами господарювання, заява може бути по­дана щодо однієї узгодженої дії за умови надання інформації

щодо всіх інших учасників узгоджених дій у порядку, встанов­леному Антимонопольним комітетом України.

Стаття 27. Розгляд заяви про надання дозволу |1 на узгоджені дії, концентрацію суб’єктів ^Н І господарювання ^В

; 1. Органи Антимонопольного комітету України розглядаютЖ і заяву про надання дозволу на узгоджені дії протягом трьох.місяців з дня прийняття її до розгляду відповідним органом ^г Антимонопольного комітету України.

Заява про зміни в узгоджених діях, на які було отримано дозвіл органу Антимонопольного комітету України, що не змі­нюють кола учасників і не поширюються на інші товарні ринки, розглядається органами Антимонопольного комітету України протягом тридцяти днів.

Антимонопольний комітет України чи. адміністративна коле­гія Антимонопольного комітету України розглядають заяву про надання дозволу на концентрацію протягом тридцяти днів з дня ‘ прийняття її до розгляду відповідним органом Антимонопольно-, го комітету України.

2. Заява залишається без розгляду у випадку надходження від заявника клопотання про відкликання заяви, про що прий­мається розпорядження відповідних органів Антимонопольного комітету України.

3. Залишення заяви без розгляду не позбавляє заявника пра­ва звернутися до Антимонопольного комітету України, його те­риторіального відділення з повторною заявою.

4. Інформація стосовно заявлених узгоджених дій, а саме «щодо: організаційно-правової форми учасників узгоджених дій, їх місцезнаходження та їх представництв, філій, а також виду та змісту узгоджених дій може бути опублікована в друкованих • чи електронних засобах масової інформації або оприлюднена Антимонопольним комітетом України чи його територіальним відділенням в інший спосіб.

Крім того, може бути оприлюднена й інша інформація сто­совно заявлених узгоджених дій, а також інформація щодо кон-| центрації, якщо така інформація раніше була публічно оголо-і шена або заявник не заперечує проти такої публікації.

; Стаття 28. Прийняття рішень у заявах про надання ^ дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб’єктів господарювання

1. Якщо протягом строку розгляду заяви, передбаченого час- • тиною першою статті 27 цього Закону, органи Антимонополь-; ного комітету України не розпочали розгляду справи про узгод-

жені дії чи концентрацію, рішення про надання дозволу на уз­годжені дії чи концентрацію вважається прийнятим.

2. Днем прийняття рішення про надання дозволу на узгодже­ні дії, концентрацію, відповідно до частини першої цієї статті, вважається останній день строку розгляду заяви, передбачено­го частиною першою статті 27 цього Закону.

Стаття 29. Надання попередніх висновків стосовно уз­годжених дій, концентрації суб’єктів господа­рювання

1. Органи Антимонопольного комітету України надають суб’­єктам господарювання, органам влади, органам місцевого само­врядування, органам адміністративно-господарського управлін­ня та контролю на підставі заяви про надання попередніх вис­новків та доданої до неї інформації попередні висновки стосов­но узгоджених дій; Антимонопольний комітет України чи адмі­ністративна колегія Антимонопольного комітету України — що-до концентрації, Ц

Строк розгляду заяв про надання попередніх висновків сто- і совно узгоджених дій, концентрації становить один місяць. Щ

2. Попередні висновки відповідного органу Антимонопольно­го комітету України надаються у формі листа, в якому зазна­чається про:

можливість надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію;

можливість відмови в наданні дозволу на узгоджені дії, кон­центрацію;

необхідність чи відсутність необхідності одержання дозволу на узгоджені дії, концентрацію;

недостатність інформації для будь-якого висновку.

3. Одержання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації не звільняє учасників узгоджених дій, учас­ників концентрації, органи влади, органи місцевого самовряду­вання, органи адміністративно-господарського управління та контролю від необхідності звернутися до відповідних органів Антимонопольного комітету України із заявою про надання доз-’ волу на узгоджені дії, концентрацію у випадках, передбачених статтями 10 та 24 цього Закону.

Стаття ЗО. Розгляд справи про узгоджені дії,

концентрацію суб’єктів господарювання

1. У разі виявлення підстав для заборони узгоджених дій, концентрації, а також у разі необхідності проведення складного поглибленого дослідження чи експертизи відповідні органи Ан­тимонопольного комітету України розпочинають розгляд спра-

---

Дата добавления: 2016-01-06; просмотров: 21; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!