Світоглядні і прикладні знання Стародавнього Єгипту.
Одночасно з народами Передньої Азії функціонувало давньоєгипетське суспільство, яке вважається одним із найдавніших. Воно було ранньокласовим, але ще на довгі роки зберігало стандарти побуту і мислення докласового суспільства.
Коли ж говорити про систему знань Стародавнього Єгипту, то вона ще не мала тієї структурованості, яка потрібна для науки, і особливо, слід зазначити, що питання ”чому”, з якого, власне, тільки й починається наука, у єгиптян було відсутнє. Тобто, як і в попередньому параграфі, ми будемо говорити лише про переднауку, або протонауку.
Становлення класового суспільства і, головним чином, його подальший розвиток поставили людський колектив у дуже конкретно визначені і жорсткі рамки: потрібно було турбуватися про задоволенння навчальних потреб. Тобто вся діяльність людей в основному мала практичний характер. Теоретичне мислення, як узагальнення цієї практики, в ранньокласовому суспільстві самим життям цього суспільства не ставилося на порядок денний.
У трудових буднях єгиптян буквально на кожному кроці стикалися з потребою здійснювати математичні підрахунки, без яких неможливо було зводити храми та піраміди, рити канали чи насипати дамби, раз у раз заново межувати поля через те, що щорічні розливи Нілу стирали межові знаки, обчислити врожай, тощо. Тому з давніх-давен єгиптяни розвивали прикладну математику.
Зазначимо, що в Стародавньому Єгипті не було ні вищої, ні середньої (елементарної) математики. Не було також і геометрії, яка пізніше виділилася від інших галузей математики. Разом з тим, в єгипетських текстах часто зустрічаються геометричні задачі, але вони вирішувалися не геометричним способом, а виключно обчислювальними прийомами звичайної арифметики. Також не можна говорити про наявність в Стародавньому Єгипті алгебри. Сумніву не маємо, що деякі задачі вирішувалися прийомами, які ми сьогодні називаємо алгебраїчними. Але ніякої алгебраїчної методики і символіки у єгиптян не було. Тому єгипетську “математику” наз. вміннням обчислювати, технікою обчислювання чи просто обчисленням.
|
|
|
До сучасників дійшло ряд пам’ятників (текстів) єгипетської математики. Один із таких математичних текстів досліджувала ціла група вчених Європи (Див. Ф.Даннеман “История естествознания” перев. с нем. А.Г.Горнфельда. – М. Госуд. медиц. из-ва, (932 – 432с.)). В цій монографії Ф.Даннеман дає характеристику папірусу Ринда, який зберігається в Британському музеї в Лондоні. Він містить твір, складений писцем Ахмесом для гіксів Ра – а – уе, який відноситься до 1700 – 200 р до н.е.
Цей пам’ятник являв собою практичне керівництво (посібник). В ньому міститься поряд з багаточисленними арифметичними задачами, в яких застосовуються дроби, 1-й досвід вивчення арифметичних і геометричних прогресій, визначення площ найпростіших фігур, а також визначення об’єму зернових сховищ. В цьому папірусі йде мова про визначення площі круга, що досягається побудовою квадрата на діаметрі скороченому на 1/9. Це визначення є дуже близьким до відомої пізніше величини пі = 3,14.
|
|
|
Єгиптяни в ту пору створили систему нумерації, яка не змінювалась у них протягом всієї їх історії. Для одиниць від 1 до 9 включно вживалися короткі вертикальні або короткі горизонтальні прямі риски. Так 1 позначався знаком І, 2 – знаком ІІ і т.д. Число 5 зображали також так ІІІ/ІІ; - 8 ІІІІ/ІІІІ і т.д. Для позначення 10, 100, 1000 були винайдені спеціальні знаки. Цифри 10 позначалися скобою (підковою), 100 – у вигляді скрученої мотузки, 1000 – зображенням стебла лотоса тощо.
У тих випадках, коли потрібно було виміряти менш прості фігури, єгиптяни вдавалися до їх розділення шляхом проведення допоміжних ліній за допомогою яких отримували потрібні фігури.
В епоху Середнього царства єгиптяни були до певної міри знайомі не тільки з визначенням площ і об’ємів, але й з обчисленням відносин і властивостями кутів. Думається, що їм вже давно була відома побудова прямокутного трикутника із сторонами, які співвідносилися один до одного, як 3:4:5. До цієї побудови вони дійшли шляхом практичної діяльності.
|
|
|
Тут не має ні місця, ні можливостей розглянути всі математичні досягнення єгиптян, але в загальній формі можна сказати, що вони використовували способи додавання, віднімання, множення, ділення як простих, так і складних чисел (дробів). Слід також зазначити, що розвиток математики в Стародавньому Єгипті наштовхувався на проблеми числової системи. Вона тоді ще була громіздкою і недосконалою.
Проте архаїчність давньоєгипетської математики не завадила писцям вирішувати складні задачі. В розвитку всієї математики прослідковуються соціально-практичні витоки.
Загального визнання досягла єгипетська медицина, а лікарі були найдосвідченішими у стародавньому світі. Престиж єгипетських лікарів був таким високим, що кожен владика тієї чи іншої країни прагнув мати при дворі єгипетського медика. Високій кваліфікації лікарів сприяв звичай муміфікації трупів, під час якої лікарі вивчали анатомію людського тіла і його різних органів.
|
|
|
Про великі успіхи єгипетської медицини свідчать чисельні факти. До нашого часу збереглися десятки медичних папірусів, серед яких виділяються папіруси Еберса і Едвіна Сміта. Папірус Еберса – це довідник для лікарів практиків, який містить численні витяги із інших медичних творів. В ньому міститься значна кількість рецептів і приписів для лікуванння різноманітних хвороб. Тут же подаються поради, як врятуватися від укусів комах і великих тварин. В кінці папірусу міститься косметичний розділ.
Згадані медичні папіруси містять також діагнози, вказівки як лікувати пацієнтів і приписувати їм рецепти, тобто дані фармакології. Слід зазначити, що багато анатомічних термінів і назв складових частин ліків до теперішнього часу не ототожнені, що створює великі труднощі для об’єктивнішої оцінки медичних досягнень єгипетських лікарів.
Для давньоєгипетської медицини була характерна спеціалізація лікарів. Грецький історик Геродот повідомляє, що єгипетські лікарі розрізняються за спеціальностями: “Кожен лікар лікує тільки одну певну хворобу, а не декілька. А вся єгипетська країна має багато лікарів. Так, є лікарі з очних хвороб, хвороб голови, зубів, живота, зовнішніх хвороб тощо”. Лікарі виділили і пропонували методи лікування біля сотні різних хвороб. Одне із вищих досягнень медицини – вчення про кровообіг і серце. Лікарі також дещо знали про роль мозку. Параліч ніг вони пов’язували з пошкодженням голови.
Єгипет того часу славився високим рівнем хірургії. Лікарі виконували трепанацію черепа, накладали шини на переломи кінцівок, користувалися набором хірургічних інструментів виготовлених із бронзи (скальпелі, ножі, голки тощо).
Поряд з розрізненими медичними знаннями, раціональними уявленнями про людину, її фізичний стан продовжувала функціонувати магія. Тобто знання межували із заклинаннями.
Певного прогресу досягла давньоєгипетська астрономія. З незапам’ятних часів єгипетські жерці-звіздарі здійснювали астрономічні спостереження, заклавши основи прикладної астрономії. Вони уже знали планети Сонячної системи (Меркурій, Венеру, Марс, Юпітер і Сатурн), фіксували місячні та сонячні затемнення, навіть створили своєрідну карту зоряного неба.
Основною причиною, яка спонукала населення долини Нілу зайнятися спостереженнями за небесними тілами, були чисто практичні потреби – перш за все потреба в удосконаленні календаря, що було обумовлено розвитком землеробства. Щорічні розливи Нілу, початок яких співпадав із сходом Сіріуса, змусили жерців слідкувати за рухом небесних тіл, а це в свою чергу призвело до зародження астрономії і виникнення календаря, який був побудований на основі спостережень за небесними світилами і режимом Нілу.
Давньоєгипетський календар мав землеробський характер. Календарний рік поділявся на три великі періоди, по 4 місяці в кожному: 1) повінь або “акет” (з середини липня до середини листопада, коли розливався Ніл); 2) виходи “нерест” або сходи (з середини листопада до середини березня, коли хлібороби готували поля під засів та висівки зерна) й 3) сухість “шема” (з середини березня до середини липня – час збирання врожаю та молотьби). Разом з цим єгипетський календар був сонячним, який складався з 365 днів. Щоб узгодити місячний рік із сонячним (місяць становить 30 діб) єгиптяни щороку додавали до календаря 5 святкових діб, присвячених богам Озірісу, Ізіді, Туру, Сету, Нефтіді. Починався календарний рік 19 липня (в цей день у районі Мемфісу починався розлив Нілу). Добу єгиптяни ділили на 24 год., що потім стало надбаннням усього людства. Вдень вони орієнтувалися в часі за сонячним годиннником, а вночі по зорях.
Всі небесні тіла (зорі) розглядались як атрибути якого-небудь божества. Сонце – це бог Ра, зірки – це діти богині неба Нут. Зірки були згруповані в сузір’я, які отримали назви від тварин, контури яких вони нагадували. Так були визначені сузір’я «бика», «скорпиона», «гиппопотама», «крокодила». Сучасним назвам сузірь вони, як правило, не відповідають. Велика ведмедиця називалася сузір’ям «Бичачої ноги». Крім зірок єгиптянам були відомі планети – Юпітер, Сатурн, Марс, Меркурій, Венера. Як і зірки, вони вважалися атрибутами чи символами різних богів – звично Гора, Сета, Озіріса тощо.
Під час ХХ династії, для визначення часу вночі по зорях, два астрономи розташувалися один проти одного в площині меридіану, тримаючи візирний прилад. Кожен із них визначав положенння зірок відносно свого партнера (така-то зірка над лівим оком, така-то над вухом...). Це був тривалий візуальний метод дослідження (спостереження), який фіксували на папірусі чи інших матеріальних носіях. Екземпляри подібних записів збереглися в царських гробницях означеної династії.
В епоху Нового царства єгиптяни також навчилися визначати нічний час завдяки водяному годиннику, який був створений винахідником Аменемхатом. Цей годиннник називався калепсідра. На одному із фрагментів годинника зберігся напис, в якому Аменемхат пишається тим, що фараон Аменхотен І високо оцінив його винахід.
Дата добавления: 2016-01-05; просмотров: 17; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!