БЛОК ЗАВДАНЬ І ЗАПИТАНЬ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

І. Поділіть подані слова на архаїзми та історизми. Доберіть до архаїзмів сучасні слова.

Бранець, гусар, городовий, вельми, перст, гряде, піїт, брань, зигзиця, сотник, тать, соцький, динарій, сардак, сап`янці, ректи, орда, фунт, узріти, віче.

 

ІІ.З поданих речень випишіть неологізми. З`ясуйте особливості їх словотворення.

1.На вечірньому прузі

По теплому й світлому дні,

На вечірньому прузі

Тополі стоять бронзолиці,

На вечірньому прузі

Останній акорд одвогнів

І розвіявся тихо

В тягучому морі

Пшениці (М. Луків).

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ, УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗНАНЬ:

1. Що є основою виділення активної і пасивної лексики?

2. Які слова належать до активного, а які – до пасивного запасу лексики?

3. У чому полягає відмінність між історизмами та архаїзмами?

4. Назвіть основні групи архаїзмів.

5. Яку роль у сучасній українській мові виконують застарілі слова?

6. До якого складу лексики – активного чи пасивного – належать неологізми?

7. Як виникають загальні та індивідуальні неологізми в мові та в чому полягає відмінність між ними з погляду їх вживання?

ТЕМА №5. СЛОВОТВІР. СПОСОБИ СЛОВОТВОРЕННЯ (2 год.).

1.Об`єкт і завдання словотвору. Словотвірна структура слова.

2.Поняття твірної основи. Словотвірне значення. Словотвірний тип.

3. Морфологічні та неморфологічні способи словотворення.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Волох О.Т. Сучасна українська літературна мова: Вступ. Фонетика. Орфоепія. Графіка і орфографія. Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія. Словотвір. – К., 1989.

2. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. Синтаксис. – К., 1989.

3. Словник української мови: В 11-ти т. – К., 1970-1980.

4. Сучасна українська літературна мова / за ред. А.П. Грищенка. – К., 1997.

5. Сучасна українська літературна мова / за ред. М.Я. Плющ. – К., 1994.

6. Ющук І.П. Українська мова. – К., 2004.

 

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ МІНІМУМ

Словотвірна структура слова, поняття твірної основи, словотвірне значення, словотвірний тип, морфологічні та неморфологічні способи словотворення.

ДИДАКТИЧНА МЕТА

Формування уявлення про словотвірну структуру української мови, з`ясування поняття твірної основи, способів словотворення, словотвірний тип, словотвірне значення.

Студенти повинні знати : поняття твірної основи, способів словотворення, словотвірного типу, словотвірного значення.

Студенти повинні вміти : визначати твірну основу слова, словотвірний тип, словотвірне значення, встановлювати способи словотворення.

 

ЗАВДАННЯ

І. Використовуючи „Словник лінгвістичних термінів” (Ганич Д.І., Олійник І.С. – К., 1985), законспектувати такі словникові статті: твірна основа, словотвірне значення, словотвірний тип.

ІІ. Яка з поданих у дужках основ є твірною для кожного слова? Підкресліть твірну основу, вкажіть, яка вона: похідна чи не­похідна.

Радісний (радість, радіти), смішний (сміх, сміятися), ґрунтовний (грунт, грунтувати), надплановий (над план, плановий), лісник (ліс, лісний), полковник (полк, полковий), підводний (під водою, водний), вірність (віра, вірний), розбіг (біг, розбігатися), перехід (хід, переходити), виписка (писати, виписати), перепустка (пустити, перепустити), по­дарунок (дар, подарувати), підкладка (клад, підкладати), перегородка (город, перегородити), нарукавник (нарукавний, рукав), безвідповідальний (без відповідальності, відповідальний), безладний (без ладу, ладний), безлісний (без лісу, лісний), безугавний (без угаву, угавати), міжпланетний (між планетами, планетний).

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При підготовці до практичного заняття необхідно звернути увагу на те, що словотвір, або дериватологія (від лат. derivacio – відхилення, утворення) – це розділ мовознавства, який вивчає лексичні одиниці за структурою і способом творення їх.

Рорізняють синхронічний і діахронічний словотвір. Синхронічний (описовий) словотвір вивчає словотворчу структуру слів, яка визначається синхронічними відношеннями, тобто тими, що існують на даному етапі розвитку мови. Діахронічний словотвір вивчає шляхи появи похідних слів у різні попередні періоди розвитку мови.

Нове слово виникає на базі вже існуючого в мові й сприймається як похідне, або хронологічно вторинне, щодо того, від якого утворене. Наприклад, слова вітряк, денний, давній давно сприймаються як вторинні щодо слів вітер, день, давній. Ознаками їх похідності є передусім мотивованість їх значень словами, від яких вони походять, а також морфемна будова.

Словотвірну структуру похідного слова складають мотивуюча, або твірна, основа і словотворчий формант. Словотвірна структура – це властивість похідного слова бути визначеним за характером мотивуючої його основи і словотворчого засобу, який виражає словотвірне значення.

Твірною (словотвірною) основою називають частину слова (слово чи частину слів словосполучення), від якої твориться похідне. Наприклад, у дієслові заземлити твірною стала основа іменникового слова земля (земл-), модифікована за допомогою словотворчих афіксів: суфікса -и-, який разом із суфіксом -ти оформляє похідне слово як дієслівне, і префікса за-, який виражає словотвірне значення. У слові заземлення твірною виступає вже дієслівна основа заземл - (и-ти), а словотвірне значення виражає іменниковий суфікс -енн-. Твірна основа є спільною частиною двох слів – первинного і похідного, адже вона завжди виконує для похідного мотивуючу роль.

Словотвірне значення в похідних словах – це узагальнене, спільне для певного лексико-семантичного розряду слів значення, яке виявляється в одному словотвірному типові певним словотворчим засобом. Словотвірне значення грунтується на однотипних відношеннях. Ознаками однотипних відношень є лексико-граматична належність твірної основи до певної частини мови і характер словотворчого засобу. Наприклад, у суфіксальних утвореннях косар, кобзар, зброяр, баяністсуфікси -ар (-яр), -іст виражають діяча, називають особу за родом її діяльності; в іменниках хід, лік, цвіт виражається словотвірне значення узагальненої дії у спосіб відкидання дієслівних суфіксів (тут наявне відношення нульового суфікса і дієслівної твірної основи).

Словотвірний тип – це основна одиниця класифікації похідних слів. Під словотвірним типом розуміють клас похідних слів (дериватів), що належать до однієї частини мови і характеризуються такими словотвірними ознаками: 1) похідністю від слів однієї частини мови; 2) спільним способом словотвору; 3) одним і тим же словотвірним значенням; 4) тотожним словотворчим формантом. Так, дієслова біліти, чорніти, зеленіти належать до одного словотвірного типу, тому що вони: а) походять від прикметників; б) характеризуються суфіксальним способом словотвору; в) мають одне й те ж словотвірне значення – виділятися за кольоровою ознакою; г) утворені за допомогою дієслівного суфікса -і-.

Залежно від матеріальних засобів вираження розрізняють морфологічні і неморфологічні способи словотвору.

Морфологічні способи словотвору поділяються на афіксальні, основоскладання та абревіацію.

До афіксальних способів словотвору належатьпрефіксальний, суфіксальний, постфіксальний, змішані – суфіксально-префіксальний, префіксально-постфіксальний, суфіксально-постфіксальний, суфіксально-префіксально-постфіксальний та флексійний.

Префіксальний спосіб словотвору, або префіксація, – це творення похідних слів за допомогою приєднання префікса: казати – розказати, звичайний – надзвичайний, зелень – прозелень.

Суфіксальний спосіб словотворення, або суфіксація, – це творення похідних слів приєднанням до твірної основи суфікса: крига – криж-ин-а, криця – криц-ев-ий, ясний – ясн-і-ти.

Суфіксально-префіксальний спосіб словотвору полягає в тому, що похідні слова утворюються од­ночасним приєднанням до словотвірної основи префікса і суфікса: ліс – пролісок, нога – обніжок, робити – не­робство.

У дієсловах широко використовуються також суфіксально-постфіксальний та суфіксально-префіксально-постфіксальний способи словотворення.

Суфіксально-постфіксальні дієслова творяться від іменних (прикметникових та іменникових) і дієслівних основ.

Іменникова або прикметникова основа приєднанням дієслівного суфікса перетворюється на дієслівну. Постфікс -ся не входить до складу дієслівної основи, виконуючи дві функції: 1) граматичну – вираження дієслівного стану; 2) словотворчу – вираження словотвірного значення.

У творенні дієслів суфіксально-префіксально-постфіксальним способом беруть участь іменникові, прикметникові, числівникові, дієслівні основи, рідше – прислівникові, а також основи службових слів. Наприклад: каблук – викаблучуватися, рука – заручитися, милостивий – змилостивитися, щедрий – розщедритися, бідний – прибіднятися, двоє – роздвоїтися, дивитися – видивлятися, моргати – розморгатися,  танцювати – розтанцюватися, ні – рознікатися.

Основоскладання, словоскладання та абревіація – різні типи складання основ, унаслідок чого виникають складні і складноскорочені слова: двовірш, світловодолікарня, граммолекула, агітпункт, вуз тощо.

Основоскладання – це поєднання кількох основ слів за допомогою інтерфіксів о, е (доброзичливий, працездатний) або без них (триповерховий, всюдихід). Результатом основоскладання є складні слова, або компози­ти (лат. compositus – складний, складений з частин).

Словоскладання, або юкстапозиція (лат. juxta – поряд, біля і position – місце), – це поєднання кількох слів або словоформ в одному складному слові (хата-лабораторія, салон-перукарня).

Абревіація відрізняється від осново- і словоскладання тим, що для творення слів використовуються усічені основи, наприклад: профком, змі (засоби масової інформації).

Способом абревіації утворюються тільки іменники. Основами для творення складноскорочених слів виступають пе­реважно словосполучення з опорним іменником і залеж­ним прикметником (районне управління освіти – райуо) або поєднання двох іменників (командир батальйону – комбат).

Неморфологічні способи. До них належить морфологічно-синтаксичний спосіб, що охоплює похідні, які виникають унаслідок переходу слів або словоформ з однієї частини мови до іншої. Головні з них такі: перехід прикмет­ників і дієприкметників у іменники (субстантивація); перехід дієприкметників у прикметники (ад`єктивація); перехід окремих слів з іменників і прикметників у займенники (прономіналізація); перехід словоформ змінюваних слів  прислівники (адвербіалізація ); перехід повнозначних слів у службові: іменників, прислівників – у прийменники (препозитивація); іменників і іменникових словосполучень – у вигуки (інтер`єктивація) тощо; спостерігаються також різні переходи між службовими словами.

Перехід слова з однієї частини мови до іншої, супроводжуваний перетворенням відповідних парадигматичних характеристик, називається конверсією (від лат. conversio – творення, зміна). Типовим прикладом конверсії в українській мові є субстантивація прикметників, перехід окремих повнозначних слів у службові, зокрема прийменники.

Процеси конверсії виникають у певних синтаксичних умовах спонтанно. Синтаксичні позиції як певні значення в синтаксичних відношеннях закріплюються за частинами мови Якщо ту чи іншу позицію займає слово (словоформа) іншої частини мови, то воно поступово змінює своє значення, а потім і морфологічні ознаки, перебуваючи в нетипових для нього синтаксичних зв'язках. Наприклад, прикметник у ролі підмета або додатка позначає не ознаку предмета, а особу або предмет. Порівняйте: Зійшов молодий місяць. До хати увійшов молодий.

Похідні слова можуть з'являтися внаслідок поступового зрощення синтаксичного словосполучення в одне сло­во. Такий спосіб словотвору називають лексико-син таксичним. Так, унаслідок зрощення складених числів­ників утворилися числівники одинадцять, сімдесят, двісті, обидва. Прислівники горілиць, втридорога, чимдуж –при­клади зрощень кількох слів словосполучень.

Словотвірне значення в зрощеннях виявляється через втрату синтаксичних ознак словосполучення і появу граматично оформленого слова, що належитьдо певної частини мови.

Близькими до зрощень є складні іменники, похідні від прикладкових словосполучень, наприклад: сон-трава, ромен- зілля, татар-зілля, хліб-сіль, батько-мати. Внаслідок семантичного зближення слів синтаксичного словосполучення поступово виникає назва у формі складного слова, яке конденсує зміст словосполучення в єдине ціле: хліб-сіль – гостинність, батько-мати – батьки.

Лексико-семантичний словотвір. Похідне слово може з'являтись і семантичним шляхом –  через розщеплення багатозначного слова і поступове утворення омонімів. Наприклад, слово перо (знаряддя для писання), супутник (апарат, запущений на орбіту планети) мотивуються давно відомими словами: перо (гусяче), супутник (людина, що йде поряд у житті). Словотвірне значення цих похідних слів виражається в контексті через співвідношення омонімії (перо – пір'я, перо – знаряддя для писання; супутник – людина; супутник – апарат).

РОБОТА В АУДИТОРІЇ

1. У поданих словах визначте твірну основу і словотворчі афікси. Слова запишіть так, щоб кожне попереднє слово було твірним для наступного.

Зразок: смі-ти, смі-л-ий, сміл-ив-ий, смілив-ість.

1. Земля, земляний, земляк, земний, землянка, зем­ляцтво, земелька, підземелля, заземлити, заземлення, зем­листий, наземний, підземний, заземлений. 2. Возити, везе­ний, привіз, вивіз, віз, перевіз, завіз. 3. Вода, водиця, во­дичка, обводнити, обводняти, обводнення, обезводити, воденіти, водяний, водянистий, водянка, водний, підводний, безводний, надводний, водник, підводник.

2. Розкрийте смислові й морфологічні зв'язки між похідними словами з коренем -бій- (-би-); перепишіть подані слова так, щоб кожне попереднє слово було твірним для наступного. Накресліть схему послідовної словотворчої залежності.

Бій, бити, битва, бительня, битка, бійка, бійня, бійниця, бійцевий, боєць, бійничий, биття, бич, бичування, бичувати, вбити, вбивство, розбійник, забій, забійний, вибійник, забійник, вибійний, вибійницький, забійницький, забивать, забивання, забіяка, забитість, забитий, забити, бойовий, бійня, вибити, вибивання, вибивний, добити, за­біякуватість, забіякуватий, набити, набивати, набивка, набивний, набивальний, відбивати, відбивання, відбити, відбиття, відбивний, перебити, перебій, перебійний, пере­бивати, перебивання, перебивальник, перебивальниця, розбій, розбійниця, розбійництво, розбійницький, розбійний, збити, збивати, збивний, збивальний.

 

3. Класифікуйте наведені слова відповідно до способів словотворення (морфологічний і морфолого-синтаксичний, лексико-синтаксичний, лексико-семантичний).

Смішний, сміятися, тепер, спочатку, вартовий, вразливий, назавжди,   безпомилковий, світ, піонер, дякуючи (чому), чебуречна, спасибі, атомохід, божевільний, вищезгаданий, сьогодні, набережна, одинадцять літак-розвідник, контрреволюція, партком, по-святковому, гордість, запис, бій, головуючий, уповноважений, ухил, вираз, прояв, міськвно, прілий, лежачий, кипучий, глибина місяцехід, неук, сипучий, сьогодення.

 

4. Визначте спосіб морфологічного словотворення поданих слів (суфіксальний, префіксальний, суфіксально-префіксальний, безафіксний). Окремо виділіть основоскладання, абревіацію.

Донбас, аморальний, пароход, пароходство, антинауковий, тоннаж, згустити, знесилити, знекровити, неробство, безжурний, прибережний, співбесідник, бездумний, надгробний, безтурботний, безпритульний, пожовтневий, передвиборний, міжвузівський, ввіз, вивіз, перебіг, хід, плата, почин, нахил, цвіль, зелень, наділ, наріз, розбіг, прогул, перекур, показ, прояв, викуп, вирок, доказ, звіт, опис, народногосподарський.

 

5. Чому не можна об'єднати в один словотворчий тип наведені пари слів? Обгрунтуйте кожен приклад зокрема (до­пишіть у дужках твірну основу), виділіть словотворчі афікси, виз­начте їх продуктивність.

Закотити – заземлити, заширокий – зарічний, пролісок – прописка, проректор – прохід, піаністка – сиріт­ка, певність – зрілість, вихованість –мужність, турбо­та – підлота, циркач – ткач, курилка – курильня, лозник – лозняк, ударник (той, хто працює по-ударному) – ударник (гвинтівки), скласти (акт) – скласти (вдвоє), за­жити (почати жити) – зажити (загоїтися), перебити (посуд) – перебити (співбесідника), донести (щось) – донести (на когось).

 

6. Зробіть повний словотворчий аналіз виділених слів (встановлен­ня твірної основи і словотворчих афіксів, визначення способу сло­вотворення, регулярних і нерегулярних словотворчих моделей про­дуктивних і непродуктивних словотворчих типів).

Пора косити! – дзвеніло блакитністю небо, і, перепов­нена зрілим материнством, зітхала земля. Чутливе вухо хлібороба, який успадкував від своїх прадідів всі голоси й перемови, всі зітхання і шепоти землі, вловлювало оте земне благання. І руки, які колись свербіли до коси, тяглися до штурвала комбайна (І. Цюпа).

 

---

Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 379; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!