БЛОК ЗАВДАНЬ І ЗАПИТАНЬ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Затранскрибуйте подані слова, дотримуючись установлених орфоепічних норм. Якщо ваша вимова відрізняється від цих норм, поруч дайте свою власну вимову.
1.Вершина, вечоріти, білесенький, вишенька, важений, заплету,
пшениця, бери, вовченя, греби, мене.
2.На камені, беріть, вариво, бриніти, велосипедист, величезний,
книжки, гриби, пливе, куриво, вулиця.
3.На горі, випробуваний, зозуля.
4.Вбозтво, вбіг, вбік, любов, кров, навчання, ввічливий, ходив,
працював, вовк.
5.Іній, інший, іноді.
6.Броджу, бджола, джміль, народження, виряджати, горджуся,
піджати, піджену, джем, віджили.
7.Дзеркало, ґудзик, дзьоб, підзаголовок, відзначити, підземелля,
надзвичайний.
8.Втихомиряться, віється, повернуться, випалюється, закінчаться,
боїшся, вчепишся, борешся, женешся, няньчишся, наїжся, не
поріжся, не мажся, навантажся, зважся, унадься, вибачся, не морочся,
9.Дошці, юшці, пляшці, діжці, ніжці, дужці, глядачці, внучці,
водичці.
10.Невістці, журналістці, невістчин, поїздці, Парасчин, Васьчин.
11.Багатство, датський, братство, єгипетський, людство,
заводський, громадський, білгородський, людський.
12.Швидший, молодший, багатший.
13.Шість, шістнадцять, шістсот.
14.З хати, з кімнати, з фабрики, з поля, з життям, з жінкою,
з чемоданом.
15.Спитати, скинути, зцідити, зжований, зжитися, зшиток,
зчистити, зчепитися, із щуки, з жаром, з шумом.
16.Розкішний, розквіт, розпитати, розсада, розжарити, розчавити,
розповсюдження, розчин, розширення, розщепити, розшнурувати,
розчистити.
|
|
|
2. Доберіть по 5 прикладів, у яких літери я, ю, є означають сполучення двох звуків, і стільки ж прикладів, у яких ці літери означають один голосний і м ` якість попереднього приголосного.
3.Визначте орфограми, поясніть, за яким принципом правопису вони пишуться. Сформулюйте правила правопису цих орфограм.
Багач, гарячий, гніздо, бій, бджола, безсоромний, безрідний, кагарлицький, виїзний, вранішній, близько, брязнути, доньчин, жолудь, жевріти, зсадити, зчіплювати, кажан, лейпцизький, мачуха, копійок, масний, мірошник, малесенький, навмисне, нічний, обласний, парубок, пшоно, пшениця, полегшення, писнути, парубоцтво, річ, ремісник, рушник, рушниця, скидати, спитати, ствердити, сформулювати, сховати, серце, соняшник, сіно, тижневий, тріснути, торішній, товариство, тінь, цюріхський, чорний, чернетка, шепіт, убозтво, щасливий, яблуко, життя.
4. Виділіть у реченнях слова, орфограми яких пишуться за традицією.
1. Христя потушила світло й вийшла на сінешній рундук (Мирн.). 2. Луна степом іде, земля дрижить, скелі озиваються (Ян.). 3. Плаває, як пиріг у маслі (Н. тв.). 4. Гори багрянцем кривавим спалахнули (Л. У.). 5. Я одна, як билина в полі, а вони всі на мене, як вітер на билину (Н.-Лев.). 6. В Маланки очі блищали (Коц.). 7. У весняному мареві велично колишуться співучі Карпати (Ст.). 8. Це була бічна вулиця, що йшла від левади (Коп.). 9. Тільки в горлі в нього кавкало, мовби глитав великі камінці (Вас.).
|
|
|
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ, УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗНАНЬ
1. Розкрийте поняття ”орфоепія”.
2. Які основні норми сучасної української літературної вимови?
3. З'ясуйте: а) вимову голосних; б) вимову приголосних; в) вимову груп приголосних; г) вимову іншомовних слів.
4. Розкрийте поняття графіки.
5. Яке походження української графіки?
6. Які знаки використовуються в українській графіці?
7. Що таке алфавіт? Який склад сучасного алфавіту української
мови?
8. Як поділяються літери (букви) за своїм начертанням?
9. Яке співвідношення між звуками (фонемами) і літерами в
українській мові? Зокрема вкажіть, у чому конкретно виражаються такі
особливості української графіки: а) наявність літер, позбавлених звукового
значення; б) наявність літер, що позначають сполучення двох звуків; в)
наявність сполучень літер, що позначають один звук; г) наявність сполучень
літер, що позначають у різних позиціях різні звуки.
|
|
|
10. У чому полягає складовий принцип української графіки?
11. Які літери, що позначають голосні, вказують на твердість
попереднього приголосного і які - на його м'якість?
12. У яких випадках літери я, ю, є позначають сполучення [j] з
голосними [а], [у], [е]?
13. У чому виявляється зв'язок української графіки з орфоепією та
орфографією?
14. Які функції виконує дефіс, тире, лапки, апостроф, розділові знаки?
1. Визначте поняття орфографії як розділу науки про письмо. З`ясуйте співвідношення графіки і орфографії.
2. У чому полягає суть фонетичного принципу орфографії?
3. У чому полягає суть історичного (традиційного) принципу орфографії?
4. У чому полягає суть морфологічного принципу орфографії?
5. У чому полягає суть смислового (диференціюючих написань) принципу орфографії?
6. Схарактеризуйте в загальних рисах сучасний український правопис.
САМОСТІЙНА РОБОТА
ТЕМА №1: ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО УКРАЇНСЬКУ МОВУ. ПОХОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ (2 год.).
1.Українська мова – національна мова українського народу, один з вирішальних чинників його самобутності.
2.Українська мова серед інших слов`янських мов.
3.Дискусійні погляди мовознавців щодо походження української мови.
|
|
|
Л ІТЕРАТУРА
1.Волох О.Т. Сучасна українська літературна мова: Вступ. Фонетика. Орфоепія. Графіка і орфографія. Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія. Словотвір. – К., 1989.
2.Сучасна українська літературна мова: Вступ. Фонетика / за ред. І.К. Білодіда. – К., 1969.
3.Сучасна українська літературна мова / за ред. А.П. Грищенка. – К., 1997.
4.Сучасна українська літературна мова / за ред. М.Я. Плющ. – К., 1994.
5.Українська мова. Енциклопедія. – К., 2000.
6.Ющук І.П. Українська мова. – К., 2004.
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ МІНІМУМ
Сучасна українська літературна мова, фонетика, фонологія, орфоепія, графіка, орфографія, лексикографія, словотворення, граматика (морфологія і синтаксис), пунктуація.
Студенти повинні знати : предмет, обсяг і завдання курсусучасної української літературної мови; походження української мови (різні погляди вчених на цю проблему); місце української мови серед слов`янських мов.
Студенти повинні вміти : встановлювати ознаки норм літературної мови.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
При підготовці до виконання самостійної роботи студентам необхідно звернути увагу на поняття літературної мови, шляхи його формування, які ознаки має літературна мова, які функції вона виконує.
Крім того, студенти повинні знати дві концепції щодо походження української мови. Зокрема, українська мова, як свідчать історики, напевно, була основою для інших слов'янських мов, так як саме територія сучасної України є прабатьківщиною всіх слов'ян. Вона тісно пов'язана з історією свого народу. Перші згадки про цей народ і його мову, як твердять учені-лінгвісти та історики, зустрічаються в документах, які датуються 6 ст. н.е. (перша концепція). Щодо другої концепції, то період Київської Русі російські і українські історики розкривали однозначно: Русь – колиска культури 3-х народів: росіян, українців, білорусів. На базі діалектів давньоруської мови витворилися три братні мови – українська, російська та білоруська.
За лексичними, фонетичними, граматичними особливостями та географічним розміщенням мови слов'янських народів поділяються на три групи:
Східнослов'янська група: російська, українська і білоруська мови.
Західнослов'янська група: польська, кошубська мови (на території Польщі), чеська, словацька (на території Чехословаччини), нижньолужицька і верхньолужицька (на території Німеччини).
Південнослов'янська група: болгарська мова (на території Болгарії), сербсько-хорватська, словенська (на території Югославії), македонська (на території Югославії, Болгарії і Греції).
Історія слов'янських мов свідчить про спільність походження їх з одного джерела – спільнослов'янської (праслов'янської) мови – основи, що існувала до V-VI ст. н.е. Слова, що належать до спільнослов'янської лексики, становлять основне ядро лексичної системи кожної сучасної слов'янської мови.
ЗАВДАННЯ
1.Прочитайте подані висловлювання, зробіть висновки щодо думок про походження української мови. Чим ці думки різняться?
І. „Початковим етапом існування української мови – літературної мови, як і загальнонародної розмовної мови, є ХІV століття (окремі фонетичні та граматичні риси, які згодом узвичаїлися в українській мові, спостерігаються ще в пам`ятках ХІ-ХІІІ ст.). На той же час припадає й початок російської та білоруської літературних мов” (М.Я. Плющ).
ІІ.”Зародившись десь на світанні суспільного життя, мова наша витерпіла страшне лихоліття татарщини, пережила утиски Польщі, перенесла наскоки Москви, і, проте, перегорівши як криця, дійшла до нас чистою, свіжою, музичною, незаплямованою, справді щирослов`янською мовою...” (І. Огієнко).
2.Прочитайте текст. З ` ясуйте значення незнайомих слів за допомогою синонімів (рахманний – спокійний). У складних випадках зверніться до тлумачного словника.
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос – більш нічого.
А серце б`ється-ожива,
Як їх почує!..
Бо в тих словах – уся доля народу. Без них немає нас, немає нашого минулого, немає й майбутнього.
У нашій мові – думки і мрії наших предків про волю і щастя, боротьба й звитяга, їхнє одвічне трудолюбство і мрійлива душа. Просте, рахманне слово несе людям Добро, Істину. Його не можна не любити, без нього не можна жити...
Не можна ходити по рідній землі, не чаруючись виплеканою народом у віках рідною мовою. Виплеканою, подарованою нам на віки вічні, щоб берегли, щоб леліяли, щоб розвивали далі (Ю. Мушкетик).
3.Перекладіть текст українською мовою. Випишіть окремо слова, однакові в обох мовах, і слова різні, але спільного походження.
Наш язык – это живой организм народа, носителя и творца языка. Он отражает жизнь народа, его историю и культуру. А это значит, что мы не должны, не имеем права портить язык. Наше общее дело – защитить его, бороться за чистоту, ясность, смысловую точность языка. Поэтому всяческая речевая неряшливость, жаргон, коверканье языка нетерпимы ни в быту, ни в школьной, ни в другой обстановке…
Помните – в языке каждого народа проявляется неповторимость и нерасторжимость связи человека с настоящим и прошлым родины. Именно этим и следует объяснить глубокую, окрашенную горделивой любовью привязанность людей к родному языку, материнскому слову (А. Скворцов).
4.Назвіть слова, які в наш час набули нового значення. Ознайомтесь з їх тлумаченням у словнику.
Насіння, слово, почин, чорний, машина, гвардієць, завод, світ, мир, титан, ключ, супутник, крило, динамо, лапка, голова, династія, розряд, дружина, стиліст.
ТЕМА №2. ПОНЯТТЯ ПРО ЛІТЕРАТУРНУ МОВУ. НОРМИ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ. СТИЛІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ (2 год.).
1.Українська літературна мова як унормована форма загальнонародної мови.
2.Територіальні діалекти української мови.
3.Мовна норма. Загальна характеристика норм української літературної мови.
4.Поняття функціонального стилю. Стилі сучасної української літературної мови (художньо-белетристичний, науковий, професійно-виробничий, публіцистичний, офіційно-діловий, розмовно-побутовий, епістолярний).
5. Поняття про колоритно-стильові різновиди української мови (урочистий, офіційний, інтимно-ласкавий, жартівливий, сатиричний).
Л ІТЕРАТУРА
1.Волох О.Т. Сучасна українська літературна мова: Вступ. Фонетика. Орфоепія. Графіка і орфографія. Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія. Словотвір. – К., 1989.
2.Сучасна українська літературна мова: Вступ. Фонетика / за ред. І.К. Білодіда. – К., 1969.
3.Сучасна українська літературна мова / за ред. А.П. Грищенка. – К., 1997.
4.Сучасна українська літературна мова / за ред. М.Я. Плющ. – К., 1994.
5.Українська літературна мова в її взаємодії з територіальними діалектами. – К., 1977.
6.Українська мова. Енциклопедія. – К., 2000.
7.Ющук І.П. Українська мова. – К., 2004.
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ МІНІМУМ
Сучасна українська літературна мова, мовна норма, діалектизм, говір, Писемна форма мови, усна форма мови, стилі мовлення (художньо-белетристичний, науковий, професійно-виробничий, публіцистичний, офіційно-діловий, розмовно-побутовий, епістолярний), колоритно-стильові різновиди української мови (урочистий, офіційний, інтимно-ласкавий, жартівливий, сатиричний).
Студенти повинні знати : поняття української літературної мови як унормованої форми загальнонародної мови, усну і писемну її форми; норми української літературної мови; діалектний склад української мови, основні ознаки писемної та усної форм літературної мови; ознаки стилістичної диференціації української літературної мови.
Студенти повинні вміти : встановлювати ознаки норм літературної мови, диференціювати діалектний склад української мови, ознаки кожного із стилів української літературної мови, використовувати стилістичні особливості при написанні текстів різних стилів мовлення.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
При підготовці до виконання самостійної роботи студенти повинні засвоїти поняття норм літературної мови. Зокрема, мовна норма (від лат. погmа – правило, взірець) – це сукупність правил реалізації мовної системи, прийнятих на певному етапі розвитку суспільства як взірець.
Виділяють такі норми української літературної мови:
Лексичні норми – передбачають правила слововживання, загальноприйняті в сучасній літературній мові. Вони вимагають добору загальнонародних слів у їх точному значенні. Ці норми закріплені у словниках. Лексичні норми літературної мови виключають жаргонні, діалектні і просторічні слова.
Орфоепічні норми являють собою сукупність правил вимови. Існують і акцентологічні норми, які визначають правильний словесний наголос.
Орфографічні норми передбачають єдині способи передачі мовлення на письмі. Ці норми охоплюють правила написання слів.
Словотворчі норми встановлюють правила утворення нових слів за існуючими у мові словотворчими моделями.
Граматичні норми охоплюють правила вживання форм слів, словосполучень і речень. Ці норми вивчаються в морфології і синтаксисі.
Стилістичні норми закріплюють мовні засоби за певними стилями. Нормативне вживання мовних засобів не суперечить існуванню варіантів і доцільності використання їх. Розподілення варіантних форм за різними стилями забезпечує стильову диференціацію літературної мови.
Крім того, українська літературна мова має дві форми – усну і писемну. Обидві форми літературної мови використовують одні і ті самі літературні норми, але кожна з цих форм має свою специфіку, яка визнається її призначенням. Усна форма розрахована на слухача, а писемна – на читача. Ці форми відрізняються одна від одної і способом передачі мовлення: усна форма зв'язана з вимовою звуків і їх акустичним сприйманням, а писемна – з графічним відображенням мовлення і читання. Усна форма експресивніша, міцніший має зв'язок з позамовною ситуацією, з попереднім текстом. У ній ширше використовується розмовно-побутова, емоційно-забарвлена лексика і фразеологія. В усній формі переважають прості речення, широко використовуються такі додаткові засоби, як інтонація, міміка, жест.
Писемна форма літературної мови відзначається більшою вимогливістю до себе, характеризується глибшою, ніж усна форма, обдуманістю, ретельністю до відбору мовних засобів, ширшим використанням складних речень, синтаксично побудованих із дієприкметниковими, дієприслівниковими зворотами.
Українська мова має свій діалектний склад. Діалект (від грецького dialektos – розмова, говір, наріччя) – територіальна відміна або місцевий різновид мови племені, народності, нації. Діалектизми – своєрідні елементи місцевих діалектів, що зустрічаються в літературній мові.
В українській мові розрізняють три групи діалектів (говорів): 1. Північні діалекти (говори). 2.Південно-західні діалекти. 3.Південно-східні діалекти.
У процесі розвитку мови в ній накопичуються все нові й нові засоби, варіанти та синонімічні явища, які не порушують існуючих норм. Залежно від змісту і цілеспрямованості висловлення а також від індивідуальної манери та уподобання, у процесі мовлення відбувається певний добір і комбінування найпотрібніших саме для цієї мовленнєвої ситуації наявних у мові варіантів слів, словосполучень, конструкцій, речень. Так, художній твір (новела, оповідання), наукова стаття, наказ керівника установи, протокол розрізнюються між собою набором мовних засобів, специфічними особливостями мовного оформлення. Таке розрізнення зумовлене стилістичними властивостями мови. У літературній мові виділяються функціональні стилі, або стильові різновиди, що становлять її стилістичну систему.
Функціональний стиль мови – це такий її різновид, в якому між мовленнєвими засобами і сукупністю прийомів їх добору, поєднання та вживання виявляється певне, типове для тієї чи іншої сфери спілкування співвідношення, установлене мовною суспільною практикою і зумовлене змістом, формою і цілеспрямованістю висловлення.
У сучасній українській літературній мові розрізняють такі основні стилі: науковий, професійно-виробничий, публіцистичний, стиль суспільно-політичної інформації, офіційно-діловий, художньо-белетристичний, розмовно-побутовий та епістолярний.
Науковий стиль як засібпізнавально-інформативних комунікацій обслуговує всі галузі науки, всі наукові дисципліни. У ньому переважають речення складної будови нерідко ускладненідієприкметниковими та ін. зворотами, характеризується широким використанням наукових і технічних термінологій, абстрактної лексики, зокрема віддієслівного і дієприкметникового утворення. Специфіка наукового стилю виявляється у членуванні тексту (розділи, параграфи, пункти) і в побудові абзаців.
Професійно-виробничий (інакше – професійно-технічний) стиль – це мова різноманітної навчальної та технічної літератури, призначеної для учнів загальноосвітніх шкіл та профтехучилищ, слухачів курсів, а також для потреб підвищення рівня технічних знань і професійної майстерності робітників, тобто мова підручників, навчальних посібників, довідників, інструкцій, пам'яток, порадників. Виклад матеріалу в текстах цього стилю підпорядкований обмеженим використанням абстрактної лексики, складних синтаксичних конструкцій, порівняно високою частотою вживання форм наказового способу, неозначено-особових та безособових речень, наукових і технічних термінів, які по необхідності вживаються в таких текстах, подаються пояснення.
Публіцистичний стиль відзначається жанровою різноманітністю, тематичною строкатістю та неоднорідністю. До нього належать: міжнародний огляд, передова стаття, фейлетон і нарис, статті суспільно-політичного характеру з полемічною загостреністю.Цим пояснюється і багатоманітність стилістичних засобів, які характеризують публіцистичний стиль. Невипадково знаходять у ньому, крім власне публіцистичних, засоби художнього, наукового і ділового стилів. Для більшості жанрів публіцистичного стилю характерне широке використання суспільно-політичної лексики, фразеологізмів, емоційно-експресивних мовних засобів, своєрідна метафоризація понять, складні синтаксичні конструкції.
Стиль суспільно-політичної інформації в науковій літературі раніше розглядався як різновид публіцистичного стилю. Формування і становлення цього стилю зумовлено інтенсивним розвитком масових форм комунікацій, посиленням ролі суспільно-політичної та ділової інформації, удосконаленням технічних засобів і каналів інформаційного мовлення – преси, радіо, телебачення, документальних фільмів. Тексти цього стилю насичені іменами та
прізвищами людей, назвами населених пунктів, підприємств.
Інформативному текстові властива велика частота використання слів, що
характеризують повідомлюваний факт у часі (сьогодні, вчора, цими днями,
недавно, дати подій); характерні мовні стереотипи, стандартні вислови,
своєрідне кліше, застиглі словесні форми (як передає наш кореспондент, як
уже повідомлялось); фразеологізовані суспільно-політичні словосполучення термінологічного характеру (політика миру, моральний кодекс, холодна війна); метафоризовані найменування людей різних професій (люди в білих халатах, трудовики моря, командири виробництва).
Офіційно-діловий стиль української літературної мови розвинувся в радянську епоху. Державні акти, закони, постанови, статути, накази, інструкції, довідки, заяви, міжнародні договори, ділове листування та інші різноманітні документи й ділові папери складаються у відповідності до правил офіційно-ділового стилю.
Специфічними мовно-стилістичними рисами офіційно-ділового стилю є широке використання юридичної, дипломатичної, бухгалтерської, військової термінології та іншої виробничо-професійної лексики, а також складноскорочених слів і абревіатур: гранична точність слововживання, лаконічність, конкретність і чіткість; дотримання певного порядку слів у реченні. Мовні засоби ділового стилю характеризуються також певною варіантністю і строкатістю – залежно від жанру документу та його змісту. Ділова мова не користується діалектизмами, жаргонізмами, емоційно-забарвленою лексикою та експресивними засобами, характерними ознаками ділової мови є шаблонність, стандартні звороти або канцелярські штампи: виходячи з того, що...; на підставі рішення...; збори ухвалили...; за звітний період.
Художньо-белетристичний стиль широко використовує прийоми художнього опису природи і життя людей, в ньому мова є засобом створення художніх образів і це визначає найширше використання в мові художньої літератури експресивно та емоційно забарвлених лексико-фразеологічних одиниць та граматико-стилістичних елементів мовлення. У ній поєднуються елементи усно-розмовної мови, територіальних і соціальних діалектів, вона багата на специфічні засоби словесно-образного відтворення дійсності – на синоніми, епітети, метафори, порівняння. Але усно-розмовні засоби мови, діалектизми й засоби інших стилів уводяться в художню мову як необхідні компоненти словесно-художнього контексту, трансформуються в ній, перетворюючись на засоби художнього зображення конкретного соціального середовища, в якому живуть і діють персонажі.
Розмовно-побутовий стиль – це різновид переважно усного літературного мовлення, який виконує функції повсякденного спілкування людей на виробництві і побуті, в особистому і громадському житті. Типовими ознаками цього стилю є збагачена форма розмови, використання найрізноманітніших груп загальновживаних форм лексики, простих синтаксичних конструкцій. У розмовно-побутовому стилі точність, якість, повнота висловлення, послідовність окремих його частин не обов'язкові, діалог, розмова здійснюються одночасно за способом двобічного зв'язку. Цей стиль характеризується неоднорідним складом мовних засобів, нечітко окресленими функціональними межами, складними взаємовідносинами з іншими типами і формами загальнонародної мови. Досить виразні стильові ознаки: висока частотність і структурна різноманітність неповних речень, приєднувальних конструкцій, еквівалентність речень перерваних, незакінченість речень. Виділяється розмовно-побутовий стиль також багатством інтонаційних і ритмомелодійних відтінків.
Епістолярний стиль (від грецького еріstоlа – лист, послання) – мова приватного листування – особливої форми заочного листування людей у сфері побуту, особистого і громадського життя, виробництва, ділових стосунків. Для цього стилю характерні усталені мовні стандарти, формули звертань, побажань, поздоровлень; початкові й кінцеві формули типу Добрий день, Добрий вечір, До побачення, Будьте здорові; форма вираження звертань разом з узвичаєними означеннями (дорогий товаришу, любий друже, шановний добродію та ін.), до яких часто додається ім'я – теж у різноманітній формі – або прізвище адресата.
У листах родинно-побутових та інтимно-товариського змісту широко використовується емоційно-забарвлена та експресивна лексика, фразеологічні звороти, прислів'я, афоризми. З морфологічних ознак характерними є часте вживання дієслівних форм наказового способу (для вираження прохань, побажань, порад, наказів), займенників, вигуків, модальних та емоційно-експресивних часток. Автори приватних листів віддають перевагу структурно простим синтаксичним одиницям, часто використовують питальні й окличні речення, порівняльні звороти. Мова приватного листування глибоко ідеалізована, бо залежить від особи автора.
У межах деяких стилів мова може набувати різних додаткових відтінків за своєю емоційною забарвленістю. В залежності від того, як ставиться сам автор до предмета мовлення і які він хоче викликати почуття у слухачів (розвеселити їх, розчулити, збудити радість чи гнів) добираються різні мовні засоби, що надають мові відповідного експресивного колориту: урочистого, офіційного, інтимно-ласкавого, гумористичного, сатиричного.
ЗАВДАННЯ
1.Який з поданих уривків не відповідає нормам сучасної української літературної мови і чому?
І. З давніх-давен народ над усе цінив хліб, сіль і честь. Хліб – це багатство, достаток, сіль – то гостинність і щирість, а честь – то людська гідність, за яку предки наші стояли, навіть не маючи шматка хліба ані дрібка солі. І нам, спадкоємцям, заповідали стояти на тому (Д. Прилюк).
ІІ. У всі часи люди все віддавали за ломоть хліба. Мені дідусь багато про це говорив, коли ми з ним балакали. Не всі діти цінять хліб, бо не знають, якою ціною він дістається.
2.Перевірте за словником наголосів, як треба правильно вимовляти слова.
Завжди, випадок, ознака, предмет, навчання, завдання, невиразний, принести, невиконання, літопис, одинадцять, авторів.
3.Поясніть за допомогою тлумачного словника значення слів.
Торочка, бюджет, проблема, регіон, приватний, конфіденційний.
4.Перекладіть українською мовою слова і звороти.
Праздник, событие, озорство, нечто, вопреки желаниям, затаив дыхание, ноль внимания, брать пример, стало быть.
5.Запишіть подані речення відповідно до норм української літературної мови. Визначте, у чому полягають особливості побутового розмовного спілкування.
1. Скоро випускний / потім вступні / жах! 2. У дівчини температура. 3. Мені від головного болю. 4. У серпні вже треба купувати зимове. 5. Ми позичили на комп`ютер.
6. Перепишіть речення. Підкресліть діалектизми. Поясніть їх значення. Замініть діалектизми літературними відповідниками.
1. У дворі випряжений кінь жумрає свіжу траву з пола, пофоркує й одмахується хвостом од комарів. Криниця з причиненою лядою, але не забита наглухо. Повне відро води на цямринах, під дашком (В. Яворівський). 2. Багацько сіл, багато міст на Україні минули бурлаки; багато неділь налічили вони в дорозі, доки прибились до Вербівки (І. Нечуй-Левицький). 3. Дивувалась зима, як посміли над сніг проклюнутись квітки запахущі, дрібні? (І. Франко).
7. Визначте, до якого стилю чи стильового різновиду належать подані тексти. Укажіть їх стильові ознаки.
І. Час від часу на поверхні землі, у пробах повітря знаходимо найдрібніші скловидні краплини. Встановлено: то – космічна речовина, рештки метеоритів, що згоріли. Ці часточки добре зберігаютьсяу шарах Антарктичного та Гренландського льодовиків. Ці часточки інтенсивно вивчають за даними, одержаними з проб льоду різного віку, досліджують також змінюваність їх потоків у часі.
ІІ. Національна свідомість, що є одним із найпереконливіших доказів справжнього духовного поступу, виростає на грунті знання минулого. Лише спільна історична пам`ять дає підстави вважатися народом.
Звернення до своєї давнини, її осмислення в проекції на сучасне та майбутнє – успадкована жага неперебутності, „інстинкт” самозбереження й самовідтворення.
ІІІ. Дротяне кільце радіуса R знаходиться в постійному однорідному магнітному полі з індукцією B, перпендикулярною площині кільця. Центр сполучено з його обводом двома дротинками. Опір одиниці довжини з зовнішнім магнітним полем.
ІV. – Тату, не кажіть „потилиця”, а кажіть „затилок”.
1.Добре, добре тебе, синку, в школі навчили! А як по-вченому гній?
2.Гноятус!
3.А вила?
4.Вилатус!
5.От як гарно вивчився! Відтепер не будеш чухати затилок, а братимеш вилатус, ними гноятус та вйо на возатус! Вчись та розуму не провчи! Бо забудеш скоро, як і батька рідного звати (Н. тв.).
V. Стаття 8. Захист мов.
Будь-які привілеї чи обмеження прав особи за мовною ознакою, мовна дискримінація неприпустимі.
Публічне приниження чи зневажання, навмисне спотворення української або інших мов в офіційних документах і текстах, створення перешкод і обмежень у користуванні ними, проповідь ворожнечі на мовному грунті тягнуть відповідальність, встановлену законом. (Закон про мови в Українській РСР).
8. Перекладіть українською мовою, правильно використовуючи наведені в дужках слова. Поясніть значення слів.
1. Он делал свою работу не из каких-либо корыстных соображений. Его внутренней потребностью было делать какое-нибудь полезное дело (корисливий, корисний). 2. В воскресенье будет ровно неделя со дня открытия новой линии метро (неділя, диждень). 3. Теперь общий объем производства значительно возрос. Стало ясно, что необходимы чаны намного большего объема (об`єм, обсяг). 4. Мы попали в тяжелое положение. Все основные положения работы необходимо пересмотреть (положення, становище). 5. Рабочий целый день не отходил от станка. Он недаром считался хорошим работником (працівник, робітник).
9. Подані речення записати в такій послідовності, щоб вони утворили текст (членувати на абзаци). Дібрати заголовок, визначити стиль мовлення.
Колись малюків, що готувались до школи, називали «кашоїдами». Батько, коли школяр залишав домівку, запалював на покуті перед образами свічку, примовляючи: «Святому на пошану, моїй дитині на розум». Напередодні Наума мати варила в горщику кашу – її подавали на сніданок, який проходив урочисто й піднесено. Про людину, яка необізнана в тому чи іншому питанні, і нині говорять, що вона мало каші з`їла. Дітлахів відправляли в науку після того, як закінчувалися сільськогосподарські роботи. „Батько Наум наведе на ум”, – зауважували старі люди. Як же проходив процес навчання у минулому? Потім малюк, одягнений у чисту білу сорочку, прикривши горщик новим рушником, відносив кашу до школи, де учні швидко з нею порались. Звідки походить цей вираз? Днина на початку зими, коли церква святкує день пророка Наума, вважалася найкращою для оволодіння грамотою („Народини. Витоки нації: символи, вірування, звичаї та побут українців”).
10. Випишіть слова і словосполучення, які можна використати для оформлення текстів у розмовному, науковому, офіційно-діловому, художньому і публіцистичному стилях.
Таким чином, ось так, редагування, побалакати, ліквідувати недоліки, прекрасний, інформація, до відома, надати допомогу, згідно з, ось тому, за наслідками спостережень, поплівся, дипломатичний корпус, міжнародні зв`язки, золоті руки, на щастя.
11. Визначте стиль мовлення. Знайдіть у тексті мовні засоби, не властиві цьому стилю мовлення.
Людина часто вживає воду. Взимку потреба у воді менша, влітку – більша. За рік у помірному кліматі людина ковтає майже тонну води – тисячу літрів. Та найбільше води вона споживає з їжею. В усіх продуктах є вода. Майже дві тонни води треба для того, щоб виростити один кілограм овочів, зерна чи смачних фруктів. А щоб одержати кілограм м`яса, треба витратити двадцять тонн води, якщо й не більше. Без води не може обійтися жодний завод, жодне підприємство. Для виготовлення речей, якими ми користуємося, теж витрачається багато води.
Коли підрахувати все, на що потрібна вода, то виявиться: на кожну людину припадає майже ціла цистерна води (З журналу).
12. Замість крапок поставте слова, які найбільш точно виражають думку. Вмотивуйте свій вибір.
Мене... (дивує, вражає, непокоїть) не те, що буває людина ... (знівечена, викривлена, пригнічена), збита з ніг, а інше: як, незважаючи на що, всупереч усьому тому, людина ... (піднятися, підвестися, зрушитися), видобутись з-під тих жорен, зводиться, випростовується душею й тілом і знову ... (припадає, падає, поприпадає) до того ... (істинного, дійсного, єдиного) джерела, чистого й світлого, яке ... (тільки, лише, лиш) й робить її людиною... (О. Гончар).
13. І. Прочитайте і з ` ясуйте, чи можна назвати текстом подану групу речень. Чи відповідає вона нормам літературної мови? Аргументуйте відповідь.
Я дуже полюбляю читати книги. Вони вчать добру і справедливості, вводять у світ літератури та історії, географії і природознавства, хімії і фізики. Ці мудрі порадники навчають жити і працювати по-новому. Книга – джерело знань. Одні з них розповідають про далеке минуле, з інших дізнаєшся про наше сьогодення. Книги необхідно любити й берегти і завжди пам`ятати, що вони найкращі друзі.
ІІ. Відредагуйте деформований текст.
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 230; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!