Д) аналогічні процеси відбуваються у всіх саркомірах м’язового волокна, тому кінці м’яза підтягуються до центру.



Розслаблення м’язів

Кроки ковзання міозина і актина буде іти до тих пір поки буде достатня кількість Са 2+, АТФ. Нагромадження Са 2+  включає Са+ - насоси для роботи яких потрібно також АТФ. Коли відкачується Са 2+  і зменшуються запаси АТФ розриваються зв’язки актина з міозином відбувається розслаблення.

        

Функції скелетних м’язів:

 

1) функціонує опорно - рухова система;

2) забезпечує пристосованість до навколишнього середовища;

3) піддержується тонус центральної нервової системи;

4) приймає участь в теплорегуляції;

5) є органом відчуття;

6) приймає участь в водно - сольовому обміні;

7) прояв емоцій;

8) є депо глікогена, кисню.

Фізіологічні властивості:

а) збудливість менша ніж у нервової системи;

б) провідність становить 5 м/с;

в) рефрактерний період 35мс.

Існує два типи м’язових волокон тип 1, тип 2. Є червоні м’язи у яких переважають волокна типу 1, вони виглядають темнішими, повільно реагують, мають триваліший латентний період, призначені для тривалих повільних скорочень, головна функція яких підтримати стале положення тіла.

   Білі м’язи побудовані переважно із волокон типу 2, вони світліші, швидко реагують, мають короткий латентний період і призначені для швидких і точних рухів.

 

 

М’язеві волокна      Тип 1             Тип 2
Інші назви     Властивість      Повільні  Окисні  Червоні Час скорочення  100мс Швидкі Гліколітичні Білі Час скорочення 7,5 мс
Активність міозинової АТФази  Низька Високе
Здатність саркоплазматичної сітки транспортувати Са2+   Помірна Висока
Діаметр Помірний Великий
Резерв системи  гліколізу Помірний Високий
Окислювальна здатність (вміст мітохондрій, щільність капіляр та  концентрація міоглобіну) Висока Низька

 

 

         Дослідження показали що у людини є вроджена кількість швидких та повільних волокон у різних скелетних м’язів.

У стегнових м’язах кількість повільних волокон коливається від 13 –до 96 %. Звідси різниця в бігунів на короткі дистанції бігу і на довгі.

   Типи скорочення: ізометричний, ізотонічний. Під час скорочення м’язів зменшується довжина скоротливих елементів, але загальна довжина може не змінюватися, таке скорочення називають ізометричним (від грецьк. Іsos – сталий,

metros – довжина.

   Скорочення м’язів із наближенням їхніх кінців називають ізотонічним

(tonus – напруження).

   Повторне стимулювання м’язів ПД перед їхнім розслабленням приводить до додаткового активування скоротливих елементів і в цьому разі додаткова скоротлива відповідь накладається на вже наявне скорочення. Це явище назвали

Сумацією скорочень: тонус м’язів що розвивається під час сумації, значно більший. В людини буває одне скорочення м’язового волокна, в більшості воно тетанічне.

 

   У разі швидкого повторення подразнення активування скоротливого механізму багаторазово повторюється, перш ніж м’яз встигає розслабитися унаслідок чого окремі відповіді зливаються в одне тривале скорочення.

 

   Такий процес називають тетанусом (тетанічне скорочення). У випадку повного суцільного тетанусу  в інтервалах між подразниками не відбувається жодного розслаблення м’язів.

    У разі неповного (зубчатого) тетануса скорочення під дією сумових подразників чергуються з періодами часткового розслаблення.

 

 

 


       Електроміограма тетануса.

 

Совокупність рухового нейрона та м’язових волокон, які він інервує називають рухова одиниця.  Кількість волокон що припадає на одну рухову одиницю різна і залежить від функції конкретного м’яза. В м’язах кисті та очного яблука тих, що забезпечують точні, високо координовані рухи, одна одиниця містить 3-10 м’язових волокон. У других м’язах можливо сотні або тисячі.

Кожен спинномозковий руховий нейрон іннервує волокно лише одного типу. Рухової одиниці поділяються на швидкі та повільні.

   Повільні рухові одиниці містять невеликі за розміром нейрони із низькою швидкістю проходження імпульсу, а швидкі, відповідно, - великі нейрони із високою швидкістю проходження імпульсу.

Сила м’язів визначається силою тяжіння на її кінцях. Для вимірювання сили визначають або максимальний вантаж, який вона може підняти, або максимальний напряг, який вона може розвинути в умовах ізометричного скорочення.

Для сили м’язів характерно:

а) швидкі рухові одиниці сильніші за повільні;

б) більші за об’ємом м’язи – сильніші ;

в) косий хід волокон сильніший за прямий (більше волокон);


Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 60; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ