Синапси є: аксонодендритні, аксоно – аксональні, аксоносоматичні, дедросоматичні.
 |
А
| Прозорі синаптичні пухирці |
| Синаптична щілина Дендритний шип |
| Дендрит |
Мікротрубочки
| Синаптичні пухирці, що містять гранулу
Активна зона |
Мітохондрія
Аксо- дендритний Аксо-аксонний синапс
|
|
Аксо-соматичний| Постсинаптична клітина |
|
|
| Постсинаптична клітина |
Аксо -аксональний
Аксо-дендритний, аксо-аксонний і аксо-соматичний синапси. Багато пресинаптичних нейронів закінчуються на дендритних шипах, як показано вгорі, проте деякі - безпосередньо на тілах дендритів. Зверніть увагу на наявність у закінченнях прозорих синаптичних пухирців, а також на скупчення прозорих пухирців біля активної зони. А- поздовжній переріз; В, С - поперечний переріз.
В ЦНС 98% синапсів локалізується на дендритах і лише на 2% на тілі (сомі). Дендрити можуть утворювати більше 8 тисяч синапсів, аксон в середньому біля 2000.
|
|
|
Синапси на протязі життя трасформуються . Вони можуть змінювати мембрани, кількість рецепторів, кількість медіаторів, особливо дендритних шипаків тим самим збільшуючи швидкість передачі імпульсів. На дендритах шипики, сама рухова частина нейрона. Утворення їх іде все життя. Зміна синапсів, утворення нових є основа для утворення нервових ланцюгів, рефлексів, здатності до навчання, пам’яті. Передавання в синапсів в більшості є хімічним, тобто виділяється спеціальна ліганда - медіатор (нейромедіатор, трансмітер).
Але існують електричні синапси, і такі синапси в яких передавання як хімічне так і електричне.
Дія нервового імпульсу може бути на окремі синаптичні закінчення збуджувальна або гальмівна. Мембрана нервової клітини усіяна синапсами, вона може займати від 40 до 75% площі мембрани.
Синапси на типовому мотонейроні. Нейрон має дендрити (1), аксон (2) і велике ядро (3). Зверніть увагу, що шорстка ендоплазматична сітка поширюється в дендрити і не поширюється в аксон. Багато різних аксонів сходяться до нейрона, і їхні термінальні розширення контактують з ним, утворюючи аксодендритні (4) й аксосоматичні (5) синапси; 6 - мієлінова оболонка.
|
|
|
Велика клітина має до 200 000синапсів. Сумація збуджувальних і гальмівних синапсів на мембрані нейрона визначить ПД (потенціал дії).
В електричних синапсах мембрани пресинаптичних і постсинаптичних нейронів тісно прилягає одне до одного, і між клітинами утворюється контакт. Між контактами існують низькоопірні перемички, через які легко проникають йони.
В більшості синапсів ЦНС передача нервового імпульсу відбувається за допомогою медіаторів (нейромедіаторів, трансмітерів). В ЦНС функцію медіаторів виконує біля 30 біологічно активних речовин. За впливом вони можуть бути збудливими і гальмівними. В клітині може міститися декілька рецепторів до одного й того ж медіатора. При взаємодії медіатора з різними рецепторами можуть виникнути збудливі і гальмівні ефекти.
В залежності від хімічної будови медіатори розділяють:
1. Аміни (ацетилхолін, норадреналін, адреналін, дофамін, серотонін).
2. Амінокислоти (гальмівні –ГАМК – гамма-міномасляна кислота, гліцин;
збуджувальні – глютамат, аспартат).
3. Пуртинові нуклеотиди (АТФ)
4. Нейропептиди (гіпоталамічні лабіріни і статини, опіоідні пептиди,
|
|
|
вазопресин, холецистокінін, гастрин та ін.)
По дії на клітину медіатори є: іонотропні (міняється проникливіст мембран
до іонів; метаботропні (активують специфічні ферменти і міняють
метаболізм клітини).
В збуджувальних синапсах механізм передачі імпульсів відбувається аналогічно нервово – м’язевому синапсу. Під дією ПД, який поступає по нервовому волокну до пресинаптичної бляшки, відкриваються кальцієзалежні канали, Са+ поступає до синаптичної бляшки. Під дією
Са+ , міхурці з медіатором наближаються до пресинаптичної мембрани, зливаються з нею, і медіатори поступають у синаптичну щілину. Досягнувши постсинаптичної мембрани вони взаємодіють з відповідними рецепторами. Збудження рецепторів, приводить до відкривання хемозбудливих каналів, через які поступає Nа+, відбувається деполяризація мембрани – виникає місцевий потенціал, який називають збуджувальний постсинаптичний потенціал (ЗПСП).
Під дією одного ПД пресинаптичної мембрани, як правило, рівень деполяризації (величина ЗПСП) є підпороговою. І є недостатньою для утворення ПД постсинаптичної мембрани. ЗПСП збільшує збудливість постсинаптичної мембрани. Декілька ЗПСП додаються (сумація) внаслідок чого виникає ПД. Параметри ЗПСП дають можливість їх сумірувать. Деполяризація зростає при ЗПСП за 1-2 мс, а спад за 10-12 мс. ЗПСП розповсюджується на сусідні ділянки. Сумація ЗПСП може бути часовю і просторовою. Часова сумація – до пресинаптичної мембрани з коротким проміжком часу поступає декілька ПД, то ЗПСП виникає після кожного ПД, і накладаються один на одного збільшуючи амплітуду до досягнення критичного рівня, після чого виникає ПД.
|
|
|
|
|
|
|
| 15 мВ |
5 мс
Просторова (А-С) і часова сумація (й-Р) ЗПСП. Зміни потенціалів зафіксовано за допомогою одного електрода, уведеного всередину постсинаптичної клітини. А-С: застосовано аферентні подразники зростаючої сили. У цьому випадку активується щораз більша кількість синаптичних пухирців, унаслідок чого (С) досягається критичний рівень деполяризації і ґенерується потенціал дії. Р-Р: застосовано два різні, однакові за силою, подразники. У випадку Р часовий інтервал між ними зменшено, внаслідок чого теж досягається критичний рівень деполяризації і ґенерується потенціал дії.
Просторова сумація виникає якщо активність виникає в більш чим одному синапсі на мембрані. Тому ЗПСП одного синапса приєднує ЗПСП другого синапса, поряд розміщеного.
В результаті проходження медіаторів через синапс, їх сумації виникає синаптична затримка від 0,2 до 0,5мс.
В більшості медіатори ацетилхоліни, адреналін, норадреналін є збудливими.
Крім збудливих синапсів існує багато гальмівних.
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 732; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!