Вчинення терору та геноциду на окупованій Житомирщині: розстріли військовополонених, євреїв, мирного населення
У перші дні війни до німецько-фашистського полону потрапила велика кількість офіцерів і солдатів Червоної Армії. З нечуваною жорстокістю фашисти знищували радянських військовополонених. Трагедією стала доля воїнів, які опинилися в полоні.(Додаток 4, 10) У наказі від 2 липня 1941 р. Гітлер підкреслював: "...будь-яка людяність по відношенню до військовополонених суворо переслідується". З порушенням усіх норм міжнародного права військовополонених тримали у нелюдських умовах в концентраційних таборах, виснажували тяжкою працею та голодом, проводили медичні досліди та безпідставно розстрілювали. Окупанти залучали військовополонених до розчищення мінних полів та інших небезпечних робіт. Значна частина військовополонених гинула під час транспортування. [23, 32-36]
З початком окупації території Житомирської області фашистами в першу чергу були створені табори для військовополонених в місті Житомирі на Богунії, (Додатки 1, 2) в Бердичеві та в Новоград-Волинському та в інших містах області, куди у липні 1941 року було зігнано близько 48 тисяч чоловік. Ці табори були справжніми таборами смерті. Німці щоденно влаштовували розстріли та повішання військовополонених. (Додаток 8) Так, західна частина міста Житомира, Проспект Миру, територія колишньої військової частини, на якій розміщувалося 4 цегельні будівлі, німецькі окупанти обнесли її кількома рядами колючого дроту, через який пропускали електричний струм високої напруги. Сюди німці зігнали біля 100 тис. червоноармійців і командирів. Більшість військовополонених опинилася просто неба. Їм було так тісно, що вони не могли навіть стояти. Багато з них стоячи і помирали, завалюючись один на одного. Нацисти запровадили в таборі невільницьку працю. Щодня полонених виганяли на тяжку роботу, їх шлях назад у табір вкривався трупами: знесилених конвоїри пристрелювали. Їжу в'язні отримували раз на добу - 100 г проса і півлітра води. Восени 1941 р. в таборі виникли епідемії дизентирії, висипного тифу. Розстріли хворих проходили щодня. Так, 24 квітня 1942 р. з кулемета було вбито 150 червоноармійців. У концтаборі на Богунії загинуло 67 тис. військовополонених. Всі вони поховані на табірному кладовищі. [1,39-50] Команди військовополонених житомирського табору « Stalag 358 » використовувалися на різних примусових господарських роботах. Внаслідок близькості до табору кам'яного кар'єру і лісопильного заводу велику кількість полонених використовувалися на роботах саме на цих об'єктах. Частина полонених прямували в місто , де вони брали участь у відновленні будівель зруйнованих або пошкоджених внаслідок бомбардувань .
|
|
|
Значна кількість військовополонених використовувалася німцями при будівництві автомагістралі , що проходила з півночі на південь , за маршрутом Житомир -Бердичів (проект DG V - нім. Durchgangsstrasse - автобан ) . У планах німців ця дорога повинна була стати частиною єдиного автобану ( БЕРЛІН - ВАРШАВА -ЖИТОМИР -ВІННИЦЯ -КРИМ ) .
|
|
|
Крім того , вздовж цієї дороги , за задумами теоретиків нацизму Гіммлера і Розенберга , мали бути створені німецькі колонії -поселення - прообраз нової Остготского імперії. В історії ці поселення відомі під . Назвою « Хегевальд » - ( нім. Hegewald - заповідний ліс) . Окремо полонених містили для робіт на залізничній станції. [28, 20]
За період окупації на території Житомирської області було розстріляно 101923 військовополонених. (Додаток 12) Так, у концтаборі на Богунії загинуло понад 67 тисяч чоловік, у Коростишеві – 200, Любарі – 226, Овручі – 399, Бердичеві – 940, Лугинах – 1026, Новоград-Волинському – 26161, на Хуторі Пікуль – 500. [12,155]
На полонених житомирського табору німці проводили медичні експерименти. Для цього у другому блоці навели чистоту : видали халати , поставили душ. Відібрали добровольців з числа полонених. Всього чоловік тридцять . Їм обіцяли , що їх будуть годувати.(Додаток 3) Тільки годували одних тільки яєчними білками , і нічого іншого більше не давали. Інших годували тільки цукром. Були ще й інші групи ... Після такої « годівлі » полонені більше стали схожі на жівіе скелети . При цьому у всіх заміряли температуру , тиск , вагу. Результати ретельно записувалися. Частина піддослідних померла. [28, 30]
|
|
|
За період окупації страшного лиха зазнало єврейське населення. За даними перепису 1939 р., на території Житомирської області проживало 125.007 євреїв (7,4% від загальної чисельності населення). До червня 1941 р. єврейське населення трохи збільшилося за рахунок природного приросту і біженців з Польщі. З перших днів після початку нападу фашистської Німеччини на Радянський Союз чоловіки пішли на фронт, а цивільне населення прагнуло евакуюватися. Після нальотів ворожої авіації багато залізничних ліній та потягів були виведені з ладу. Крім того, далеко не всі мали можливість евакуюватися. Це стосувалося, в першу чергу, жителів сіл і селищ сільського типу, в яких до війни проживало 24 135 євреїв (19,3% єврейського населення області). [12,155]
Більшість цих населених пунктів знаходилися далеко від залізниць, і місцеві євреї (за невеликим винятком) не змогли звідти вирватись. Деякі, зібравши в дорогу пожитки, пішли пішки, а ті, в кого були коні, поїхали на підводах. Більшість з цих біженців застрягли в дорозі та потрапили у фашистський полон. Їх або розстрілювали на місці, або гнали назад, у рідні місця. У кращому положенні опинилися євреї міст і деяких селищ міського типу, які розташовані на залізничних магістралях: від ⅓ до ½ їх зуміли евакуюватися. Але в першу чергу вивозили військові вантажі та промислове обладнання, а коли справа доходила до цивільного населення, перевагу мали співробітники партдержапарату, робітники підприємств оборонного значення і члени родин військовослужбовців. У тих, кому пощастило потрапити в потяги, попереду був довгий шлях на схід. При цьому частина біженців загинула від бомбардувань, голоду та хвороб. Нерідко в метушні люди губили на довгі роки своїх рідних і близьких. Проте, далеко не всі євреї були переконані в необхідності евакуації. Хоча до людей доходили чутки про нацистські злодіяння проти євреїв Польщі та про перші жертви геноциду в західних областях України, сталінська пропаганда приховувала ці факти. Старі євреї, в пам'яті яких залишився досить м'який за своїм характером німецький окупаційний режим 1918 року, казали, що все це брехня.[17, 16-17] На українських землях окупанти проводили політику геноциду проти єврейського населення., яке зазнало страшних катувань. За німецьким переписом жовтня 1941 року були виділені українці, поляки, росіяни, німці і чехи. При цьому графа щодо євреїв була навмисно упущена. Так як згідно плану "Ост" єврейська національність підлягала докорінному знищенню. Після введення цивільного управління на захоплених радянських землях, євреї повинні були зареєструватися (повідомити прізвище, стать, вік, адресу) та носити на грудях ліворуч та на спині жовті шестикутні зірки. Євреям заборонялося виїжджати за межі своєї місцевості чи змінювати місце проживання без дозволу гебітскомісара, користуватися тротуарами, громадським транспортом, автомобілями, місцями і закладами відпочинку, концертно-видовищними установами, відвідувати школи, володіти автомобілями і радіоприймачами Все майно єврейського населення підлягало конфіскації. Євреїв було виселено із сільської місцевості та сконцентровано у містах (по районах великих міст), де населення було переважно єврейським. У них були створені гетто, які євреям залишати заборонялось. Продовольством і предметами першої необхідності гетто постачалося лише для підтримки існування. Звірства і наруга над цілими сім'ями єврейського походження не знали меж.
|
|
|
У період з 2 липня до 24 серпня 1941 р. вся територія Житомирщини опинилася в руках нацистів. На окуповану територію, відразу за передовими частинами німецьких військ, прибули спеціальні підрозділи СС, які приступили до "остаточного вирішення єврейського питання". Вже з перших днів окупації нацистська прагнули розпалити у місцевого населення люту ненависть до євреїв. З цією метою використовувалися газети, радіо, кіномережа, фотовиставки. Моральний тиск підкріплювалося погрозами: той, хто пустить єврея на нічліг або надасть йому житло, буде негайно розстріляний. [15, 123-124]. В Житомирі вже в липні 1941 року було створено гетто в районі Чуднівської та Кафедральної вулиць. За лічені дні сюди було зігнано практично все єврейське населення, яке не встигло евакуюватись. Протягом липня-серпня їх партіями вивозили на Богунію в район хутора с.Довжик, де фашисти проводили їх розстріл. (Додаток 5) У колишньому райцентрі Ярунь (нині – Новоград-Волинського району) майже цілий рік існувало гетто, до якого були зігнані євреї з багатьох сіл цього району. 5 травня 1942 р. за 1,5 км на північний схід від села, на правому березі річки Церем (урочище Пасіка) був убитий 281 чоловік.
27 грудня 1941 року о 5 годині ранку страшна колона євреїв з Червоноармійська почала свій останній шлях в сторону села Ягоденка. „ На наступний день всіх погрузили в машини, сказали, що везуть будувати дорогу. Я йти вже не міг, згадує Марк Мешок- села Ягоденка Червоноармійського району, машини поїхали до траси Київ-Львів, біля села Ягоденка машини повернули наліво, а за єврейським кладовищем – направо. Зупинилися. Нас вивели у поле.
Я побачив, що вирито дві ями, в одній, що була поменше, я побачив, ледь засипані жіночі волосся. Це ще раніше, ніж чоловіків, збирали німці рослих, гарних єврейських та російських дівчат. Їм сказали, що везуть на роботи у Німеччину. „ Так ось де ті дівчата ”- подумав я!
Коли нас привели до Лисої гори для розстрілу, Фритчер на велосипеді вже приїхав туди. Він вихопив мене, я не міг стояти, дядько Миколай загорнув мене у свою фуфайку , сказав поліцаю, що я випадково потрапив туди і що я його родич. Тут почався розстріл, стариків кидали прямо у яму. У деяких людей були золоті зуби, обручки, поліцаї відрізали пальці разом з обручками, вибивали прикладами золоті зуби, а потім розстрілювали людей. Багатьох кидали живими, проколотих штиками. Німці добивали людей, стріляючи прямо в яму.... (Додаток 6)
1. Батько весь час тримав рукою відірване вухо, там була велика рана, вухо висіло на шкірі... В батька стріляли чотири рази... Через тиждень всіх зганяли в гетто...У 19 населених пунктах області було створено єврейське гетто. Гетто в Червоноармійську розташовувалося у центрі містечка, біля лікарні, яке було обгороджено колючим дротом і об’єднувало декілька невеликих хат. Жили по декілька родин у хатинках, „ скупчено, голодно ”. Іноді не було місця щоб присісти, не кажучи вже про те, щоб лягти Чоловіків майже не було, в основному вони були розстріляні у той час ( липень 1941 р). Фактично їжі не було, ні у жителів містечка, які також голодували, ні, у тих, хто був у гетто. Обмінювали речі, підносили їх до паркану, якщо не бачили поліцаї, обмінювали коштовності, за кусок хліба віддавали цінні речі. Не вистачало води.... [29]
Іншою категорією, яка підлягала винищенню поряд з військовополоненими та євреями, було місцеве населення. Ще у 1940 році рейхсфюрер Г. Гімлер заявляв: " Більше всього ми зацікавлені в тому, щоб не лише ніяким чином не зберегти населення на Сході єдиним, а, навпаки, роздробити його на якомога більше частин і осколків. [1, 36-50]
З метою залякування фашисти зганяли мирних жителів на прилюдну страту. За матеріалами Державної комісії з розслідування злочинів окупаційного режиму, архівними документами встановлено, що на території Житомиирської області розстріляно, закатовано, повішено, закопано, спалено живцем 205473 мирних жителів.
Майже 28 місяців міста і села Житомирщини перебували під фашистсько-німецькою окупацією. На окупованій території німці встановили кривавий режим терору для виконання плану «Ост». Нещадно знищувались військовополонені, євреї та мирне населення.
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 177; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!