РОЗДІЛ 2. ОКУПАЦІЙНИЙ РЕЖИМ НА ЖИТОМИРЩИНІ 1941-
РОКІВ
Перепис населення, встановлення трудової повинності і податків
Окупація – це тимчасове насильницьке зайняття території іншої держави без придбання суверенних прав на неї. Майже 28 місяців міста та села області перебували під гітлерівською окупацією.(Додаток 11) На окупованій території німці встановили жорстокий режим терору, насильства та грабежу. В області не було жодного міста чи села, де б не катували і не вбивали людей. На червень 1941 року в Житомирській області проживало 1 688965 осіб. З них було евакуйовано на схід 240 тисяч, призвано до лав Червоної Армії 84 тисячі осіб.
Після проведення адміністративно-територіального поділу Житомирської області та створення органів управління окупаційної влади німці у вересні 1941 року провели перепис цивільного населення. Згідно з даними німецького перепису у вересні 1941 року кількість населення області становила 1 270842 особи. Для населення було введено комендантську годину. На вулицях міст і сіл були розміщені оголошення такого змісту: Перебування місцевого населення на вулицях дозволено до 21 години. З цієї години всі мешканці повинні перебувати у своїх помешканнях, які вони можуть залишати не раніше 8 години ранку. Хто з'являтиметься на вулицях у заборонений час, буде розстріляний без попередження. В освітлені вікна також будуть стріляти".(Додаток 9) Заборонялось також появлятися поблизу залізниці, заходити і ліс, в сусіднє село, відвідувати громадські місця. [17, 13-14]
|
|
|
5 серпня 1941 р. Розенберг (рейхміністер) підписав наказ про запровадження трудової повинності в окупованих східних областях. В наказі вказувалося, що всі місцеві жителі у віці від 18 до 45 років повинні використовуватися як робоча сила в інтересах Німеччини. Незабаром верхня вікова межа дійшла до 65 років, а нижня спустилася до 14 років. У містах були створені біржі праці. Вони не могли забезпечити роботою майже нікого, але зареєструватися на біржі праці повинен був кожний. У випадку неявки на реєстрацію винні підлягали розстрілу.Так, одним із органів окупаційної влади на території області були так звані «біржі праці». Починаючи з лютого 1942 року розпочалося обов’язкове примусове залучення населення до праці. Насамперед, усі громадяни, починаючи з 15-річного віку, повинні були пройти обов’язкову реєстрацію на біржі праці. Тривалість робочого дня було визначено від 14 до 16 годин. До тих, хто не бажав виходити на роботи, або відмовлявся працювати рекомендувалось застосовувати штрафи, тілесні кари, поміщення в табір трудових робіт, повішання та розстріл. Так, в Олевську за відмову вийти на роботу було розстріляно 70 осіб. [1, 99-104]
|
|
|
Так, наприклад, відповідно до розпорядження гебітскомісара Гельнера від 8 липня 1942 року про обов’язкову явку на біржу праці було зазначено наступне: "Всі, що не працюють на службі, але працездатні громадяни міста Бердичева та його околиць, повинні прийняти участь у проведенні обов’язкових робіт. Для цього всі згадані працездатні з 15-ти до 50-ти років повинні з 13 липня біжучого року щоденно з 7-ми годин ранку з'являтись на роботу до місцевого господарства з лопатами. Хто противиться явці на роботу, буде оштрафований на 1000 крб. або поміщений в табір трудових робіт".
Поряд з пограбуванням і плановими конфіскаціями у населення продовольства, одягу, реманенту та інших предметів вжитку німці встановили чіткі графіки здачі та норми різних видів податків з кожної людини: подушний-200 крб., за «визволення»-100 крб., за утримання коня-1200 крб., свині-800 крб., собаки-300 крб., кішки-100 крб., за пересування пішки без дозволу-20 крб., на підводі-45 крб.. У сільській місцевості кожна родина повинна щомісяця здати 100 літрів молока, 8 кг м'яса, 271 кг картоплі, 15 штук яєць.
Міські жителі сплачували квартплату за проживання в будинках, що належали міським і районним управам, розташованим на території області. Одиницю квартплати визначили в 1 квадратний метр (без кухонь, коридорів та інших допоміжних приміщень). Було встановлено ставку квартплати за 1 кв. м житлової площі у розмірі 1 крб., або 10 пфенінгів. [12, 156-157]
|
|
|
Населення було пригнічене непосильним натуральним грошовим податком. Господарські команди, військові агрономи, сільськогосподарські агрономи, різного роду коменданти діяли на свій розсуд (розпорядження Розенберга), дозволяли встановлювати розміри постачання хліба, масла, молока, м'яса та інших продуктів.
Отже, не легкою була доля тих, хто залишився живим на окупованій Житомирщині. Вони мусили виконувати важку трудову повинність, сплачувати непосильні (видумані) податки, терпіти знущання та приниження окупантів. Тому, по даному питанню можливо зробити висновок, що основною метою фашистсько-німецького окупаційного режиму було опустошення окупованої території. Тобто, більш ефективне використання на користь власних інтересів рабської праці населення області, збагачення ресурсів Німеччини за рахунок здирництва різного виду податків, вивезення з України різного роду ресурсів (корисних копалин, продовольства, техніки, тощо).
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 154; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!