Розподіл балів за видами робіт
З дисципліни «психологія конфлікту»
ПМК
| Вид роботи: | Max. к-сть балів | К-сть занять \одиниць | Сума |
| Відповідь на семінарі (max.) | 5 | 6 | 30 |
| Лабораторне заняття | 2 | 7 | 14 |
| Модульна контрольна | 23 | 2 | 46 |
| Поточний реферат | 5 | 1 | 5 |
| Виконання тестів | 5 | 1 | 5 |
Перескладання:
- приймаються за додатковим погодженням
- допускаються виключно в межах модулю – після завершення 1го змістовного модулю перескладання по його темам не приймаються
- обов’язкові реферати вибірково вимагають захисту на семінарському занятті або перескладанні
Підсумковий контроль (розрахунок балів у процесі контролю ведеться с нуля у будь-якому випадку).:
- відбувається у разі накопичення студентом менше 60 балів, при цьому
- відбувається у добровільному порядку, якщо студент має бажання покращити свій результат (більше 60 балів)
- відбувається у письмовому вигляді з усним захистом робіт
Таблиця 2.
ПОТОЧНА ОЦІНКА ТА СЕМЕСТРОВИЙ КОНТРОЛЬ
| Підсумкова семестрова оцінка | Оцінка ЕКТС | |
| бали | національна шкала | |
| 90—100 | відмінно | А |
| 75—89 | добре | ВС |
| 60—74 | задовільно | DE |
| 35—59 | незадовільно | FX |
| 0—34 | F | |
Індивідуально - консультативна робота
Завдання
Для індивідуальної роботи студентів
Методичні вказівки щодо написання рефератів
|
|
|
Відомо, що робота з книгою вимагає не тільки вміння розібратися в змісті, відібрати суттєве, основне, але й уміння дати певну оцінку прочитаному, зробити необхідні висновки.
Доповідь, розроблена на основі критичного огляду, вивчення декількох джерел, називається рефератом. В основі його лежить стислий переказ у письмовій формі чи в формі публічного виступу змісту книжки. результатів вивчення якоїсь проблеми, підсумків наукової роботи. В інституті підготовкою реферату вважають написання певного тексту, пов'язаного як із самостійною роботою студентів, так і з аналізом додаткової літератури, а також виступ на основі цього тексту на семінарі, конференції тощо.
Щоб реферат був змістовним, необхідно приділити увагу добору матеріалу. А для цього рекомендується використати не одне джерело, а декілька. Перш за все потрібно з'ясувати, яка існує література з теми реферату, скласти її список. Користуючись різними каталогами (алфавітним, систематичним, тематичним), бібліографічними виданнями, довідковою літературою, ви знайдете необхідну вам літературу.
Працюючи з книгою, потрібно, передусім, настроїти себе, дати собі цільову установку: вивчити за книжкою те чи інше питання, яке потрібно висвітлити; критично проаналізувати зміст книжки: перевірити, чи збігається ваша оцінка якоїсь проблеми з думкою автора. інших авторитетних осіб; вибрати для реферату більш яскраві факти, приклади, цікаві положення та ін.
|
|
|
Подібні установки допомагають більш цілеспрямовано працювати з книгою і передусім визначити вид читання: суцільне, вибіркове, комбіноване. Під час суцільного читання книга прочитується повністю, від початку до кінця, без будь-яких пропусків. Іноді для теми достатньо вивчити не всю книжку, а лише окремі її розділи, параграфи. Таке читання називається вибірковим. Комбіноване читання — це суцільне читання одних частин і вибіркове — інших.
Структура та обсяг реферату, особливості викладу матеріалу Реферат, як і доповідь, включає в свою структуру три частини: вступ, основну частину і висновок.
Вступ. Цей компонент не потребує цитувань (хоч вони допускаються), великої кількості абстрактних розмірковувань і великого обсягу. Обов'язково виділити предмет опису, обгрунтувати тему, яку висвітлюєте в рефераті, вказавши на персонал, які працювали над даним питанням, назвати їх праці. Це треба робити чітко і логічно, щоб обсяг вступу не перевищував 15 % від обсягу роботи (1 сторінка).
|
|
|
Основна частина. Тут немає особливих регламентацій. Головне, щоб написати реферат самостійно. Сміливо використовуйте цитати як для підтвердження, так і для спростування. Цитований матеріал в основній частині, незалежно від форми цитування — дослівного (в лапках), світоглядно-змістового (своїми словами з зазначенням авторства матеріалу, який використовується), не повинен перевершувати 30 % реферату. Загальний обсяг основної частини становить приблизно 7-8 сторінок.
Висновки. Це — підсумок реферату. Тут потрібна чіткість, точність, лаконічність. Формулюються основні висновки із всього і сказаного, вказуються питання, які вдалося висвітлити більш-менш повно, та ті, які потребують подальшої роботи. Жодних цитат, припущень, розмірковувань. Конкретні висновки можна нумерувати.
Список використаної літератури. Укладається за алфавітним порядком. Наприклад:
1. Альперович М.С., Слезкин Л.Ю История Латинской Америки (с древних времен до начала XX в.). — М., 1991.
2. Нерезкий Ю.Е. Инки: Исторический опыт империи. — М., 1991.
3. Галич М. История доколумбовых цивилизаций. — М., 1990.
4. Грищенко В. Людина і культура. — К., 2000.
|
|
|
5. Этнические процессы в странах Южной Америки. — М., 1981.
6. Історія світової культури. Культурні регіони. — К., 1997.
Обсяг реферату: 12-15 с. (формат А4).
Додатки. Словники, схеми, методики, техніки, ігри, вправи, рекомендації тощо.
Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований вгорі малими літерами з першої великої симетрично до сторінки (посередині).
Реферат повинен бути видрукуваний на принтері комп'ютера. Версія WORD 6.0, 7.5, 95, 97 або новіші, шрифт — 14 кегель. Кожна сторінка повинна мати відповідні поля: зліва — 30 мм; справа 10 мм; зверху та знизу 20 мм.
ТЕМИ РЕФЕРАТІВ .
1. Становлення знань про природу конфліктів у давньому світі та античному суспільстві.
2. Соціальні конфлікти як предмет аналізу мислителів Середньовіччя та Нового часу.
3. Сучасні конфліктологічні вчення.
4. Конфліктологія як наука.
5. Особистість в ситуації конфлікту.
6. Конфліктна ситуація та інцидент як передумови виникнення конфлікту
7. Соціально-психологічна характеристика феномену внутрішньогоособистісного конфлікту.
8. Подолання і попередження внутрішньоособистісного конфлікту.
9. Концепції внутрішньоособистісних конфліктів.
10. Спілкуваання, міжособистісні стосунки, їх вивчення.
11. Конфлікти в міжособистісних стосунках.
12. Роль психолога в процесі управління конфліктами
13. Загальні принципи управління конфліктами
14. Форми конфліктів: словесна агресія, фізична агресія, скандал, бойкот, саботаж, страйк, переслідування, протест, бунт, тероризм, війна і революція.
15. Конфліктні моделі в трансактній психології.
16. Профілактика й запобігання виникненню конфліктів.
17. Ескалація конфлікту.
18. Реверсія конфлікту.
19. Формування культури проведення переговорів і нарад.
Питання до заліку.
1. Наукові погляди на конфлікт. Конфлікт в житті людини.
2. Поняття конфлікту.
3. Предмет вивчення психології конфлікту.
4. Основні завдання та цілі психології конфлікту.
5. Напрями та методи вивчення психології конфлікту.
6. Структурні та складові конфлікту.
7. Вивчення формули конфліктів.
8. Об’єктивні складові конфлікту.
9. Психологічні складові конфлікту.
10. Особливості сприйняття конфліктної ситуації.
11. Основні типи класифікацій конфліктів.
12. Основні види конфліктів та їх особливості.
13. Внутрішньоособистісні конфлікти.
14. Міжособистісні та групові конфлікти.
15. Конфлікти в різних сферах життя.
16. Основні етапи й періоди розвитку конфлікту.
17. Ескалація конфлікту.
18. Загальна характеристика внутрішньоособистісних конфліктів.
19. Види внутрішньоособистісних конфліктів.
20. Генезис внутрішньоособистісних конфліктів.
21. Психологічні наслідки внутрішньоособистісних конфліктів.
22. Особистісні складові та передумови виникнення конфліктності.
23. Типи конфліктних особистостей.
24. Основні моделі поведінки особистості в конфліктній взаємодії.
25. Стилі поведінки у конфліктних ситуаціях.
26. Характеристика основних стилів поведінки.
27. Особливості міжособистісних конфліктів.
28. Взаємозв’язок міжособистісних конфліктів з іншими видами конфліктів.
29. Причини міжособистісних конфліктів.
30. Управління міжособистісних конфліктів.
31. Основні типи конфліктів в організаціях: причини та відмінності.
32. Психологічні типи конфліктів в організаціях.
33. Управлінсько-комунікативна некомпетентність керівника як джерело конфлікту.
34. Важкий працівник як джерело виникнення конфліктів в організаціх.
35. Профілактика конфліктів в організаціях.
36. Вирішення конфліктів в організаціях та управління ними.
37. Конфлікти в діловій сфері.
38. Конфлікти в педагогічних структурах.
39. Міжособистісні конфлікти дітей дошкільного віку.
40. Міжособистісні конфлікти дітей молодшого шкільного віку.
41. Міжособистісні конфлікти учнів підліткового віку.
42. Міжособистісні конфлікти учнів старшого шкільного віку.
43. Міжособистісні конфлікти у системі «вчитель-учні».
44. особливості шлюбно-сімейних і родинних відносин.
45. Специфіка сімейних конфліктів.
46. Класифікація сімейних конфліктів.
47. Умови стабільності подружніх стосунків.
48. Попередження і вирішення сімейних конфліктів.
49. Особливості управління конфліктами.
50. Основні кінцеві форми конфлікту: придушення, згасання, завершення та розв’язання.
51. Роль третьої особи в динаміці конфлікту, завершенні та розв’язанні.
52. Виграш у конфлікті.
53. Психологічні передумови продуктивного завершення конфлікту.
54. Форми, критерії та особливості завершення чи виходу з конфліктів.
55. Психологічні умови регулювання конфліктів.
56. Психологічні чинники конструктивного вирішення конфліктів.
57. Стиль поведінки як засіб вирішення конфліктів.
58. Стратегії психолога в індивідуальній роботі з клієнтом, в основі проблем якого є конфлікт.
59. Критерії вибору стратегії: вік, стать, тип особистості.
60. Особливості тренінгової роботи, пов’язаної з профілактикою конфліктів.
61. Застосування психологічних ігор у подоланні конфліктів.
62. Аналіз подолання конфлікту: вербалізація з логічним обгрунтуванням; драматизація репродуктивна; драматизація творчо-альтернативна.
63. Види чинників конфліктів.
64. Збіг чинників як критичний фактор у виникненні та загостренні конфліктів.
65. Особистісний “внесок” у конфліктів.
66. Проблема ембівалентності конфлікту.
67. Виведення функціональної вичерпаності конфлікту.
68. Критерії визначення конфлікту.
69. Відкриті та приховані конфлікти.
70. Короткочасні та довготривалі конфлікти, гострі та хронічні, постійні та перервані конфлікти.
71. Інформаційні та емоційні конфлікти.
72. Суть, зміст внутрішньоособистісного конфлікту.
73. Види внутрішньоособистісних конфліктів.
74. Походження та розвиток внутрішньоособистісного конфлікту.
75. Явні та приховані результати внутрішньоособистісного конфлікту.
76. Проблема запобігання внутрішньоособистісних конфліктів та шляхи їх подолання.
77. Методики діагностування конфліктності особистості.
78. Особливості діагностики конфліктних стосунків у групах.
79. Методика визначення стилю поведінки у конфліктній взаємодії.
80. Ситуативне дослідження конфлікту.
81. Особливості внутрішньогрупових стосунків, що ведуть до виникнення конфлікту.
82. Види групових конфліктів.
83. Використання методик при діагностуванні конфліктів у групах.
84. Передумови виникнення конфліктів у сім’ї.
85. Види сімейних конфліктів.
86. Сімейне консультування, психологічна освіта громадян як засоби профілактики та подолання сімейних конфліктів.
87. Моделі подолання сімейних конфліктів.
88. Конфліктоген як фактор прогнозування конфліктів.
89. Види конфліктогенів.
90. Роль конфліктогенів у виникненні та розвитку конфліктів.
91. Аналіз конфлікту.
92. Прогнозування наслідків.
93. Конфлікт, як причина звертання до психолога-консультанта.
94. Моделювання конфліктних ситуацій клієнтів та консультативні рішення.
95. Види групових тренінгів.
96. Моделювання соціально-психологічного тренінгу вироблення навичок виходу із конфлікту.
97. Посередництво як сучасна психотехнологія вирішення конфліктів
98. Особливості візуалізації як психотехнології вирішення конфліктів
99. Форми і стратегії завершення та вирішення (розв'язання) конфліктів
100. Технології конструктивного спілкування та раціональної поведінки у конфліктах
Тестові завдання.
1. Конфліктологія як відносно самостійна теорія виникла:
а) наприкінці XIX століття;
б) на початку XX століття;
в) у 30-ті роки XX століття;
г) наприкінці 50-х років XX століття;
д) в 70-і роки XX століття.
2. Те, через що виникає конфлікт - це:
а) мотиви конфлікту;
б) позиції конфліктуючих сторін;
в) предмет конфлікту;
г) сторони конфлікту;
д) образ конфліктної ситуації;
3. Управління конфліктами - це:
а) цілеспрямований вплив на процес його динаміки;
б) цілеспрямоване, обумовлене об'єктивними законами впливу на процес його динаміки в інтересах розвитку чи руйнування тієї соціальної системи, до якої має відношення цей конфлікт;
в) цілеспрямований вплив на конфліктуючих на користь зниження рівня напруженості між ними;
г) цілеспрямоване, обумовлене об'єктивними законами впливу на процес формування адекватного образу конфліктної ситуації у конфліктуючих на користь зниження рівня напруженості між ними;
д) цілеспрямований вплив на мотиви конфліктуючих.
4. Що відноситься до форми вирішення конфлікту:
а) осуд, гумор, переконання, поступка;
б) поступка, компроміс, догляд, співробітництво;
в) вимоги, критика, переконання, гумор;
г) поступка, вимоги, переконання, критика;
д) підпорядкування; примирення; переконання, узгодження.
5. Конфлікт - це:
а) боротьба думок;
б) спір, дискусія з гострої проблеми;
в) протиборство на основі зіткнення протилежно направлених мотивів чи суджень;
г) суперництво, спрямоване на досягнення перемоги в суперечці;
д) зіткнення протилежних позицій;
6. Сторони конфлікту - це:
а) суб’єкти соціальної взаємодії, що перебувають у стані конфлікту або підтримують конфліктуючих;
б) тільки суб’єкти соціальної взаємодії, що перебувають у стані конфлікту;
в) конкретні особи, що перебувають у стані конфлікту;
г) суб’єкти соціальної взаємодії, що перебувають у стані конфлікту, і посередник;
д) конфліктуючі сторони в переговорному процесі з вирішення конфлікту;
7. Визнання реальності конфліктуючими сторонами, легітимізація конфлікту і інституціалізація конфлікту входять у зміст:
а) прогнозування конфлікту;
б) попередження конфлікту;
в) стимулювання конфлікту;
г) регулювання конфлікту;
д) вирішення конфлікту.
8. Передумовами вирішення конфлікту є:
а) достатня зрілість конфлікту, потреба суб'єктів конфлікту в його вирішенні, наявність необхідних ресурсів та засобів для вирішення конфлікту.
б) достатня зрілість конфлікту, високий авторитет однієї з конфліктуючих сторін;
в) наявність необхідних ресурсів та засобів для вирішення конфлікту, потреба суб'єктів конфлікту в його вирішенні, колективна форма діяльності;
г) високий авторитет однієї з конфліктуючих сторін, колективна форма діяльності, лідерство в групі;
д) стиль керівництва, високий авторитет однієї з конфліктуючих сторін, колективна форма діяльності.
9. Протиборство - це:
а) відкрите висловлення незгоди з якого-небудь питання;
б) зіткнення інтересів;
в) нанесення взаємного збитку;
г) боротьба думок;
д) суперництво з приводу будь-якого предмета.
8. Образ конфліктної ситуації - це:
а) те, через що виникає конфлікт;
б) суб’єктивне відображення в свідомості суб'єктів конфліктної взаємодії предмета конфлікту;
в) справжні внутрішні спонукальні сили, які підштовхують суб'єкт соціальної взаємодії до конфлікту;
г) те, про що заявляють один одному конфліктуючі сторони;
д) суб'єктивне відображення в свідомості суб'єктів конфліктної взаємодії цілей конфлікту.
10. Легітимізація конфлікту - це:
а) визначення місця і часу переговорів щодо розв'язання конфлікту,
б) створення відповідних органів і робочих груп з регулювання конфліктної взаємодії;
в) досягнення угоди між конфліктуючими сторонами щодо визнання і дотримання встановлених норм і правил поведінки в конфлікті;
г) звертання до медіатора;
д) надання конфлікту широкого розголосу.
11. Скільки стратегій поведінки особистості в конфлікті ви знаєте:
а)1; 6)2; в)3; г)4; д)5
12. Які види діяльності з управління конфліктом адекватні на етапі виникнення і розвитку конфліктної ситуації:
а) прогнозування і попередження (стимулювання);
б) прогнозування, попередження (стимулювання) та регулювання;
в) тільки прогнозування;
г) тільки попередження (стимулювання);
д) тільки регулювання.
13. Необхідними і достатніми умовами виникнення конфлікту між суб'єктами соціальної взаємодії є:
а) наявність у них протилежних суджень чи мотивів і бажання хочаб одного з них отримати перемогу над іншим;
б) наявність у них протилежно направлених мотивів чи суджень, А також стан протиборства між ними;
в) наявність у них протилежних позицій і активні дії обох сторін щодо досягнення своїх позицій;
г) наявність у них протилежно спрямованих мотивів і відкриті заяви про свої вимоги;
д) наявність протилежних інтересів у кожного з них і відсутність можливостей з їх реалізації.
14.Інституціалізація конфлікту - це -
а) визначення місця і часу переговорів щодо розв'язання конфлікту;
б) створення відповідних органів і робочих груп з регулювання конфліктної взаємодії;
в) форма залучення громадськості для вирішення конфлікту,
г) досягнення угоди між конфліктуючими сторонами щодо визнання та дотримання статутних норм і правил поведінки в конфлікті;
д) звернення до медіатора.
15. Інцидент - це:
а) збіг обставин, що є приводом для конфлікту;
б) справжня причина конфлікту;
в) накопичилися протиріччя, пов'язані з діяльністю суб'єктів соціальної взаємодії, які створюють грунт для реального протиборства між ними;
г) те, через що виникає конфлікт;
д) необхідна умова конфлікту;
16. Основними моделями поведінки особистості в конфлікті є:
а) конструктивна, раціональна, деструктивна;
б) компроміс, боротьба, співробітництво, уникнення, пристосування;
в) раціональна, ірраціональна, конформістська;
г) конструктивна, деструктивна, конформістська;
д) боротьба, поступка, компроміс.
17. Виникнення конфліктології як відносно самостійної теорії пов'язано з роботами:
а) К. Маркса і Ф. Енгельса, О. Конта;
б) П. Сорокіна, Г. Зіммеля, 3. Фрейда;
в) Р. Дарендорфа, Л. Козер, М. Дойча, М. Шерифа;
г) В. Лінкольна, Л. Томпсона, Д. Скотт;
д) Р. Фішера, У. Юрі, К. Томосу.
18. Конфліктогени - це:
а) слова, дії, які можуть призвести до конфлікту;
б) прояви конфлікту;
в) причини конфлікту, зумовлені соціальним статусом особистості;
г) стану особистості, що настають після вирішення конфлікту;
д) поведінкові реакції особистості в конфлікті.
19. Принципами управління конфліктами є:
а) гласність, об'єктивність і адекватність оцінки конфлікту, опора на громадську думку, комплексне використання способів і прийомів впливу;
б) гласність, об'єктивність і адекватність оцінки конфлікту; аналіз результатів діяльності, опора на громадську думку,
в) конкретно-ситуаційний підхід, гласність, Опора на позитивні якості конфліктуючих, застосування біографічного методу;
г) гласність, опора на громадську думку, врахування інтересів керівництва, прогнозування;
д) прогнозування, стимулювання, регулювання, дозвіл.
20. Комунікативний аспект спілкування відображає прагнення партнерів по спілкуванню до:
а) обміну інформацією;
б) налагодження добрих взаємин;
в) досягнення взаєморозуміння;
г) розширенню теми спілкування;
д) посилення інформаційного впливу на партнера.
20. Який з наведених методів відноситься до групи методів управління конфліктами:
а) соціологічний метод;
б) метод тестування;
в) метод картографії;
г) метод спостереження;
д) метод експерименту.
21. Перше правило самоконтролю емоцій полягає в:
а) спокійної реакції на емоційні дії партнера;
б) перекладі теми розмови;
в) відволікання від непотрібної інформації;
г) установка на раціональне сприйняття суперника;
д) спробі зрозуміти мотиви суперника.
22. Перший міжнародний центр вирішення конфліктів було створено:
а) у 1972р. у США;
б) у 1986 р. в Австралії;
в) в 1989 р. в Німеччині;
г) в 1985 р. в Швейцарії;
д)в 1992р. в Росії.
23. Конфліктна ситуація - це:
а) випадкові зіткнення інтересів суб'єктів соціальної взаємодії;
б) що накопичилися протиріччя, пов'язані з діяльністю суб'єктів соціальної взаємодії, які створюють грунт для протиборства між ними;
в) процес протиборства між суб'єктами соціальної взаємодії, спрямований на з'ясування відносин;
г) причина конфлікту;
д) етап розвитку конфлікту;
24. До якого виду відноситься конфлікт, який характеризується тим, що в ньому стикаються дві особистості, в основі його лежать об'єктивні протиріччя і він сприяє розвитку відповідної соціальної системи?
а) міжособистісному бурхливому і швидкоплинному;
б) міжособистісному, конструктивному;
в) міжособистісному, економічному;
г) гострого і тривалому;
д) деструктивному.
25. Попередження конфлікту це:
а) Вид діяльності суб'єкта управління, направлений на недопущення виникнення конфлікту.
б) Вид діяльності суб'єкта управління, направлений на послаблення і обмеження конфлікту, забезпечення його розвитку в сторону розв'язання.
в) Вид діяльності суб'єкта управління, зв'язаний із завершенням конфлікту.
г) Вид діяльності суб'єкта управління, який направлений на виявлення причин даного конфлікту в потенціальному розвитку.
26. Соціальний конфлікт це:
а) Протиборство суб'єктів соціальної взаємодії на основі протилежних економічних інтересів, обумовлених положенням і роллю в системі суспільних відносин.
б) Протиборство суб'єктів соціальної взаємодії на основі протилежних політичних інтересів, цінностей, поглядів, цілей, обумовлених положенням і роллю в системі влади.
в) Особлива форма протиборства громадян з владою, обумовлена ущемленням інтересів громадян, а також порушення їх прав і гарантій у соціальній сфері.
г) Протиборство суб'єктів соціальної взаємодії на основі протилежних інтересів і поглядів у процесі виробництва, розподілу і споживання духовних цінностей.
27. Дезорганізація - це:
а) Стан управлінської взаємодії, при якому існують групові норми, адміністративно-бюрократичні правила і несумісні з новими умовами і факторами.
б) Відмова окремих суб'єктів або об'єктів управління від визначених шаблонів і норм поведінки.
в) Гостра форма управлінського конфлікту, яка зачіпає устрої існуючої системи управління.
г) Гостра форма управлінського конфлікту, яка веде до розколу і ліквідації існуючої системи управління.
28. Регулювання конфлікту це:
а) Вид діяльності суб'єкта управління, направлений на недопущення виникнення конфлікту.
б) Вид діяльності суб'єкта управління, направлений на послаблення і обмеження конфлікту, забезпечення його розвитку в сторону розв'язання.
в) Вид діяльності суб'єкта управління, зв'язаний із завершенням конфлікту.
г) Вид діяльності суб'єкта управління, який направлений на виявлення причин даного конфлікту в потенціальному розвитку.
29. Політичний конфлікт це:
а) Протиборство суб'єктів соціальної взаємодії на основі протилежних економічних інтересів, обумовлених положенням і роллю в системі суспільних відносин.
б) Протиборство суб'єктів соціальної взаємодії на основі протилежних політичних інтересів, цінностей, поглядів, цілей, обумовлених положенням і роллю в системі влади.
в) Особлива форма протиборства громадян з владою, обумовлена ущемленням інтересів громадян, а також порушення їх прав і гарантій у соціальній сфері.
г) Протиборство суб'єктів соціальної взаємодії на основі протилежних інтересів і поглядів у процесі виробництва, розподілу і споживання духовних цінностей.
30. Незгода - це:
а) Стан управлінської взаємодії, при якому існують групові норми, адміністративно-бюрократичні правила і несумісні з новими умовами і факторами.
б) Відмова окремих суб'єктів або об'єктів управління від визначених шаблонів і норм поведінки.
в) Гостра форма управлінського конфлікту, яка зачіпає устрої існуючої системи управління.
г) Гостра форма управлінського конфлікту, яка веде до розколу і ліквідації існуючої системи управління.
31. Вирішення конфлікту це:
а) Вид діяльності суб'єкта управління, направлений на недопущення виникнення конфлікту.
б) Вид діяльності суб'єкта управління, направлений на послаблення і обмеження конфлікту, забезпечення його розвитку в сторону розв'язання.
в) Вид діяльності суб'єкта управління, зв'язаний із завершенням конфлікту.
г) Вид діяльності суб'єкта управління, який направлений на виявлення причин даного конфлікту в потенціальному розвитку.
32. Духовний конфлікт це:
а) Протиборство суб'єктів соціальної взаємодії на основі протилежних економічних інтересів, обумовлених положенням і роллю в системі суспільних відносин.
б) Протиборство суб'єктів соціальної взаємодії на основі протилежних політичних інтересів, цінностей, поглядів, цілей, обумовлених положенням і роллю в системі влади.
в) Особлива форма протиборства громадян з владою, обумовлена ущемленням інтересів громадян, а також порушення їх прав і гарантій у соціальній сфері.
г) Протиборство суб'єктів соціальної взаємодії на основі протилежних інтересів і поглядів у процесі виробництва, розподілу і споживання духовних цінностей.
33. Напруга-це:
а) Стан управлінської взаємодії, при якому існують групові норми, адміністративно-бюрократичні правила і несумісні з новими умовами і факторами.
б) Відмова окремих суб'єктів або об'єктів управління від визначених шаблонів і норм поведінки.
в) Гостра форма управлінського конфлікту, яка зачіпає устрої існуючої системи управління.
г) Гостра форма управлінського конфлікту, яка веде до розколу і ліквідації існуючої системи управління.
34. Прогнозування конфлікту це:
а) Вид діяльності суб'єкта управління, направлений на недопущення виникнення конфлікту.
б) Вид діяльності суб'єкта управління, направлений на послаблення і обмеження конфлікту, забезпечення його розвитку в сторону розв'язання.
в) Вид діяльності суб'єкта управління, зв'язаний із завершенням конфлікту.
г) Вид діяльності суб'єкта управління, який направлений на виявлення причин даного конфлікту в потенціальному розвитку.
35. Економічний конфлікт це:
а) Протиборство суб'єктів соціальної взаємодії на основі протилежних економічних інтересів, обумовлених положенням і роллю в системі суспільних відносин.
б) Протиборство суб'єктів соціальної взаємодії на основі протилежних політичних інтересів, цінностей, поглядів, цілей, обумовлених положенням і роллю в системі влади.
в) Особлива форма протиборства громадян з владою, обумовлена ущемленням інтересів громадян, а також порушення їх прав і гарантій у соціальній сфері.
г) Протиборство суб'єктів соціальної взаємодії на основі протилежних інтересів і поглядів у процесі виробництва, розподілу і споживання духовних цінностей.
36. Конфронтація - це:
а) Стан управлінської взаємодії, при якому існують групові норми, адміністративно-бюрократичні правила і несумісні з новими умовами і факторами.
б) Відмова окремих суб'єктів або об'єктів управління від визначених шаблонів і норм поведінки.
в) Гостра форма управлінського конфлікту, яка зачіпає устрої існуючої системи управління.
г) Гостра форма управлінського конфлікту, яка веде до розколу і ліквідації існуючої системи управління.
37. Соціальний конфлікт це:
а) Протиборство суб'єктів соціальної взаємодії на основі протилежних економічних інтересів, обумовлених положенням і роллю в системі суспільних відносин.
б) Протиборство суб'єктів соціальної взаємодії на основі протилежних політичних інтересів, цінностей, поглядів, цілей, обумовлених положенням і роллю в системі влади.
в) Особлива форма протиборства громадян з владою, обумовлена ущемленням інтересів громадян, а також порушення їх прав і гарантій у соціальній сфері.
г) Протиборство суб'єктів соціальної взаємодії на основі протилежних інтересів і поглядів у процесі виробництва, розподілу і споживання духовних цінностей.
38. Дезорганізація - це:
а) Стан управлінської взаємодії, при якому існують групові норми, адміністративно-бюрократичні правила і несумісні з новими умовами і факторами.
б) Відмова окремих суб'єктів або об'єктів управління від визначених шаблонів і норм поведінки.
в) Гостра форма управлінського конфлікту, яка зачіпає устрої існуючої системи управління.
г) Гостра форма управлінського конфлікту, яка веде до розколу і ліквідації існуючої системи управління.
39. Внутрішньоособистісний конфлікт - це:
а) Зіткнення протилежно неправильних мотивів особистості.
б) Зіткнення протилежно направлених мотивів двох особистостей.
в) Зіткнення суб'єктів, конфлікту: особистості і групи (мікро груп).
г) Суб'єктами конфлікту виступають соціальні групи або мікро групи.
40. Міжособисті конфлікти - це:
а) Зіткнення протилежно неправильних мотивів особистості.
б) Зіткнення протилежно направлених мотивів двох особистостей.
в) Зіткнення суб'єктів, конфлікту: особистості і групи (мікро груп).
г) Суб'єктами конфлікту виступають соціальні групи або мікро групи.
41. Конфлікт «особистість – група» - це:
а) Зіткнення протилежно неправильних мотивів особистості.
б) Зіткнення протилежно направлених мотивів двох особистостей.
в) Зіткнення суб'єктів, конфлікту: особистості і групи (мікро груп).
г) Суб'єктами конфлікту виступають соціальні групи або мікро групи.
42. Міжгрупові конфлікти - це:
а) Зіткнення протилежно неправильних мотивів особистості.
б) Зіткнення протилежно направлених мотивів двох особистостей.
в) Зіткнення суб'єктів, конфлікту: особистості і групи (мікро груп).
г) Суб'єктами конфлікту виступають соціальні групи або мікро групи.
Практичні завдання
1. Правила психологічного змагання з супротивником, який сильніший за Вас.
2. Як вийти зі стресової ситуації.
3. Поради щодо запобігання конфліктам.
4. Настанови з мистецтва ефективно слухати.
5. П’ять основних причин невдач у кар’єрі керівника.
6. Психологічна саморегуляція в конфліктній ситуації.
7. Рекомендації щодо запобігання конфліктові М.Паркінсона.
8. Правила попередньої підготовки до ведення діалогу з метою розв’язання конфліктної ситуації.
9. Правила толерантності до інакомислячого.
10.Правила коректного ведення діалогу.
11.Правила подолання психологічних бар’єрів під час суперечок.
12.Принципи поетапного просування до істини.
13.Правила активного слухання.
14.Правила ведення дискусії-суперечки.
15.Поради керівнику проти «силового тиску».
16.Взірці критичних зауважень.
17.Рекомендації щодо психопрофілактики конфліктів.
18.Проаналізуйте конфліктну ситуацію.
19.Маніпулятивні технології в переговорному процесі.
Список Літератури
1. Андреев В.И. Конфликтология: искусство спора, ведение переговоров, разрешение конфликтов. – Казань, 1992. – 142с.
2. Анцупов А.Я., Малышев А.И. Введение в конфликтологию. ─Ужгород: МАУП, 1996. ─ 103с.
3. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология. //Учебник. – М.: ЮНИТИ, 1999. – 551 с.
4. Бандурка А.М., Друзь В.А, Конфликтология. – М.: ЮНИТИ, 1999.- 551.
5. Берн Э. Игры, в которые играют люди /пер. с англ. – М., 1988.
6. Бородкин Ф.М., Корякин Н.М. Внимание: конфликт! – Новосибирск: Наука, 1988. – 168 с.
7. Бурлачук Л.Ф. Конфликтология. Теория и практика.– М.: Экмос, 1998.–264 с.
8. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике. ─ 2-е изд., перераб. и доп. ─ СПб.: Питер, 2006. ─ 528 с.
9. Гірник А., Борбо А. Конфлікти: структура, ескалація, залагодження. ─ К.: «Основа», 2003. ─ 173с.
10. Гришина Н. Психология конфликта. – СПб.: Питер, 2004.
11. Дмитриев А. В. Конфликтология: Учебное пособие. – М.: Гардарики, 2000. – 320 с.
12. Донченко Е.А., Титаренко Г.М. Личность: Конфликт, гармония. – К.: Экмос, 1987. – 216 с.
13. Дуткевич Т. Конфліктологія з основами психології управління: Навчальний посібник. ─ Київ: Центр навчальної літератури, 2005. ─ 456 с.
14. Емельянов С.М.Практикум по конфликтологиии. – СПб.: Питер, 2000. – 360с.
15. Ємельяненко Л. М., Петюх В.М., Торгова Л.В., Гриненко А. Конфліктологія: Навч. посіб. / За заг. ред. В. М. Петюха, Л. В. Торгової. — К.: КНЕУ, 2003. — 315 с.
16. Карнеги Д. Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей /пер. с англ. – М.: Наука, 1989. – 180 с.
17. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. – М.: “Просвещение”, 1987. – 190. англ. – М.: Наука, 1989. – 180 с.
18. Конфлікти у сумісній діяльності / Г.В.Ложкін, С.В.Сьомій, Т.В.Петровська, О.О.Кисельова. – К.: Сфера, 1997. - 95.
19. Конфліктологія: Підручник для студентів вищ. Навч. Закл./ Л.М. Герасіна, М.І. Панова, Н.П. Осіпова та ін.; Харьків: Право, 2002. – 256с.
20. Ложкин Г.В., Зазыкин В.Г. Конфликты и пути их преодоления в воинском коллективе. – К., 1989. – 106 с.
21. Ложкин Г.В. Повякель Н.И. Практическая психология конфликта. – К.: МАУП, 2000. –255.
22. Копытин А.И. Руководство по групповой арт-терапии. ─ СПб.: Речь, 2003. ─ 320 с.
23. Корольчук М.С., Осьодло В.І. Психодіагностика: Навч. пос. для студ. ВНЗ / За заг. ред. М.С. Корольчука. ─ К.: Ельга, Ніка-Центр, 2004. ─ 400 с.
24. Ложкін Г.В., Пов’якель Н.І. Психологія конфлікту: теорія і сучасна практика: Навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2006. – 416 с.
25. Майерс Девид. Социальная психология. – СПб.: Питер.Ком., 1998. – 688 с.
26. Пірен М.І. Основи конфліктології: Навч. Посібник. – 2-е вид. – К.: КВГІ, 1996. – 204с.
27. Прикладная конфликтология: Хрестоматия/ Сост. К.В. Сельченок. ─ Минск: Харвест, 1999. ─ 624с.
28. Психологія вирішення конфліктів: Навч. Посібник для студентів навч. закладів/ В.О. Джелалі. – Х. – К., 2006. – 320с.
29. Психологія: Підручник / Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А. Гончарук та ін.; за ред. Ю.Л. Трофімова. ─ 3-тє вид., стер. ─ К.: Либідь, 2001. ─ 560 с.
30. Скібіцька Л.І. Конфліктологія. Навч. Пос. – К.: Центр учбової літератури. 2007. – 384с.
31. Словник-довідник термінів з конфліктології /ред. Пірен М.І., Ложкіна Г.В. – Чернівці-Київ, 1995.
32. Скотт Д.Г. Конфликты, пути их преодоления /пер. с англ. – М.: Социс, 1991. – 196 с.
33. Технологія тренінгу / Упоряд.: О.Главник, Г. Бевз / За заг. ред. С. Максименко ─ К.: Главник, 2005. ─ 112 с.
34. Уткин Э.А. Конфликтология. Теория и практика. – М.: Экмос, 1998. – 264 с.
35. Фопель К. Психологические группы: Рабочие материалы для ведущего: Практическое пособие / Пер. с нем. 3-е изд., стер. ─ М.: Генезис, 2001. ─ 2001. ─ 258 с.
36. Хорни Карен. Ваши внутренние конфликты. – СПб.: Лань, 2002. –212.
37. Шапарь В.Б., ТимченкоА.В., Швыдченко В.Н. Практическая психология. Инструментарий. – Ростов н/Д.: “Феникс”, 2002. – 688с.
38. Шейнов В.П.Конфликты в наше жизни и их разрешение. – Минск: Амалфея, 1997. – 277с.
39. Шостром З. Анти-карнеги или человек-манипулятор. – Минск:ТПЦ Полифакт, 1992. – 127с.
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 118; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!