Становлення нації та його культурний зміст.
Нація –це історичний тип етнічної спільноти; стадія Етносу; результат еволюційногопроцесу Етносу; вінець еволюції Етносу; соціо-культурне оформлення Етносу. Націївизначаються певним рядом характеристик, що стосуються як індивідуальних їїчленів так і всієї нації. Такі характеристики мають нести в собі як об'єднуючуфункцію — спільнота людей, що не має між собою нічого спільного не може бутинацією, так і відокремлюючу — що відрізняє дану націю від сусідніх. Будь-яка зтаких характеристик може стати предметом дискусій, однак заперечення існуваннявизначальних чинників містить в собі заперечення існування окремих націй. Власнамова часто вважається визначальною особливістю нації. У деяких випадкахмова є винятковою для нації, і, можливо, основою національної ідентичності. Більшістьнацій частково визначаються власною культурою. На відміну від мови, національнакультура звичайно є унікальною для нації, хоча й включає багато елементів,спільних з іншими націями. Національна культура також включає в себе культурнуспадщину попередніх поколінь.
Релігія також може бутипривласненою, що робить її національною…. Деякі ідеї нації підкреслюють необ'єктивні характеристики, але вибір суспільства. На практиці, це стосувалосьгруп людей, які є також нацією за іншими визначеннями. Інші чинники спільністьсоціально-економічних чинників, спільністьпсихічних особливостей.
|
|
|
73.Створення символічних систем та «культурних об'єктів» як ЗМІСТ культурного процесу. Калина — символ життя, крові, вогню. Деякі дослідники пов'язують її назву із сонцем, жаром, паланням. Калина часто відіграє роль світового древа, на вершечку якого птахи їдять ягоди і приносять людям вісті, іноді з потойбіччя. Та й саме древо пов'язує світ мертвих зі світом живих.
Вінок — символ життя, долі, життєвої сили; символ дівоцтва. Вінок є також символом довершеності: Рушник. Смуга полотна сама по собі має насиче-не символічне значення — дороги, долі, захисту. А коли ця смуга ще й має на собі виткані чи вишиті знаки-обереги — захисна сила її, відповідно, посилюється. У всій Украї-ні рушником накривали хліб на столі. Писанка — символ Сонця; життя, його безсмертя; любові і краси; весняного відродження; добра, щастя, радості. Кожен орнаментальний мотив має певне сакральне значення. З них на писанці складається мальована молитва про злагоду і мир поміж людьми. У християнській культурі українців писа-нка стала символом воскресіння. Вишиванка — символ здоров'я, краси, щасливої долі, родової пам'яті, порядності, чесності, любові, святковості; оберіг. Вишита національна жіноча та чоловіча біла сорочка. Символіка вишивки залежала від того, кому призначалося вбрання: парубкові — нареченому, чоловікові, хлопцеві; дівчині, заміжній жінці. Вишня — символ світового дерева, життя; символ України, рідної землі; матері; дівчини-нареченої. У давнину вишня була одним із священних дерев далекої Японії та Китаю.
|
|
|
Волосся — символ богині неба, землі; багатства; розвитку духовних сил; енергії, вогню, плодю-чості, здоров'я; символ скорботи, трауру; обстри-жене волосся — символ покритки (стриги), втраченого дівоцтва
74.Стилі професійної художньої творчості: українське бароко, романтизм, модернізм. Яскравою, хоча і своєрідною була українська барокова культура, час. Як і європейське, українське бароко характеризувалося поєднанням світських мотивів і релігійних образів, тяжіло до контрастів і гіпербол, складних метафор, алегоризму і метафоричності, прагнуло вразити уяву глядача, читача, слухача, вдаючись до пишних барвистих форм. Українське бароко залишило по собі численні пам'ятки церковного й цивільного будівництва, зокрема, будівлі Києво-Печерської лаври, браму Зборовського біля храму св. Софії у Києві, ліплені прикраси головної церкви Лаври, Покровський собор у Харкові та багато інших. У добу українського бароко великого розвитку досягає граверство та дерев'яна різьба, що користуються складною символікою. Для музичного бароко в Україні характерні пишність, декоративність, драматизм, проникнення у внутрішній світ людських почуттів. Ці риси притаманні творчості М. Бортнянського, М. Березовського, А. Веделя, Г. Рачинського та інших.Український романтизм— ідейний рух у літературі, науці й мистецтві. Визначальними для романтизму стали ідеалізм у філософії і культ почуттів, а не розуму, звернення до народності, захоплення фольклором і народною мистецькою творчістю, інколи втеча від довколишньої дійсності в ідеалізоване минуле або у вимріяне майбутнє чи й у фантастику.До перших творів романтичної поезії, що спиралася на народність та фольклор, належали балади П. Гулака-Артемовського “Твардовський”, “Рибалка” (переспіви з Міцкевича й Гете), вірші Л. Боровиковського, Є. Гребінки, М. Маркевича.У добу романтизму розквітла творчість Шевченка. Романтизм Шевченка реалістичний, він завжди проектується на реальну Україну, на її історію, долю народу.В українській музиці ХІХ ст. романтизм був провідним стилем, який набув найяскравішого вияву й нової якості у творчості М, Лисенка.Модерн як новий культурно-історичний напрям в Європі виникає в середині 90-х рр. XIX ст. Основними його рисами були декоративність, опертя на культурну спадщину бароко, рококо тощо, втілення національного колориту і традицій народного мистецтва.Класичним зразком українського архітектурного модерну став будинок "з химерами" , Міська бібліотека в Одесі, Державний банк в києві.
|
|
|
|
|
|
75.Суспільно-політичні та історичні обставини розвитку української культури початку ХІ V - перш. пол. ХУІІ ст. Розвиток української культури на початку XIV—першої половині XVII ст. відбувався у складних суспільно-політичних та історичних обставинах. В середині XIV ст. українські землі (Київщина, Черні-гівщина, Переяславщина, Поділля і значна частина Волині були приєднані до Великого князівства Литовського. Староукраїнська (руська) мова переважної більшості населення князівства стала офіційною мовою уряду. Вона використовувалась при складанні грамот і законів. У другій половині XIV ст. на українські землі розпочалася експансія Польщі Виник гострий релігійний, соціальний та етнічний конфлікт, який поширився на всі сторони життя України,
Великою перешкодою на шляху розвитку української культури було й те, що впродовж XV—XVI ст. тривала нерівна боротьба з татарською ордою, яка завдала великих збитків матеріальній та духовній культурі українського народу. Важливим чинником культурного процесу в Україні була православна церква, роль якої в історії українського суспільства постійно зростала. Церква для українців, за умов відсутності власної держави, залишалась єдиним інститутом вираження їх самобутності. Однак становище православної церкви було надзвичайно тяжким. Проти неї вів боротьбу католицизм, підтримуваний польською королівською адміністрацією Фатальними для українців були наслідки Люблінської унії 1569 р., згідно з якою більша частина українських земель (Галичина, Холмщина, Волинь, Поділля, Брацлавщії-на, Київщина) перейшла до Польщі, а друга — значно менша, — до Москви. В цей час українська культура і православна церква зазнали тяжких утисків. З метою зміцнення української православної церкви у 1596 р. була укладена Брестська церковна унія. Однак вона мала непередбачені наслідки. З єдиної православної церкви утворилася так звана уніатська, або греко-като-лицька, церква (з'єднана з Римом) і православна церква (не з'єднана), яка у другій половині XVII ст. потрапила у залежність від московського патріарха
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 169; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!