Феномен української греко-католицької церкви.
Серед ряду релігійних конфесій України чільне місце займає Православна Церква. Дослідники-релігієзнавці зазначають, сьогодні українське православ’я переживає не кращі часи: хоча воно і зберігає за собою провідні позиції серед інших конфесій, однак його вплив на населення поступово зменшується. Такий стан обумовлюється як надмірним консерватизмом, здавна характерним для Православної Церкви, так і наявністю прогресуючих негативних явищ, властивих московському православ’ю (симонія, формалізм, безвір’я та мала освіченість священиків, порушення церковних канонів та християнських норм тощо. Більшість релігієзнавців ставить за приклад модернізаційного процесу інкультурації “в дії” – діяльність саме Греко-Католицької Церкви в Україні. Найважливішу роль у розв’язанні головних завдань християнства католицизм відводить “проповідуванню соціального вчення Церкви”. Соціально активна католицька політика інкультурації, що успішно розвивається та послідовно модернізується на українських теренах, є досить привабливою для віруючих. Це засвідчує стійке зростання чисельності громад РКЦ та УГКЦ в країні протягом останнього десятиріччя. У контексті глобальної проблеми самоідентифікації, в умовах відсутності національної держави, проблема збереження питомо українських форм релігійності набуває такого ж принципового характеру, як і питання політичне. УГКЦ до появи власне українських православних церков була єдиною суспільно-релігійною інституцією, яка найбільш послідовно і адекватно виражала українські національні інтереси, виступаючи рушійною силою у процесі оборони етнічної субстанції, осередком збереження власної ідентичності, що ототожнювалася з українством. Дослідники відмічають генетичний зв‘язок самоідентифікації українців між східними і західними сусідами з еволюцією релігійного самовизначення українського народу. УГКЦ як інституція духовно-релігійна, а водночас і етнонаціональна, використовуючи особливі, притаманні лише церкві, засоби впливу на особистість та спільноту (проповідь християнської моралі, засудження зла і насильства та ін.) виконує суспільнотворчу функцію – прагне виховати національно та суспільно свідому особистість. УГКЦ стала першою і зазвичай єдиною з-поміж всіх українських церков, що засуджувала дії як колишньої так і сучасної політичної влади в Україні, які суперечать моральним принципам християнства. Саме це забезпечує УГКЦ статус найавторитетнішої суспільної інституції серед українців. Висновок, еволюція духовної орієнтації греко-католиків є прогресивним авангардним проявом аналогічних процесів в Україні. Підтримка УГКЦ – це вибір українців, орієнтованих на єдність християнства, на пріоритет духовного над матеріальним, на здійснення національної ідеї.
|
|
|
|
|
|
88.Формування українського культурного простору в умовах Австро-Угорської та Російської імперій. Незважаючи на колонізаторську політику Росії та Австро-Угорщини, українська культура розвивалася. Початок 19ст: Освіта: заснування харківського університету,у львові засновано рельну(торгівельну) академію, у києві університет святого володимира, в Укр. діє 3 ліцеї:ніжинський ,кременецький,одеськийЛітература: котляревський енеїда, наталка полтавка,москаль чарівник, творчість байкара гулака-артемовського, квітка-основяненко пан халявський, гоголь мертві душі,шевченко-в петербурзі видано кобзарТеатральне мист: харківський театр-режисер гулак-артемовський, полтавський театр. Діють створені поміщиками театри з кріпаків, оркестри,хори.
Фольклор: найрозповсюдженіший вид ансамблів-троїсті музики-бубон,скрипка,цимбали, найрозповсюдженіші танці метелиця гопак полька козачок Архітектура: на зміну бароко приходить класицизм. Найвідоміші архітектори мезенський,метцель. Метцель-автор парку в умані *софіївка*
|
|
|
Живопис та скульптура: відомий скульптор іван мартос (скульптура засновника одеси графа рішелльє) художники: василь тропінін,боровиковський ,сощенко, шевченко Друга половина 19 ст: Освіта: відкрито такі вищі навч.заклади: університет в одесі,чернівецький універ,львівський політех,харківський технологічний,київський політех, Література:куліш чорна рада, марко вовчок інститутка, нечуй-левицький микола джеря,кайдащева сімя, творчість українки,франко каменярі Драматургія: михайло старицький за двома зайцями, кропивницький дай серцю волю заведе в еволю, карпенко-карий сто тисяч,мартин боруля Музика: семен гулак артемовчький запорожець за дунаєм, сокальський *мазепа*, майська ніч, вербицький ще не вмерла Україна Архітектура залишається стиль класицизм Живопис та скульптура : скульптор микешин пам’ятник хмельницькому 1888, скульптори мартос та позен, живописці: пимоненко, васильківський,ярошенко,устимович. Отже, протягом XIX ст. українська культура, незважаючи на несприятливі обставини, досягла значних успіхів. Талановиті вчені, літератори й митці створили багато класичних творів, що стали вагомим внеском у скарбницю світової духовності.
|
|
|
89.Характеристика та основні риси українського бароко.
Під безпосереднім керівництвом Київської академії виробляється своєрідна система української освіти, яка вплинула на формування та розвиток низових жанрів бароко.Бароко як відображення патетики національно-визвольної боротьби, з’єднання творчих сил духовенства, братств і козацтва. Характерні риси бароко: його дивовижність, динаміка, емоційність, експресивність, пишність, драматизм, містицизм. Формування бароко в літературі, філософії, архітектурі, живопису.Характерні риси літературного бароко: багатослів’я, пишномовність, патетика, епітети, метафоричність, антитези. Характерні риси: планово-ландшафтно-просторова підпорядкованість ідеї тріумфу, динамізм, експресія, пишність. Барокова споруда як частина просторово-архітектурно-ландшафтного ансамблю. Пишність ліплення, його широкі декоративні можливості. Зразки бароко: Михайлівський Золотоверхий собор, Успенський у Києво-Печерській лаврі, там само церква Різдва Богородиці, дзвіниця Й. Г. Шеделя, дзвіниця Степана Ковніра, будинок музею книгодрукування в лаврі, церква Спаса на Берестові, будинок полкової канцелярії в Чернігові, Воздвиженський собор у Полтаві. Школи архітектурного українського бароко. Розвиток барокового живопису. Характеристика барокового іконопису та світського живопису. Епітафіальний, ктиторський, парсунний, монарший портрет. Характерні риси живопису бароко: рослинний орнамент, використання елементів фольклору; поєднання світських та іконописних елементів в одязі; реалізм трактування обличчя; уквітчаність, незвичайність, дивовижність, їх протиставлення реалістичності, героїчна патетика. Характеристика української музичної культури XVII—XVIII ст. Творчість М. Березовського, А. Веделя, Д. Бортнянського.
90.ХарківськиЙ та Київський університети як центри національно-культурного відродження.. Важливими центрами наукової та культурно-освітньої роботи в Україні були Харківський і Київський університети, які до середини XIX ст. підготували понад 4, 5 тис. фахівців з різних галузей знань. У Харківському університеті склалася славнозвісна математична школа на чолі з відомими вченими, професорами Т. Осиповським і М. Остроградським. Перший з них був автором тритомного "Курсу математики" — одного з найкращих на той час посібників для студентів у цій галузі, а М. Остроградський зробив вагомий внесок у розробку проблем математичного аналізу. Перший ректор цього університету І. Рижський плідно працював у галузі української культури і філософської думки. Професор політекономії, статистики і слов'янознавства І. Срезнєвський, один із засновників харківського гуртка поетів-романтиків, давав у своїх працях гідну відсіч реакційним твердженням з історії Київської Русі натхненника "москвофілів" М. Погодіна, який, зокрема, намагався довести, що українського народу не існує. Значний внесок у розвиток української історичної думки й народознавства зробили вчені Київського університету. Перший його ректор М. Максимович написав понад 100 праць з археології, етнографії, ботаніки, історії та філософії. 1834 р. він створив Тимчасову комісію для розгляду давніх актів. На основі зібраних нею документів було засновано 1852 р. Київський центральний архів постанов, що став джерельною базою для вивчення української історії
91.Хрещення Русі та візантійський вплив на формування української культури. Хрещення Русі — процес прийняття і поширення християнства у Великому Князівстві Руському, Київській Русі. Ключова подія — масове хрещення у 988 році мешканців Києва, а згодом інших міст держави князем Володимиром I Святославовичем, у результаті чого християнство стало провідною релігією на Русі. Утвердження християнства на Русі — тривалий складний процес, що розтягнувся у часі на багато століть нашої ери. З прийняттям християнства на Русі поширилася писемність. Володимир закладав школи, будував церкви спершу в Києві, а згодом по інших містах. Учителями були свящ. з Корсуня, які знали слов. мову. Київська русь підтримувала тісні зв’язки з найбагатішою наймогутнішою та найбільш культурно впливовою державою-візнтією. Хрещення русі відбулось у часи послаблення візантійської імперії . в цій імперії вибухає повстання,для придушення якого імператор візантії звертається за допомогою до володимира великого,за це імператор мав віддати за володимира своб сестру анну та сприяти хрещенню русі.
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 212; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!