ІІІ. Основні принципи лікування

Стр 1 из 13Следующая ⇒

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

Запорізький державний медичний університет

"Рекомендовано"

на методичній нараді

(кафедра факультетської педіатрії)

(ПІП, підпис)

Професор С.М.Недельська "___" _______________________

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДЛЯ ВИКЛАДАЧІВ

Навчальна дисципліна	Педіатрія
Модуль № 1	Педіатрія
Змістовний модуль № 3	Диференційна діагностика найбільш поширених захворювань органів травлення у дітей.Невідкладна допомога.
Тема заняття №7	Диференційна діагностика функціональних та органічних захворювань шлунку та кишківника у дітей
Курс	6
Факультет	Медичний

Склала доцент В.І.Мазур

Запоріжжя 2010

1. Конкретні цілі *:

1. Визначати етіологічні та патогенетичні фактори функціональних захворювань травного каналу у дітей старшого віку (функціональної диспепсії, абдомінального болю, синдрому подразненого кишечнику, функціонального закрепу) та органічних захворювань шлунку та кишківнику..

2. Визначати тактику ведення хворого при функціональних та органічних захворюваннях шлунку та кишківнику у дітей.Класифікувати і аналізувати типову клінічну картину функціональних захворювань травного каналу у дітей старшого віку (функціональної диспепсії, абдомінального болю, синдрому подразненого кишечнику, функціонального закрепу).

3. Демонструвати вміння ведення медичної документації хворих дітей з цією паторлогією(складати план обстеження та аналізувати дані лабораторних та інструментальних обстежень при типовому перебігу функціональних захворювань травного каналу у дітей старшого віку :функціональної диспепсії, абдомінального болю, синдрому подразненого кишечнику, функціонального закрепу, та органічних захворюваннях шлунку та кишківнику),- загальноклінічного та біохімічного аналізів крові; коагулограму; імунологічні дослідження І порядку; копрограму; аналіз калу на приховану кров, яйця гельмінтів; дослідження мікрофлори кишечнику; ехографію; інтрагастральну ph-метрію; езофагогастро- дуоденоскопію; гістологічні дослідження слизової оболонки травного каналу; тести на хелікобактерну інфекцію.

5. Демонструвати володіння принципами лікування, реабілітації і профілактики функціональних захворювань травного каналу у дітей старшого віку (функціональної диспепсії, абдомінального болю, синдрому подразненого кишечнику, функціонального закрепу) та органічних захворюваннях шлунку та кишківнику..

6. Проводити диференціальну діагностику та ставити попередній діагноз при функціональних захворюваннях травного каналу у дітей старшого віку (функціональній диспепсії, абдомінального болю, синдромі подразненого кишечнику, функціональному закрепі),органічних захворюваннях шлунку та кишківнику.

7. Здійснювати прогноз життя при цих захворюваннях.

8. Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами фахової субординації в дитячій гастроентерології.

9.Надавати екстрену допомогу при невідкладних станах, зумовлених захворюваннями шлунку та кишківника.

2. Базовий рівень підготовки.

ДИСЦИПЛІНА	Отримані навики
Анатомія, Фізіологія	Знати анатомо-фізіологічні особливості ШКТ та кишківника у дітей
Пат.анатомія, Пат.фізіологія	Визначати реакцію ШКТ та кишківника на різні подразнювачі та зв’язок зі станом вегетативної нервової системи.Імунологічні зміни при захворюваннях кишківника
Пропедевтика дитячих хвороб	Володіти методикою дослідження і семіотикою захворювань органів ШКТ та кишківника, проведенням клінічного аналізу крові, Малювати схему будови ШКТ, та сфінктерного апарату у дитини в нормі. Знати методику виявлення хелікобактерної інфекції
Променева діагностика	Володіти методикою ехографії і рентгенологічними методами діагностики патології ГБС
Фармакологія	Виписувати препарати: вазодилятатори, вітаміни, антибіотики, противірусні,глюкокортикоїди Визначити покази, призначити і виписати рецепти з відповідними препаратами

3. Організація змісту навчального матеріалу

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО ГАСТРОДУОДЕНІТА

У ДІТЕЙ

Шифр К 29.9 (МКХ – 10) – Хронічний гастродуоденіт

І. Визначення: Хронічний гастродуоденіт (ХГД) – хронічне рецидивуюче захворювання запального характеру, яке супроводжується неспецифічною структурною перебудовою слизової оболонки та залозового апарату шлунка і дванадцятипалої кишки (дистрофічні, запальні та регенераторні зміни) з різними секреторними і моторними порушеннями.

Найбільш поширена форма хронічних гастродуоденальних захворювань, в структурі хво-роб шлунка та дванадцятипалої кишки ХГД складає 58-74 %. Висока можливість трансформації у виразкову хворобу. Найчастіше у дітей зустрічається ХГД з гіперсекрецією та гіперацидністю.

ІІ. Критерії діагностики:

Наявність факторів ризику розвитку ХГД та спадкової схильності (35-40 %).

1. Клінічні критерії (залежать від фази та вираженості запального процесу, стану секреторної функції шлунка, моторно-евакуаторних порушень шлунка та ДПК).

При загостренні характерна тріада симптомів:

- больовий;

- диспептичний;

- хронічної неспецифічної інтоксикації.

Найчастіше одночасно має місце симптоматика супутньої патології (гепатобіліарна система, кишечник, підшлункова залоза).

Клінічні симптоми подібні до проявів виразкової хвороби, але відсутня строга періодичність больового синдрому, нічні болі бувають нечасто.

Найбільш характерно:

- болі в животі – ниючі, тривалі, виникають вранці натщесерце та через 1,5-2 години після їжі;

- часто (до 40 %) має місце гострий, приступоподібний, але нетривалий характер болі, яка локалізується в епігастрії (98-100 %), в правому підребер’ї (60 %), навколо пупка (45 %). Біль посилюється після їжі та фізичного навантаження. При ерозивному гіперацидному ХГД (передвиразковий стан) – поєднуються голодні, нічні та пізні болі.

- диспептичні прояви: часта відрижка, тривала нудота, відчуття гіркоти у роті, метеоризм, запори, більш рідко – нестійкий характер випорожнення;

- синдром неспецифічної інтоксикації і емоціональна лабільність, часті головні болі, дратівливість, слабкість.

Пальпаторно: розлита болючість в епігастрії, пілородуоденальній зоні, при ерозіях – можливе локальне напруження м’язів.

Сезонність загострень – близько 35-40 %.

2. Лабораторні дослідження:

- клінічний аналіз крові;

- клінічний аналіз сечі;

- загальний білок та білкові фракції крові;

- тести на Helicobacter pylori (швидкий уреазний, бактеріологічний, дихальний уреазний тест, серологічний (ІФА), ІФА аналіз концентрації антигену НР в калі, ПЛР).

- аналіз кала на скриту кров (реакція Грегерсена);

- гістологічне (цитологічне) дослідження біоптатів (із застосуванням гістологічного методу діагностики Helicobacter pylori – “золотий стандарт”);

- імунограма (за показаннями).

3. Інструментальні дослідження та критерії діагностики:

Обов’язково:

- фіброезофагогастродуоденоскопія з прицільною біопсією та проведенням експрес-діагностики НР (одноразово, при ерозивному ХГД – дворазово);

- внутрішньошлункова рН-метрія (або фракційне дослідження шлункового вмісту) – одноразово;

- УЗД органів черевної порожнини – одноразово (для виявлення супутньої патології).

При необхідності:

- рентгенологічне дослідження шлунка та ДПК (моторно-евакуаторні порушення, аномалії розвитку);

- електрогастрографія;

- реографія;

- інші.

Характерні порушення шлункової секреції:

- найчастіше – підвищене кислотоутворення, порушення кислотонейтралізуючої функції шлунка (субкомпенсована та декомпенсована облужнююча здатність);

- збільшення протеолітичної активності.

Внутрішньошлункова рН-метрія:

а) нормоацидний стан:

- рН тіла шлунка 1,6-2,3;

- рН антрального відділу 2,1-3,0.

б) гіперацидний стан:

- рН шлунка <1,6;

- рН антрального відділу <2,1.

Облужуюча здатність шлункового соку:

частіше субкомпенсована:

РНантрума – рН тіла = 1,5-4,0

декомпенсована:

РНантрума – рН тіла < 1,0-1,5

рідко коли компенсована:

РНантрума – рН тіла > 4,0

Фракційний метод:

ВАО > 1,14-2,38 ммоль/година

SAO > 3,20-5,30 ммоль/година

Ендоскопічні критерії:

- наявність характерних ендоскопічних ознак зміненої слизової оболонки шлунка та ДПК відповідно до класифікації ХГД (поверхневий, гіпертрофічний, геморагічний, ерозивний, змішаний);

- наявність дуоденогастрального рефлюкса та інших моторно-евакуаторних порушень;

- виявлення етіологічних факторів.

Найбільш часто:

При поверхневому ХГД: запальний набряк, гіперемія, контактна кровоточивість.

При субатрофічному (атрофічному) ХГД: слизова оболонка ДПК бліда, сірого кольору, потончена, циркулярні складки згладжені, просвічується судинна сітка підслизового шару.

При ерозивному ХГД (частіше вражається цибулина або цибулина та антральний відділ): на фоні набряку, гіперемії – поверхневі дефекти слизової оболонки, не проникаючі у м’язовий шар, розміром до 0,5 см, поодинокі або численні, з ознаками кровотечі і без них.

Гістологічні ознаки (дуоденіта):

- Поверхневий дуоденіт: зміни висоти ворсинок (подовження) різної форми, збільшення кількості крипт. В ентероцитах ворсинок і крипт виразні дистрофічні зміни з осередковою гіперплазією ентероцитів.

- Дифузний дуоденіт (без атрофії):зменшується висота ворсинок та товщина крипт, витончується слизова оболонка. Збільшується щільність лімфоцитарно-плазмоцитарної та лімфоцитарно-гістіоцитарної інфільтрації.

- Атрофічний (субатрофічний) дуоденіт: укорочення ворсинок, потончення крипт і слизової оболонки. Переважають лімфоїдні та плазматичні клітини.

При всіх формах можуть виявлятися ерозії, шлункова метаплазія, наявність НР.

ІІІ. Основні принципи лікування

Особливості лікування залежать від періоду захворювання, характеру клініко-ендоскопічних змін, стану секреторної функції шлунка та порушень моторно-евакуаторної функції шлунка і дванадцятипалої кишки.

При загостренні:

1. Вибір умов лікування (стаціонар чи амбулаторно).

2. Вибір режиму фізичної активності, застосування ЛФК.

3. Призначення дієтичних заходів (стіл № 1 або № 5).

4. Індивідуальний підбір комплексного лікування з урахуванням етіології, основних патогенетичних механізмів і ведучих симптомів.

При наявності НР проводиться ерадикаційна анти-НР-терапія (В).

Варіанти потрійної терапії:

1. Де-Нол по 120-240 мг 3 рази на день

Кларитроміцин (клацид) 7.5 мг/кг/день

Амоксицилін (флемоксин) по 250-500 мг 2 рази на день

2. Де-Нол по 120-240 мг 3 рази на день

Метронідазол по250-500 мг 2 рази на день

Амоксицилін (флемоксин) по 250-500 мг 2 рази на день

Квадротерапія:

Де-Нол по 120-240 мг 3 рази на день

Амоксицилін (флемоксин) по 250-500 мг 2 рази на день

Кларитроміцин (еритроміцин, клацид) по 250 мг 2 рази на день.

Метронідазол по250-500 мг 2 рази на день (або фуразолідон).

Патогенетична медикаментозна терапія проводиться з урахуванням рівня кислотопродукції та типу порушень моторно-евакуаторної функції шлунка (Д).

Антисекреторні препарати (блокатори Н₂-рецепторів гістаміну на 2-3 тижні, селективні М₁-холінолітики на 4 тижні). При необхідності – антацидні препарати з цитопротективним і сорбційним ефектом – на 10-14 днів (“Золотий стандарт” – Смекта по 1 пакету 3-4 рази на день);

Прокінетики (Мотіліум) при наявності рефлюксів та дуоденостазу – на 10-14 днів;

Спазмолітики (Но-шпа, Метацин) – на 7-10 днів;

- Препарати антистресорної дії Сибазон, Персен, Ново-пассит - на 3 тижні.

Після відміни антисекреторних препаратів призначаються препарати, що поліпшують трофіку слизової оболонки шлунка та ДПК (репаранти) – Альтан, Смекта, Сукральфат, Ліквірітон, спіруліна, облепіхова олія - строком на 4-6 тижнів. Одночасно проводиться лікування супутньої патології – призначення ферментних препаратів (Креон), кишечних спазмолітиків (Дицетал), при запорах – Форлакс та інші.

У стадії клінічної ремісії: фітотерапія, бальнеотерапія, фізіолікування, ЛФК.

Диспансерне спостереження:

- ерозивний ХГД – 5 років з часу останнього загострення (кратність обстежень – 3 рази на рік, ендоскопічного дослідження – 2 рази на рік).

Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 401; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

12 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!