Взаємодія з іншими лікарськими засобами
Одночасне застосування великих доз Гутталаксу та діуретиків або адренокортикостероїдів може збільшити ризик порушення електролітного балансу. Таке порушення при застосуванні Гутталаксу може призвести до збільшення чутливості до серцевих глікозидів. Одночасне призначення антибіотиків може зменшити проносну дію препарату.
Упаковка: краплі по 15 або ЗО мл у флаконах з поліетилену або темного скла.
Осмотичні проносні засоби утримують воду в просвіті кишки, що веде до збільшення об'єму та розм'якшення калових мас. Серед препаратів цієї групи найкращим чином зарекомендували себе препарати лактулози (Дюфалак та ін.), які призначають дорослим у вигляді порошку для приймання всередину в дозі 10-30 г на добу перші 2 дні, потім - 10-20 г на добу (підтримувальна доза). Лакту-лоза надходить у товсту кишку в незміненому вигляді, де під впливом кишкової мікрофлори розщеплюється до речовин, які розм'якшують кал, збільшують його об'єм, стимулюють перистальтику. Ефект випорожнення спостерігається через 8-12 год.
Об'ємні проносні сприяють збільшенню об'єму вмісту кишечнику. До цієї групи належать Форлакс, Мукофальк, Метилцелюлоза та ін. Форлакс не метаболізується, не абсорбується, не змінює рН хімусу та діє незалежно від складу мікрофлори товстої кишки. Випорожнення настає через 24-48 год. Стійкий ефект відбувається через 2 тижні регулярного приймання препарату.
Проносні олії (детергенти) забезпечують розм'якшення калових мас та полегшують їх пересування. Вони діють на рівні тонкої кишки, тому ефект випорожнення виникає через 4-5 год.
|
|
|
При виборі проносного засобу необхідно дотримуватися такої тактики. Починати лікування слід з препаратів, які збільшують об'єм вмісту кишки (Форлакс, Мукофальк, Дюфалак). При вираженій гіпотонії або атонії кишечнику додають препарати, які викликають хімічне подразнення кишки (наприклад, пікосульфат натрію в індивідуально підібраній дозі, починаючи з 7 крапель 2 рази на тиждень). Комбінація стимуляторів моторики з препаратами, які забезпечують об'єм кишкового вмісту, дозволяє надійно нормалізувати діяльність кишечнику. При гіпомоторній дискінезії жовчовивідних шляхів терапію доповнюють холеретиками (Алохол, Фебіхол, Галстена та ін.) та холекінетиками (Сорбіт, Ксиліт).
Проносні засоби випускають у різних фармацевтичних формах - для приймання всередину у вигляді таблеток, драже, порошку, крапель, розчину, сиропу, а також у вигляді свічок та розчинів для мікроклізм, які діють безпосередньо на слизову оболонку прямої кишки. Відновленню позиву на дефекацію сприяють свічки з гліцерином, мікроклізми з рослинними оліями.
|
|
|
Доцільне включення в терапію препаратів, які відновлюють мікробіоценоз товстої кишки (колі-, лактобактерин, йогурт, лінекс, хілак та ін.).
Нормалізації випорожнення кишечнику та усунення констипаційного синдрому можна досягти тільки в разі спільних зусиль лікаря і пацієнта, при вдалому виборі оптимальної схеми лікування.
План і організаційна структура навчального заняття з дисципліни.
| № з/п | Етапи заняття | Роз- поділ часу* | Види контролю** | Засоби навчання (об'єкти, які використовуються в навчальному процесі як носії інформації та інструменти діяльності викладача і студента) |
| 1. | Підготовчий етап | 30 | (структурована письмова робота, | (обладнання, під ручники, посібники, |
| 1.1 | Організаційні питання. |
| письмове та комп'ютерне тестування, практичні завдання, ситуаційні задачі, усне опитування за стандартизованими переліками питань) | довідники, атласи, методичні рекомендації, препарати, муляжі, результати досліджень (рентгенограми), результати аналізів та обстежень, комп'ютери з відповідним інформаційним забезпеченням, електронні довідники, тощо) |
| 1.2 | Формування мотивації. | |||
| 1.3 | Контроль початкового рівня підготовки (стандартизовані засоби контролю). | |||
| 2. | Основний етап (ку рація хворих,скласти план обстеження, лікування,диф.діагноз) | 315хв. | ||
| 3. | Заключний етап | 45хв.% | ||
| 3.1. | Контроль кінцевого рівня підготовки. |
| ||
| 3.2. | Загальна оцінка навчальної діяльності студента. | |||
| 3.3 | Інформування студентів про тему наступного заняття. |
5. Методика організації навчального процесу на практичному (семінарському) занятті.
| Основні етапи заняття, їх функції та зміст. | Учбові цілі в рівнях засвоєння | Методи контроля і навчання | Матеріали методичного забезпечення ( контроля, інструкції | Час (хв) |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| 1. Підготовчий етап: 1. Організація заняття 2. Постановка учбових цілей та мотивація 3. Контроль вихідного рівня знань Зміст – див.пп. ”Конкретні цілі” | II | Співбесіда. Індивідуальне опитування. Тестовий контроль. | Див. п.1 ”Актуальність теми”; Див. п.2 ”Конкретні цілі” Питання для індивідуального опитування. Тести 2-го рівня. | 30 хв. |
| 2. Основний етап Формування системи професійних вмінь та навичок. Зміст - Див. п. ”Конкретні цілі” | III | Практичний професійний тренінг у вирішенні різноманітних (типових і нетипових) клінічних завдань . | Курація тематичних хворих. Історії хвороби. Виписки з історій хвороби. Архівні історії хвороби Сиатуаційні задачі 2,3-го рівня. | 315 хв. |
| 3.Заключний етап 1. Контроль і корекція рівня професійних навичок та вмінь 2. Підведення підсумків заняття 3. Домашнє завдання з переліком тематичної учбової літератури (основної, додаткової) | III | Індивідуальний контроль практичних навичок і професійних дій студентів. Аналіз типових помилок. Тестовий контроль. | Тести 3-го рівня Ситуаційні задачі 3-го рівня. | 45 хв. |
|
|
|
6. Додатки. Засоби для контролю:
Тестові завдання.
Ситуаційні завдання.
Контрольні питання.
1. Анатомо-фізіологічні особливості органів травлення у дітей в залежності від віку.
2. Значення стану нервової системи та імунної системи в розвитку уражень відділів органів травлення.
3. Етіологія та патогенез функціональних захворювань шлунку та дванадцятипалої кишки.
4. Їх клінічна картина та методи діагностики цих станів.
5. Лікування функціональних захворювань верхніх відділів органів травлення.
6.Гастроезофагальний рефлюкс. Етіологія, патогенез. Роль у формуванні хронічних захворювань верхніх відділів органів травлення.
7.Етіологія та патогенез хронічного гастриту. Клініка. Методи діагностики. Особливості лікування, в залежності від форми гастриту,
8.Дифдіагностика захворювань верхнього відділу органів травлення (хронічний гастрит, виразкова хвороба, функціональні захворювання шлунку).
9. Оцінка ефективності антихелікобактерної терапії та методи контролю ерадикаціі.
10.Особливості больового синдрому у дітей.
11. Синдром подразненого кишківника у дітей: етіологія, патогенез, клініка, діагностика.
12, Етіологія та патогенез Хвороби Крона та неспецифічного виразкового коліту.Особливості клінічної картини при цих захворюваннях. Методи діагностики.
13. Особливості функціонального закрепу у дітей. Диф.діагностика з органічними захворюваннями кишківника: хворобою Крона, неспецифічним виразковим колітом.
14.Лікування органічних захворювань кишківника.Прогноз Реабілітація. Диспансерне спостереження.
15.Невідкладна допомога при ускладненнях виразкової хвороби: кровотеча, перфорація, пенетрація.
Практичні завдання:
Виписати рецепти:мотіліум,омез, ланзап, ранітідін,лактулоза, лацидофіл, преднізолон.
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
1. Центральна регуляція діяльності стравоходу здійснюється переважно:
A. ауербаховим нервовим сплетінням
B. блукаючим нервом
C. симпатичною частиною вегетативної нервової системи
D. центральною нервовою системою
Е. парасимпатичною частиною нервової системи
2 . Місцева регуляція діяльності стравоходу здійснюється переважно:
A. центральною нервовою системою
B. блукаючим нервом (парасимпатичною частиною вегетативної
нервової системи)
C. симпатичним нервом (симпатичною частиною)
D. ауербаховим нервовим сплетінням
Е. за рахунок сфінктерного апарату
3. Фактором, що стимулює місцеву регуляцію стравоходу, є:
A. адреналін
B. адренокортикотропний гормон
C. ацетилхолін
D. оксид азоту
Е. соляна кислота
4. Тиск в ділянці верхнього стравохідного сфінктера становить:
A. 80-120 мм рт. ст.
B. 100-160 ммрт.ст.
C. 40—60 мм рт. ст.
D. не менше 15—20 мм рт. ст.
Е. 5-10 мм рт.ст.
5. Тиск в ділянці нижнього стравохідного сфінктера становить:
A. 80-120ммрт.ст.
B. 100-160 ммрт.ст.
C. 40—60 мм рт. ст.
D. не менше 15—20 мм рт. ст.
Е. 5-10 мм рт.ст.
6. Фактором, що інгібує місцеву регуляцію стравоходу, є:
A. соматостатин
B. бомбезин
C. ацетилхолін
D. оксид азоту
Е. Соляна кислота
7. Поняття «гастроезофагеальна рефлюксна хвороба» містить наступні
стани, крім:
A. недостатність кардії
B. гастроезофагеальний рефлюкс
C. ахалазія кардії
D. хронічний езофагіт
Е. печія
8. Клінічний симптом, не властивий ахалазії кардії:
A. дисфагія
B. печія
C. регургітація
D. загруднинний біль
Е. всі відповіді вірні
9. Характерні рентгенологічні ознаки ахалазії кардії:
A. звуження кардії та розширення вищерозташованоі частини стравоходу
B. недостатність кардії з ознаками гастроезофагеального рефлюксу
C. дифузний спазм дистальної частини стравоходу з ознаками езофагіту
D. гіпертрофічний стеноз стравоходу з ознаками халазії кардії
Е. Виразка стравоходу
10. Найбільш ефективні способи лікування ахалазії кардії:
A. місцевоанестезуючі препарати
B. прокінетики
C. психотерапія
D. кардіодилатація
Е. Потрійна антихелікобактерна терапія
11. Препарат вибору при лікуванні хворих з езофагоспазмом:
A. но-шпа
B. ніфедипін
C. ізосорбіду мононітрат
D. бускопан
Е. еуфілін
12. Що не є діагностичним критерієм гастроезофагеального рефлюксу:
A. зниження тиску в ділянці нижнього стравохідного сфінктера
B. викидання контрастної речовини шлунка в стравохід
за даними рентгенологічного дослідження
C. грижа стравохідного отвору діафрагми
D. дифузний спазм дистального відділу стравоходу за даними
рентгенологічного та ендоскопічного дослідження
Е. печія
13. Основні клінічні симптоми рефлюксезофагіту, крім:
A. загруднинний біль
B. підвищена спрага
C. відрижка їжею, кислим чи повітрям
D. печія
Е. Погіршення стану після фізичного навантаження
14. Стратегія вибору при лікуванні дітей з хронічним езофагітом:
A. монотерапія
B. етіотропна терапія
C. комплексна терапія, яка поетапно підсилюється
D. терапія з поступовим зменшенням активності лікування
Е. Обов язкова потрійна терапія
15. Який препарат не є прокінетиком:
A. церукал
B.бускопан
C. мотиліум
D. цизапрід
Е. всі відповіді вірні
16. При хронічному езофагіті не призначають:
A. прокінетики і блокатори Н-2-рецепторів гістаміну
B. прокінетики та інгібітори протонного насоса
C. прокінетики й антациди
D. прокінетики і холінолітики
Е. всі відповіді вірні
17. Найбільш часта причина опіку стравоходу:
A. концентрована оцтова кислота
B. технічні кислоти і нашатирний спирт
C. кристали калію перманганату
D. окріп
Е. викид соляної кислоти зі шлунку
18. Перше бушування стравоходу після опіку II — III ступеня проводять:
A. у першу добу
B. наприкінці першого тижня
C. через 14 діб
D. через 1 міс
Е. через 6 міс.
19. Атрезія стравоходу найчастіше поєднується з:
A. стенозом стравоходу
B. грижею стравохідного отвору діафрагми
C. дивертикулом стравоходу
D. трахеальною норицею
Е. виразкою дванадцятипалої кищки
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 505; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!