ПРИЧИНИ КОНСТИПАЦІЙНОГО СИНДРОМУ



 

Запор може бути наслідком великої кількості патологічних станів (табл. 1).

Необхідно відрізняти хронічні симптоми від випадкових епізодів констипації, які пов'язані з вагітністю, порушеннями дієти, подорожуванням, коли нема необхідності в проведенні додаткового обстеження пацієнта. Нераціональне харчування, недостатнє вживання рідини та харчових волокон вважаються найбільш частими причинами порушень кишкового транзиту. Однак хронічний запор може бути проявом різних захворювань, таких як хвороби Гіршпрунга, Крона, паркінсонізм, гіпотиреоз, пухлина товстої кишки та ін. Чимало медикаментів гальмують моторику товстої кишки. Патологічні процеси в анальній ділянці та прямій кишці можуть бути причиною запорів. Геморой, тріщини заднього проходу, пери-анальні абсцеси через сильний біль змушують хворих стримувати позиви до дефекації, що поступово призводить до їх зникнення. До причинних факторів, які викликають порушення акту дефекації, також належить послаблення м'язів передньої черевної стінки, діафрагми та тазового дна, які беруть участь в акті дефекації.

Таблиця 1

Причини запорів

 

Аліментарні Нерегулярне харчування, обмежене вживання рідини та харчових волокон
Неврологічні хвороба Гіршпрунга, автономна нейропатія, множинний склероз, хвороба Паркінсона, пошкодження або компресія спинного мозоку
Системні захворювання цукровий діабет, гіперкальціємія, гіпотиреоз, ниркова недостатність, депресія
Побічна дія медикаментів опіати, антихолінергічні препарати, антациди (вміщують солі алюмінія або карбонат кальцію), нейролептики, антидепресанти, нестероїдні протизапальні засоби, антигіпертензивні засоби β-блокатори, антагоністи кальцію, блокатори ангіотензину II, інгібітори АПФ)
Супутня патологія шлунково-кишкового тракту хронічний гастродуоденіт, виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, хронічний холецистит, хронічний гепатит, синдром подразненої товстої кишки, целіакія спру, кишковий стеноз, дивертикулярна хвороба, гемороїдальна хвороба, анальні тріщини
Інші причини вагітність, кишковий дисбактеріоз, ідіопатичні порушення транзиту

 

Тільки після виключення всіх можливих причин органічної природи можна думати про наявність найчастішої причини хронічного запору - синдрому подразненої кишки та функціональних запорів.

СУЧАСНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ КИШЕЧНИКУ

 

Незважаючи на впровадження в медичну практику нових методів дослідження різноманітних захворювань, в тому числі і констипаційного синдрому, клінічні методи, безперечно, не втратили свого важливого значення в діагностиці. Діагностика запору ґрунтується насамперед на ретельному розпитуванні хворого і не становить значних труднощів. Важливо отримати інформацію про пацієнта як особистість, про його психоемоційні особливості, звички, спосіб життя, харчування, хворобливі відчуття, про те, як здійснюється випорожнення кишечнику. Б. П. Персиц (1994) пропонує ряд запитань, які лікар повинен задати пацієнту під час первинного огляду. Це: 1) що хворий розуміє під запором; 2) які інтервали між дефекаціями, є чи ні позиви на випорожнення; 3) яка консистенція і форма калових мас, чи виділяється слиз або кров з калом; 4) чи супроводжується дефекація неприємними відчуттями; 5) що допомагає пацієнту випорожнити кишечник; 6) чи відчуває хворий, в якій частині кишечнику відбувається затримка калових мас; 7) чи супроводжується акт дефекації дотримуванням якихось ритуалів або звичок; 8) чи є залежність від сезону, відпустки, загострення інших захворювань; 9) як хворий становиться до свого стану; 10) який характер харчування хворого, чи дотримується він режиму, які його улюблені страви, чи вживає алкогольні напої; 11) які житлові умови хворого, характер та інтенсивність трудової діяльності; 12) чи є конфліктні ситуації в сім'ї та на роботі.

Дана схема розглядається як орієнтовна і може містити ряд інших запитань. Порушення дефекації різного ґенезу можуть супроводжуватися як уповільненням транзиту калових мас по товстій кишці, так і порушеннями саме акту дефекації.

Методи, які дають змогу досить повно обстежити кишечник і встановити причину запору, можна поділити на кілька груп:

І . Клінічні:

1. Вивчення анамнезу

2. Клінічне обстеження хворого

3. Пальцьове дослідження прямої кишки

4. Огляд усіх порцій калу

5. Визначення ваги добового калу

II. Лабораторні:

1. Копрологічне дослідження

2. Клінічне та біохімічне дослідження крові

3. Функціональні методи дослідження:

а)  травної функції

б)  всмоктувальної функції

в)  функції виділення

г)  моторної функції

III. Рентгенологічні:

1. Оглядові знімки

2. Вивчення пассажу контрастної речовини

3. Іригоскопія

IV. Ендоскопічні:

1. Ректороманоскопія

2. Колоноскопія

V . Ультразвукові

 

 


Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 60; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ