ЛІКУВАННЯ КОНСТИПАЦІЙНОГО СИНДРОМУ



 

Вибір лікування при хронічних запорах визначається причиною та патологічними механізмами, які лежать в основі їх розвитку.

Необхідно провести бесіду з пацієнтом та розповісти йому, що таке нормальне випорожнення, ознайомити з фізіологією акту дефекації, пояснити зв'язок між функцією кишечнику та способом життя, особливостями харчування, шкідливими звичками. Обов'язково треба звернути увагу на те, що приймання їжі має бути регулярним, не менше 4 разів на день. Важливим є достатнє вживання рідини (до 1,5-2 л мінеральної води, фруктових соків, кисломолочних продуктів). Необхідно ввести в раціон продукти з підвищеним вмістом харчових волокон - овочі, фрукти, хліб з борошна грубого помолу, висівки, каші (гречана, вівсяна, перлова, ячмінна). Рекомендується виключити хліб з борошна вищого ґатунку, копчення, шоколад, міцну каву, обмежити вживання продуктів, які викликають підвищене газоутворення (бобові, капуста, виноградний сік, щавель та ін.). Збалансована, багата на харчові волокна дієта з низьким вмістом жиру та спецій забезпечує регулярне випорожнення кишечнику.

Не менш важливим є вибір оптимального часу для випорожнення (вранці). Вживання натщесерце 250 мл холодної води або фруктового соку, легкий масаж живота сприяють появі гастрокишкового рефлексу та нормальній дефекації.

Пацієнтам з констипаційним синдромом необхідно підвищити фізичні навантаження (ходьба, плавання, фізичні вправи, в т. ч. для зміцнення м'язів черевного пресу і тазового дна).

Медикаментозна терапія призначається з урахування характеру моторних порушень товстої кишки. При гіпомоторній дискінезії використовують прокінетики (мотиліум, цизаприд), при спастичній - спазмолітики міотропної дії (но-шпа, дюспаталін, дицетел). Встановлено, що цизаприд прискорює транзит по товстій кишці, стимулює її моторну діяльність, але використання цього препарату обмежено через побічні дії у вигляді серцевих аритмій, раптової смерті пацієнта (подовження інтервалу Q-T). Тому перед початком лікування необхідно оцінити ступінь ризику, особливо в осіб похилого віку, з висхідним подовженням інтервалу Q-T, гіпокаліємією, гіпомагніємією.

У зв'язку з тим, що немає дійсно ефективного безпечного прокінетику для стимуляції моторної функції товстої кишки та коли вичерпана можливість нормалізувати випорожнення за допомогою дієти і фізичних вправ, використовують проносні засоби. За даними статистики, проносні є найбільш розповсюдженими медикаментами, які пацієнти купують без консультації з лікарем. Проте тривале і безконтрольне вживання цих препаратів супроводжується ризиком розвитку небажаних побічних ефектів. Можливий розвиток звикання до препаратів і в зв'язку з цим збільшення його дози. Так, наприклад, тривале використання препаратів сенни призводить до ураження міжм'язових нервових сплетінь та меланозу кишкової стінки, що супроводжується дозозалежним ефектом і потребує з часом збільшення добової дози препарату у 8-10 разів. Тому без сумнівно важливим є правильний вибір одного чи групи медикаментів для нормалізації випорожнення кишечнику в кожному конкретному випадку.

Сучасна класифікація проносних засобів заснована на механізмі їх дії та хімічному складі.

 

Класифікація проносних засобів за механізмом дії

Та хімічними властивостями

1. Засоби, які збільшують об'єм кишкового вмісту, або гідрофільні речовини:

- харчова клітковина;

- Plantago afra (Псилліум);

- полікарбофіл;

- метилцелюлоза.

2. Осмотичні речовини:

а) іони, що погано абсорбуються:

- сульфат магнію,

- гідроксид магнію,

- цитрат магнію,

- фосфат натрію,

- сульфат натрію;

б) спирти:

- сорбітол, маннітол,

- лактитол,

- гліцерин,

- поліетиленгліколь.

3. Ді- та полісахариди, що погано абсорбуються:

- лактулоза (дисахарид);

- олігосахариди (ефективні тільки у великихих дозах).

4. Засоби, які посилюють секрецію або безпосередньо впливають на епітеліальні, нервові чи гладеньком 'язові клітини:

а)  поверхньоактивні речовини:

- докузати (дикотилсульфосукцинат),

- жовчні кислоти;

б)  деривати дифенілметану:

- фенолфталеїн,

- бісакодил,

- каскара,

- алое,

-    пікосульфат натрію;

в) рицинолева кислота (касторова олія);

г) антрахінони:

-    сенна;

5. Засоби, які розм'якшують калові маси:

-    мінеральна олія.

 

Різні за механізмом дії проносні засоби діють на різних ділянках травного каналу, тому проносний ефект відбувається через різні проміжки часу. Так, дія хімічних проносних (сурфактантів) зумовлена хімічним подразненням рецепторного апарата товстої кишки, їх вживання викликає одноразову дефекацію через 6-Ю год. після приймання. Одним із найбільш безпечних представників цієї групи є Гутталакс.

Гутталакс (краплі) - проносний засіб місцевої дії, діючою речовиною якого є натрію пікосульфату моногідрат. 1 мл (15 крапель) розчину містить 0,0075 г активного натрію пікосульфату, 0,45 г сорбіту, що відповідає 0,04 хлібним одиницям; хлористоводневу кислоту та очищену воду. Після внутрішнього застосування натрію пікосульфат досягає товстої кишки без помітної абсорбції, тому внутрішньопечінкова циркуляція відсутня. Шляхом бактеріального розщеплення активної форми у товстій кишці утворюється вільний дифенол, який зменшує всмоктування електролітів та води і підсилює перистальтику кишечнику. Дія препарату настає через 6-12 год., що пов'язано з часом вивільнення активної субстанції Гутталаксу.

Режим дозування: для дорослих та дітей віком понад 10 років -початкова доза становить 7-10 крапель, для дітей від 4 до 10 років -5-8 крапель, для дітей до 4 років рекомендується дозування із розрахунку 1 крапля на 2 кг ваги тіла.

Гутталакс необхідно приймати на ніч, щоб випорожнення кишечнику відбулося вранці.

Протипоказання: кишкова непрохідність, ущемлена кила, гострі запальні захворювання органів черевної порожнини, біль у животі невстановленого походження, кровотеча зі шлунково-кишкового тракту, сильне зневоднення організму.


Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 80; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ