Правова культура суспільства, її ознаки, структура, види
Правова культура суспільства ‑ різновид і невід’ємна частина загальної культури, що становить систему духовних і матеріальних цінностей у правовій сфері, розвинених суспільством завдяки постійному вдосконаленню заходів просвітницько‑освітнього характеру з урахуванням загальнолюдських правових цінностей, та визначає рівень розвитку правової системи суспільства.
Кожне суспільство виробляє свою модель правової культури, яка певною мірою зумовлюється правовими традиціями і виявляється у правових новаціях, що характеризують його (суспільства) якісний стан.
Ознаки правової культури суспільства:
1) є різновидом загальної культури суспільства;
2) зумовлена матеріальною, духовною, політичною та іншими
системами, які об’єктивно складаються в суспільстві в той же історичний період; опосередковано присутня в них через вплив права;
3) перебуває в тісній взаємодії з економічною, політичною, психологічною, етичною, інформаційною та іншими культурами суспільства, але цілком не збігається з ними, а створює унікальне поєднання матеріальних і духовних елементів;
4) становить систему духовних і матеріальних цінностей (висока правосвідомість, активність суб’єктів права у правовій сфері, добровільність виконання вимог правових норм, реальність прав і свобод громадян, ефективність правового регулювання, правові закони, досконала законодавча техніка, передова правова наука, якісна юридична освіта, ефективна юридична практика, стабільний правовий порядок), які відображають у правовій формі стан свободи і справедливості в суспільстві;
|
|
|
5) формується безпосередньо у правовій системі, втілюється в усіх її елементах, що дає підставу вважати правову систему формалізованим вираженнями правової культури;
6) визначає свій рівень ступенем досконалості всіх правових явищ і процесів, що слугують елементами правової системи суспільства;
7) перебуває у діалозі правових культур різних народів, у їх взаємовпливі та взаємозбагаченні;
8) забезпечує рівень правового прогресу суспільства і держави, досконалість і надійність національної правової системи.
Правова культура складається з усього соціально цінного, прогресивного, що реально властиве правовій системі.
Структура правової культури суспільства така:
• право ‑ за своєю сутністю має бути вираженням справедливості, свободи і рівності ‑ обмежувачем свавілля держави і утвердженням гідності особи; його призначення ‑ встановлювати злагоду, толерантність у відносинах між фізичними і юридичними особами всередині держави та між державами світу;
|
|
|
• правосвідомість ‑ має ґрунтуватися на розумінні, що право як система норм і принципів є величезною цінністю у сфері суспільних відносин; на вмінні витлумачити ті чи інші положення закону чи підзаконного акта, з’ясувати їх мету, встановити сферу дії тощо; на визнанні того, що джерелами (формами) права є не лише закони, підзаконні нормативно‑правові акти та нормативно‑правові договори, а й правові звичаї, судові прецеденти, релігійні тексти тощо;
• правовідносини ‑ виражають здатність осіб реалізовувати свої права і обов’язки за наявності відповідних передумов; обстоювати свої права, свободи і законні інтереси, не порушуючи прав інших людей;
• правомірна поведінка громадян, їх правова активність ‑ слугують показником вміння і навичок додержуватися заборон, застосовувати права, виконувати обов’язки; правомірно поводитися у складних правових ситуаціях; націлювати правові настанови не лише на правомірну поведінку, а й на правову активність у різних сферах суспільного життя;
• юридична практика ‑ відображає професійну діяльність державно‑правових інститутів: нормотворчих, правозастосовних, правоохоронних у межах компетенції, відповідно до їх правового статусу, є специфічним виробництвом, яке відповідно організоване і сплановане, де суб’єктами діяльності є юристи‑ професіонали високої кваліфікації;
|
|
|
• юридична освіта і наука, їх пов’язаність з юридичною практикою ‑ юридична освіта наділяє майбутнього юриста системою правових знань, поглядів, переконань, умінь і навичок; розвиває здібності до професійно‑правової діяльності, чим збагачує інтелектуальний, творчий потенціал народу, його правову культуру, забезпечує юридичну практику кваліфікованими фахівцями в галузі права. Юридична наука, заснована на пізнанні і усвідомленні відповідних суспільних процесів і явищ, є орієнтиром для практики державно‑правового будівництва. Механізм взаємодії юридичної практики, юридичної освіти і юридичної науки зводиться до того, що наукові дослідження мають задовольняти потреби практики і піднімати рівень освіти, а освіта ‑ постачати. практиці компетентні й ерудовані кадри, покликані спиратися у практичній діяльності на обґрунтовані рекомендації і висновки науки;.
• правова законність і правовий порядок ‑ стан фактичної впорядкованості суспільних відносин, урегульованих за допомогою правових засобів, змістом яких є сукупність правомірних дій суб’єктів права. Міцність правопорядку залежить від стану законності, без якої неможлива правова культура. Переконаність у необхідності додержання правових приписів нормативних актів та їх додержання ‑ це основа режиму законності і правопорядку.
|
|
|
До правової культури не можна зараховувати злочини та інші правопорушення, суб’єктів злочинів та кримінальні структури; корупцію, зловживання правом, деформацію правосвідомості, що виражається, зокрема, у правовому нігілізмі, ідеалізмі тощо. Якщо правову культуру частини суспільства (етнічної, релігійної, соціальної чи навіть професійної), яка відрізняється від культури суспільства лише в певних аспектах (а в цілому збігається з нею), можна назвати субкультурою, то злочинні співтовариства (терористичні організації, мафіозні клани), екстремістські угруповання є виразниками контркультури і антиправа, оскільки їх юридично значуща поведінка є неправомірною.
Типи правових культур: за територіальним принципом ‑ національна, регіонально‑континентальна (наприклад, європейська, африканська, американська тощо), міжнародна; за сім \ями (типами) правових систем ‑ романо‑германська, англо‑американська, релігійна, традиційна; за «цивілізаціями» («традиціями») ‑ східна, західна тощо.
Види правової культури залежно від її носія: 1) правова культура суспільства; 2) правова культура особи; 3) правова культура соціальної (професійної) групи.
Виділяючи три види правової культури ‑ суспільства, соціальної (професійної) групи, особи,‑ слід пам’ятати, що в реальному житті вони взаємозалежні: правова культура як соціальне явище єдина; правова культура суспільства не існує поза правовою культурою його членів (особи, групи), вона є умовою, формою і результатом культурно‑правової діяльності громадян та їх професійних груп. .
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 215; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!