Правосвідомість і право, їх взаємозалежність. Роль правосвідомості у нормотворчості і правореалізації
Право і правосвідомість перебувають у зустрічній залежності: з одного боку, розвиток правосвідомості зумовлений правом, з другого ‑ право перебуває у значній залежності від рівня правосвідомості суспільства.
Загальне у правосвідомості і праві: 1) є правовими явищами однієї й тієї ж правової системи; 2) зумовлені одними й тими ж економічними і соціально‑культурними чинниками; 3) мають регулятивне призначення стосовно суспільних відносин; 4) мають ціннісноорієнтаційний характер.
Особливе у правосвідомості і праві:
| Правосвідомість | Право | |||
| за змістом | ||||
| Є суб’єктивним явищем, її зміст становлять суб’єктивні правові погляди, теорії, ідеї, уявлення, оцінки, настрої, почуття, настанови | Є об’єктивним явищем, його зміст становить система загальнообов’язкових, формально визначених правових норм і принципів, що містяться у відповідних джерелах (формах) права | |||
| за структурою | ||||
| Має структурні елементи ‑ правову психологію і правову ідеологію, які не утворюють єдиної чіткої органічної системи, а складаються із різних суджень, ставлень до права | Має цілісну органічну систему що складається із взаємопов’язаних елементів ‑ інститутів, підгалузей, галузей права | |||
| за функціями | ||||
| Виконує пізнавальну оцінювальну і регулятивну функції; може виступати регулятором суспільних відносин за відсутності норм права (застосування аналогії закону чи аналогії права тощо) | Виконує регулятивну (статичну і динамічну), охоронну і захисну функції; призначена і завжди є основним регулятором суспільних відносин | |||
| за природним призначенням
| ||||
| Виражається в духовному і психологічному впливі на суспільні відносини | Виступає як нормативний регулятор суспільних відносин, установлює нормативні моделі правової поведінки | |||
| за роллю в механізмі правового регулювання | ||||
| Пронизує весь механізм правового впливу, в який входить і механізм правового регулювання | Формує механізм правового регулювання | |||
| за дією у часі | ||||
| Змінюється повільніше, ніж право, є безмежною в часі | Змінюється оперативно нормотворцем залежно від розвитку суспільних відносин; існує в часі (межах) | |||
| за забезпеченістю | ||||
| Забезпечується внутрішньою потребою, власним моральним переконанням | Забезпечується різними методами, зокрема (в разі потреби) державним примусом | |||
Роль правосвідомості у нормотворчості:
1) прогнозує напрями нормотворчості ‑ у формах наукових розробок учених (статті, проекти), програмних подань державних і політичних діячів, заяв політичних партій під час виборчої кампанії та виступів їх лідерів;
|
|
|
2) ініціює розроблення нормативно‑правових актів (або їх частин чи нормативних приписів) ‑ у формах законодавчої ініціативи (уряд, Президент, народні депутати), у пропозиціях спільної підготовки актів держави і громадських організацій (профспілок) тощо;
3) планує нормотворчу діяльність ‑ у формах своєчасного подання альтернативних проектів, які можуть бути розглянуті при запланованому обговоренні основного проекту, внесення пропозицій і зауважень до проектів актів, що перебувають на черзі обговорення і прийняття;
4) виробляє концепції конституцій, кодексів, законів тощо ‑ у формах моделювання структури і змісту акта відповідно до чітко сформульованої мети;
5) будує реальний нормотворчий процес ‑ у формах проведення необхідних процедур на окремих його стадіях;
6) оцінює проекти нормативних актів, виробляє позитивні чи негативні настанови щодо його ухвалення ‑ реалізує у формі голосування «за» чи «проти»;
7) удосконалює чинні нормативно‑правові акти ‑ у формах розроблення актів про внесення змін і доповнень;
8) систематизує нормативно‑правові акти ‑ у формах кодексів, основ законодавства, зводу законів, різноманітних інкорпорацій тощо.
|
|
|
Правосвідомість певного мірою ніби випереджає юридичне право, є його безпосереднім ідейним джерелом, передує нормотворчості. Але правосвідомість діє й «паралельно» з правом, а також «після» нього у тому сенсі, що визначає зміни і перспективи розвитку права; безпосередньо впливає на процес і результати нормотворчості.
Роль правосвідомості у правореалізації:
1) слугує орієнтиром вибору доцільного, оптимального варіанта поведінки в межах норм права, які безпосередньо реалізуються або застосовуються; 2) є інтелектуальним інструментом ефективного використання законодавства, тлумачення норм права; 3) заповнює прогалини у законодавстві шляхом застосування аналогії закону й аналогії права (стосується професійної правосвідомості юристів);
4) виступає ідейно‑моральним вимірником професіоналізму діяльності посадових осіб у системі органів державної влади і місцевого самоврядування; 5) слугує способом забезпечення законності і справедливості застосування правових норм (зокрема, при визначенні юридичної відповідальності за правопорушення Кримінально‑процесуальний і Цивільно‑процесуальний кодекси України приписують суддям керуватися і нормою права, і внутрішнім переконанням) та ін.
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 195; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!