Сутність та особливості антикризового управління підприємством
Висока імовірність виникнення і розвитку кризи в процесі діяльності будь-якого підприємства зумовлює необхідність здійснення спеціалізованого антикризового управління.
Антикризове управління – це система управлінських заходів щодо діагностики, упередження, нейтралізації і подолання кризових явищ та причин їх виникнення на всіх рівнях економіки.
Метою АУ є забезпечення стійкого фінансового стану в результаті своєчасного реагування на зміни, спричинені зовнішнім середовищем через введення в дію антикризових інструментів, що дають змогу усунути тимчасові фінансові ускладнення на підприємстві та подолати симптоми банкрутства.
Об'єктом антикризового управління є виникнення та поглиблення кризи розвитку підприємства, що має негативні наслідки для життєдіяльності підприємства, її усунення та запобігання.
В залежності від стадії (глибини) кризи виділяють наступні підвиди антикризового управління:
1) передкризове управління, яке здійснюється для своєчасного виявлення та розв'язання проблем (прийняття рішень) з метою запобігання кризі;
2) управління в умовах кризи, метою якого визнається стабілізація нестійких станів та збереження керованості системи;
3) управління процесами виходу з кризи, яке здійснюється з метою мінімізації втрат та втрачених можливостей під час виведення підприємства зі стану кризи.
Процес антикризового управління базується на наступних положеннях теорії кризи:
|
|
|
• кризи явища можуть бути певним чином керованими, тобто кризи можливо передбачати, очікувати, викликати, прискорювати, запобігати, відтягувати; їх зовнішній прояв та наслідки - пом'якшувати;
• до криз можливо та необхідно готуватися;
• управління в умовах кризи потребує застосування особливих підходів, спеціальних знань та навичок.
Доцільність впровадження антикризового управління продовжує залишатися одним з дискусійних питань, особливо в - закордонній літературі та практиці. Так, англійські фахівці базують свою точку зору на теорії Дж. Дарвіна щодо виживання сильніших. При капіталізмі ресурси суспільства перерозподіляються через механізм банкрутства від власника неефективного до власника ефективного, який спроможний використовувати їх з максимальною віддачею для себе та суспільства. Якщо втручатись до цього механізму шляхом зменшення кількості банкрутств, чи не призведе це до зниження ефективності економіки? Отже, визнання доцільності та суспільної підтримки антикризового управління повинно бути диференційованим, тобто не варто витрачати сили та кошти на утримання від краху неефективно функціонуючих компаній.
|
|
|
Антикризове управління в закордонній літературі найчастіше розглядається як зовнішнє управління, що здійснюється спеціально підготовленими та запрошеними на підприємство фахівцями і доцільно тільки на підприємствах, банкрутство яких має негативні суспільні наслідки. На інших підприємствах організація такого антикризового управління не має сенсу, оскільки це обтяжить їх власників додатковими витратами, продовжить неефективне використання ресурсів.
Вітчизняні науковці стверджують, що внутрішнє антикризове управління повинно здійснюватися протягом усього життєвого циклу підприємства і розглядатися не як тимчасовий захід, а постійна складова системи менеджменту.
Таблиця 1. Процес розвитку кризових явищ та антикризового управління
| Розвиток кризового явища | Методи діагностики, інструментарій | Особливості прояву кризового явища | Процес антикризового управління |
| 1. Передкризова ситуація | Аналіз виробничих та економічних показників господарської діяльності підприємства | Наявність короткочасних симптомів кризи у вигляді стагнації або незначного зменшення найважливіших виробничо-господарських показників | Нормалізація діяльності підприємства: - визначення та усунення причин розвитку кризи; - припинення зниження показників виробничо-господарської діяльності підприємства |
| 2. Легка криза | Аналіз балансу, експрес-аналіз фінансового стану підприємства | Стале зниження найважливіших економічних показників, збитковість господарської діяльності | Усунення причин розвитку кризи: - припинення зниження найважливіших показників фінансового стану; - мінімізація збитків і вимивання власного капіталу |
| 3. Криза поточної платоспроможності | Поглиблений експрес-аналіз, аналіз фінансової стійкості та платоспроможності підприємства | Фактичний або прогнозований дефіцит ліквідних коштів для фінансування поточної господарської діяльності | Недопущення розвитку (поглиблення) кризи: - пошук грошових коштів для продовження фінансування діяльності підприємства; - пошук внутрішніх механізмів надходження грошових коштів |
| 4. Криза боргової платоспроможності (загроза банкрутства) | Рейтингове (комплексне) оцінювання діяльності підприємства, аналіз власного капіталу та платоспроможності підприємства | Фактичний або прогнозований дефіцит ліквідних коштів для виконання зовнішніх фінансових зобов'язань (погашення боргів) | Недопущення порушення справи про банкрутство (мирова угода): - пошук ліквідних засобів для виконання негайних фінансових зобов'язань; - залучення нового зовнішнього капіталу одержання тимчасової відстрочки або пролонгація раніше отриманих кредитів і позичок |
| 5. Криза майнової платоспроможності (банкрутство) | Визначення надкритичної платоспроможності. Аналіз забезпеченості боргу реальними активами. Оцінювання ділової активності та інвестиційної привабливості підприємства | Порушення справи про банкрутство, перевищення зобов'язань продавця над активами (власним капіталом) підприємства | Виведення підприємства зі стану банкрутства (санація): - часткова мобілізація наявних активів для розрахунку по зобов'язаннях; - проходження процедури банкрутства з мінімальними втратами для власників підприємства |
Враховуючи різноманітність кризових явищ та наявність багатоваріантності в їх прояві, можуть реалізовуватися різні концепції (моделі) здійснення антикризового управління по відношенню до окремих параметрів кризи:
|
|
|
|
|
|
1) залежно від впливу на початок кризового періоду:
• „наближення" - суть якої полягає у створенні умов для прискорення настання кризи, у тому числі за рахунок відповідного впливу на фактори-провокатори кризи;
• „віддалення" - яка передбачає створення передумов для відстрочки прояву кризи (перенесення тяжкості втрат на майбутні періоди);
• „невтручання" - у перебігу якої відсутні управлінські зусилля, спрямовані на початок кризового періоду;
2) залежно від впливу на кінцевий результат:
• „запобігання виникненню" - сутність якої полягає в підготовці та реалізації таких управлінських заходів, які унеможливлюють виникнення кризових явищ;
• „стабілізація положення" - при реалізації якої головна увага приділяється забезпеченню керованості системи в перебігу проходження кризового стану;
• „пристосування" - сутність якої полягає в забезпеченні мінімізації зовнішніх негативних впливів та використання переваг позитивних впливів;
• „вихід з кризи" - метою якої є завершення кризового періоду незалежно від його наслідків, у тому числі негативних;
3) залежно від характеру поведінки протягом кризового періоду:
•„сприяння розгортанню" - сутність якої полягає в реалізації спеціальних дій та заходів, спрямованих на найбільш швидке визрівання протиріч, що обумовили виникнення кризи, та активізацію їх прояву;
• „нейтралітету" - сутність якої полягає в неприйнятті будь-яких управлінських заходів, а лише в накопиченні ресурсів;
• „боротьба з негативними проявами та наслідками" — при реалізації цієї концепції антикризове управління орієнтується на переборення кризи;
4) залежно від об'єкта управлінських зусиль:
• „наслідки кризи" - при використанні якої антикризове управління орієнтоване на наслідки розгортання кризи з метою їх мінімізації;
• „причини кризи" - при використанні якої антикризове управління спрямовується на локалізацію або усунення причин виникнення кризи;
•„тривалість кризи" - метою якої визнається скорочення терміну проходження кризи;
• комбіноване антикризове управління, яке передбачає використання різноманітного інструментарію залежно від об'єкта управлінських зусиль;
5) залежно від залучення зовнішніх ресурсів та фахівців:
• зовнішнє антикризове управління, яке здійснюється за ініціативою зовнішніх агентів (кредиторів, держави тощо) та з залученням зовнішніх ресурсів;
• внутрішнє антикризове управління, яке здійснюється виключно за ініціативою власників та керівництва підприємства та базується на використанні внутрішніх ресурсів та резервів;
• комбіноване антикризове управління, в перебігу якого використовуються різноманітні джерела ресурсів.
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 362; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!