Етап - криза розрахунків по боргах (загроза банкрутства, фінансова неспроможність)
Підприємство не взмозі своєчасно оплачувати борги, і банкрутство стає юридичне очевидним.Банкрутство виявляється як неузгодженість грошових потоків.
Локальні сегменти прояву кризових явищ на підприємстві:
- криза збуту, викликана невідповідністю обсягу і структури вироблюваної продукції до обсягу і структури попиту покупців;
- криза діяльності, пов'язана зі скороченням або захопленням конкурентами стратегічної зони господарювання, тобто відповідності між можливостями виробничої системи та їх реалізацією в рамках обраної ніші ринку, асортиментної або регіональної політики;
- фінансова криза, виявляє себе в неможливості одержання необхідних фінансових ресурсів, причиною якої є невідповідність між фінансовими характеристиками використання капіталу на даному підприємстві [доходністю і ризиком інвестування (кредитування)] та вимогами, що ставляться фінансовим ринком і його суб'єктами;
- криза менеджменту, пов'язана з невідповідністю стилю, форм і засобів системи управління
Фактори виникнення кризових явищ
Знання факторів (причин) виникнення кризи є необхідною передумовою для виявлення потенційних проблем та їх локалізації.
Фактор - рушійна сила будь-якого процесу (явища), яка визначає його характер або характерні ознаки.
Класифікація кризових факторів.
1. В залежності від місця виникнення кризових факторів:
• Внутрішні (ендогенні), виникнення та інтенсивність прояву яких залежить від діяльності підприємства, провокується певними рішеннями, подіями або внутрішнім станом системи;
|
|
|
• Зовнішні (екзогенні), виникнення та інтенсивність- прояву яких не залежить від діяльності підприємства, обумовлюється станом зовнішнього оточення.
2. Залежно від наслідків прояву окремих факторів:
• загальні кризові фактори, дія яких призводить до погіршення загальних умов ведення підприємницької діяльності;
• специфічні кризові фактори, дія яких погіршує перспективи підприємств окремого профілю діяльності;
• індивідуальні кризові фактори, дія яких безпосередньо призводить до банкрутства окремого підприємства.
3. Залежно від ступеню впливу в межах кожної групи:
• основні;
• другорядні.
4. Залежно від ступеня взаємообумовленості:
• незалежні - визначаються певними подіями або тенденціями;
•похідні - є наслідком дії незалежних.
5. Залежно від часу дії:
• постійні - визначають загальний рівень загрози появи кризових явищ;
• тимчасові - посилюють рівень загрози постійних внаслідок тих чи інших подій.
6. Залежно від підходу до визначення:
• потенційні - визначається сутністю явищ та процесів, що обумовлюють імовірність виникнення ознак кризи та неплатоспроможності підприємства;
|
|
|
• фактичні - є результатом дослідження процесу розвитку кризи конкретного підприємства, що визначені в перебігу проведення спеціального дослідження.
Найбільш важливою групою серед перелічених факторів кризових ситуацій є внутрішні та зовнішні фактори.
Зовнішні кризові фактори поділяються на міжнародні та національні кризові фактори.
Міжнародні кризові фактори обумовлюються ситуацією поза межами країни, станом та тенденціями світової економіки. У їх складі можуть бути виділені такі підгрупи:
1) загальноекономічні фактори;
2) політичні фактори;
3) фактори, пов'язані з діяльністю окремих іноземних партнерів.
Національні фактори розвитку кризових явищ формуються в межах країни та можуть бути агреговані в такі підгрупи:
1) демографічні фактори, дія яких визначає розмір і структуру потреб споживачів (населення);
2) економічні фактори, які характеризують стан розвитку економіки.Їїгалузеву та територіальну структуру, насиченість ринку окремими товарами; тенденції зміни реального рівня доходів населення, обумовлюють сприятливість розвитку бізнесу через рівень інфляції, податків, кредитних ставок, характер та стабільність інструментів державного регулювання бізнесу, обсяги державного замовлення та фінансування, інвестиційний клімат тощо.
|
|
|
3) політичні фактори, що визначають стабільність та спрямованість внутрішньої політики, ставлення держави до підприємницької діяльності, характер державного регулювання економіки, ставлення до реформування відносин власності, заходи щодо захисту споживачів, з одного боку, та підприємця (захист конкуренції, обмеження монополізму тощо) -іншого;
4) соціальні фактори, що виявляються у звичках та нормах споживання, відданні переваги одним товарам та негативному ставленні до інших;
5) науково-технічні фактори, дія яких пов'язана із впровадженням досягнень науки і техніки, визначає конкурентоспроможність окремих то варів, тривалість життєвого циклу окремих виробництв (технологій) імовірність технологічних проривів тощо;
6) природні фактори, які визначають кон'юнктуру ринку сировинних та сільськогосподарських ресурсів, обсяги розвитку натурального споживання населення (продуктів, вирощених самостійно), зміни споживчого попиту (споживання окремих видів товарів і послуг, пов'язаних зі зміною кліматичних умов тощо);
|
|
|
7) інші фактори (криміногенна ситуація, екологічні фактори, стихійні лиха тощо).
Найбільш негативний вплив на поглиблення кризи, безумовно, справляють економічні фактори. У складі економічних факторів традиційно виокремлюють:
• загально-економічні, що визначають загальні умови функціонування підприємств, а отже, й результати господарської діяльності;
• ринкові фактори, пов'язані з негативними для даного підприємства тенденціями розвитку окремих ринків, з якими взаємодіє підприємство в процесі своєї діяльності.
Внутрішні фактори, що обумовлюють появу кризових явищ, також достатньо різноманітні.
У загальному випадку внутрішніми причинами кризи на підприємстві є фактори, які впливають на:
1) зниження або недостатній ріст виручки;
2) приріст зобов'язань, що випереджує приріст виручки.
Уповільнення темпів росту виручки або її абсолютне зниження спостерігається за умов:
• затоварювання, коли на ринку знижується попит на продукцію внаслідок її незадовільної якості, високої ціни або зниження на неї потреби;
• зростання неповернення платежів за відвантажену продукцію (дебіторської заборгованості), коли підприємство працює з невідповідним покупцем або не є вільним у виборі відповідного;
• звуження ринку за рахунок обмеженого доступу на нього шляхом вводу заборони, квот, митних бар'єрів тощо.
Випередження приросту зобов'язань за виручку спостерігається увипадках, коли:
1) підприємство здійснює неефективні довготермінові фінансові вкладення (капіталовкладення), які не супроводжуються відповідним ростом виручки. Тут може бути і розрив між теперішніми вкладеннями та майбутнім приростом виручки;
2) підприємство завантажує виробництво надмірними запасами, які не працюють, і, відповідно, не збільшують обсягів виробництва та виручки;
3) підприємство нарощує кошти в розрахунках, які практично не мають відношення до виручки;
4) підприємство є збитковим.
Таким чином внутрішні причини виникнення кризових явищ можуть бути зведені до таких:
1. Відставання від запитів ринку (за асортиментом, якістю, ціною тощо). В цьому випадку можна говорити про хворобу бізнесу.
2. Незадовільне фінансове керівництво підприємством, коли воно надмірно обтяжене зобов'язаннями. У даному випадку можна говорити про хворобу фінансового управління або менеджменту.
Кризи, що викликані незадовільним функціональним спрямуванням менеджменту:
1) загального менеджменту - невідповідність сучасним вимогам загальних принципів управління підприємством, відсутність стратегічного підходу, невикористання сучасних методів аналізу, планування, прийняття рішень;
2) операційного (виробничого) менеджменту-неоптимальність виробничої програми, збитковість випуску окремих видів продукції (товарів), високий рівень постійних витрат тощо;
3) фінансового менеджменту - неефективне управління формуванням та використанням окремих видів активів, неефективність формування власного та залучення позикового капіталу, високий рівень фінансового ризику тощо;
4) маркетингу - неефективність товарної, цінової, збутової та комунікаційної політики, незадовільне вивчення та прогнозування попиту;
5) інвестиційного менеджменту - неефективність відбору та реалізації окремих інвестиційних проектів, незбалансованість інвестиційних потреб та можливостей, збитковість та неліквідність інвестиційного портфелю підприємства тощо.
Як свідчать зарубіжні дослідження, у розвинутих країнах зі стійкою економічною та політичною системою до банкрутства на 1/3 призводять зовнішні фактори і 2/3 - внутрішні.
Слід зазначити, що значущість впливу окремих внутрішніх та зовнішніх факторів у часі не є постійною, вона суттєво змінюється залежно від ЖЦП. Фактори кризи діють не ізольовано, а системно, що посилює негативні наслідки дії окремо взятого фактора. Однак жоден з факторів розвитку кризи, а також їхній сумісний вплив не мають фатального характеру, його прояву можна та потрібно протидіяти.
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 170; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!