Мета і завдання антикризового управління
Антикризове управління - це управління, у якому поставлено певним чином передбачення небезпеки кризи, аналіз його симптомів, заходів для зниження негативних наслідків кризи і використання його факторів для наступного розвитку.
Основною метою антикризового управління є забезпечення гарних результатів - запланованих чи випадкових за допомогою здорової організації, що досягається иіляхом використання оточення на основі добре поставленого управління людьми і комунікаціями.
Суть антикризового управління виражається в наступних положеннях:
• кризи можна передбачати, очікувати і викликати;
• кризи у визначеній мірі можна прискорювати, випереджати, відсувати;
• до криз можна і необхідно готуватися;
• кризи можна пом'якшувати;
•управління в умовах кризи вимагає особливих підходів, спеціальних знань, досвіду і мистецтва;
• кризові процеси можуть бути до визначеної межі керованими;
• управління процесами виходу з кризи здатне прискорювати ці процеси і мінімізувати їхні наслідки.
Властивості виробничих систем:
• нестаціонарність(мінливість) окремих параметрів системи і стохастичність (імовірність) її поведінки;
• унікальність і непередбачуваність поведінки системи в конкретних умовах (завдяки наявності в неї активного елемента — людини) і разом з тим наявність у неї граничних можливостей, зумовлених наявними ресурсами;
|
|
|
• здатність змінювати свою структуру і формувати варіанти поведінки;
• здатність протистояти тенденціям, що руйнують систему;
• здатність адаптуватися до умов, що змінюються;
• здатність і прагнення до цілеутворення, тобто формування цілей усередині системи.
Економічна сутність кризи розвитку підприємства
Кризові явища в діяльності підприємства є моментом різкого загострення суперечностей, які виникають у процесі взаємодії окремих елементів мікроекономічної системи між собою та з зовнішнім оточенням. Такі суперечності виникають між:
1) кількісними та якісними характеристиками продукції (товарів, послуг) та відповідними характеристиками ринкового попиту;
2) можливою та необхідною потужністю підприємства;
3) необхідним обсягом ресурсів, що споживає підприємство, та можливістю їх залучення, цінами пропозиції та попиту на них;
4) ринковою вартістю продукції та обсягом витрат, які виникають у процесі виробництва та мають бути компенсовані за рахунок отриманого доходу;
5) між фактичним та плановим розподілом прибутку підприємства на виробничий та соціальний розвиток.
Накопичення суперечностей призводить до порушення рівноваги економічної системи, поступово втрачається життєздатність підприємства, виникає дефіцит ресурсів або можливостей підприємства для подальшого розвитку.
|
|
|
Життєздатність підприємства обумовлюється дотриманням певних параметрів життєздатності, під якими розуміють найважливіші характеристики внутрішнього стану підприємства, а саме:
1) наявність чистих активів підприємства (різниця між ринковою вартістю наявних активів та обсягами зобов'язань) в обсягах, що відповідають державним вимогам та (або) цільовим параметрам діяльності;
2) наявність активів для забезпечення виконання зобов'язань щодо повернення позикового капіталу та забезпечення необхідного рівня ліквідності активів, що фінансуються за рахунок позикових коштів (у відповідності з термінами виконання зобов'язань щодо повернення позикового капіталу);
3) забезпечення фінансової рівноваги, тобто здатності до генерування грошових надходжень в обсягах та у терміни, достатніх для фінансування грошових витрат підприємства;
4) забезпечення беззбиткової діяльності або досягнення цільових показників господарсько-фінансової діяльності відповідно до поставлених стратегічних цілей підприємства.
Наслідком порушення життєздатності підприємства є виникнення спочатку окремих кризових явищ, а потім (у міру їх накопичення) кризового стану підприємства як мікроекономічної системи.
|
|
|
Криза в діяльності підприємства має свої причини та зовнішні прояви (ознаки).
Причина появи кризових явищ - прихована в самому ринковому господарстві, викликана постійною зміною ринкових орієнтацій споживачів, невизначеністю економічної поведінки контрагентів підприємства тощо. Первинним зовнішнім проявом виникнення кризи є формування стійкої тенденції руху поточних витрат у бік збільшення, а обсягу та норми прибутку - у бік зменшення.
Цикл розвитку підприємства складається з таких основних стадій (самостійно):
1. Стадія підйому, яка характеризується зростанням кількісних та покращенням якісних ознак функціонування підприємства. Порушення стану рівноваги на цій стадії призводить до переходу підприємства до нового рівноважного стану з більш високими якісними параметрами або має короткостроковий характер.
2. Стадія гальмування розвитку,для якої характерна відносна стабільність кількісних та якісних показників функціонування. Як правило, підприємство зберігає досягнутий стан рівноваги або забезпечує незначні та відновлювальні коливання.
|
|
|
3. Стадія кризи, проявом якої є зниження кількісних та погіршення якісних ознак функціонування підприємства, що призводить до порушення стану рівноваги, яке підприємство вже не в змозі самостійно відновити.
4. Стадія пожвавлення, проявом якої є уповільнення падіння та поступове зростання показників діяльності підприємства, що розглядається як перший крок переборення кризових явищ та виходу з кризового стану.
Переборення кризи дає можливість продовжити життєдіяльність підприємства, забезпечити його відродження на тому ж або вищому рівні організації та ефективності. Порушення циклічності (невиведення підприємства з кризового стану) зумовлює припинення його діяльності як суб'єкта господарювання.
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 217; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!