Вікова періодизація у теорії виховання. Педагогічна характеристика молодших школярів.

Вікова періодизація (класифікація) — поділ цілісного життєвого циклу людини на вікові відрізки (періоди), що вимірюються роками.

Уперше своєрідну вікову періодизацію особистості запро­понував давньогрецький філософ ІІлатон (428—348 до н. є.). Охоплюючи життєвий цикл розвитку людини від наро­дження до смерті, вона розкриває зміст виховання та ді­яльності особистості у кожному віковому періоді.

Вікова періодизація чеського педагога Яна-Амоса Ко-менського (1592—1670) передбачає дитинство, отроцтво, юність, змужнілість і відповідні ступені в системі народної освіти, кожний з яких розрахований на шість років.

Нині у шкільній практиці утвердилася емпірична кла­сифікація, пов'язана з розвитком школи і дошкільних закладів. У педагогіці шкільний вік поділяють на молод­ший (6—7 — 11—12 років); середній, або підлітковий (12— 15 років); старший, або юнацький (15—18 років). Межі ві­кових періодів відносно рухомі, тому що природний потен­ціал дітей і виховний вплив на них різні. Кожній віковій групі властиві певні анатомо-фізіологічні, психічні та соці­альні ознаки, які називають віковими особливостями.

Молодший шкільний вік. Важливими показниками цього періоду є готовність дитини до навчання, яка вияв­ляється у навичках до розумових зусиль, зосередженості у роботі, вмінні слухати вчителя і виконувати його зав­дання. Пізнавальна діяльність відбувається переважно в процесі навчання. Пам'ять молодшого школяра є наочно-образною, мислення розвивається від емоційно-образного до образно-логічного.

Підлітковий вік. Позначений бурхливим ростом і роз­витком організму. Нові переживання підлітка пов'язані зі статевим дозріванням, хоча воно не є визначальним. Сприй­мання перебуває у стадії становлення, тому якість його різ­на. Поліпшується продуктивність пам'яті. Для підлітка ха­рактерна розпорошеність інтересів. Значну роль у його жит­ті відіграє спілкування, посилюється прагнення дружити. Підлітковий період потребує певної диференціації в органі­зації життя хлопців і дівчат. Наприкінці цього періоду пе­ред учнями реально постає завдання вибору професії.

Всередині кожної вікової групи існують значні відмін­ності, що залежать від природних задатків, умов життя і ті ховання. їх називають індивідуальними особливостями (темперамент, характер, здібності та ін.).

Динаміка і етапи розвитку колективу. Системи перспективних ліній. Традиції колективу.

Колектив — організована форма об'єднання людей на основі цілеспрямованої діяльності.

Дитячий колектив — об'єднання дітей, згуртованих спільною ко­рисною діяльністю (навчанням, працею, спортом, громадською ро­ботою).

Характ. рисами колективу є сусп. значуща мета, щоденна спіл. діяльність, спрямована на її досяг­нення, наявність органів самоврядування, встановлення певн. психологічних стосунків між його членами. Дит.й колектив відрізняється від інших колективів вікови­ми межами, специф. діяльністю (навчання), послідов­ною мінливістю складу, відсутністю жит. досвіду, по­требою в пед. керівництві.

У школі є такі типи колективів: а) навчальні — клас­ний (первинний або контактний), загальношк., предм. гуртків; б) самодіяльні організації — колек­тиви худ. самодіяльності (хор, ансамблі, гуртки); в) товариства — спорт., книголюбів та ін.; г) об'єднан­ня за інтересами; ґ) тимч.і об'єднання для виконання пев. видів роботи. Усі типи колективів пов'язані між собою загальною метою навч.-вих. діяльності школи, забезп. залучення учнів до різном. ді­яльності. Найважливіший за характером діяльності — ко­лектив класу. У ньому виникають найтриваліші стосунки між його членами та між педагогами і колективом. Кожен колектив має органи самоврядування, які разом станов­лять систему учн. самоврядування школи.

На всіх стадіях розвитку учнівського колективу педа­гоги цілеспрямовано працюють над його згуртуванням. Важливою у цій роботі є система — низка послідовно по­ставлених перед колективом цілей, досягнення яких зу­мовлює перехід від простого задоволення до глибокого по­чуття обов'язку.

Навчальний план, навчальні програми та підручники в початковій школі.

Вимоги держави і суспільства до змісту, обсягу та рівня загальноосв. підготовки громадян України визначає держ. стандарт заг. сер. освіти, осн. документом якого є Базовий навч. план загальноосв.навч.х закладів. Він дає цілісне уяв­лення про структуру заг. Сер.освіти через інваріативну і варіативну складові; окреслює осв. галузі та роз­поділ годин між ними за роками навчання; визначає гра­нично допустиме тижневе навантаження учнів для кожного класу; встановлює к-сть навч. годин, фінансова­них з бюджету. Інваріат. складова змісту є спільною для всіх загальноосв. закладів України і визначає її загаль­нодерж. компонент. Варіативну складову формує нав­ч. заклад з урахуванням інтересів, здібностей, житт. планів учнів, вона є суттєвим засобом забезпечення пов­ноцінного розвитку особистості школяра.На основі Базового навча. плану Міністерство ос­віти і науки України розробляє та затверджує типові нав­ч. плани для різних типів загальноосв. навч. закладів, які трансформують зміст шкіл. освіти у площину навч. предметів і курсів. Місцеві органи управління освіти можуть доповнювати їх за рахунок го­дин варіат. частини навч. предметів і курсами, специфічними для даного регіону.Навчальний план — документ, що визначає структуру навч. року, перелік та розподіл предметів для вивчення в конкретному навч. закладі, тижневу й річну к-сть годин, відведених на кожний навч. предмет.Навч. план має бути спрямованим на всебічний розвиток особистості учня, забезпечувати потреби суспільс­тва у вихованні підростаючого покоління, враховувати рі­вень розвитку вітч. і заруб.науки, рівень роз­витку учнів, їх навч.можливостей, потреб та інтере­сів, здобутки нац. культури, нац. традиції. Як правило, він містить держ. і шкіл. компонен­ти змісту освіти. Зміст навч. предмета, передбаченого навч. планом, визначається його навчальною програмою.Навч. програма — документ, що визначає зміст і обсяг знань з кожного навч. предмета, умінь і навичок, які необхідно засвоїти, зміст розділів і тем з розподілом їх за роками навчання.Система викладу змісту навч. матеріалу у нав­ч. програмі з предмета може бути: а) лінійною — безперервна послідовність матеріалу від простого до складн. відповідно до принципів послідов­ності, системат. і доступності; б) спіральною — неперервне розширення і поглиблення знань з певної проблеми; в)концентричною — повторне вивч.певних розділів, тем для глибшого проникнення в сутність явищ і процесів; г) змішаною — комбінація різних систем викладу зміс­ту навч. матеріалу. Навч. програми повинні мати високий наук. рівень з урахуванням досягнень наук.-техн. про­гресу, втілювати виховн. потенціал, генералізувати нав­ч. матеріал на основі фундамент.положень сучасної науки, групувати його навколо провідних ідей і наукових теорій, не містити надто ускладненого і друго­рядного матеріалу, реалізовувати міжпредметні зв'язки та ідею взаємозв'язку науки, практики і виробництва, фор­мувати вміння і навички учнів з кожного предмета.До навч. програм додають поясн. запис­ки, що розкривають осн. завдання викладання предме­та, особливості організації й методів навч. діяльно­сті, форми зв'язку класної та позакл. роботи, зміст практ. і лабор. занять, систему вироблення вмінь і навичок як результат викладання предмета.Відповідно до навч. програм створюють підруч­ники і навчальні посібники.Відповідно до навч. програм створюють підруч­ники і навчальні посібники.Підручник — книга, яка містить основи наук. знань з певної навч. дисципліни, викладені згідно з цілями навчання, ви­знач. програмою і вимогами дидактики.У навч. процесі підручник виконує такі функції: а) освітню, що полягає в забезп. процесу засвоєння учнями певного обсягу систематик. знань, у форму­ванні в них пізнав. умінь; б) розвивальну, що сприяє розвиткові учня, його перцептивних, мнемонічних, ро­зум., мовлен. та інших здібностей; в) виховну, що сприяє формув. світогляду в учнів, морал., есте­т. та інших якостей і рис особистості школяра; г) управлінську, яка полягає в програмуванні певного ти­пу навчання, його методів, форм і засобів, способів застосу­вання знань у різних ситуаціях; ґ) дослідницьку, яка спо­нукає учня до сам ост. вирішення проблем, навчає методів наук. пошуків.Підручник повинен забезпечити наук. змісту ма­теріалу, точність, простоту і доступність його викладу, чіт­кість формулювання визначень, правил, законів, ідей, точну й доступну мову тексту, розподіл нав­ч. матеріалу за розділами і параграфами. Найваж­л. матеріал має бути проілюстрований схемами, ма­люнками, відповідно структурований та оформлений шрифтами.Складається підручник з текст. і позатекст.компонентів. Текст. компонент містить основний, додатк. і пояснюв. тексти. До позатекст. належать: а) апарат організації засвоєння (запитання і зав­дання); інструкт. матеріали (пам'ятки, зразки роз­в'язання задач, прикладів); таблиці; підписи-пояснення до ілюстр. матеріалу; вправи; б) ілюстр.матеріал (фотографії, малюнки, плани, картки, креслення та ін.); в) апарат орієнтування (вступ, зміст, бібліографія).Навч. матеріал підручника структурно склада­ється з емпіричного, теорет. і практ. компо­нентів процесу засвоєння знань.

Планування роботи школи.

Планування роботи школи. Перспективне. Річне. Поточне

Чітке, конкретне планування навчально-виховної ро­боти школи є важливою умовою її успішної діяльності, ос­кільки воно забезпечує цілеспрямованість у роботі всіх підрозділів, створює умови для організованої роботи педа­гогічного та учнівського колективів, раціонального вико­ристання часу та інших можливостей і резервів.

З огляду на часові виміри, розрізняють перспективне, річне й поточне планування діяльності школи.

Перспективне планування. Зав­дання – забезпечення цілеспрямованої діяль­ності керівництва школи та педагогічного колективу, раціональному розподілі сил, уникненні повторення в річ­них планах одних і тих самих заходів. Його структура мо­же бути довільною.

Форми річного плану також довільні. До підготовки річного плану залучають працівників школи. Наприкінці березня на основі аналізу діяльності за попередній семестр директор визначає проблеми, які шко­ла повинна розв'язати в наступному навчальному році, дає завдання своїм заступникам і окремим працівникам щодо підготовки матеріалів, визначає терміни їх подання. У квітні на нараді при директорі розглядають питання плану­вання роботи на наступний рік, обговорюють проблеми й завдання, над якими працюватиме школа. З числа педаго­гів можуть створюватися групи для розроблення розділів плану. Учасникам наради дають завдання підготувати ма­теріали до річного плану. їх подають дирекції до 1 червня.

Після закінчення навчального року, врахувавши його підсумки, на основі зібраного матеріалу складають план роботи школи на наступний навчальний рік.

Поточне планування. Воно визначає програму діяльності окремих підрозділів і виконавців на певні терміни упродовж навчального року. Передбачає скла­дання: І) розкладу уроків, шкільних гуртків, спортивних секцій; 2) календарних та поурочних планів учителів, планів виховної роботи класних керівників, вихователів груп по­довженого дня; 3) планів роботи методичних об'єднань, ін­ших форм методичної роботи, які працюють на базі школи; 4) плану роботи шкільної бібліотеки; 5) плану роботи бать­ківського комітету; 6) плану-календаря навчально-виховно­го процесу, в якому зазначаються загальношкільні заходи. Календарне планування навчального матеріалу (планування на семестр) здійснюють безпосередньо при підготовці про­грам. На основі календарних учителі розробляють поурочні плани, структуру і форми яких визначають самостійно.

Поурочний план є робочим документом учителя і може бути складений у формі конспекту, тез, таблиці тощо. У ньому відображають мету, завдання і головні положення змісту уроку, його етапи й відповідні їм методи і прийоми організації навчальної діяльності учнів. Багато вчителів мають розгорнуті конспекти або тематичні розробки уро­ків, складені в попередні роки, можуть з дозволу директо­ра школи користуватися ними як поурочним планом, вно­сячи за необхідності доповнення й корективи.

Плани роботи класних керівників, вихователів груп подовженого дня, педагогів-організаторів, бібліотекарів, а також керівників методичних об'єднань, гуртків, спортив­них секцій складають на період, визначений педагогічним колективом, у довільній формі, вони не підлягають обов'язковому затвердженню директором школи.

Ефективність керівництва школою значною мірою за­лежить від чіткого і правильного ведення шкільної доку­ментації, своєчасного та оперативного оброблення отрима­ної інформації, дотримання принципу доступності і порів­няння даних.

 

---

Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 296; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!