Житомирська обласна система розселення (Житомирська область)
Розташування, територія, населення . Житомирська область знаходиться на півночі України. На півночі область межує з Республікою Білорусь, на сході з Київською, на півдні з Вінницькою, на заході з Хмельницькою та Рівненською областями України. Адміністративним центром та центром обласної системи розселення є м. Житомир.
Площа області становить 29832 кв. км. Чисельність населення на 01.01.2015р. – 1256 тис. чол., у т. ч. міське населення – 737,7 тис.чол., сільське населення – 518,3 тис. чол. Область складається з 23 адміністративних районів. Має 5 міст обласного значення – Бердичів, Житомир, Коростень, Малин, Новоград-Волинський; 6 міст районного значення – Олевськ, Андрушівка, Баранівка, Коростишів, Овруч, Радомишль; 43 селища міського типу; 1619 сіл.
Область розташована у двох природно-кліматичних зонах, північна її частина (де розташовано Олевський район) – у зоні Полісся, південна – у межах Лісостепу.
Житомирська область має вигляд хвилястої рівнини із загальним зниженням на північ і північний схід (від відміток 280 – 220 м до 150 м і менше). Більша частина області (південна і південно-західна) лежить у межах Придніпровської та Волино-Подільської височин. Північно-східну частину займає Поліська низовина. На території області знаходяться Білокоровицький кряж (на півночі) та Білокоровицько-Топильнянський кряж.
Ґрунти: на півночі області – переважно дерново-підзолисті; на півдні – чорноземи звичайні. Ліси займають площу 750,2 тис. га (за даними на 2007 р.)
|
|
|
Територією області протікає 221 річка загальною довжиною 5366 км. Всі ріки належать до басейну Дніпра. Найбільші ріки довжиною в межах області: Тетерів – 247 км, Случ (притока Горині) – 194 км, Ірпінь – 174 км, Уж – 159 км, Ірша – 136 км. На Житомирщині чимало великих озер. Найбільші з них: Чорне, Озерянське, Дуже, Дідове, Прибиловецьке – розташовані в басейні річки Уборть.
Природні ресурси. Область багата на корисні копалини. Практично по всій території поширені поклади торфу. Є запаси будівельних пісків, пірофілітових сланців, керамічних глин і ряду інших видів мінеральної будівельної сировини, є великі поклади габро, гранітів, лабрадоритів. Перспективним є родовище мармуру, що має рисунок надзвичайної краси. Присутні також рідкісноземельні елементи – ванадій, скандій, гафній, торій, які користуються значним попитом на світовому ринку. У межах Іршанського титано-рудного району видобувають ільменіт (оксид титану). Знайдене велике родовище руди берілію в Олевському районі – Пержанське, про що було сповіщено 23-24 жовтня 2014 р. в м. Олевськ, де відбулася науково-практична конференція на дану тему. Підприємство "Перга" з видобутку берілію нині створено, але потужностей з перероблення руди на метал в області немає, і є пропозиції науковців щодо доцільності розміщення його в райцентрі Олевськ, використовуючи при цьому сучасні нехімічні технології переробки.
|
|
|
В області також видобуваються кольорові напівдорогоцінні каміння – берил, топаз, кварц, бурштин з подальшою обробкою та виготовленням ювелірних виробів. З 1977 р. на півночі Україні почалися масштабні геологічні роботи в пошуках бурштину. В результаті геологами виділений в Балтійсько-Дніпровському регіоні бурштиновий басейн Прип'яті та в ньому бурштинова зона Кльосова. Басейн охоплює території північної частини Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської та Чернігівської областей України. Сьогодні родовище Кльосова розглядається як краще в Україні, воно обстежене і з 1993 р. держпідприємством "Укрбурштин" та дочірніми структурами ведеться видобуток і обробка цього каменю. На жаль, на даний час більша частина бурштину видобувається тіньовими комерційними структурами та підлягає легалізації. Поки що мало підприємств з обробки бурштину та виготовлення ювелірних виробів, що є перспективним для Олевського району і міста. За даними дослідників за останні роки знайдені нові поклади бурштину в Житомирський області на ділянках: Зімухінський, Тетерівський, Томашгород, де він представлений незвичайними відтінками ясно-рожевого, вишнево-коричневого і медово-жовтого кольорів. Перспективною є також Барашівсько-Пержанська палеодолина і Козюлівська ділянка, на якій площа потенційних покладів складає 56 квадратних кілометрів.
|
|
|
Клімат Житомирської області помірно континентальний, з вологим літом та м'якою зимою. Середня температура січня ~ 10 °С, а в липні – близько + 20° С. Річна кількість опадів на півночі ~ 600 мм, а на півдні – 570 мм. Вегетаційний період в середньому становить 240 днів. Немало шкоди завдає господарству області таке метеорологічне явище як град (до шести днів за рік), сильні проливні дощі.
До цих несприятливих метеорологічних явищ додалося у 80-х роках таке техногенно-антропологічне явище як радіоактивне забруднення територій в наслідок чорнобильської катастрофи, яке найбільшої шкоди задало сільському господарству, особливо раніше найбільш поширеним в області хмелярству і льнонярству. В області вирощуються також картопля і зернові культури. Зросло виробництво сонячника і ріпака. Розвинена молочно-м’ясна галузь. Забруднені землі покращують їх вапнуванням і внесенням добрів.
|
|
|
В останній час поширеним видом діяльності стає лісове господарство та пов’язана з ним деревообробка. З промислових галузей найбільш поширені добувна промисловість (видобуток будівельних каменів, руди, торфу) і виробка будівельних матеріалів, машинобудування і приладобудування, легка промисловість, харчова (переробка продукції сільського господарства).
Рослинний світ. Зона Полісся вкрита лісами (28% площі Житомирської області). Головні лісоутворюючі породи: сосна, дуб, береза, вільха та ін. В північній і північно-західній частинах поширені соснові ліси, в усій поліській частині – сосново-дубово-березові. Значні площі займають дубово-грабові й грабові ліси.
У лісостеповій частині Житомирської області ростуть дубово-грабові ліси, де переважає дуб з домішками граба, ясеню, клена та явора. Лісистість південних районів області становить 3-4%. Під луками – близько 5,3 % території області.
Тваринний світ Житомирської області різноманітний, всього налічується близько 400 видів, у т. ч. ссавців – 67, птахів – 270, риб – 30. Найпоширеніші тварини – лось, козуля, свиня дика, вовк, лисиця, борсук, білка, заєць, бобер, куниця, соня лісова, полівка лісова, миша лісова, миша польова, кроти, хом’як звичайний і ховрах крапчастий; з птахів – тетерев, рябчик, шпаки, дятли, синиці, дрозди, качки дикі, куріпки, кулики, перепілки, вивільги, горлиці, лелеки та ін. Акліматизовано оленя благородного й фазана. У річках і озерах водиться щука, красноперка, линь, лящ, карась, сом, у ставках – короп, окунь тощо.
Природно-заповідний фонд. Природно-заповідний фонд області чималий. На території області існує понад 100 об'єктів і територій ПЗФ, у тому числі 10 заказників загальнодержавного значення, 95 заказників місцевого значення, а також близько 100 пам'яток природи, 24 парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва та 4 дендропарки.
Центральним об'єктом ПЗФ Житомирщини є Поліський природний заповідникзагальнодержавного значення, створений у 1968 році на півночі області, на території Овруцького та Олевського районів. Площа заповідника сягає 20,1 тис. га. Заповідник тягнеться суцільним масивом з півночі на південь на 27 км, зі сходу на захід – на 21 км. Площа власне охоронної зони заповідника становить 12548 га. Природними межами заповідника на заході є річка Уборть. Для заповідника характерні типові соснові ліси Полісся та їхні похідні. Ліси займають 73 % площі заповідника (біля 14,7 га); сфагнові і осоково-сфагнові болота і заболочені землі – 22% (близько 5 тис. га); луки – 2 % (0,4 тис. га). Найбільш заболоченими є землі східної та південно-східної частини заповідника.
У заповіднику росте 603 види рослин, що становлять 30% видів усієї природної флори Українського Полісся. Серед рідкісних на особливу увагу заслуговують реліктові та ендемічні види рослин: верби лапландська і чорнична, рододендрон жовтий, шолудивник королівський, плаваючий водяний горіх, дуб скельний, плющ звичайний. Унікальність заповідника становлять орхідеї, яких тут зростає 5 видів.
Багатий і різноманітний тваринний світ Поліського заповідника включає 30 видів ссавців: лосі, косулі, дикі кабани, вовки, лисиці, зустрічається рись. Велику цінність мають колонії диких бобрів. Проживають також цінні хутрові звірі: куниця, видра, ондатра. У заповіднику гніздиться 131 вид птахів: тетерева, глухарі, рябчики, сірі куріпки; в річках – понад 30 видів риб.
Цікавою пам’яткою культури є млин на р. Болотниця у Поліському заповіднику.
Дата добавления: 2018-09-23; просмотров: 214; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!