І. Аналітична частина (сучасний стан та передумови розвитку міста)
Генеральний план м. ОЛЕВСЬК
ЖИТОМИРСЬКОЇ області
(основні положення)
Вступ
«Генеральний план м. Олевськ Житомирської області (коригування)» виконаний Державним підприємством «НДПІ містобудування» Мінрегіону України (м. Київ), на замовлення Олевcької міської ради. Розрахунковий строк (етап) генерального плану – 2035 р.; І черга будівництва – 2025 р. Проектна чисельність населення – 13 тис. чол.
Проект розроблено згідно вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», норм ДБН Б.1.1-15:2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пункту», ДБН 360-92** «Планування і забудова міських і сільських поселень», ДСП № 173-96 «Державні санітарні правила планування і забудови населених пунктів» та Завдання на проектування. Також враховані рішення «Стратегічного плану сталого розвитку міста Олевськ», підготовленого Асоціацією малих міст України, та матеріали «Історико-архітектурного опорного плану м. Олевськ», виконаного раніше ДП «НДПІ містобудування».
Основною метою генерального плану є розробка стратегії містобудівного розвитку усіх територій і складових частин міста, з врахуванням державних, громадських та приватних інтересів, на розрахунковий строк і І чергу, з врахуванням перспектив на позарозрахунковий період.
Для досягнення цієї мети проектом вирішуються наступні основні завдання:
– аналіз сучасного стану містобудівного розвитку міста і реалізації містобудівної документації та визначення основних проблем, передумов і можливостей подальшого розвитку;
|
|
|
– визначення територіальних ресурсів і потреб, напрямків територіального розвитку міста; пропозиції щодо встановлення проектної межі міста, визначення територій пріоритетного розвитку і найбільш привабливих для інвестування;
– прогноз кількості населення міста, динаміки приросту, вікової структури населення, потреб в трудових ресурсах і місцях прикладання праці;
– визначення масштабів розвитку містоутворюючої бази, перспективної галузевої структури народно-господарського комплексу, розміщення необхідних робочих місць;
– встановлення необхідних обсягів житлового, громадського та інших видів будівництва, потрібних територій та конкретних площадок для їх розміщення;
– визначення оптимальної архітектурно-планувальної структури і функціонального зонування територій; формування виразної архітектурно-просторової композиції забудови;
– розвиток системи культурно-побутового обслуговування населення, забезпечення сучасним рівнем, необхідними видами послуг, закладами і установами;
– формування системи громадських центрів, розвиток загальноміського центру;
|
|
|
– розвиток галузі рекреації і туризму, дозвілля населення;
– формування комплексної зеленої зони: системи приміських і міських насаджень різних видів, у т.ч. лісів, лісопарків, парків, скверів, захисних смуг та ін.;
– вирішення питань зовнішнього транспорту: залізничного, автомобільного, міського пасажирського транспорту; розвиток вулично-дорожньої мережі;
– розвиток інженерної: систем водопостачання і каналізації, енергозабезпечення (електро-, газо-, теплозабезпечення), зв'язку; санітарної очистки міста; пожежної охорони;
– оцінка інженерно-будівельних умов місцевості та забезпечення інженерної підготовки і захисту територій;
– виявлення планувальних обмежень забудови – існуючих і проектних (санітарно-захисних зон, охоронних зон та ін.), територій з особливим режимом використання;
– розробка заходів охорони середовища та екологічного оздоровлення територій;
– розробка заходів охорони історичного середовища і пам’яток культурної спадщини;
– розробка планувальних заходів щодо зменшення ризиків і захисту населення у випадку надзвичайних ситуацій.
Проектом генерального плану визначається перспективна роль міста Олевськ як:
|
|
|
– міста-центра Олевської районної системи розселення; з розвинутою сферою виробництва і пріоритетним розвитком прибуткових для міста галузей промисловості, лісового господарства, сфери обслуговування, рекреації і туризму; історичного міста – культурного і духовного центра із збереженим історико-архітектурним середовищем та пам’ятками культурної спадщини;
– екологічно безпечного міста зі сталим збалансованим розвитком усіх підсистем, забезпеченням населення якісним і комфортним середовищем життєдіяльності: житлом, освітою, оздоровленням, відпочинком, місцями прикладання праці, розвиненою інженерно-транспортною інфраструктурою, із забезпеченням при цьому умов для саморегуляції природного середовища.
Проектна документація генерального плану складається з текстових і графічних матеріалів та електронної версії. Графічні матеріали роботи розроблені в комп'ютерній програмі "AutoCAD", на векторній електронній карті, виконаній на основі топографічної зйомки території міста в 2015 р. в М 1:2000, в новій державній системі координат УСК-2000 (роздруковані в М 1: 5000).
І. Аналітична частина (сучасний стан та передумови розвитку міста)
|
|
|
1. Ретроспектива розвитку міста (коротка історична довідка)
За археологічними дослідженнями територія сучасного міста Олевська була заселена ще в IV тисячолітті до нашої ери, про що свідчать знайдені крем'яні знаряддя праці доби неоліту. Неподалік міста було досліджено 17 поховань і два кургани так званої есривської культури. Як історичні пам'ятки збереглися в північно-східній частині міста давньоруське городище (ур. Бабина Гора) та курганний могильник. Упродовж 2009-2015 років, відповідно до угоди між Олевською міською радою та Інститутом археології НАН України, у місті проводяться археологічні розкопки. Дослідження городища виявили археологічні знахідки (ранньогончарна кераміка) VIII -ІХ ст., X ст., кінця XII ст., - першої половини XIII ст., а також синхронні городищу посад та значну кількість відкритих поселень поблизу нього. Таким чином, можна припустити, що Олевськ як поселення сформувалося з окремих центрів племінних об'єднань древлян у VIII ст., і в цей же період формується Олевська (Волевська) волость, яка зафіксована пізньосередньовічними письмовими джерелами, що дає підстави відносити першопочатки Олевська як поселення до VIII ст. н.е
Назву міста пов’язують з ім’ям Овруцького князя Олега Святославовича, який наприкінці X століття заснував Олегове городище. Не зважаючи на те, що Олевськ був віддалений від Овруча (столиці князівства) на 120 верст, саме у ньому був великий палац Олега Древлянського, а значить він був резиденцією князя.
Після розорення татарами Києва у 1240 році Древлянська земля стала притулком утікачів з Придніпров'я, оскільки татари дуже боялися заболоченого і вкритого непрохідними хащами Полісся. Ось чому Надубортя стало тоді густонаселеним краєм.
На початку XVI століття Олевськ був приписаний до Овруцького замку. Відомо також, що на початку ХVI ст. Олевськ був власністю Юхна Обернеєвича, і той відписав у Олевську городище з 36 людьми і 36 землями – Київському Пустинно-Микільському монастирю. У того городище виміняв на щось інше Іван Немирович, який в 40-х рр. ХVI ст. вирішив побудувати в маєтку Городище невеликий замок і пізніше реалізував свій задум. По суті це було відродженням Олевська, який сильно занепав після татарських нападів
Після Люблінської (литовської) унії 1569 року Олевськ у складі Правобережної України потрапив під владу шляхївської Польщі, і ним довгий час володіла сім'я шляхтичів Немиричів. При них було збудовано греко-католицький монастир, а так як більшість населення сповідувала православ'я, у 1596 році було збудовано Свято-Миколаївський храм в Олевську, який і зараз діє і відноситься до видатних пам'яток архітектури України.
У 1641 році польський король надав Олевську магдебурзьке право, дозволив провадити щотижневі торги та 2 ярмарки на рік.
Як відомо, польська шляхта володіла Олеговим городищем ще з XVI століття (навіть і пізніше, коли Олевськ знаходився у складі Росії). Тяжке соціальне гноблення примушувало жителів містечка і селян брати активну участь у визвольній війні українського народу 1645 – 1654 рр. У 1648 році вони вбили ненависного їм власника міста О. Немирича, створили в Олевську сетевю і в її складі громили загони польської шляхти.
За Андрусівським перемир'ям 1667 року Олевськ залишився в складі Речі Посполитої і лише в 1793 році у складі Правобережної України був приєднаний до Російської імперії. З 1796 року Олевськ став волосним центром Овруцького повіту Волинської губернії. В 1798 році тут налічувалося 70 дворів та 472 мешканців, які займалися в основному хліборобством.
Від 1831 року Олевськ належав до державних маєтностей. З підприємств діяли 2 винокурні, діяло училище на 14 місць при кармелітському монастирі, лікувальних закладів не було.
Після скасування кріпосного права, відповідно до указу 1863 р., жителям Олевська були відведені наділи майже непридатної для обробітку землі. Після реформи в Олевську було збудовано 3 тартаки, 2 смолокурні, каменоломня, 2 млини. Розвиток промисловості спричинив зростання містечка. Якщо в 1866 році в ньому налічувалося 160 дворів і 1477 жителів, то 1889 року, відповідно, 262 двори та близько 2000 жителів.
Особливо швидко почав розвиватися Олевськ після 1903 року, коли була прокладена залізнична колія Київ-Ковель. Через рік відкрилася поштова станція та поштово-телеграфне відділення. Відкривали нові тартаки, каменоломні, смолокурні. Розвивалася борошно-мельна промисловість, масово велися лісорозробки. З 1909 року почав діяти фарфоровий завод, пізніше – шкіряний завод, налічувалося біля 100 крамничок.
Однак, про соціальний розвиток містечка місцева влада піклувалася мало, тому на початку 1900 років на 2 тисячі населення працювала лише одна лікарня на 10 ліжок, медичну допомогу надавав один лікар. З навчальних закладів в Олевську діяло двокласне сільське училище, в якому навчалося біля 200 дітей. Школа не мала свого власного приміщення.
В 1915-1917 рр. був створений волоський земельний наділ.
У січні 1918 року Олевськ без єдиного пострілу був звільнений від залишків російської армії (в яких домінували пробільшовицькі антиукраїнські настрої), українським полком ім. Костя Гордієнка, що з російсько-німецького фронту Першої Світової війни повертався до Києва, на чолі з Всеволодом Петрівим. Але за умовами Ризького миру від 18 березня 1921 р., Олевськ потрапляє під московсько-більшовицьку окупацію.
Наприкінці 1922 р. в Олевську виникло споживче товариство, через рік – ТСОЗ. Відновили роботу фарфоровий і шкіряний заводи. Відкрилися районна електростанція, сільбуд. Діяли клуб фарфорового заводу, кінотеатр, 6 бібліотек. У 1923 р. Олевськ став райцентром.
У 1932 р. організовано машино-тракторну станцію, що мала 32 трактори, 3 авто і 22 плуги. Реконструйовано фарфоровий завод і в ньому працювало 500 робітників. Пізніше вступили в дію меблева фабрика та лісопильний завод, дві промислові артілі, лісгосп.
У 1935 р. були побудовані лікарня, поліклініка, працювали семирічна та початкова школи, 2 профспілкових клуба, кінотеатр, будинок піонерів, в 1937-38 рр. було побудовано районний будинок культури, що діє і нині, двоповерхове приміщення Олевської середньої школи № 1. У 1938 р. побудовано нову дільничну лікарню на 40 місць, поліклініку. До возз'єднання у 1939 р. західно-українських земель з УРСР Олевськ був прикордонним містечком у складі Новоград-Волинського укріп району; біля залізничної станції розміщався штаб прикордонного загону з адмінприміщенням, санчастиною, господарськими приміщеннями.
Початок Другої світової війни в історії Олевська пов'язаний з невеликим епізодом існування «Поліської Січі» Тараса Бульби-Боровця. 3 21 серпня по 15 листопада 1941 р. Олевськ був столицею так званої «Олевської республіки», що підпорядковувалась Уряду УНР в екзилі. На території Олевщини в роки війни діяли партизанські загони, а 30 грудня 1943 р. Олевськ було звільнено від фашистських загарбників військами Першого Українського фронту.
Післявоєнні роки, а особливо 50-60-ті роки минулого століття, стали роками активного розвитку і будівництва. В Олевську працювали фарфоровий завод, який згодом став випускати електротехнічний фарфор, завод тракторних нормалей, овочесушильний, маслозавод, промкомбінат, лісгосп, хлібозавод, автоколона. У 70-х роках побудований телевізійний ретранслятор, почали зводитися 5-поверхові житлові будинки, у 80-х розпочалася газифікація.
В 90-ті роки, як і по всій Україні, з набуттям країною незалежності, порушенням господарських зв’язків і переходом на нові ринкові відносини, розвиток господарського комплексу загальмувався. При цьому активізувався малий бізнес, сфера послуг, торгівля.
Постановою Верховної Ради України № 829-ІV від 22 травня 2003 року селищу міського типу Олевськ присвоєно статус міста районного значення.
В листопаді 2009 року в Олевську відбулося засідання координаційної ради мерів малих міст України, в квітні 2010 року – Міжнародна археологічна конференція.
Дата добавления: 2018-09-23; просмотров: 193; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!